ОКРЕМІ ПИТАННЯ ОПТИМІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОНСУЛЬТАНТА, СПЕЦІАЛІСТА Й ЕКСПЕРТА У ПРАВОЗАСТОСОВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Брус I.I., провідний науковий

співробітник Науково-дослідного

інституту Національної академії

прокуратури України

Анотація

У статті висвітлено окремі теоретико-правові питання оптимізації використання спеціальних знань у правозасто- совному процесі України за допомогою аналізу окремих норм, що регламентують відповідні форми використання консультації, експертизи, знань спеціаліста з метою ефективного проведення процесуальної дії та надання їй доказового значення. Надаються пропозиції у вигляді змін і доповнень до чинних норм процесуального законодавства України у площині ефективного застосування в правозастосовному процесі означених вище форм спеціальних знань.

Ключові слова: спеціальні знання, консультація, експертиза, допомога, участь спеціаліста у слідчо-судових діях, правозастосовний процес.

Аннотация

В статье освещены отдельные теоретико-правовые вопросы оптимизации применения специальных знаний в правоприменительном процессе Укр3аины с помощью анализа отдельных норм, что регламентируют определенные формы консультации, экспертизы, знаний специалиста с целью эффективного проведения процессуального действия и преданию ему доказательственного значения. Наданы предложения в виде изменений и дополнений к действующим нормам процессуального законодательства Украины в плоскости эффективного применения в правоприменительном процессе указанных выше форм применения специальных знаний.

Ключевые слова: специальные знания, консультация, экспертиза, помощь, участие специалиста в следственно-судебных действиях, правоприменительная деятельность.

Annotation

The author explores the separate theoretical and legal issues of optimizing of the application of special knowledge in the enforceability of the process of Ukraine on the basis of the analysis of individual rules, which governing the appropriate forms of consultations, expertise and specialist's knowledge to effectively conduct the proceedings and to providing evidentiary value. The author provides a significant proposals in the form of alterations and additions to existing procedural legislation of Ukraine in the plane of the effective application of enforceability process of the above forms of application of special knowledge.

Key words: special knowledge, consultation, expertise, assistance, participation of a specialist in investigative and judicial actions, lawenforcement process.

Актуальність теми. У чинному законодавстві передбачена принципова можливість використання спеціальних знань, оскільки вони є уособленими, достатньо самостійними в науковому стосунку й не можуть вважатись менш важливими за інше спеціальне знання. Тому на них розповсюджуються загальні положення про експертизу, фахівця та консультації, зафіксовані законодавцем. На жаль, у процесуальній діяльності слідчого, прокурора, а іноді й судді є випадки, коли вони ігнорують зайвим призначенням експертизи чи використання інших спеціальних знань у правозастосовній діяльності, а це, у свою чергу, впливає на винесення об'єктивного, остаточного рішення у справі й певною мірою порушує чиїсь законні права і свободи як людини та громадянина.

Окремим організаційно-правовим аспектам проблеми використання й застосування спеціальних знань у правозастосовному процесі України присвячені роботи вітчизняних і зарубіжних учених, зокрема В.Г. Андросюка, М.В. Костиць- кого, В.В. Кощинця, В.М. Реваки, В.В. Семенова, Б.В. Романюка, А.В. Федіної та інших, проте на сьогодні не можна говорити про наявність ґрунтовного теоретико-прикладного дослідження питань удосконалення використання й застосування спеціальних знань у зв'язку з прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) та внесенням відповідних змін до інших процесуальних законів.

Метою статті є дослідження питань оптимізації використання й застосування спеціальних знань у правозастосовному процесі України у зв'язку з прийняттям нового КПК України (2012 р.) та внесенням відповідних змін до чинного процесуального законодавства. Відтак, завданнями статті є опрацювання процесуального законодавства й виокремлення в ньому недоліків і шляхів їх усунення щодо використання відповідних форм спеціальних знань у право- застосовному процесі України.

Виклад основного матеріалу. Спеціальні знання використовуються в різних формах, як правило, у чотирьох: експертиза, консультація, допомога й участь спеціаліста (фахівця) у слідчо-судових, процесуальних діях. Цілком слушною є думка про те, що слідчий, а відповідно, в окремих випадках і прокурор, може самостійно застосовувати будь-які спеціальні знання, за винятком тих випадків, коли він не володіє певними знаннями або визнає за необхідне залучити іншого більш кваліфікованого спеціаліста чи з міркувань технологічного процесу виконання конкретних слідчих (процесуальних) дій, а також якщо законом передбачено залучення конкретних спеціалістів (лікарів, перекладачів, педагогів, психологів тощо) чи проведення судової експертизи [1, с. 315].

Наприклад, з аналізу п. 2 ч. 1 ст. 77 КПК України випливає, що прокурор, який професійно володіє спеціальними знаннями, може виступити в кримінальному процесі як спеціаліст чи експерт. З огляду на означене, варто процитувати п. 2 ч. 1 ст. 77 КПК України, де виписано, що "прокурор, слідчий не має права брати участь у кримінальному провадженні, якщо він брав участь у цьому ж провадженні як спеціаліст". Отже, законодавець у цій нормі опосередковано надав можливість прокуророві чи слідчому виступити в правозастосовному процесі експертом чи спеціалістом.

Водночас у новому КПК України законодавець вдало поєднав в одній процесуальній фігурі два окремих статуси, а саме: "спеціаліст" і "консультант". Вважаємо, що в цьому є раціональний сенс, оскільки спеціаліст, як пише І.В. Озер- ський, надає свої висновки та рішення переважно у формі консультації. Тому складно розмежувати висновок спеціаліста та його консультації, якщо останні надаються письмово, то мають вигляд висновку [2, с. 362]. Так, якщо навіть прокурор клопоче перед суддею про призначення відповідної консультації, то її буде доручено виконати спеціалісту, а відтак, вона підпадатиме під ознаки ст. 72 КПК України, а її виконавець уже є очевидним .

Виникає запитання, з якого моменту спеціаліст (консультант) набуває свого процесуального статусу. Так, С.В. Сурмєнєва пише, що спеціаліст набуває свого статусу з моменту роз'яснення йому прав та обов'язків і в разі попередження його про кримінальну відповідальність [3, с. 14]. З цього приводу маємо іншу думку, вважаючи, що спеціаліст набуває свого статусу з моменту офіційного запрошення слідчим чи прокурором і відповідним з'ясуванням у нього фахових навичок і вмінь використовувати спеціальні методики, прийоми та процедуру їх застосування у провадженні процесуальних дій.

Функціональною підставою використання спеціальних знань у формі консультації є потреба правоохоронних і судових органів зорієнтуватися в спеціальних питаннях, розібратися з тими фактами й обставинами, які належать до сфери економіки, техніки, медицини чи іншої спеціальної галузі науки та практики. Крім того, варто зазначити, що матеріали консультації стимулюють вироблення внутрішньої, науково обґрунтованої позиції правоохоронця щодо обставин учиненого правопорушення. Професійним консультантом у цьому випадку мусить бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, має вищу освіту або практичний досвід роботи у відповідній галузі, котру запрошено (залучено) до участі в правозастосовному процесі як консультанта.

Консультація як форма використання знань спеціаліста має застосовуватися прокурорсько-слідчими працівниками як у кримінально-правовій (розслідування, нагляд, обвинувальна діяльність), так і поза кримінально-правовою сферою (представницька діяльність). наприклад, можливе використання консультацій під час перевірки заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення, вивчення питання про обрання запобіжного заходу, підготовки до проведення слідчих, розшукових чи процесуальних дій тощо. Письмова чи усна консультація як форма використання спеціальних знань прямо не передбачена кримінально-процесуальним законодавством, оскільки має лише довідковий характер і не має ніякого доказового значення у справі. консультація експертиза процесуальний законодавство

Натомість, нами підтримується наукова позиція В.Я. Марчака про необхідність у законодавстві України поповнити перелік фактичних даних, які можуть бути використані в кримінальному процесі, визнавши процесуальними джерелами доказів також консультацію та роз'яснення професіонала-спеціаліста у відповідній галузі знань [4, с. 10]. У цьому випадку цікавою залишається позиція М.В. Костицького про те, що оцінювання консультації як не процесуальної форми є помилковою. Учений зазначає, навіть якщо вона дається в усній формі, однаково це відбувається в межах юрисдикційного процесу, для забезпечення його цілей і завдань, з приводу фактів і обставин, які становлять інтерес з позицій кримінального процесу [5, с. 159]. Тому письмові роз'яснення і свідчення спеціаліста можуть бути результатами його консультативної діяльності й самостійною формою використання спеціальних знань.

Вважаємо, що в ч. 2 ст. 84 КПК України "Докази" законодавець припустився помилки, означивши процесуальними джерелами доказів лише показання, речові докази, документи та висновки експертів. Адже як тоді бути з письмовими роз'ясненнями спеціаліста, який долучає чи оформляє свої дослідження у вигляді додатку до протоколу процесуальної дії (ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 105 КПК України), що, згідно з п. 3

ч. 2 ст. 99 КПК України, варто вважати самостійним джерелом доказів - документом. Відтак, якраз у додатку до протоколу процесуальної дії міститься письмовий висновок спеціаліста, котрий має бути самостійним видом доказу. Варто погодитись з думкою Н.С. Карпова, котрий вважає, "що при наявності джерела даних і відомостях про нього не потрібне його додаткове опрацювання, оскільки суд - єдиний орган, що вирішує справу по суті, - може в разі потреби звернутися до будь-якого джерела даних для перевірки їх вірогідності" [6, с. 214]. Тому письмовий висновок спеціаліста має бути зарахований до окремого виду джерела доказів, що послужить повному, усебічному й об'єктивному здійсненню судового провадження.

Варто зазначити, що відповідна консультація може вимагатися прокурором у судовому процесі, наприклад, поза кримінально-правовою сферою шляхом заявлення клопотання про залучення спеці- аліста-консультанта. Згідно з ч. 1 ст. 54 ЦПК України, ч. 1. ст. 67 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та ч. 3 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, спеціалістом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями та навиками застосування технічних засобів і може надавати консультації під час здійснення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навиків. Суд за клопотанням (заявою) прокурора в разі сумніву останнього в певних подіях, зафіксованих у матеріалах звуко- й відеозапису, представлених у судовому засіданні як речові докази, має право, відповідно до ч. 4 ст. 188 ЦПК України та ч. ч. 3, 4 ст. 146 КАС України, залучити спеціаліста. Отже, прокурор може скористатися в суді усними консультаціями або письмовими роз'ясненнями (висновками) спеціаліста (ч. 1 ст. 190 ЦПК України й ч. 1 ст. 149 КАС України).