Підготовленість до обшуку полягає також у тому, що психологічно обґрунтованими повинні бути тактичні прийоми прибуття на місце та проникнення у приміщення. З метою забезпечення, наприклад, раптовості обшуку транспортні засоби бажано залишати на відстані, зосередження учасників повинно відбуватися поступово та якомога тихіше, при користуванні ліфтом рекомендується не зупинятися на поверсі, де мешкає обшукуваний. За наявності дверного вічка - перед ним повинна знаходитися особа, яку обшукуваний знає, або особа з нейтральною зовнішністю. При обшуку у комунальній квартирі рекомендується дзвонити до сусідів. Має бути забезпечене спостереження за вікнами та додатковими входами до приміщення. Тактика суто пошукових дій реалізується на основі попередньої інформації про розташування і планування приміщень, їх ремонт, перебудову тощо; характеристики розшукуваних об'єктів та їх значущості.

Для найбільшої ефективності обшуку потрібно додержуватися деяких загальних правил:

1) при можливості усувати всі відволікаючі чинники (нефункціональні переміщення, метушня, сторонні розмови);

2) не поспішати і не розпочинати огляд нового об'єкта до повного обстеження попереднього;

3) не допускати як загострення конфлікту, так і занадто інтенсивного розвитку довірливих взаємин із обшукуваним та його оточенням.

У проведенні обшуку беруть участь багато осіб (слідчі, оперативні працівники, поняті), тому Його успіх багато в чому залежить від взаєморозуміння. Важливою умовою взаєморозуміння є безперервний інформаційний обмін, здійснюваний у мовній формі та супроводжуваний мовою тіла (погляди, міміка, рухи тіла, незакінчені дії - кивання, вказування). Виходячи з тактичних міркувань, мовна передача Інформації не завжди є бажаною, у таких випадках домінуючого значення набуває невербальна комунікація. Тому доцільним слід вважати попереднє опрацювання слідчо-оперативною групою умовних слів та жестів. [22, с. 128]

Проведення обшуку, як уже зазначалося, зумовлює конфліктну ситуацію між взаємодіючими сторонами. Тому на початковому етапі обшуку важливого значення набуває встановлення психологічного контакту, що досягається через взаємне сприймання сторін та обмін як вербальною, так і невербальною (міміка, жести) інформацією. Такий контакт може бути започатковано, наприклад, коли слідчий перед обшуком пропонує віддати розшукувані об'єкти, мотивуючи це тим, що небажано, щоб діти, повернувшись зі школи, спостерігали картину обшуку. Навіть за умови негативної відповіді такий крок може стати підґрунтям до встановлення подальшого контакту. Якщо обшукуваний тримається скуто, самовпевнено чи агресивно, такий стан можна спробувати зняти бесідою про родинні стосунки, роботу, стан здоров'я тощо.

Ефективність діяльності слідчого багато в чому визначається рефлексією (розумінням) тактики поведінки обшукуваного. Злочинець, як правило, намагається вчинити так званий "ідеальний" злочин (такий, після якого не залишається слідів); так само він намагається створити "ідеальну" схованку за рахунок відповідного маскуючого тла у вигляді зовнішніх умов та своєї поведінки.

До зовнішніх умов належить, насамперед, підшукування відповідного місця для схованки та її типу. У цілому таких типів схованок існує декілька;

1) використання місць, пристосованих у побуті для збереження різних предметів (шафи, валізи, коробки, ящики тощо). Звичайно пошукові дії починаються з урахуванням характеристик розшукуваного об'єкта, саме з цих місць, і здійснюються планомірно та ретельно;

2) обладнання спеціалізованих схованок. При цьому треба враховувати інтелектуальний рівень та професійний досвід обшукуваного, оскільки до створення такого типу схованок схильні особи з досить високим рівнем інтелектуального розвитку та особи, які володіють певними професійними знаннями і навичками (наприклад, спеціаліст-будівельник може обладнати схованки в стінах, стелі, підлозі приміщення; водій для приховування вкраденого ймовірно використає порожнини автомобіля; селянин, дачник - шар ґрунту, рослинність; музикант-музичні інструменти тощо);

3) використання як схованок місць, що психологічно утруднюють пошук. Так, можуть бути використані: ліжко дитини чи хворого члена сім'ї, відра для відходів та сміттєзбірники, помийні ями, купи гною, духова шафа газової плити, бак пральної машини тощо. У цих випадках розраховують на делікатність, гидливість, м'якосердність, вразливість слідчого;

4) використання "психологічних" схованок. При цьому враховується відомий феномен "небачення очевидного" - досить часто розшукувані предмети знаходяться на видному місці, проте нами не помічаються через установку, що вони сховані. Тому не виключені випадки, коли обшукуваний приховує об'єкти, використовуючи їх як підставку, елемент оформлення інтер'єру тощо. [23, с. 219]

При проведенні обшуку необхідно ретельно фіксувати деталі обстановки, що виходять за межі норми (банка з фарбою - на книжковій полиці, парасолька - у спальні, на присадибній ділянці - зів'ялий кущ, у помешканні одинака - дитячі речі, розміщення меблів заважає пересуванню по приміщенню тощо). Також слід враховувати і можливість вторинних маскуючих ознак- обклеювання, оббивання, фарбування, цементування, гіпсування розшукуваних предметів; відволікаючого поверхневого маскування об'єктів-доказів (ощадні книжки з незначними сумами, вироби з малоцінних металів) при ретельному обладнанні схованок важливих доказів (валюта, золото, знаряддя вбивства).

Обшукуваний може вдатися до імітуючих, маскуючих дій. Наприклад, хабарник чи розкрадач демонструє скромність житла, одягу, способу життя; убивця, ґвалтівник висловлює жаль до вбитого, членів його родини. Своєрідне психологічне забарвлення характерне для випадків занадто демонстративної поспішності при добровільній видачі розшукуваних речей: остання свідчить про необхідність подальших пошуків. [38, с. 129-131]