Нормативне тлумачення здійснюється Конституційним Судом України в межах провадження в справах, передбачених п. 4 ст. 13 Закону «Про Конституційний Суд України», тобто провадження щодо офіційного тлумачення Конституції і законів України. Казуальне тлумачення - це тлумачення в конкретній справі і стосовно конкретного випадку. За загальним правилом таке тлумачення обов`язкове лише для учасників конкретного спору. Проте особливістю казуального тлумачення, яке здійснює Конституційний Суд України, є його загальнообов`язковість. Казуальне тлумачення здійснюється Конституційним Судом України не в межах провадження в справах про офіційне тлумачення Конституції та законів України, а в ході реалізації інших своїх повноважень. Найчастіше казуальне тлумачення здійснюється Конституційним Судом України при розгляді справ щодо конституційності законів та інших правових актів. При цьому інтерпретація тих чи інших положень Конституції і законів України має значення не лише при вирішенні певної конкретної справи, а спрямована на забезпечення правильного розуміння правових норм в інших аналогічних випадках чи справах. [16, c. 178] При здійсненні тлумачення Конституції для Конституційного Суду діють такі обмеження: - законність; - тлумачення повинно бути юридичним, а не політичним; - не можна обмежуватися тільки дослівним текстом норми, а враховувати її контекст, місце в загальній системі норм; - не виходити за межі призначення тлумачення (не модифікувати норми, не створювати нові під виглядом інтерпретації); - не може самостійно ініціювати перевірку конституційності закону та надання тлумачення; - не має право законодавчої ініціативи; - дотримуватися власних рішень щодо тлумачення правових норм. [20, c. 55] Суб'єктами права на конституційне подання з питань офіційного тлумачення Конституції є Президент України, не менш як сорок п'ять народних депутатів України (підпис депутата не відкликається), Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховний Суд України, Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування. Суб'єктами права на конституційне звернення з питань офіційного тлумачення Конституції і законів України є громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи. Підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції України, згідно з ст. 93 Закону, є практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України. Для фізичних і юридичних осіб підставою для конституційного звернення щодо офіційного тлумачення Конституції України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції України судами України, іншими органами державної влади, якщо суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушення його конституційних прав і свобод (ст. 94 Закону). Слід визнати, що така вимога закону звужує можливості фізичних і юридичних осіб для захисту своїх прав у Конституційному Суді України, адже для цього їм необхідно довести наявність неоднозначного застосування положень Конституції. Для тлумачення Конституції України Конституційний Суд України використовує такі методи (способи) як систематичний, філологічний, історико-політичний, логічний тощо. Їх застосування законодавством звичайно не врегульовано, а тому обираючи той чи інший метод тлумачення Конституційний Суд України виходить із загальних засад своєї діяльності, які визначені Конституцією і Законом «Про Конституційний Суд України». [6, c. 213] Конституційний Суд України не повинен обмежуватися лише дослівним текстом норми, а оцінювати її контекст, а також місце в загальній системі конституційних норм. При цьому будь-яка конституційна норма повинна інтерпретуватися таким чином, щоб уникнути суперечностей з іншими нормами Конституції, оскільки всі її елементи знаходяться у взаємовідношенні і виконують свою роль в межах однієї системи. При тлумаченні Конституції Конституційний Суд України не може змінювати їх норми. Його завдання полягає лише у роз`ясненні, інтерпретації відповідних положень. Це правова аксіома. Разом з цим Конституційний Суд, опираючись на закон, використовуючи механізми тлумачення і аналогії може заповнити те, що залишилось за межами закону чи іншого правового акту. В даному випадку суд, констатуючи волю законодавця з даного кола питань, вимушений або застосувати схожу норму (аналогію закону), або при вирішенні справи виходити із загальних принципів законодавства (аналогія права). Тим самим рішеннями Конституційного Суду нерідко фактично створюються нові норми, що заповнюють прогалини Конституції, але випливають з її політико-правової логіки. [4, c. 174] Варто зазначити, що питання меж конституційного тлумачення єдиним органом конституційної юрисдикції є таким, що постійно викликає наукові спори. Одні дослідники вважають, що Конституційний Суд України не має права виходити за межі Конституції України під час інтерпретації її положень, інакше він буде виступати порушником Конституції. Конституційний Суд України може лише тлумачити норми Конституції та законів України, а не бути законодавцем. Він не може модифікувати норму ані при нормативному, ані при казуальному тлумаченні. Конституційний Суд України не може вносити нічого нового до норми, яку тлумачить, оскільки в такому разі він перебирає на себе законодавчу функцію, що неприпустимо. Так, наприклад, В. Тацій та Ю. Тодика зазначали, що «завдання єдиного органу конституційної юрисдикції - не модифікувати за допомогою своїх рішень норми конституції і законів, а виявляти їх реальний зміст, не виправляти конституційні приписи, а тільки тлумачити їх». У випадку, коли ті самі положення Конституції або законів можуть мати різні тлумачення і ці тлумачення не суперечать Конституції, усувати таку колізію має парламент, якому Конституційний Суд України має вказати на цей дефект. Самостійне обрання Конституційним Судом України варіанту тлумачення слід розглядати як обмеження повноважень Верховної Ради України. В. Лучін вважає «неприпустимим під виглядом тлумачення піддавати Конституцію своєрідній ревізії, створювати норми, що мають властивості конституційних. Навпаки, тлумачення Конституції покликане протидіяти спробам відійти на практиці від точного смислу конституційних норм. При цьому воно не створює нових норм, а лише розкриває смисл, закладений у положенні Конституції, яке тлумачиться. Результат тлумачення має бути тотожним смислу конституційної норми». Н. Колосова навіть вбачає «у будь-якому відхиленні від об'єктивності в процесі офіційного тлумачення можливість створення реальної загрози конституційній безпеці». Отже, правова природа інтерпретаційної діяльності Конституційного Суду України має полягати у виявленні правової та фактичної сутності нормативно-правових актів та їх складових, а не в їх доповненнях або змінах. Виходячи з ідеї необхідності раціональної організації суспільних відносин, Конституційний Суд України намагається встановити зв'язок між текстом Конституції України та розмаїттям економічних, соціальних, етнічних та політичних інтересів. При цьому він, не змінюючи тексту Конституції, фактично удосконалює зміст конституційних положень через офіційне тлумачення, базуючись, як правило, на наукових уявленнях про природне право, його принципи, форми і способи реалізації тощо. Він усуває невизначеність термінів, зменшує неузгодженість окремих положень Конституції та законів, вкладає у конституційну дефініцію науковий зміст. [5, c. 97] За результати розгляду справ з питань офіційного тлумачення Конституції України Конституційний Суд України приймає рішення. Рішення Конституційного Суду є обов'язковими для виконання на всій території України, остаточними й такими, що не підлягають оскарженню. Рішення Конституційного Суду України мають бути підписані не пізніше семи днів після їх прийняття та офіційно оприлюднені наступного робочого дня після їх підписання. Копії рішень наступного дня після офіційного оприлюднення надсилаються суб'єкту права на конституційне подання чи конституційне звернення, Міністерству юстиції України, а також органу влади, який приймав правовий акт, що розглядався в Конституційному Суді України. Рішення й висновки Конституційного Суду України разом з окремими думками (якщо такі є) суддів Конституційного Суду публікуються у «Віснику Конституційного Суду України» та інших офіційних виданнях України. Рішення Конституційного Суду України містить: - найменування рішення, дату й місце прийняття, його номер; - персональний склад суддів Конституційного Суду України, які брали участь у розгляді справи; - перелік учасників судового засідання; - зміст конституційного подання; - повну назву, дату прийняття, порядковий номер, за яким органом, посадовою особою прийнято правовий акт, конституційність якого розглядається; - положення Конституції України, якими керувався Конституційний Суд України при прийнятті рішення; - мотивувальну частину рішення; - резолютивну частину рішення; - обов'язкове зазначення того, що рішення Конституційного Суду України є остаточним і оскарженню не підлягає. [18, c. 133] Отже змістом офіційного тлумачення Конституційним Судом України Конституції України є її конкретизація, уточнення, деталізація. Це є інтерпретаційні норми, в яких наведені приписи щодо того, як розуміти той чи інший термін, вираз або правову норму в цілому, як її застосовувати. Це є нормативні тлумачення, норми-роз'яснення - вони сприяють правильній реалізації Конституції України і в цьому розуміння є допоміжними правилами. їх допоміжний характер має вияв у тому, що вони не можуть бути застосовані окремо від положень, що тлумачилися, вони діють лише разом з ними. [5. c. 98] Висновок Конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. За своєю сутністю Конституційний Суд України є юрисдикційним судовим органом. Він має правосудну природу і правосудний правовий статус та уповноважений здійснювати конституційне судочинство в Україні. За змістом своєї діяльності Конституційний Суд України забезпечує правовий захист Конституції України, вирішуючи питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і даючи офіційне тлумачення Конституції України та законів України. За формою своєї діяльності Конституційний Суд України є єдиним колегіальним органом конституційної юрисдикції. Його рішення і висновки є результатом професійної колективної роботи суддів Конституційного Суду України, делегованих від різних гілок влади. Сутність і зміст Конституційного Суду України, його призначення у суспільстві та державі визначають функції Конституційного Суду України. Конституційний Суд України виконує такі функції: конституційного контролю, офіційного тлумачення, правової охорони Конституції, забезпечення принципу поділу державної влади (арбітражна функція), здійснення конституційного правосуддя тощо. Повноваження Конституційного Суду України та межі його конституційної юрисдикції, закріплені в статтях 150, 151, 159 Конституції України і у статті 13 Закону України «Про Конституційний Суд України». Даний перелік повноважень є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. Вище зазначене дає підстави констатувати, що Конституційний Суд фактично удосконалює систему законодавства, оскільки він має повноваження припинити дію актів чи правових норм, застосування яких могло б привести або привело до порушення конституційних норм. Крім того, роз'яснюючи спірні правові норми, Конституційний Суд не тільки виконує роль тлумача, а ще й, виходячи з обов'язковості своїх рішень, створює умови для належного застосування зазначених норм органами державної влади. Варто також підсумувати, що повноваження Конституційного Суду України щодо вирішення питань про відповідність Конституції та законів України правових актів є одним з основних контролюючих повноважень єдиного в Україні органу конституційної юрисдикції.