Відповідно до ЦПК України до засобів доказування віднесено також пояснення представників сторін і третіх осіб, допитаних як свідків, а також звуко- та відеозапису.

Вони призначені для того, щоб встановити фактичні дані (докази), на основі яких у визначеному законом порядку суд приходить до висновку щодо наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Інші докази не можуть бути використані в процесі судового доказування. Більше того, закон встановлює, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.59 ЦПК).

Підпорядковуючись загальним правилам зборів, дослідження та оцінки доказів, всі види засобів доказування одночасно володіють певною специфікою з точки зору як всього змісту, так і процесуальної форми використання. Ця обставина вимагає самостійного дослідження кожного із засобів доказування. судовий доказ свідок

Пояснення сторін, третіх осіб та їх представників допитаних як свідків.

Джерелом відомостей про факти і обставини, що мають значення для справи, можуть бути пояснення сторін, третіх осіб, та їх представників допитаних як свідки про відомі їм оставини, що мають значення для справи.

Будучи матеріально зацікавленими суб”єктами, ці особи можуть давати різні міркування по суті справи. Позивач, виступаючи в процесі, може, наприклад, заявити про відмову від позову або про намір укласти мирову угоду. Відповідач може повідомити суд, що він визнає позов. Третя особа може заявити самостійні вимоги щодо предета спору. Виступаючи в дебатах, сторони і інші особи можуть висловлювати думку про те, яка норма права повинна бути застосована по справі, відкидати і погоджуватися з висновками і міркуваннями інших осіб. Вказані особи, нарешті, можуть повідомляти суду різні обставини і факти, що мають значення для справи. Позивач, наприклад, може вказати на конкретні обставини (хто, де, коли), при яких йому було нанесено каліцтво, відповідач може визнати один з фактів, на які посилається позивач, і, у свою чергу, послатися на інші обставини і т.д. Цивільний процес: Навч. посіб. / за ред. Ю.В. Білоусова.-К.: Прецедент, 2005 .- с. 117

Розглянемо, чому сторони, треті особи стають носіями певної доказової інформації, а їх пояснення стають засобами доказування.

Сторонами в цивільному процесі виступають суб'єкти матеріально-правових відносин, що лежать в основі виниклої суперечки, що підлягає вирішенню суду. Будучи учасниками правовідносин, позивач і відповідач, а також інші особи, які відстоюють свої інтереси в процесі, краще, ніж будь-хто інший, знають про існування чи відсутності фактичних підстав, з якими пов'язане виникнення, зміна та припинення правовідносин.

Як правило, виникнення, зміни та припинення правовідносин пов'язано з діями (бездіяльністю) самих сторін - рідше - з подіями. Сторони можуть помилятися, давати фактам свою інтерпретацію, по-своєму пояснювати факти. Але при будь-якій ситуації боку є носіями доказової інформації про факти, оскільки правовідносини породжуються, змінюються і припиняються у зв'язку з їх діями або бездіяльністю, а також у зв'язку з фактами безпосередньо сприймаються самими сторонами, відомими ім.

У юридичній літературі дано аналіз відмінних рис сторін як джерел доказів на відміну від свідків та експертів. Юдельсон К.С. Судебные доказательства и практика их использования в советском гражданском процессе. М., 1956. - С.129-132.

По - перше, сторони - учасники спірних правовідносин і юридично зацікавлені в результаті справи. Вони одночасно є і особами, що у справі, від дій яких залежить виникнення, розвиток і закінчення процесу, і джерелами доказів.

Звідси в поясненнях сторін необхідно виділяти як вимоги розпорядчого характеру, що є проявом принципу диспозитивності процесу, так і повідомлення сторін про факти, які є доказами.

Повідомлення сторін про факти пов'язані з обов'язком по доведенню і висловлюють принцип змагальності цивільного процесу.

По - друге, повідомлення суду відомостей про факти можна розглядати одночасно як право сторони, і як її обов'язок.

Рушійною силою, що стимулює сторони, треті особи до дачі правильних відомостей про факти і в повному обсязі, виступає інтерес в отриманні справедливого, правильного і обгрунтованого рішення.

Процесуальне становище сторони, зокрема позивача, можуть займати прокурор, органи державної влади та місцевого самоврядування, що пред'являють позови на захист прав інших осіб (ст. 45 ЦПК).

Щоб у поясненнях сторін і третіх осіб виділити доказовий зміст, тобто те, що має відношення до процесу доказування, їх слід умовно розділити на складові частини.

У своїх поясненнях сторони, а також треті особи, які заявляють самостійні вимоги, можуть заявляти клопотання, викладати позовні вимоги, збільшувати або зменшувати їх, пропонувати укладення мирової угоди, викладати свої доводи і міркування з усіх виникаючих у ході судового розгляду питань, заперечувати проти клопотань, доводів, міркувань інших осіб, а також повідомляти відомості про юридичних та доказову факти (ст.27 ЦПК).

У поясненнях сторін всі ці неоднакові за своїм значенням заяви можуть перебувати в самих різних поєднаннях. У позовній заяві зазвичай містяться волевиявлення, спрямовані на збудження процесу, доводи правового характеру та ряд повідомлень про факти, що мають юридичне значення.

У юридичній літературі висловлені загальновизнані думки, що серед різноманітних дій і суджень сторін і третіх осіб засобами доказування є тільки ті, в яких сторони і треті особи подають відомості про факти, що мають значення для встановлення спірних правовідносин. Советский гражданский процесс /Под ред. А.А. Добровольского и А.Ф. Клеймана. С.157; Советский гражданский процесс /Под ред. М.А. Гурвича. С. 153.

Таким чином, у поясненнях сторін слід виділяти:

1. повідомлення, відомості про факти, тобто докази;

2. волевиявлення;

3. судження про юридичну кваліфікацію правовідносин;

4. мотиви, аргументи, за допомогою яких кожна сторона висвітлює фактичні обставини у вигідному для себе аспекті;

5. вираження емоцій, настроїв. Треушников М.К. Судебные доказательства. М.: Издательство «Городец», 1999, С. 175.

Засобами доказування є тільки пояснення сторін у частині, що містить відомості про фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для застосування норми матеріального права.

Волевиявлення, доводи, аргументи, правова оцінка подій судовими доказами не є. Пучинский В.К. Признание стороны в советском гражданском процессе. М., 1955. С.30.

Отже, поясненнями сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, як засобами доказування виступають відомості про факти, що мають значення для правильного вирішення справи, що повідомляються суб'єктами спірних матеріально-правових відносин, отримані, досліджені у встановленому законом процесуальному порядку.

Пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, як засоби доказування в теорії доказів прийнято класифікувати на окремі види. Це допомагає глибше розкрити сутність даних засобів доказування.

З точки зору практичної знання класифікації дозволяє правильно оперувати даними засобами доказування, в повній відповідності з процесуальним законом здійснювати процесуальні дії по доведенню.

За способом доведення до суду відомостей про факти розрізняють письмові та усні пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, зміст пояснень сторін і інших осіб багатоманітний. Проте доказове значення для суду мають не всі пояснення сторін і інших осіб, а лише та їх частина, яка містить в собі відомості про обставини і факти, що мають значення для справи. Саме ця частина пояснень дозволяє зіставити відомості, одержані від сторін і інших осіб, з відомостями, одержаними за допомогою інших засобів доведення, і в результаті комплексної оцінки зробити висновок про наявність або відсутніснь оставин, які мають значення для вирішення справи.

Не дивлячись на суб”єктивну зацікавленість сторін, третіх осіб і інших суб”єктів, їх пояснення можуть бути використані для встановлення фактів і піддані об”єктивній перевірці. Зацікавленість сторони зобов”язала суд особливо уважно підійти до перевірки і оцінки їх пояснень (ст. 176 ЦПК України). Разом з тим пояснення сторін і інших осіб можуть дати суду важливі матеріали для визначення предмету доказування, кола доказових фактів і т.д. Навіть явно недостовірні пояснення (після встановлення їх невірогідності) можуть допомогти суду у встановленні шуканих фактів.

Процесуальний закон не дає переваг одній формі пояснень сторін перед іншою. Навпаки, цивільний процес побудований на поєднанні усній і письмовій форми цих пояснень.

Письмова і усна форми пояснень сторін доповнюють один одного. У письмовій формі пояснення як докази містяться в позовній заяві, яке є необхідним процесуальним документом у цивільній справі, і у відгуку на позовну заяву.

Позивач в позовній заяві зобов'язаний вказати обставини (тобто юридичні факти), на яких він обгрунтовує свої вимоги, і докази, що підтверджують ці обставини

У позовній заяві позивач письмово викладає відомі йому відомості про факти, тобто наводить докази у формі своїх пояснень (ст.119 ЦПК).

Відповідач має право дати письмові заперечення суду, в яких може визнати факти, вказані позивачем, повністю або частково, заперечувати їх, повідомляти відомості про інші факти, тобто формулювати свої твердження (ст.128 ЦПК).

Аналогічні правила застосовуються і по відношенню до третіх осіб як заявляють, так і не заявляють самостійних вимог. Додатково до позовної заяви позивач може дати окремі письмові пояснення суду.

Усні пояснення сторін як докази застосовуються в тому випадку, якщо сторона особисто бере участь у процесі. Особиста участь сторін а процесі доказування є бажаним з метою виявлення всіх обставин у справі, тому що в письмових поясненнях сторін не завжди дається повна інформація про відомих сторонам фактах.

В усному і гласному судовому розгляді 2сторона здатна дати більш повні і докладні відомості про фактах.Устние пояснення боку, як правило, є початковим доказом, першоджерелом.

Позовну заяву, письмові заперечення, письмові пояснення можуть складатися і не самої стороною, наприклад, адвокатом (представником) або іншою особою і тільки підписуватися стороною або іншими особами, що у справі.

В даному випадку письмові пояснення будуть носити похідний характер, що не може не враховуватися судом при оцінці пояснень сторін.

За ознакою юридичної (процесуальної) зацікавленості пояснення сторін як засоби доказування поділяються на затвердження і визнання.

Твердженнями називаються відомості про факти, які відповідають процесуальним інтересам каже сторони або іншої особи, що у справі.

Пояснення сторони можуть бути спрямовані на підтвердження юридичних, доказову і інших фактів, що мають значення у цивільній справі.

Наведені відомості про факти будуть мати форму тверджень сторони.