Оцінюючи роль державного, а також характер та наслідки економічних і соціально-політичних перетворень в перехідний період, західні дослідники констатували, що «перші спроби ліберальної трансформації провалилися» і що в країн виникла така ситуація, при якій «неможливо ні рух вперед по шляху до демократії, ні повернення назад-по дорозі до автократії».

У академічних і почасти в політичних колах країн, що знаходяться в перехідному стані, застосовувати до ролі держави і права в цих умовах стала розроблятися концепція якоїсь ідеальної моделі, або «ідеального типу переходу до демократії» [Харитонова О.Г. Генезис демократії. с. 36-69]

За задумом її авторів, вона повинна поєднувати в собі на різних стадіях її реалізації одночасно риси лібералізму, і соціал-демократизму, та інших їм подібних історій.

Всього виділяють чотири стадії реалізації даної моделі: 1) лібералізація політичного життя, що передбачає інституціоналізацію громадянських свобод, контролюючих «часткове відкриття»; 2) демонтаж застарілих інститутів - складових частин колишньої політичної системи; 3) демократизація суспільно-політичному житті країни; 4) прийняття заходів до «ре соціалізації» громадян, тобто до позитивного сприйняття нових цінностей та новостворюваної політичної системи [Харитонова О.Г. Генезис демократії. с. 36-69]

Дана модель орієнтована в основному на політичну сферу суспільства, на перехід її з одного, автократичного стану в інший, демократичний. Однак вона може застосовуватися і в інших сферах.

Природно, як і будь-яка модель, вона являться не більше ніж моделлю. Реальне життя набагато багатше і різноманітніше, тим більше в перехідний період, ніж її концептуального зображують або ж за допомогою різних схем і моделей відображають.

Набагато складніше і різноманітніше завдання, розв'язувані державою в даний період, і його діяльність, що здійснюється на даному етапі.

Незалежно, наприклад, від того, яка з цих концепцій і моделей взята можновладцями в перехідний період на озброєння, держава на цьому етапі змушена не тільки займатися перетворювальної діяльністю і вирішувати відповідні завдання, але і приділяти підвищену увагу охоронну функцію, запобігаючи самого себе, економіку та суспільство від розпаду.

Як вірно підмічає в науковій літературі, держава навіть у звичайних умовах "постійно знаходиться у деякому логічному полі між двома небезпеками".

Одна з них-можливість перетворитися в «жорстку абстракцію абсолютну, провідну уніфікацію, що ігнорують різноманітність». Така держава має шанси загинути в результаті придушення живих сил суспільства, позбавлення його життєво важливих творчих ресурсів, руйнування механізмів діалогу як джерела ефективних рішень. Інша небезпека полягає в тому, що «нескінченна різноманітність елементів держави і тим самим дезорганізуючи і в кінцевому рахунку руйнуючи його» [Ільїн В.В. , Архіезер А.С. с. 282]

Подібна небезпека руйнування держави і розпаду суспільства в перехідний період багаторазово зростає. Бо саме в цей період «розброду і хитань» в суспільстві і державі, як ніколи раніше, посилюються відцентрові сили, зростає націоналізм і екстремізм, бурхливо розвиваються дезінтеграційні процеси.

Особливі завдання стоять в перехідний період перед державою і в інших відносинах, а саме у зв'язку з необхідністю створення нової монетарної і фінансової системи, забезпеченням правової системи, встановленням і підтриманням у нових умовах торгових, кредитних і інших відносин з навколишнім (зовнішнім) світом.

Перед державою в перехідний період поряд зі звичайними, періодично виникають у сфері внутрішньої та зовнішньої політики проблемами стоять також і специфічні проблеми. На нього покладаються завдання не тільки забезпечення динамізму в проведенні економічних і соціально-політичних реформ і підтримки стабільності всередині суспільства і держави, але і збереження їх повної самостійності у всіх сферах життя і забезпечення їх зовнішньої незалежності.

Розмаїття типів держав , що мали місце в історії людства та існують нині,вимагає певної упорядкованості, класифікації за загальними й особливими ознаками. Основою класифікації є поділ держав за типами,тобто сукупністю найбільш суттєвих ознак. Сучасна наука має два підходи до типології держав : цивілізаційний і формаційний.

Поняття «цивілізація» має різні й часто навіть протилежні значення, а саме - це синонім культури , рівня та ступеня розвитку матеріального й духовного світу,це також епоха занепаду культури та ін. Використовувати різні тлумачення цивілізації , можна виділити такі типи держав : а) східні, західні, мішані; б) стародавні, середньовічні, сучасні; в) селянські, промислові та науково - технічні; г) індустріальні й постіндустріальні; д) локальні, особливі, сучасні та ін.

Відповідно до цивілізаційного підходу сутність держави визначається як співвідношенням соціальних сил , скільки результат впливу світогляду суспільства, його моралі, ціннісних орієнтацій; розмаїття національних культур обумовлює шляхи розвитку держав, їх типи. Влада такого підходу полягають у тому,що в ньому не виділяється розуміння головного змісту держави, а саме те, ким належить політична влада. [http://www.history.org.ua/JournALL/xix/8/23.pdf]

Формаційний підхід засновано на суті й соціальній належності-влади, тож він дає чіткіше уявлення про сутність й соціальній належності влади, то він дає чіткіше уявлення про сутність держави та послідовність зміни історичних типів держав у процесі їх розвитку.

У багатовіковій історії людства існувало, змінюючи один одного, велика кількість різноманітних типів держав, та й зараз їх чимало. У зв'язку з цим важливе значення має проблема їх наукової класифікації. Така класифікація, яка відображає логіку історичного розвитку держав, що дозволяє об'єднати їх у групи на основі певних критеріїв, називається типологією.[Хропонюк В. Н. Теория государства и права. с 564]

ВИСНОВКИ

Перехідність - багатосторонній, складний процес, який передбачає широкого комплексного вивчення. Комплексний підхід зумовлює ускладнення аналізу і вимагає залучення понятійного апарату та методології не лише теорії держави і права, але й суміжних наук (зокрема, політології, соціології).Перехідний період характеризується високим ступенем нестабільності, різноспрямованості. Нерідко виникають ситуації «зворотного переходу». У такий обстановці набуває особливої значущості проблема розуміння властивостей і механізму переходу від одного якісного стану держави і права до іншого. Значення даної наукової проблеми багаторазового зростає і внаслідок її органічного зв'язку з цілим комплексом надзвичайно важливих аспектів практичної діяльності державних органів у перехідний період. Зокрема,дослідження питання перехідного періоду може мати і вузькопрактичне значення в юридичній техніці.

В перехідний період держави і права при виробленні його концепції за основу беруться не тільки діючі на історично обмеженому відрізку часу і просторі фактори, короткострокові вигоди та інтереси, а й філософські фактори, погляди, що стосуються всього історичного процесу розвитку держави і суспільства, а також подання інтелектуальної еліти цієї країни про те, який шлях розвитку держави і суспільства слід прогресивним, а якийсь регресивним. Вивчення даної теми також дає можливість зробити висновки про переваги та недоліки кожного з типів держави. В основі теоретичного аспекту держави загального добробуту лежать висновки соціології. Головний зміст полягає в таких тезах:

1) сучасна демократична держава втратила класовий характер і діє в інтересах усіх членів суспільства. Держава використовує такі економічні важелі, як політика цін, податки, інвестиції, державне замовлення, кредити, регулювання експорту та імпорту й таким чином впливає на приватний сектор, пристосовуючи його для загального добробуту;

2) держава, реалізуючи функцію соціальних послуг (матеріальна допомога, поліпшення умов праці, підвищення заробітної плати й пенсій, поліпшення житлових умов, охорона здоров'я, освіта), забезпечує більш високий рівень життя населення всієї країни;

3) поступове відмирання репресивно-каральної функції держави.

З цього висновок такий, що розвиток мішаної економіки,активізація функції соціальних послуг, відмирання репресивної каральної функції держави перетворює її з класово - антагоністичної на державу загального добробуту.

Дана тема обумовлюється також відсутністю достатньо глибокого її аналізу в юридичній літературі. Політологія та соціологія розглядають зазначену проблему в достатній мірі, приділяючи при цьому увагу власним предметам дослідження: політичної і соціальної систем. Проте велике значення в сучасних умовах має системний аналіз дослідження, так як він дозволить виявити причини перехідного періоду в їх сукупності і сформувати політологічну, соціологічну, правову модель подальшого розвитку держави, завершити перехідний період.

Таким чином, сучасне суспільство є свідком реального процесу розпаду, появи, зміни типів і політичних курсів держав. У зв'язку з цим, виникає необхідність показати наявність великого, різноманітного досвіду сучасного державного розвитку, який не завжди пояснюється широким набором академічних понять. Крім того, даний досвід вимагає розробки нових теоретичних моделей, які показують весь процес державного розвитку: поняття перехідного держави, особливості його змісту і форми, співвідношення явищ перехідності в суспільстві і державі.

Список літератури

1. Абдуллаев М.И., Комаров С.А., Проблемы теории государства и права, СПб: 2003.с 576;

2. Бандурко О. Та ін. Право і держава - теоретичний аспект Право України, 1995 №11-е. 3-7.;

3. Бентам І. Принципи законодавства 1998 с.556.;

4. Грановський Т.Н. Лекції з історії середньовіччя 1995,с. 315.;

5. Керимов Д.А, Журавлев М.М., Казаков В.Н. и др. Теория государства и права. Под ред. Россолова М.М. - 2-е изд., М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004,с 735;

6. Комаров С. А. Общая теория государства и права 1997;

7. Лассаль Ф. О сущности конституции 2006 с. 46.;

8. Мощелков Е.Н. Перехідні процеси 2000. с. 4-5.;

9. Макаров О.В. Соотношение права и государства 2000 с.246;

10. Ожеван М. А.: Наша культура і наука, 2007, с. 317-328.;

11. Гегель Г.В.Ф. Лекції з філософії історії . с. 118-126.;

12. Рижков М. М. Теорія держави та права 2008;

13. Ориу М. Основи публічного права 1999 с.723.;

14. Общая теория права и государства, ред.: В.В. Лазарева , 2006, с. 420;

15. Основи конституційного права України: Підручник. За редакцією

В.В.Копєйчикова 2001 с.237;

16. Спиридонов Л.И. Теория государства и права 1995 с.765;

17. Тойнбі А. Цивілізація перед судом Історії.2001 с. 39;

18. Теория государства и права. Учебник под ред. С.С. Алексеева 1998 с.752;

19. Теория государства и права, ред.: В.К. Бабаева, 2004.c. 354;

20. Теория государства и права. Под ред. Матузова Н.И., Малько В.М., Юрист, 2002 с.457;

21. Теория государства и права, ред.: Н.И. Мазутова., А.Р. Малько 2007 с.455;

22. Теория государства и права: Підручник/ під ред. В.М.Корельського і

В.Д.Перевалова 1999 с.93;

23. Фаткуллін Ф. Н. Основные учения о праве и государстве: Учебное пособие 1997 с.250;

24. Хропонюк В. Н. Теория государства и права 2005 с.89;

25. Шатобріан Ф. Замогильні записи 1995 с. 579.;

26. http://www.history.org.ua/JournALL/xix/8/23.pdf