В якості гарантії отримання достовірних показань свідка і етичних міркувань ЦПК встановив, що в якості свідків не можуть бути викликані і допитані: особи, які в силу своїх фізичних чи психічних недоліків, не здатні правильно сприймати факти або давати про них правильні показання (ст. 51 ЦПК).

Свідком може бути будь-який громадянин, здатний правильно сприймати і відтворювати події навколишнього світу (ст. 41 ЦПК). Здатність бути свідком законом не зв'язується з наявністю певного віку, тому свідками можуть бути і діти.

Порядок допиту неповнолітніх свідків має специфіку. Допит свідків, які не досягли п'ятнадцяти років, - обов'язково, а неповнолітніх від 15 до 18 років - на розсуд суду ведеться в присутності педагога або близьких для свідка осіб (батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників), якщо воно не зацікавлені в результаті справи. Зазначені особи можуть з дозволу суду задавати свідкові запитання (ст. 182 ЦПК).

Свідкам, які не досягли 16 років, головуючий роз'яснює обов'язок правдиво розповісти, що їм відомо по справі, але вони не попереджаються про відповідальність за відмову від дачі показань або за дачу завідомо неправдивих показань.

Звичайно, при виклику як свідків дітей не можна не враховувати розумні вікові межі, так як правильне сприйняття світу приходить з певним рівнем розвитку людини.

Наявність окремих розладів у психіці людини, а також фізичних вад (поганий зір, глухота) ще не означає, що дана особа не може свідчити в суді. Людина з поганим слухом може отримати візуально певну інформацію про факт так само, як і особа з втраченим або зниженим зором може сприйняти факти на слух. У даному випадку суду необхідно проявити особливу увагу до з'ясування процесу формування показання свідків.

Якщо у суду виникає сумнів, чи може бути свідком особа зі зниженим слухом або зором, а також страждає на психічний розлад, то суд має право призначити судово-медичну або психіатричну експертизу.

Свідок є носієм, джерелом відомостей про факти.

Судовим же доказом є відомості про факти, що містяться в показаннях свідків. Тому свідок і показання свідків - різні поняття. Свідок - джерело докази, а показання свідків - засіб доказування, що містить певну інформацію.

Зміст показань свідка ділиться на дві частини: загальну і спеціальну.

До загальної частини відносяться відомості про факти, що встановлюють особу свідка, його ставлення до сторін і до справи.

До спеціальної частини відносяться відомості про шуканих, доказових фактах у справі, тобто власне те, що має доказове значення.

Слід звернути увагу також на проблему імунітету свідків.

Відповідно до ч.4 ст. 50 свідок може відмовитися від дачі показань у встановлених законом випадках.

У свою чергу ст. 63 Конституції України закріплює, що особа не несе відповідальності за відмову від дачі показань або пояснень щодо себе, членів сім'ї та близьких родичів, коло яких визначено законом. Оскільки Конституція - нормативний акт прямої дії, то норма, яка міститься в названій статті, повинна застосовуватися.

Свідок у цивільному процесі наділений законом такими правами і несе такі обов'язки, які виступають в якості гарантій належного виконання свідком свого боргу перед суспільством, органами правосуддя і які забезпечують участь свідка в пошуках істини, а також достовірність його свідчень.

Особи, викликані як свідки, мають права, що забезпечують їм реальну можливість явки до суду для усного викладу своїх свідчень, а також найбільш повного і правильного викладу відомостей про факти, відповідають дійсності.

По-перше, закон гарантує за час виконання обов'язків свідка збереження місця роботи (посади). Свідок має також право на відшкодування витрат, пов'язаних з викликом до суду, і на отримання грошової компенсації у зв'язку з втратою часу (ст.86ЦПК).

По-друге, свідок, який не володіє мовою, якою ведеться судочинство, має право давати показання рідною мовою. Він має право користуватися послугами перекладача.(ст. 50 ЦПК)

По-третє, при дачі показань свідок може користуватися письмовими нотатками в тих випадках, коли його показання пов'язані з будь-якими цифрами іншими даними, які важко утримати в пам'яті ці замітки пред'являються судові та особам, які беруть участь у справі, і можуть бути долучені до справи за ухвалою суду (ст.181 ЦПК).

Свідок у цивільному процесі може скористатися й іншими правами, а саме: просити дозволу вийти із залу суду до закінчення розгляду справи, просити провести його вторинний допит, просити у встановлених випадках про допит в місці свого перебування або за місцем свого постійного проживання.

Свідок може бути допитаний судом у місці свого перебування, якщо він внаслідок хвороби, старості, інвалідності або інших поважних причин не в змозі з'явитися за викликом суду (ст.180 ЦПК).

За відмову від дачі показань з підстав, не передбачених законом, і за дачу завідомо неправдивого показання свідок несе відповідальність, передбачену Кримінальним кодексом України (ст.ст. 384, 385 КК).

Особа, яка подала клопотання про виклик свідка, зобов'язана зазначити, які обставини, що мають значення для справи, може підтвердити свідок .

Суддя або суд попередньо повинні проаналізувати всі зібрані в порядку підготовки справи інші засоби доказування з тим, щоб вирішити питання, задовольняти дане клопотання чи ні, скільки буде потрібно свідків для досягнення вірних знань.

Забуття цих процесуальних правил призводить до порушення принципу процесуальної економії, відриву від повсякденної практичної діяльності великої кількості людей, зниженню культури процесу. Треушников М.К. Судебные доказательства. М.: Издательство «Городец», 1999, С.198.

Процесуальний порядок отримання та дослідження показань свідка визначається, по-перше, характером формування та способом збереження доказової інформації свідком; по-друге, віковими особливостями особистості свідка.

Всі свідки видаляються із зали судового засідання до отримання пояснень сторін. Цей захід дозволяє виключити можливість впливу пояснень сторін на показання свідків.

Кожен свідок попереджається індивідуально про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань і за необгрунтовану відмову від дачі показань і допитується окремо.

Свідки, які ще не дали показань, не можуть перебувати в залі судового засідання під час розгляду справи. Допитаний свідок залишається в залі засідання до закінчення розгляду справи.

Закон передбачає такий порядок дослідження показань свідків, який побудований на поєднанні вільного оповідання і питально-відповідної форми.