Образ естетичної держави в концепції сучасної держави

Головченко М.Ф.

У сучасній парадигмі розвитку суспільства культура розглядається як джерело, що стимулює соціальний прогрес, як чинник, що зумовлює та забезпечує нову якість життя, як засіб консолідації нації та формування позитивного іміджу держави, як цінність, що визначає новий образ державно-організованого суспільства. Дослідження номенклатури її функцій сучасної держави і, зокрема, культурної функції потребує осягнення концепту сучасної держави, що дозволить оцінити місце культурної функції серед характеристик держави та її зв'язок з іншими функціями держави.

Стан дослідження. Концепт сучасної держави не належить до числа остаточно сформованих категорій юриспруденції та державознавства. Майже 20 років тому білоруський дослідник С.Г. Дробязко зазначав, що на сучасному етапі розвитку державності вченими-державознавцями розглядаються дві важливі проблеми: що таке сучасна держава і що таке держава взагалі [5, с. 46]. Для цього вченого особисто сучасною є держава, яка відповідає ознакам правової та соціальної. Утім, ми можемо констатувати збереження актуальності поставленого поважним вченим питання, зважаючи хоча би на те, що до сьогодні термін «сучасна держава» використовується в двох значеннях. По-перше, сучасними називають держави, які сьогоднііснують. Таким позицію відстоює російський державознавець В.Є. Чиркін: його добре відома у фахових колах монографія розкриває класичні характеристики держави (форми держави, апарат держави), хоча й за допомогою нових підходів, щодо нині існуючих держав [22]. По-друге, сучасною вважається така держава, яка не просто існує сьогодні, але й при цьому відповідає певним соціальним на дослідницьким очікуванням, цінностям і нормативам. держава естетичний екологічний демократичний

Як уявляється, першим критерії сучасності держави запропонував у 1960 р. американський соціолог Едвард Шилс: «У нових державах «сучасна» означає демократична, егалітарна, наукова, економічно просунута і суверенна. Сучасна держава це держава загального добробуту. Сучасна держава обов'язково демократична, в ній правителі не тільки піклуються про свій народ, народ є для них джерелом натхнення і керівництва до дії» [28, рр. 265-268]. Тобто перед нами концепт демократичної соціальної держави. Н.М. Крестовська та Л.Г. Матвєєва до ознак сучасної держави додають, крім того, правовладдя (верховенство права), визнання та забезпечення прав людини, секуляр- ність (світський характер), визнання з боку міжнародне співтовариства [11, с. 89-90], а Ю.М. Оборотов ще й антропоморфні риси, стверджуючи, що сучасна держава несе від-

битки властивостей сучасної людини, серед яких присутні активність, раціональність, автономність, відкритість щодо зміни історичних можливостей і домагань [17, с. 119].

З позицій соціальної філософії М.В. Єліза- ров розглядає поняття «сучасна держава» як тип політичної системи, що здійснює управління суспільством, охорону його структури, яка у своєму розвитку досягла високого рівня організації, розвинених принципів та ідеалів демократії, чіткого розмежування світської і релігійної влади, застосовує прогресивні методи і засоби вирішення різноманітних проблем соціального життя. Він виокремлює наступні ознаки, що відрізняють сучасний тип держави: 1) чіткі територіальні межі; 2) розвинутий інститут громадянства; 3) наявність професійної армії; 4) розгалужена система демократичних інститутів влади; 5) поділ світської та релігійної влади; 6) наявність сучасних технічних засобів управління [6, с. 127].

Слід відмітити, що вже на етапі розвитку класичної юриспруденції поняття сучасної держави поєднувалось з поняттям правової держави. М.В. Устрялов писав: «Сучасна держава цивілізованого людства може бути названа правовою державою в умовному, технічному сенсі терміна», посилаючись при тому на авторитет Г. Єллінека, М.М. Алєксєєва, Ф.Ф. Кокошкіна [21]. У подальшому до таких обов'язкових параметрів сучасної держави було додано демократизм та соціальний характер держави.

Мета статті дослідити концепт естетичної держави як ідеальну модель, реалізація елементів якої здатна усунути низку протиріч, існуючих у кожному державно організованому суспільстві.

Виклад основного матеріалу. У сучасному державознавстві концепт сучасної держави як демократичної, правової та соціальної на сьогодні вичерпано, що підтверджує хоча би фундаментальна монографія В.Ф. Сіренка [19], яка практично ставить крапку в цьому багаторічному дискурсі, принаймні в національних межах. Сьогодні концепт сучасної держави як демократичної правової соціальної перейшов значною мірою з рангу теорії до практики реального утілення. Як указує російський дослідник Ю.А. Нисневич, у сучасному світі модель демократичної держави як правової, соціальної та світської стає основною і домінуючою і може служити еталоном для оцінки стану конкретної держави [15, с. 46]. Відмітимо, що до таких держав сьогодні належить і Україна, яка робить поступальні кроки на шляху до утвердження в реальному житті основних параметрів демократичної правової соціальної держави. Заслуговує уваги і оцінка Р. Купера, який упевнено стверджує про перехід частини держав до рівня постсучасного світу: до таких постсучасних держав він відносить, зокрема, Європейський Союз та США [12, с. 53].

Усі вищенаведені характеристики сучасної держави позиціонуються їх авторами як однозначно позитивні, але було би неправильним залишити за межами дискурсу й розуміння певних ризиків, пов'язаних з сучасною державою. Так, О.Д. Керімов характеризує сучаснудержаву як державу з надмірним рівнем демократії, одночасно пропонуючи розумне, на його думку, обмеження виборчих прав громадян і деякі напрями розвитку громадянського суспільства, яке він уважає основою сучасної держави [9, с. 69-70, 140-142].

Тому концепт сучасної держави не уявляється нам закоснілим; він має динамічний характер, що зумовлює його збагачення новими гранями. Трансформація концепту сучасної держави на сьогодні є теоретичним проектом, побудова якого, серед іншого, може «експлуатувати» запропоновану Ю.М. Оборотовим категорію «образу держави»: образ держави є об'єктивним за своїм джерелом об'єктом, який відбивається у свідомості суб'єкта пізнання, та ідеальним за засобами (формами) свого існування [16, с. 7]. Ю.М. Оборотов трактує як різновиди образів історичні типи держави і концепти правової та соціальної держави. Образ держави є складною системою, одним з елементів якої є культурний (цивілізаційний) [26, с. 7, 12]. Крім того, культурологічний контент обов'язково є присутнім у всіх інших складових образу держави.

На нашу думку, новими образами, що здатні доповнити концепт сучасної держави, є зумовлені новими соціальними, політичними та геополітичними викликами функціональні характеристики держави. Так, екологічний виклик планетарного рівня та екологічна функція держави як адекватна відповідь на нього зумовили формування образу екологічної держави. Ініціатор цієї теорії Р. Штайнберг виходив з наявності таких основних елементів конституційної держави безпеки, правової держави, демократії, що в другій половині XX ст. були доповнені четвертим елементом, яким стала соціальна держава. Оскільки в останні десятиліття проблеми довкілля все більше стали хвилювати людство, було зафіксовано різноманітні показники екологічної кризи не тільки в окремих державах, а й в масштабах всієї земної кулі, поняття конституційної держави наповнилося новим змістом. Воно збагатилося ще одним елементом так постала екологічна конституційна держава [29].

Концепт екологічної держави на сьогодні успішно розвивають українські та білоруські дослідники [8; 10; 14]. Відмітимо функціональне «походження» цього концепту, що споріднює його з концептом соціальної держави, що визначається як така, де соціальна функція належить до числа основних функцій держави. Подекуди екологічність держави вже визнана як необхідна конституційно закріплена характеристика сучасної держави. Так, 1995 року перша у світі держава проголосила себе екологічною це Чорногорія, де відповідне положення закріплено в Конституції. Більшість дослідників вживає термін «екологічна держава» насамперед у сенсі високоякісного виконання політико-адміністративною системою країни в цілому та її спеціальними органами екологічної функції та відповідальності за стан довкілля як перед сучасниками, так і перед наступними поколіннями [1, с. 6; 14 с. 24]. Отже, дослідники екологічної дер-

жави теж указують на необхідний для конструювання цього концепту антропоцентризм державно-владної системи суспільства.

Зазначимо важливість випливаючого з принципу антропоцентризма потребового (соціально-потребового) підходу для конструювання цілісного концепту сучасної держави. Зважаючи на проголошення сучасною державою людини як найвищої соціальної цінності, слід визнати потреби суспільства похідними від прав людини юридично визнаних потреб індивіда. У зв'язку із цим постає питання, наскільки повно концепт демократичної правової соціальної держави відповідає всім потребам людини, яка живе в умовах сучасного інформаційного (постін- дустріального) суспільства? Концепт екологічної держави є теоретично оформленою відповіддю на задоволення потреб людини і суспільства в цілому в безпечному довкіллі, тобто реалізації екологічних прав людини, які нерідко відносять до так званого четвертого покоління прав людини.

Слід відмітити, що нерідко потреби людини трактуються у вузько-утилітарному сенсі, з позицій грубого консюмерізму, між тим духовні потреби є не менш, а подекуди й більш значущими, ніж потреби матеріального характеру, що, власне, й відрізняє цивілізацію від варварства. Культурні права це права цивілізованої людини, один із проявів біос- оціодуховної природи людини. Досі концепт сучасної держави (який можна сприймати як триланковий «демократична-правова-со- ціальна», або чотириланковий «демократич- на-правова-соціальна-екологічна») не містить відповіді на цю дуже важливу для цивілізованої людини систему духовних, культурних потреб, які одночасно є базовими потребами й цілого суспільства, у зв'язку із чим духовність та культура визнаються як один із соціальних інститутів у всіх типах суспільства.

Ідею і термін «естетична держава» було запропоновано Фрідріхом Шиллером в його «Листах про естетичне виховання людини» [25]. В «естетичній державі», на відміну від початково виниклої фізичної держави, люди ставляться один до одного як до об'єктів вільної гри, що звільняє людину від фізичного та морального примусу. Спочатку естетичну державу було обґрунтовано Шиллером як необхідний засіб для переходу до моральної держави («тільки з естетичного, а не фізичного може розвинутися моральний стан») [25, с. 252]. У результаті вона виявилася самодостатньою і більш привабливою та вільною, ніж моральна. У ній усуваються всі громадські антагонізми, долаються згубні впливу суспільного розподілу праці, повністю реалізуються ідеали рівності і свободи, забезпечується гармонійний розвиток кожної людини в її єдності з усім людством [18, с. 109]. Ідеї Шиллера підхопили та, продовжили Й.Й. Він- кельман, Й.Г. Гердер, Й.В. Гете, Ф. Гьольдер- лін, Г.Ф.В. Гегель та Ф. Шеллінг, що знайшло відбиток у «Першій програмі системи німецького ідеалізму» 1796 р. Естетична держава убачалась одніим з її авторів Гельдерліном як єднання «естетичної церкви» та «релігії поезії» [7, с. 64].