Анкетування й опитування слідчих прокуратури та органів внутрішніх справ, проведені С.Ф. Денисюком і В.Ю. Шепітько, дали змогу дійти висновку, що до найбільш розповсюджених об'єктів пошуку можна віднести: знаряддя і засоби злочину (на це вказали 86% опитаних); предмети зі слідами злочину (62%); викрадені об'єкти (56%); інші предмети (22%); документи (44%); сліди (32%); трупи та їх частини (8%); живі особи (2%).

За дослідженнями В.Г. Дрозд, до розповсюджених об'єктів пошуку відносяться: квартира (66,7%); офіс (3,9%); гараж (25,5%); дача (21,6%); автомобіль (7,8%). Особистий обшук проводився у 31,4% випадків;

3) за обсягом дослідження.

У науковій літературі виділяться основний і додатковий обшуки. Додатковий обшук, спрямований на дослідження певних об'єктів або ділянок, що залишилися необстеженими під час проведення первинного обшуку;

4) за послідовністю (черговістю) проведення:

а) первинний обшук - слідча дія, яка проводиться вперше;

б) повторний. У слідчій практиці можуть складатися ситуації, які вимагають (зумовлюють) проведення повторного обшуку. До таких ситуацій більшість учених відносить:

- первинний обшук, який проводився неякісно, з порушенням тактичних рекомендацій чи за несприятливих умов (велике скупчення людей, дощова погода, недостатнє освітлення) або без використання відповідних науково-технічних засобів;

- обшук, що не дав позитивних результатів, але під час подальшого розслідування були одержані відомості про те, що там, де вже проводився обшук, знаходяться об'єкти, не виявлені первинним обшуком чи доставлені туди пізніше;

- отримання оперативно-розшукової інформації про конкретне місце приховання розшукуваних об'єктів (наприклад, наявність схованки) та ін. [6, с. 61-62]

На думку М.В. Салтевського, первинний обшук нерідко використовується як тактичний засіб і проводиться на початку досудового розслідування, наприклад, після затримання обвинуваченого, з огляду на те, що злочинець шукані об'єкти ретельно сховав, видалив з будинку або місця роботи. У зв'язку із цим повторний обшук, що проводиться через деякий час, дає результат: злочинець “заспокоюється” і поступово починає повертати шукані речі в будинок. Сусіди, знайомі і навіть родичі, як правило, не бажають зберігати викрадене, побоюючись стати співучасниками злочину;

5) за часом проведення;

У науковій літературі більшість учених обшук поділяє на одночасний (груповий) та різночасний. До одночасного обшуку дослідники підходять по-різному. Так, на думку М.І. Скригонюка, якщо обшук проводиться одночасно на декількох об'єктах, його називають груповим. В.В. Агафонов і А.Г. Філіппов вказують, що термін “груповий обшук”, який нерідко застосовується щодо одночасного обшуку у кількох обвинувачених чи підозрюваних, є невдалим.

П.Д. Біленчук, В.К. Лисиченко, Н.І. Клименко вважають поняття “груповий” і “одночасний” тотожними, зазначаючи, що груповий (одночасний) обшук - це кілька одночасних обшуків, що здійснюються у межах однієї розслідуваної кримінальної справи у різних осіб та в різних місцях.

Такої думки дотримуються і В.Ю. Шепітько, І.С. Андрєєв, Г.І. Грамович, М.І. Порубов та інші вчені, які вказують, що груповий обшук, по суті, є одночасним.

На думку М.В. Салтевського, одночасний обшук - це сукупність декількох звичайних обшуків. [7, с. 51-52]

Отже, одночасний обшук - це погоджене за часом проведення слідчо-оперативними групами, що взаємодіють між собою, кількох обшуків у різних місцях або осіб, які здійснюються в межах однієї кримінальної справи.

Більшість криміналістів вважає, що одночасні обшуки проводяться у справах, за якими проходять декілька осіб як підозрювані або обвинувачені. Зокрема, на думку

С.М. Астапкіной, одночасне проведення обшуків необхідне для розслідування злочинів, учинених кількома особами.

С.Ф. Денисюк додає й інші підстави для проведення таких обшуків:

- наявність стійкої організованої злочинної групи;

- розосереджуваність об'єктів пошуку;

- невзяття членів злочинного угруповання під варту;

- наявність налагодженої системи взаємодії членів злочинної групи.

Дійсно, одночасні обшуки зазвичай проводяться під час розслідування злочинів, учинених групою осіб і особливо - організованою злочинною групою чи злочинною організацією. Однак, як свідчить слідча практика, одночасні обшуки можуть проводитися і за злочинами, які вчинені однією особою.

Щоб приховати сліди злочину, особа нерідко користується послугами родичів (знайомих, друзів, колег по роботі), що зумовлює проведення обшуків одночасно у різних місцях. Тому прийняття рішення про проведення одночасних обшуків ніяк не можна пов'язувати з колом осіб, які брали участь у вчиненні злочину.

На думку П.Д. Біленчука і А.П. Геля, груповий (одночасний) обшук, по суті, являє собою тактичну операцію з одночасного здійснення серії обшуків за єдиним планом у різних осіб у межах однієї розслідуваної кримінальної справи.

Різночасний обшук - це звичайні обшуки, які проводяться в різний час у тієї самої особи або в різних осіб, що проходять обвинуваченими за тією самою справі. Г.М. Мухін і Д.В. Ісютін-Федотков вказують, що різночасний обшук проводиться із розривом у часі на декількох об'єктах;

6) за етапами досудового розслідування.

Обшук може проводитися як на початковому, так і на подальшому етапах досудового розслідування;

7) за видом учиненого злочину.

Залежно від виду розслідуваного злочину обшук може проводитися при розслідуванні убивств, розбійних нападів, вимагань та ін.

Отже, усі перелічені вище види обшуку є самостійними. Можна погодитися з думкою Р.С. Бєлкіна і Б.А. Вікторова, які вказують, що така класифікація обшуку має важливе криміналістичне значення, оскільки тактичні прийоми обшуку розробляються з урахуванням специфічних особливостей кожного його виду.

Загальна тактика проведення обшуку припускає необхідність урахування не тільки слідчої ситуації, особливостей супротивної сторони та характеру злочинного посягання, а й конкретного виду обшуку. Це дає слідчому змогу ефективно проводити відповідну слідчу дію, використовуючи найбільш ефективні прийоми обшуку. [8, с. 53]

2. Класифікація об'єктів пошуку

Проведення обшуку передбачає взаємодію слідчого з певними об'єктами.

У теорії криміналістики при характеристиці обшуку використовується два різних терміни - „ об'єкти пошуку” і „ об'єкти обшуку”. Це суто різні поняття.

Ці два поняття розмежовуються законодавчо в КПК України, де вказано, що обшук проводиться слідчим в тих випадках, коли він має достатні підстави вважати, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом ,а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини в справі, знаходяться в певному приміщенні або місті чи в якої-небудь особи. Слідчий проводить обшук також і в тих випадках, коли він має достатньо даних про те, що в певному приміщенні чи місті переховується злочинець.

Вже в даній нормі законодавець в найбільш загальних рисах визначив об'єкти, які мають значення в процесі обшуку. Аналіз норм закону дозволяє установити два основних роди об'єктів:

1) об'єкти пошуку - це те, що необхідно знайти, виявити при здійсненні обшуку(знаряддя вчинення злочину, речі та цінності, які були отримані злочинним шляхом, а також інші предмети та документи , які мають значення для встановлення істини по справі);в якості об'єкта пошуку можуть бути і злочинці які переховуються;

2) об'єкти обшуку - це те, по відношенню до чого (чи кого) здійснюється обслідування (певне приміщення, місце чи якась особа). [9, с. 50]

В криміналістичній теорії здійснені спроби в розмежуванні об'єктів обшуку та об'єктів пошуку, в розгляді їх конкретного змісту. Це має важливе значення в плані практичної реалізації пошукових дій, встановлення можливих об'єктів, та типових їх переліків.

Питанням розмежування та визначення типових переліків об'єктів обшуку та пошуку займається досить велика кількість вчених, серед них, А.В. Винберг., І.Ф. Крилов., В.Е. Коновалова, В.Ю. Шепітько., А.Н. Гусаков., С.Ф. Шумілін., А.Р. Ратінов., В.М. Тертишніков., та багато інших, які класифікують ці об'єкти по різному. Кожний такий перелік має своїх прихильників.

Вивчення криміналістичної та кримінально-процесуальної літератури, аналіз кримінально-процесуального законодавства, узагальнення слідчої практики дозволило запропонувати слідуючу класифікацію об'єктів пошуку:

1) в залежності від характеру попередньої інформації про об'єкт пошуку:

а) індивідуально визначені об'єкти;

б) об'єкти, відомості про які можуть вказати лише на їх родову (групову) належність;

в) випадково виявлені об'єкти ;

2) залежно від форми вказівки в законі:

а) прямо передбачені й названі в КПК як об'єкти;

б) віднесені до „інших предметів і документів”, що мають значення для встановлення істини у справі;

в) які є вилученими іззаконного обороту;

г) які вилучаються з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна;

3) залежно від природи того, що шукають:

а) предмети і документи, заборонені до обігу;

б) предмети, що можуть служити речовими (або письмовими) доказами;

в) предмети і документи , що можуть бути доказами в іншій кримінальній справі;

г) речі і цінності, що злочинним шляхом;

д) цінності або майно обвинуваченого чи підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації;

е) особи, які переховуються від слідства і суду;

є) особи, яких переховують в тих чи інших місцях;

ж) трупи або частини розчленованого трупа ( трупів);

з) тварини. [10, с. 92]

Також, необхідно розглянути питання, що стосується об'єктів обшуку.

Ці об'єкти, також закріплені законодавчо, в тій самій статті, що і об'єкти пошуку. В законі вказані лише три різновиди об'єктів обшуку а, в криміналістичній теорії, вони вже чіткіше систематизовані різними авторами, серед них можна виділити В.Ю. Шепітька, який вказує, що об'єкти обшуку мажуть бути розділені на слідуючі види, які є найбільш поширеними:

1) певне приміщення;

а)жилі приміщення;

б) нежилі приміщення;

в) приміщення дипломатичних представництв;

2) певне місце;

а) участки місцевості;

б) транспортні засоби;

3) яка-небудь особа;

а) одяг, взуття та інші речі ;

б) тіло живої людини;

Таким чином, об'єктом обшуку може бути практично будь-яке місце, що знаходиться у кого-небудь в розпорядженні (володінні), або особа, якщо є достатні підстави вважати, що у цьому місці чи у даної особи можуть бути приховані об'єкти пошуку.

Тому, можна зробити висновок, що особливістю «об'єктів обшуку» та «об'єктів пошуку» є те що, вони впливають на вибір, прийомів пошукових дій, тобто, детермінують особливості слідчих дій. [9, с. 57]

3. Особливості підготовки до обшуку

Обшук - це дуже складна і трудомістка слідча дія. Для успішного проведення обшуку важливо старанно до нього підготуватися - це цілий комплекс заходів, до числа яких відноситься:

1. Збір необхідної інформації про розшукуваних об'єктів;

- про осіб, у яких буде проводитись обшук;

- про приміщення або ділянки місцевості, де буде проводитись обшук.

2. Визначення часу обшуку;

3. Комплектування, склад та інструкції слідче - оперативної групи;

4. Забезпечення оперативної групи необхідними технічними засобами і транспортом;

5. Скласти план обшуку;

6. Винесення постанови про обшук і отримання санкції у прокурора.

1) Перед тим, як приступити до обшуку, слідчий повинен мати чітке уявлення про ознаки і якості розшукуваного об'єкта. Перед обшуком необхідно з'ясувати: