Необхідність законодавчого запровадження медіації для вирішення податкових спорів в Україні

Голоядова Т.О.

Україна знаходиться на етапі формування моделі медіації, однак вже з впевненістю можна констатувати, що необхідність запровадження інституту примирення (медіації) підтримується широким колом фахівців. Підтримка ґрунтується на позитивних результатах практики застосування інституту примирення у багатьох країнах світу, які свідчать про його ефективність. Також це відповідає загальній позиції України щодо гармонізації національного законодавства із законодавством Європейського Союзу, адже питанню примирних процедур присвячена ціла низка рекомендацій і рішень Ради Європи. Стаття присвячена висвітленню перспектив застосування в Україні процедури медіації для вирішення податкових спорів. Розглянуті сучасні механізми досудового врегулювання спору між платником податку і державним фіскальним органом та законопроекти про медіацію в Україні.

Ключові слова: медіація, процедура адміністративного оскарження, податковий спір, мораторій, Державна фіскальна служба, платники податків, медіатор, посередництво.

Постановка проблеми. Розвиток медіації у податковій сфері міг би стати одним із таких шляхів, оскільки кількість податкових спорів в Україні щороку зростає. Це пов'язано із низкою об'єктивних і суб'єктивних чинників. До об'єктивних слід відносити змінюваності податкового законодавства в Україні, що призводить до правових конфліктів, а також нестабільності фіскальної політики. Серед суб'єктивних чинників, які впливають на збільшення кількості податкових спорів, можна виділити зростання правосвідомості населення і, як наслідок, небажання миритися з порушенням своїх прав у сфері справляння обов'язкових платежів, підвищення рівня громадської активності та формування громадянського суспільства, а також нестабільність кадрового складу у фіскальній сфері, прояви корупції тощо. Якщо зважати на те, що і у платника податку, і у державних фіскальних органів завжди залишається альтернатива звернутися до суду за захистом прав, застосування альтернативної процедури (медіації) -- це реальний шанс вирішити спір швидко і справедливо для кожного.

Аналіз останніх досліджень. Дослідженням питання медіації у вирішенні спорів займались такі вчені та юристи як: В. Балух, Є.Р. Берше- да, Г. Горіна, О. Гриненко, А. Огренчук, Т. Под- ковенко, Ю.Д. Притика, А. Єлісєєв, Г. Єрьоменко, Л. Юхтенко та та інші.

Метою статті є дослідження правових аспектів функціонування процедури (медіації) у вирішенні податкових спорів та необхідність законодавчого закріплення медіації для запровадження партнерських відносин контролюючих органів з платниками податків в Україні.

Виклад основного матеріалу. Державна система розв'язання фіскальних спорів належним чином не справляється із завданням відновлення порушених прав громадян у сфері податкових спорів. На кожного суддю окружного адміністративного суду щороку припадає майже півтори тисячі справ в порядку КАС України. Все це потребує запровадження європейських моделей фіскальної конфліктології, долучення до найкращих світових практик розв'язання конфліктів податкового характеру. Поняття «медіація» походить від латинського «шеДіаге» -- бути посередником. Медіація-це міжнародний, загальновживаний термін, що відповідає українському терміну «посередництво». Медіація -- це діяльність професійних посередників, які спрямовують учасників юридичного спору до компромісу й урегулювання спору самостійно самими сторонами.

Наприклад, такого розв'язання потребує проблема поширення мораторію на різні види перевірок контролюючими органами підприємств, фізосіб-підприємців, оскільки викликає багато запитань, та й тлумачення законодавства з цього приводу неоднозначне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71--VIII, пунктом 3 Прикінцевих положень встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходів до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України [2]:

• з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

• з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи -- підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Вказаний Закон від 28 грудня 2014 року № 71^Ш направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів.

Водночас пунктом 8 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-УІІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 1 січня 2015 року, було встановлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб -- підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня -- червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки. Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236 (далі -- ДФС), Державна фіскальна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску [4].

З огляду на поточну дату строк дії вказаної норми Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-УІІІ закінчився.

Крім того, як зазначається в листі Державної регуляторної служби від 27 жовтня 2015 року № 8227/0/20-15, склалась однозначна судова практика під час розгляду спорів, що виникають між контролюючими органами та суб'єктами господарювання, з посиланням на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2015 року № 826/13378/15, яким прийнято рішення про задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Центр «Сонячне ремесло» про визнання протиправним та скасування наказу Державної служби геології та надр України від 24 червня 2015 року № 173, що був прийнятий під час дії положень Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-УІІІ щодо проведення перевірок контролюючими органами з дозволу Кабінету Міністрів України.

Проте з наведеним твердженням не можна погодитись з огляду на таке.

26 серпня 2015 року постановою Волинського окружного адміністративного суду у справі № 803/2043/15 за позовом фізичної особи -- підприємця до Управління Укртрансінспекції у Волинській області про визнання дій протиправними щодо проведеної 24 липня 2015 року рейдової перевірки транспортного засобу Рута 25 позивачу в задоволенні такого адміністративного позову було відмовлено.

Також 26 жовтня 2015 року постановою Львівського окружного адміністративного суду у справі № 813/4673/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Маст» до Державної екологічної інспекції у Львівській області, зокрема, про визнання протиправними дій Державної екологічної інспекції у Львівській області, які полягають у включенні вказаного товариства до Плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства суб'єктами господарювання у III кварталі, 2015 року, позивачу в задоволенні такого адміністративного позову було відмовлено.

Рішення про відмову в задоволенні наведених позовів аргументовані тим, що обмеження щодо перевірок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб -- підприємців контролюючими органами відповідно до пункту 8 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» тривало протягом січня -- червня 2015 року. На цей час жодного мораторію на здійснення перевірок, зокрема планових, не передбачено. З наведеного вбачається відсутність чіткого підходу до визначення сфери застосування мораторію на проведення перевірок, що є доволі наглядним прикладом існування неузгодженості норм податкового законодавства та слугує причиною виникнення конфліктів в податковій площині. медіація податковий спір досудовий

Саме для мінімізації негативних наслідків таких податкових спорів та з метою усунення причин для виникнення податкових спорів, в цілому, доцільним є введення медіації в Україні.

В Інституті законодавства Верховної Ради України неодноразово обговорювалися актуальні проблеми застосування альтернативного вирішення спорів як комплексної системи методів позасудового вирішення спорів. Лише за 2014-2015 рр. проведено низку спільних заходів Інституту законодавства Верховної Ради України та Мюнхенського інституту східноєвропейського права, присвячених цій проблематиці. Зокрема, міжнародні науково-практичні конференції «Альтернативні та судові процедури вирішення спорів: сучасний стан і нові тенденції в Україні, Німеччині та Польщі» та «Альтернативне вирішення спорів як локаційний фактор у глобальній конкуренції -- у фокусі Німеччина, Польща та Україна», що відбулися у Києві та Мюнхені у рамках спільного проекту «For Change: Відкритість та інституційні зміни: приклад реалізації верховенства права». Виконавчий директор Мюнхенського Інституту східноєвропейського права професор Герберт Кюппер наголошує, що законодавчим першопрохідцем у сфері медіації стала Польща, яка у 2005 році включила положення про медіацію до Цивільного процесуального кодексу. Основою для цього стали норми відповідної директиви ЄС від 2004 року. Згодом це було відтворено й у Німеччині, де тривалий час відбувалися технічні та політичні дискусії з означених питань, і лише у 2012 році було прийнято відповідний федеральний закон. Досвід запровадження медіації у зазначених країнах, вочевидь може бути використаний і в Україні.

Показово, що у Верховній Раді України зареєстровано три законопроекти, пов'язані з медіацією, які перебувають на різних етапах розгляду. Йдеться про проекти законів від 28.12.2014 р. «Про внесення змін до Податкового кодексу