Якщо процесуальний строк встановлено для виконання обов'язку, то з пропущенням строку особа не звільняється від його виконання. Крім того, ця особа може бути притягнена до відповідальності або для неї можуть настати інші несприятливі наслідки. Так, відповідно до ст. 6 Закону України «Про статус суддів» судді зобов'язані при здійсненні правосуддя дотримувати Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків. За порушення цього обов'язку суддя притягується до дисциплінарної відповідальності (ч. 1 ст. 31 Закону України «Про статус суддів»).

У разі подання заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановления ухвали про забезпечення доказів. Якщо у зазначений строк особа не подає позовної заяви, вона зобов'язана відшкодувати судові витрати, а також збитки, завдані у зв'язку із забезпеченням доказів (ч. 4 ст. 133 ЦПК України).

За неповідомлення суду про неможливість подати докази взагалі або у встановлені судом строки, а також за неподання доказів, у тому числі і з причин, визнаних судом неповажними, винні особи несуть відповідальність, встановлену законом. При цьому, притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати суду докази (частини 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Із закінченням же строку, встановленого для вчинення процесуальної дії за розсудом самої особи (незалежно від того, встановлений він законом або судом), втрачається право на її вчинення (наприклад, на подання апеляційної скарги, на приєднання до неї). Це означає, що особи, які не скористалися наданим їм правом і не вчинили певну процесуальну дію, більше не мають права її вчиняти. Хоча у них залишається право клопотати перед судом про поновлення або продовження пропущеного процесуального строку.

Ще одним негативним наслідком пропущення процесуальних строків, встановлених для використання особою наданого їй права на вчинення певної процесуальної дії, є те, що документи, подані після закінчення строків, за загальним правилом, залишаються без розгляду.

Але суд може задовольнити клопотання особи, яка подала такі документи, про поновлення або продовження строку за наявності для цього підстав (ч. 2 ст. 72 ЦПК України). Зрозуміло, що розглядати подані документи можна тільки після того, як буде поновлено (продовжено) процесуальний строк.

Інколи законодавець додатково наголошує на застосуванні цього наслідку пропущення процесуальних строків (наприклад, ч. 2 ст. 106, ч. З ст. 294 ЦПК України).

Таким чином, у разі пропущення процесуального строку для осіб настають несприятливі наслідки, а саме:

1) вони втрачають право на вчинення процесуальних дій;

2) у встановлених законом випадках до них можуть бути застосовані визначені законом санкції.

Але при застосуванні наслідків пропущення процесуальних строків потрібно мати на увазі, що:

1) у будь-якому разі особи не позбавляються покладених на них процесуальних обов'язків, навіть при пропущенні строку для їх виконання, тобто особа зобов'язана виконати відповідну процесуальну дію і після закінчення процесуального строку;

2) ці наслідки не поширюються на випадки, коли процесуальні строки поновлено або продовжено.

4. Зупинення, поновлення та продовження процесуальних строків

Як відомо, після зупинення провадження у справі не можна вчиняти жодної процесуальної дії до його відновлення. У зв'язку із цим зупинення провадження у справі зупиняє перебіг процесуальних строків. Проте лише тих, які ще не закінчилися до моменту, з якого ці строки зупиняються.

Із зазначеного положення випливає, що підстави для зупинення процесуальних строків є такими самими, як і для зупинення провадження у справі (статті 201, 202 ЦПК України). Строки, на які зупиняється провадження у справі, визначено у ст. 203 ЦПК України.

Про зупинення провадження у справі суд постановляє ухвалу. Процесуальні ж строки зупиняються автоматично, тому не потрібно постановляти ухвалу про їх зупинення або спеціально зазначати про це в ухвалі про зупинення провадження у справі.

При цьому слід пам'ятати, що зупинення процесуальних строків починається з моменту настання тієї події, внаслідок якої суд зупинив провадження, а не з моменту постановлення відповідної ухвали.

Процесуальні строки зупиняються на весь час зупинення провадження у справі. Із дня відновлення провадження у справі відновлюються і процесуальні строки, тобто їх перебіг продовжується (ч. 2 ст. 204 ЦПК України). Це означає, що час, на який було зупинено провадження у справі, не входить до процесуального строку.

Однак процесуальний строк містить час, який сплинув до зупинення провадження. Тому після його відновлення строк обчислюється у межах часу, що залишився до закінчення цього строку. У зв'язку із цим після відновлення провадження необхідні процесуальні дії повинні або можуть бути вчинені тільки протягом часу, що залишався до зупинення провадження у справі.

Наприклад, суд задовольнив заяву позивача про забезпечення позову і постановив ухвалу про вжиття відповідних заходів стосовно відповідача-юридичної особи без повідомлення останнього. Відповідно до ч. 4 ст. 154 ЦПК України особа, стосовно якої вжито заходів забезпечення позову без її повідомлення, протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування. Через три дні після отримання копії ухвали юридичну особу-відповідача було реорганізовано, що стало підставою для зупинення провадження до залучення до участі у справі правонаступників. Після відновлення провадження перебіг строку продовжився, тому у юридичної особи-правонаступника відповідача залишилося лише сім днів для подання заяви про скасування забезпечення позову.

Про відновлення провадження у справі також постановляється відповідна ухвала.

Незважаючи на те, що процесуальний строк зупиняється з моменту настання події, яка стала підставою для зупинення провадження у справі (а не з моменту постановления відповідної ухвали), відновлюється він тільки з наступного дня після постановления ухвали про відновлення провадження у справі (а не з моменту, коли обставини, що зумовили зупинення провадження у справі, відпали).

Залежно від того, хто встановив процесуальний строк, суду надається право його поновити або продовжити: строки, встановлені законом, можна тільки поновлювати, а строки, встановлені судом, - продовжувати.

Взагалі, поновлення строку передбачає відновлення первісного строку для вчинення певної процесуальної дії, а продовження - надання додаткового часу для вчинення процесуальної дії. Проте, виходячи із положення, закріпленого у ч. З ст. 73 ЦПК України, поновлення (продовження) строку -- це визнання права особи на вчинення певної процесуальної дії після закінчення процесуального строку, якщо його було пропущено з причин, визнаних судом поважними.

Для вирішення питання щодо продовження чи поновлення процесуального строку важливе значення має поважність причини, внаслідок якої він був пропущений. Поважною є причина, що об'єктивно унеможливлювала або ускладнювала вчинення певної процесуальної дії у визначений строк. Так, це може бути тимчасова непрацездатність, службове відрядження, у певних випадках несвоєчасне отримання копії судового рішення, неможливість отримання необхідних документів, стихійне лихо тощо. Однак визнання причини поважною залежить тільки від розсуду суду.

Наприклад, ухвалою районного суду в прийнятті заяви О. про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами було відмовлено. На цю ухвалу, пропустивши встановлений законом строк, О. подала апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення такого строку.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду встановила, що з матеріалів справи вбачається, що О. була відсутня в судому засіданні, в якому було постановлено ухвалу про відмову про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами. Даних про вручення копії цієї ухвали О. в матеріалах справи немає.

За таких обставин апеляційний суд вирішив, що строк оскарження ухвали суду О. пропущений з поважних причин, а тому його слід поновити.

Із клопотанням про поновлення або продовження процесуального строку може звернутися будь-яка особа, яка не встигла вчинити певну процесуальну дію з поважних причин, або її представник.

У клопотанні обов'язково потрібно зазначити причини, що перешкоджали вчиненню процесуальної дії у встановлений строк. Ці причини мають бути підтверджені відповідними засобами доказування (зокрема, письмовими доказами: листком непрацездатності, посвідченням про відрядження тощо).

Існування права на подання клопотання про поновлення або продовження строку законодавець не обмежує певними строками.

Клопотання про поновлення (продовження) процесуального строку слід подавати до суду, в якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ.

Особи, які беруть участь у справі, мають бути повідомлені про місце і час розгляду питання про поновлення (продовження) пропущеного процесуального строку, хоча їх присутність не є обов'язковою.

Обов'язково одночасно із клопотанням про поновлення (продовження) процесуального строку потрібно вчинити ту дію або подати той документ (заяву, скаргу тощо) чи доказ, стосовно якого заявлено це клопотання (ч. З ст. 73 ЦПК України). Встановлення такого положення пов'язано із тим, що суд при поновленні (продовженні) пропущеного процесуального строку не надає нового строку для вчинення процесуальної дії, а вважає її уже вчиненою.

За результатами розгляду клопотання про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє одну із таких ухвал, а саме ухвалу про:

1) задоволення клопотання і поновлення (продовження) пропущеного процесуального строку. Таку ухвалу не можна оскаржувати окремо від рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Єдиним винятком із цього правила є можливість оскарження ухвали про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання (п. 19 ч. 1 ст. 293 ЦПК України);

2) відмову у задоволенні клопотання, якщо зазначені у ньому причини, на думку суду, не перешкоджали своєчасному вчиненню процесуальної дії. Ухвалу щодо відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду (п. 7 ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

В ухвалі про поновлення (продовження) пропущеного процесуального строку суд також має зазначити про виконання відповідної процесуальної дії або прийняття документа чи доказу.

Задача 1

У зв'язку з перебуванням позивача в тривалому службовому відрядженні суд з власної ініціативи зупинив провадження по справі. З поверненням з відрядження (через 3 роки) провадження по справі було поновлене. У судовому засіданні відповідач просив суд відмовити в позові, посилаючись на пропуск строку давності.

Які правила зупинення і обчислення процесуальних строків.

Для того, щоб обчислити процесуальний строк, необхідно встановити початок і закінчення його перебігу.

Процесуальні строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

У відповідності зі ст. 69 ЦПК перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.