Призначаючи процесуальний строк, суд повинен враховувати обставини конкретної справи, особливості кожної процесуальної дії, щоб особи, для яких він встановлюється, мали реальну можливість вчинити відповідну процесуальну дію. Але при визначенні процесуального строку суд не може забувати про встановлені законом строки розгляду цивільних справ і вчинення окремих процесуальних дій. Тому він має їх також ураховувати.

Процесуальні строки можна класифікувати і за іншими підставами. Так, залежно від суб'єктів, яким вони адресовані, строки бувають встановленими для:

1) суду (наприклад, ч. 1 ст. 102, ч. 3 ст. 122, ст. 129, ст. 157, ч. 1 ст. 301, ст. 302 ЦПК України). Особливістю цього виду процесуальних строків є те, що вони встановлюються лише законом;

2) осіб, які беруть участь у справі (ч. 2 ст. 104, ч. 1 ст. 199, ч. 2 ст. 228, ст. 294 тощо);

3) інших учасників цивільного процесу (наприклад, ч. 3 ст. 50, частини 6, 7, 9 ст. 53);

4) суб'єктів, які не беруть участі у справі (ч. 4 ст. 137, ч. 1 ст. 211 та ін.).

Інколи, визначаючи процесуальний строк, законодавець зазначає, що він має бути розумним (ч. 1 ст. 157, ч. 2 ст. 302 ЦПК України). Однак при цьому у законі не встановлено, який строк є «розумним».

За аналогією до поняття, закріпленого у п. 11 ч. 1 ст. З Кодексу адміністративного судочинства України, можна стверджувати, що розумний строк - це найкоротший строк розгляду і вирішення цивільної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів у цивільно-правових відносинах.

Крім того, Верховний Суд України у своєму Листі від 25 січня 2006 р. № 1-5/45 визначив критерії оцінювання розумності строку, правда, лише для строку розгляду справи. Такими критеріями є складність справи, поведінка заявника та органів державної влади (насамперед суду).

3. Обчислення процесуальних строків

Залежно від способу визначення всі процесуальні строки (встановлені і законом, і судом) можна поділити на такі, що визначаються:

1) конкретною календарною датою. Хоча про такий спосіб визначення процесуальних строків нічого не сказано у ст. 68 ЦПК України, його наявність випливає із інших норм цивільного процесуального законодавства (ч. 2 ст. 73, п. З ч. 1, ч. З ст. 75, п. 4 ч. 4 ст. 122, п. 9 ч. 6 ст. 130, ч. 2 ст. 140 тощо);

2) проміжком часу. Відповідно до положень ст. 68 ЦПК України ці строки обчислюються роками, місяцями і днями (наприклад, статті 157, 352, 391 ЦПК України). У такому разі процесуальні дії можна вчинювати у будь-який день протягом усього встановленого проміжку часу, але не пізніше останнього його дня, тобто до дня закінчення процесуального строку.

Однак законодавець встановив також кілька процесуальних строків, що обчислюються годинами (ч. 4 ст. 280, ч. 1 ст. 281, ч. 2 ст. 284 ЦПК України);

3) вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Взагалі, подія - це різновид юридичних фактів, які виникають незалежно від волі суб'єктів правовідносин. Проте стосовно визначення початку та закінчення перебігу процесуальних строків законодавець розуміє під подією також і обставини, які залежать від волі осіб, тобто їхні дії або бездіяльність.2 Так, у разі перебування сторони у тривалому службовому відрядженні суд може зупинити провадження у справі до припинення цього відрядження (ст. 203 ЦПК України); особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення касаційного провадження (ч. З ст. 330 ЦПК України).

Відповідно до ст. 69 ЦПК України, за загальним правилом, перебіг процесуального строку, який визначається проміжком часу, а також такого, початок якого залежить від відповідної події, починається з наступного дня відповідно:

1) або після конкретної календарної дати. Наприклад, 5 березня суд, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених законом вимог, надав позивачу три дні для усунення недоліків відповідно до ч. 1 ст. 121 ЦПК України. Перебіг такого строку починається з 6 березня;

2) або після настання зазначеної події. Наприклад, заяву про перегляд заочного рішення можна подати протягом десяти днів з дня отримання його копії (ст. 227 ЦПК України). Відповідач отримав таку копію 17 червня. Отже, першим днем встановленого десятиденного строку буде 18 червня.

Для початку перебігу процесуального строку не має значення припадає його перший день на робочий чи на неробочий день.

Якщо початок процесуального строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то він все одно починає обчислюватися із цього дня, а не з найближчого робочого.

Якщо строк визначається певним проміжком часу, то він має не тільки початковий, але і кінцевий момент свого перебігу. Для того, щоб не рахувати календарні дні, які складають рік або місяць, законодавець у ст. 70 ЦПК України передбачив правила встановлення моменту закінчення процесуальних строків залежно від того, чим вони обчислюються або визначаються.

Отже, строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

Припустимо, що початком перебігу трирічного строку для пред'явлення до примусового виконання рішення іноземного суду (ст. 391 ЦПК України) буде 10 вересня 2006 р. Тоді цей процесуальний строк закінчиться у відповідні місяць, тобто у вересні, і число, тобто 10 числа, останнього року строку, тобто 2009 р. Але за умови, що 10 вересня 2009 р. не припаде на неробочий день, оскільки тоді застосовуватиметься правило, передбачене у ч. З ст. 70 ЦПК України.

Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку.

Так, у разі, коли місячний строк на подання скарги у зв'язку з винятковими обставинами (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) розпочнеться 11 вересня, закінчиться він 11 жовтня (звичайно, якщо 11 жовтня є робочим днем).

Однак може трапитися, що у місяці, на який припадає закінчення строку, немає відповідного числа (наприклад, процесуальний строк повинен закінчитися 31 квітня, а у цьому місяці тільки ЗО днів). У такому разі строк закінчується в останній день цього місяця, тобто 28 (29) лютого, 30 квітня, червня, вересня або листопада.

Хоча це положення закріплене у нормі, яка присвячена закінченню процесуальних строків, які обчислюються місяцями, за аналогією воно підлягає застосуванню і при встановленні останнього дня строку, обчислюваного роками.

Строк, який обчислюється днями, закінчується через відповідну кількість днів, тобто у цьому разі не передбачено спеціальних правил визначення останнього дня строку і потрібно рахувати календарні дні. Так, якщо десятиденний строк на повернення після закінчення касаційного провадження справи до суду, який її розглядав (ст. 352 ЦПК України), розпочнеться 11 вересня, то закінчиться він 20 вересня (але за умови, що 20 вересня є робочим днем).

Процесуальний строк перебігає безперервно, із зарахуванням усіх неробочих днів. Однак, коли закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Відповідно до ст. 67 Кодексу законів про працю України при п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідні дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день.

Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд із загальним вихідним днем.

У разі, коли святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Однак свої особливості має визначення вихідних днів на підприємствах, в установах, організаціях, де робота не може бути перервана в загальний вихідний день у зв'язку із необхідністю обслуговування населення, зокрема у магазинах, на підприємствах побутового обслуговування, у театрах, музеях тощо (ст. 68 Кодексу законів про працю України); і на підприємствах, в установах, організаціях, зупинення роботи яких неможливе з виробничо-технічних умов або через необхідність безперервного обслуговування населення, а також на вантажно-розвантажувальних роботах, пов'язаних з роботою транспорту (ст. 69 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу законів про працю України святковими днями є: 1 січня - Новий рік; 7 січня - Різдво Христове; 8 березня - Міжнародний жіночий день; 1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня - День Перемоги; 28 червня - День Конституції України; 24 серпня - День незалежності України.

Робота також не провадиться у дні релігійних свят, тобто іншими неробочими днями є: один день (неділя) - Пасха (Великдень); один день (неділя) - Трійця (ч. 2 ст. 73 Кодексу законів про працю України).

Крім того, на підставі відповідних нормативно-правових актів керівники підприємств, установ та організацій для створення сприятливих умов для святкування, а також раціонального використання робочого часу можуть переносити робочі дні (наприклад, у 2008 р. одним із таких актів є Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про перенесення робочих днів у 2008 році» від 28 листопада 2007 р. № 1059-р).

Отже, у разі, коли закінчення строку припадає, наприклад, на 1 травня (як зазначалося вище, 1 і 2 травня є святковими днями), то останнім днем строку є 3 травня, однак якщо цей день не є також неробочим.

Деякі процесуальні дії можуть або мають бути вчинені у строк, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати. Відповідно до ч. 4 ст. 70 ЦПК України перебіг такого процесуального строку закінчується наступного дня після настання відповідної події.

Проте законодавець встановлює і винятки із цього правила. Наприклад, відповідно до ч. 2 ст. 299 ЦПК України заяву про приєднання до апеляційної скарги може бути подано до початку розгляду справи в апеляційному суді. Таким чином, у момент відкриття судового засідання у суді апеляційної інстанції закінчується строк на приєднання до апеляційної скарги.

За загальним правилом, останній день процесуального строку триває до 24-ї години.

При цьому потрібно враховувати, що вчиняти дії в судах можливо лише протягом робочого дня, а вони закінчують свою роботу раніше. Тому, якщо особі необхідно вчинити певну процесуальну дію саме в суді, то строк закінчується у момент закінчення у ньому робочого часу.

Інколи не обов'язково передавати особисто адресату певні документи (заяву, скаргу тощо), матеріали чи грошові кошти. У таких випадках, якщо до 24-ї години останнього дня строку зазначені документи, матеріали або кошти здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв'язку, то строк не вважається пропущеним. У зв'язку із цим не має значення, коли суд отримає заяву або скаргу, коли грошові кошти надійдуть до адресата тощо. Хоча це фактично відбудеться уже після закінчення процесуального строку, правила, встановлені у ст. 72 ЦПК України, до таких випадків не застосовуються.

Установити факт вчинення процесуальної дії у відповідний строк можна за поштовим штемпелем, квитанцією, випискою із реєстру поштових відправлень і т. п.

Процесуальні строки встановлюються законом або судом для використання особою наданого їй права на вчинення певної процесуальної дії чи для виконання покладеного на неї обов'язку. У зв'язку із цим наслідки пропущення процесуальних строків залежать від того, для здійснення права чи для виконання обов'язку їх було встановлено.