Водночас порядок направлення запиту до Президента відрізняється від загального, оскільки таке рішення приймається Верховною Радою України більшістю від її конституційного складу Рі-шення Конституційного Суду України від 14 жовтня 2003 року № 16-рп/2003 - Офіційний вісник України. - 2003. - № 46. - Ст. 2388.. Умовою прийняття рішення є наявність попередньої підтримки вимоги про направлення запиту не менш як однією третиною від її конституційного складу. Після оголошення тексту депутатського запиту на пленарному засіданні парламенту (або після прийняття парламентом рішення про направлення запиту до Президента України) Голова Верховної Ради України передає текст звернення до апарату Верховної Ради України, який негайно направляє його відповідним органам або посадовим особам. Текст запиту публікується в стенографічному бюлетені засідань Верховної Ради України. Орган або посадова особа, до яких спрямований запит, повинні дати офіційну відповідь не пізніш як у п'ятнадцятиденний термін з дня його одержання. Якщо запит з об'єктивних причин не може бути розглянутий у цей строк, то посадова особа письмово повинна повідомити про це Голову Верховної Ради і народного депутата, групу народних депутатів чи комітет, що внесли запит, і запропонувати інший термін, який не повинен перевищувати один місяць після одержання запиту. Народний депутат має право безпосередньо брати участь у розгляді внесеного ним запиту керівником органу публічної влади, підприємства, установи чи організації. Відповідь на депутатський запит надсилається Голові Верховної Ради України і депутату, що його вніс, та оголошується на засіданні парламенту. Депутат має право дати оцінку відповіді на свій запит. На пленарному засіданні може бути проведене обговорення відповіді на запит, якщо на цьому наполягає не менше однієї п'ятої частини народних депутатів. Іншою індивідуальною формою парламентського контролю є депутатське звернення -- викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення або викласти свою позицію з питань, віднесених до їхньої компетенції Державне управління: Навч. посіб. / А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Васіна, Л.Ю. Гордієнко; За ред. А.Ф. Мельник. -- К.: Знання-Прес, 2003. -- С. 134. . Депутат має право депутатського звернення до посадових осіб усіх державних органів і органів об'єднань громадян, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності й підпорядкованості з питань, пов'язаних із депутатською діяльністю. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення, зобов'язані протягом 10 днів з моменту його одержання розглянути і дати письмову відповідь. У разі неможливості розгляду звернення народного депутата у визначений строк його повідомляють про це офіційним листом з викладенням причин продовження строку розгляду. Строк розгляду депутатського звернення, з урахуванням продовження, не може перевищувати 30 днів з моменту його одержання. Народний депутат, який направив звернення, може бути присутнім при його розгляді, про що він повідомляє відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення. Посадова особа, відповідальна за розгляд звернення народного депутата, зобов'язана завчасно, але не пізніше ніж за день повідомити народного депутата про час і місце розгляду звернення. Вмотивована відповідь на депутатське звернення повинна бути надіслана народному депутату не пізніш як на другий день після розгляду звернення. Відповідь надається в обов'язковому порядку і безпосередньо тим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, до якого було направлено звернення, за підписом його керівника чи посадової особи, керівником підприємства, установи та організації, об'єднання громадян. Конституційний Суд України в рішеннях від 19 травня 1999 року № 4-рп/99 (у справі про запити народних депутатів), від 11 квітня 2000 року № 4-рп/2000 (у справі про запити народних депутатів України до прокуратури), від 20 березня 2002 року № 4-рп/2002 (у справі про запити і звернення народних депутатів України до органів дізнання і досудового слідства) та від 5 березня 2003 року № 5-рп/2003 (у справі про звернення народних депутатів України до Національного банку України) дав офіційне тлумачення положень Конституції та Закону України «Про статус народного депутата України» щодо предмета та порядку реалізації права народних депутатів на запити і звернення. Принципова позиція Конституційного Суду України полягає в тому, що запити і звернення народних депутатів не можуть містити вказівок, вимог чи пропозицій судовим і правоохоронним органам щодо конкретних справ, які перебувають у їх провадженні. Проте народний депутат має право звернутися із запитом до Голови Національного банку України про надання інформації, яка становить банківську таємницю. 2.3 Організація роботи депутатських фракцій і депутатських груп

Фракції відіграють важливу роль у законодавчому механізмі українського парламенту. Той факт, що їх потрібно сформувати і затвердити на першому засіданні парламенту, є свідченням їхньої важливості. Так, відповідно до ст. 16 Регламенту Верховної Ради України від 19 вересня 2008 року Регламент Верховної Ради України від 10 лютого 2010 р. // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 14-15, N 16-17, ст.133., яка визначає послідовність розгляду питань на першій сесії новообраної Верховної Ради, питання про формування та реєстрацію депутатських фракцій знаходиться під номером 9, ще до вирішення питань про обрання Голови Верховної Ради України та обрання Першого заступника та заступника Голови Верховної Ради України та інших.

Георгіца А.З. зазначає, що участь депутатів і депутатських фракцій у здійсненні завдань парламенту це не лише вимоги внутрішнього розпорядку роботи представницького органа влади, а й обов'язки даних суб'єктів своїми діями реалізувати компетенцію останнього Георгіца А.З. Проблема компетенції парламенту / Георгіца А.З. // Чернівецький ун-т. Науковий ві-сник. - Чернівці, 1999. - Вип. 45: Правознавство. С. 53..

Офіційне оформлення депутатських об'єднань відбувається в перші дні засідань Верховної Ради України. Як і в більшості зарубіжних держав, в українському парламенті передбачений так званий “явочно-реєстраційний” порядок утворення депутатських об'єднань. Тобто депутатські фракції створюються вільно, але разом з тим здобувають легальний статус тільки шляхом реєстрації в компетентному органі.

Таким чином, з одного боку, депутатські фракції утворюються, як і при явочному порядку, вільно, тобто для здійснення будь-яких пов'язаних із цим дій (проведення зборів, виборів керівних органів і т.п.) не потрібно попереднього дозволу. У той час Регламент передбачає необхідність реєстрації для придбання легального статусу. Обов'язкова реєстрація припускає пред'явлення до депутатських об'єднань певних вимог, дотримання яких необхідно для їхньої реєстрації, про що свідчить наявність у Регламенті Верховної Ради України ст. 60. Тобто, реєстрація депутатських фракцій у Верховній Раді України є обов'язковою умовою для визнання їх такими.

Після реєстрації депутатські об'єднання починають свою діяльність, реалізуючи при цьому програмні завдання свого руху, об'єднання або партії.

Кожний депутат може здійснювати певний вплив у парламенті через діяльність у фракції, тому що вони (депутати), крім обрання Голови Верховної Ради України і керівних органів, можуть впливати на порядок денний сесії, створення і склад спеціальних контрольних і слідчих комісій. Тобто, саме у фракціях і групах народні депутати можуть активно відстоювати свої погляди, і саме фракція може надавати дійову допомогу і підтримку народному депутатові у здійсненні його задумів.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про статус народного депутата України” народний депутат як член депутатської фракції (групи) має право:

1) обирати та бути обраним до керівних органів депутатської фракції (групи);

2) брати участь у затвердженні Положення про депутатську фракцію (групу);

3) пропонувати питання для розгляду депутатською фракцією (групою);

4) вносити пропозиції до питань, які розглядаються на засіданні депутатської фракції (групи), виступати з обґрунтуванням своїх пропозицій;

5) брати участь в обговоренні будь-якого питання, яке розглядається на засіданні депутатської фракції (групи).

Ст. 24 Закону України “Про статус народного депутату України” встановлює, що народний депутат України зобов'язаний, як член депутатської фракції (групи) додержуватись вимог Положення про депутатську фракцію (групу); виконувати функції, закріплені Положенням про депутатську фракцію (групу), відповідно до цього Закону, закону про регламент Верховної Ради України та інших законів України; представляти інтереси депутатської фракції (групи) у комітеті, тимчасовій спеціальній або тимчасовій слідчій комісії, до складу яких його обрано.

Депутатські об'єднання попередньо обговорюють кандидатури на посади Голови Верховної Ради і його заступників, голів комітетів, персональний склад колегіальних органів парламенту, мають право на пропорційне представництво в усіх органах Верховної Ради та в офіційних парламентських делегаціях. Кожна депутатська фракція, група має гарантоване право на виступ свого представника з усіх питань порядку денного на засіданнях Верховної Ради та її органів.

Кожне депутатське об'єднання обирає зі свого складу уповноваженого представника, на якого покладаються представницькі та організаційні функції. Уповноважені представники депутатських груп і фракцій (від кожної по одному) утворюють Погоджувальну раду депутатських фракцій (груп), яка є органом дорадчого характеру, сприяє узгодженню позицій депутатів у разі виникнення спірних питань у роботі парламенту та його органів.

Погоджувальна рада депутатських фракцій (груп) здійснює свою роботу у формі засідань, які скликаються Головою Верховної Ради або за ініціативою представників двох чи більше депутатських об'єднань в разі необхідності, але не рідше одного разу на тиждень під час роботи парламенту в пленарному режимі. Як правило, засідання Погоджувальної ради проводяться по понеділках, перед початком пленарного тижня. Засідання проводиться відкрито і є правомочним за умови присутності на ньому не менше двох третин від її складу.

Погоджувальна рада депутатських фракцій (груп):

а) вносить пропозиції щодо річного та перспективного планів роботи Верховної Ради;

б) розглядає та погоджує пропозиції щодо проектів порядку денного сесій та розкладу парламентських засідань;

в) формує проект порядку денного на кожне пленарне засідання;

г) ініціює перевірку внесених законодавчих пропозицій та законопроектів на їх відповідність вимогам Регламенту;

ґ) вносить пропозиції щодо визначення парламентського комітету, відповідального за підготовку законопроекту, направлення його на розгляд у комітети і депутатські фракції (групи), на наукову, юридичну та іншу експертизу;

д) вносить пропозиції щодо скликання позачергового засідання парламенту;

є) розглядає питання про вжиття заходів для забезпечення присутності депутатів на пленарних засіданнях;