приймалися стосовно: - основ конституційного ладу України (народний суверенітет, правова держава, соціальна держава, поділ влади, державні символи України); прав і свобод людини та громадянина (місце проживання, майновий стан, незворотна сила законів, принцип презумпції невинуватості, право на життя, захист конфіденційної інформації, право на свободу об'єднання, право на свободу зборів, мітингів і демонстрацій, право на участь в управлінні державними справами, виборче право, право на доступ до державної служби та ін.); - безпосередньої демократії (всеукраїнський та місцеві референдуми, вибори); - Верховної Ради України (статус Верховної Ради України, порядок формування і припинення повноважень Верховної Ради України, повноваження Верховної Ради України, статус народного депутата України, Уповноважений Верховної Ради України); - Президента України (повноваження Президента України); - Кабінету Міністрів України (повноваження Кабінету Міністрів України, статус члена Кабінету Міністрів України, формування Кабінету Міністрів України, інші органи виконавчої влади); - Конституційного Суду України (повноваження Конституційного Суду України); органів судової влади (повноваження судів, гарантії функціонування судів, статус суддів, суди загальної юрисдикції, господарські суди. Вища рада юстиції); прокуратури (повноваження прокуратури); - Автономної Республіки Крим (статус АРК, Конституція АРК, предмет відання АРК), місцевого самоврядування (статус органів місцевого самоврядування, статус депутатів і посадових осіб органів місцевого самоврядування, особливості здійснення місцевого самоврядування). [16, c. 174] За способами і засобами функції Конституційного Суду України можна класифікувати на функції: 1. Конституційного контролю. 2. Офіційного тлумачення. 3. Правової охорони Конституції. 4. Забезпечення принципу поділу державної влади (арбітражна функція). 5. Здійснення конституційного правосуддя тощо. [8, c. 196] Функція конституційного контролю полягає в тому, що Конституційний Суд України шляхом здійснення конституційного судочинства визначає конституційність законів та інших правових актів Верховної Ради України, Президента України. Кабінету Міністрів України, правових актів АРК, тобто контролює їх відповідність Конституції України. Зміст функції офіційного тлумачення визначається виключними повноваженнями Конституційного Суду України офіційно тлумачити Конституцію та закони України. Рішення та висновки Конституційного Суду України щодо тлумачення Конституції та законів України є обов'язковими для всіх суб'єктів конституційного права, вони не потребують затвердження збоку будь-якого органу державної влади, а також не можуть бути піддані сумніву чи проігноровані. Реалізуючи функцію правового захисту Основного Закону, Конституційний Суд України здійснює цілеспрямовану, передбачену Конституцією та законами України діяльність щодо вирішення питань про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і офіційного тлумачення Конституції України та законів України. Тим самим Конституційний Суд України упереджує порушення Конституції України та скасовує правові акти, що є неконституційними. Арбітражна функція Конституційного Суду України полягає в тому, що цей орган державної влади є важливим елементом системи стримувань і противаг між главою держави, парламентом, урядом і судами. Незалежність як основний принцип організації та діяльності Конституційного Суду України і рівне представництво в його складі представників всіх гілок влади дає можливість неупереджено здійснювати конституційне судочинство і приймати рішення 1 висновки, що не піддаються ревізії та є обов'язковими для всіх гілок влади в Україні. Важливою функцією Конституційного Суду України є функція конституційного правосуддя. Вона підкреслює належність Конституційного Суду України до судової гілки влади, що покликана реалізовувати функцію правосуддя в державі. [11, c. 458-459] Вчені називають й інші функції Конституційного Суду України - інтеграційну, правотворчу, політичну тощо. У своїй сукупності вони утворюють систему функцій Конституційного Суду України. Отже, функції Конституційного Суду України не обмежені лише тими повноваженнями, які безпосередньо передбачені Конституцією України і Законом України «Про Конституційний Суд України». Його діяльність пов'язана зі здійсненням цілої низки функцій, які покликані гарантувати верховенство Конституції України, сприяти формуванню єдиного праворозуміння в державі, забезпечити законність у суспільстві. При цьому деякі автори вказують, що основними функціями Конституційного Суду України є функція конституційного контролю, функція офіційного тлумачення Конституції та законів України і функція захисту прав і свобод людини і громадянина. Варто зазначити, що останні слід відносити до повноважень Конституційного Суду України. [4, c. 171] З метою реалізації функцій Конституційного Суду України Конституція (статті 150. 151,152). Закон України «Про Конституційний Суд України» (статті 13. 14) та інші закони України визначають повноваження Конституційного Суду України. [1; 2] Під повноваженнями Конституційного Суду України слід розуміти права й обов'язки цього органу державної влади, закріплені за ним для здійснення покладених на нього функцій. [11, c. 459] Отож, відповідно до ст. 13 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо: 1. Конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, правових актів ВР АРК. Перевірці відповідності Конституції України підлягають лише ті закони та інші правові акти, які набрали чинності. Конституційний Суд України не може здійснювати перевірку проектів відповідних правових актів. Розгляд і вирішення питань конституційності законів та інших правових актів здійснюється Конституційним Судом України за зверненням (конституційним поданням) уповноважених суб'єктів. [3, c. 167] Закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (ст. 152 Конституції). [1] При цьому визнані неконституційними правові акти чи їх окремі положення не можуть прийматися відповідними суб'єктами повторно в тій самій редакції. [18, c. 133] 2. Відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість. [2] Перевірка на конституційність може стосуватися будь-якого з чинних міжнародних договорів України, незалежно від дати його укладення. Якщо такий договір за висновком Конституційного Суду України є неконституційним, він втрачає обов'язковість для України. Коли йдеться про міжнародний договір, який лише внесено на розгляд парламенту, то в разі надання Конституційним Судом України висновку щодо його неконституційності. Верховна Рада України не може надати згоди на його обов'язковість. [3, c. 167] 3. Додержання конституційності процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту. Перевірці Конституційного Суду України підлягає додержання визначеної Конституцією процедури, що стосується ініціювання відповідним складом Верховної Ради України питання про: - усунення Президента України з поста в порядку імпічменту; - створення для проведення розслідування спеціальної тимчасової слідчої комісії, включення до її складу спеціального прокурора і спеціальних слідчих; - підготовки комісією за результатами розслідування своїх висновків і пропозицій; - розгляду на засіданні парламенту висновків і пропозицій спеціальної тимчасової слідчої комісії; - прийняття Верховною Радою України рішення про звинувачення Президента України; - прийняття Верховною Радою України рішення про звернення до Конституційного Суду України за відповідним висновком. У разі, якщо Конституційний Суд України виявить недодержання конституційної процедури, розгляд справи повинен бути припиненим. 4. Офіційного тлумачення Конституції та законів України. Метою офіційного тлумачення Конституційним Судом України нормативних положень Конституції та законів України є встановлення їх однозначного і правильного розуміння і застосування на всій території держави і надання роз'яснень щодо цього. При цьому Конституційний Суд України уповноважений з'ясовувати і роз'ясняти, інтерпретувати і встановлювати зміст відповідних нормативних положень, але не може вносити до Конституції та законів України змін чи доповнень. [18, c. 133-134] Закон України «Про Конституційний Суд України» містить і законодавчі обмеження повноважень Конституційного Суду України. До повноважень Конституційного Суду України не належать: 1. Питання щодо законності актів органів державної влади, органів влади АРК та органів місцевого самоврядування. 2. Інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції. [2] Важливим питанням, що потребує дослідження є визначення правової природи позицій Конституційного Суду України. Дане питання докладно висвітлюється в науковій статті А.В. Портанова. Автор зазначає, що в українській юридичній науці сутність правової позиції Конституційного Суду України розкрита вкрай недостатньо. Варто зазначити, що існування конституційного судочинства, реалізація його завдань і функцій через процесуальний порядок здійснення є гарантією конституційної законності у державі. [12, с. 23] А.В. Портанов доходить до висновку, що правовою позицією Конституційного Суду України можна вважати принцип вирішення однорідних справ, який відтворюється у мотивувальній частині його рішення. З метою формулювання теоретичної моделі прийняття рішень і висновків Конституційним Судом України запропоновано критерії, яким вони мають відповідати. До ознак правової позиції Конституційного Суду віднесено: - об'єктом є конституційне право у взаємозв'язку із конституційними процесами та відносинами; - метою є переконання учасників судового конституційного процесу у вірності рішень чи висновків Конституційного Суду; - виступає вагомим чинником розвитку, насамперед, конституційного права та інших галузей права; - виступає одним з джерел розвитку законодавства; - є принципом вирішення однорідних справ. [12, с. 25] Розділ 3. Офіційне тлумачення Конституції та законів України, як прерогатива Конституційного Суду України Досконалість конституційних текстів завжди є умовною: та сама норма за різних соціально-історичних умов може мати різне смислове навантаження і не узгоджуватися з іншими конституційними положеннями; у процесі внесення поправок до Конституції може бути допущено розбалансування правових конструкцій; текст Конституції може містити колізії та інші дефекти; окремі терміни, застосовані в Конституції, можуть з часом набувати нового значення; з огляду на абстрактність конституційних положень може стати необхідним при вирішенні конкретної справи вибрати одне із багатьох його значень. Тому законодавча техніка не здатна повною мірою забезпечити всеосяжну узгодженість правових норм, наповнення їх змістом, що відповідав би конкретним соціальним обставинам у будь-який час та за будь-яких обставин (у будь-якій справі). [5, c. 95] Як свідчить практика діяльності Конституційного Суду України, здійснення офіційного тлумачення Конституції та законів України є найбільш затребуваним його повноваженням. Офіційне тлумачення Конституційним Судом України Конституції України здійснюється в межах встановлених законом процедур і на основі використання відомих науці прийомів і способів. Наукою, що вивчає загальні закономірності змістовної інтерпретації будь-яких письмових текстів, є герменевтика. [10, c. 106] Офіційне тлумачення за своїм характером поділяється на нормативне і казуальне. Нормативне тлумачення - це тлумачення, яке поширюється на невизначене коло осіб, призначене для багаторазового застосування, і є загальнообов`язковим. Акти такого тлумачення за своєю юридичною силою можуть бути прирівняні до законів.