України», прийнятий 8 грудня 2004 року [3]), розбалансувавши систему державної влади задля уникнення власної відповідальності за роки правління; використовуючи неконституційний вплив на Конституційний суд України, Президент України з 2010 по 2014 рік Віктор Янукович домігся відміни змін до Конституції України, прийнятих у 2004 році [9], і отримав додаткові владні повноваження, яких у нього не було при обранні на посаду Президента України - відбувся, фактично, державний переворот і узурпація влади; Президент України Віктор Янукович підписав так звані Харківські угоди щодо подовження терміну перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на двадцять п'ять років, що, значною мірою, спростило анексію Криму; нинішній Президент України Петро Порошенко за допомогою неконституційного тиску на депутатів Верховної Ради України домігся прийняття Постанови Верховної Ради України «Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо децентралізації влади» [5], прийняту 30 серпня 2015 року, який призвів під час прийняття до людських жертв і, фактично, змінює унітарний статус України на федеративний. Можна стверджувати, що майже всі Президенти України, користуючись своїм особливим статусом, конституційними повноваженнями та поза конституційним впливом стимулювали прийняття рішень, які нищили територіальну цілісність та незалежність України.

Задля зменшення впливу інституту Президента на законодавчу та судову гілки влади пропонується внести зміни до Конституції України, які забезпечуватимуть вибори Президента України у Верховній Раді України.

Існують побоювання, що якщо Президента обиратимуть у Верховній Раді, перетворивши його тим самим з Лідера, обраного нацією, на маріонетку, яку обирають у Верховній Раді за допомогою торгів і тиску на депутатів, то постраждає демократія в державі і, відповідно, народ втратить величезну частину політичного впливу - із політичної історії двадцяти п'яти років незалежності ми добре пам'ятаємо, як обирали у вищому законодавчому органі Спікерів Парламенту України та Прем'єр-міністрів України - часто вибори проходили за допомогою політичного та економічного примусу. На думку скептиків, можна собі уявити, які будуть вибори Президента України у Верховній Раді України - домовлятимуться і враховуватимуться інтереси трьохсот бізнесменів і політиків, а не сорока п'яти мільйонів українців.

Проте, прямі вибори Президента України не забезпечують підконтрольність Президента України з боку народу. Більш ефективною формою організації державної влади є Парламентська республіка.

Отже, пропонується обирати Президента України у Верховній Раді України та водночас підвищити вимоги й віковий ценз для кандидатів на найвищу державну посаду.

Висновок

Враховуючи величезний обсяг повноважень Президента України та відсутність можливостей впливати на його діяльність (процедура імпічменту майже не реальна), вибори Президента України у Верховній Раді України можуть стати стабілізуючим фактором як для політичної системи суспільства та державної влади, так і для ефективності державотворення у майбутньому.

Пропонуємо внести наступні зміни до Конституції України:

у статті 103 Конституції України слова «Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років» [1] замінити словами «Президент України обирається Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу шляхом таємного голосування строком на п'ять років». Це дасть змогу привести практику юридичних взаємовідносин між Верховною Радою України та Президентом України до логіки взаємозалежності гілок влади у парламентсько-президентській або парламентській республіці;

статтю 103 Конституції України доповнити словами, що «Не обрання Президента України Верховною Радою України протягом 60 днів від початку висунення кандидатів на посаду Президента України має своїм наслідком дострокове припинення повноважень Верховної Ради України, а обов'язки Президента України тимчасово на період до обрання нового глави держави перекладаються на Прем'єр-міністра України». Це змусить депутатів конструктивно підходити до виборів глави держави та вчасно обирати Президента України задля самозбереження у законодавчій владі;

у статті 103 Конституції України замість слів «Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою» [1], записати: «Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг сорока років, має вищу освіту, має право голосу, є громадянином України протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою». Це дасть змогу вибирати Президентом України освічену, досвідчену і патріотичну людину та уникати випадкових недостойних людей на найвищій державній посаді.

Література:

1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996. №254к/96-ВР. [Електронний ресурс]

2. Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї: Закон України від 16.11.1994. №248/94-Вр. [Електронний ресурс]

3. Про внесення змін до Конституції України: Закон України від 08.12.2004 р. №2222-ГУ [Електронний ресурс]

4. Про ратифікацію Угоди між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України: Закон України від 27.04.2010. №2153-УІ. [Електронний ресурс]

5. Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо децентралізації влади: Постанова Верховної Ради України від 31.08.2015. №656-УПІ. [Електронний ресурс]

6. Угода між Україною та Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України (укр/рос): Угода, Міжнародний документ від 21.04.2010 р. №643_359. [Електронний ресурс]

7. Договір про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року ООН: Договір, Міжнародний документ від 01.07.1968 р. №995-098. [Електронний ресурс]

8. Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї: Меморандум, Міжнародний документ від 05.12.1994 р. №998-158. [Електронний ресурс]

9. Іменем України Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року №2222- (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Справа №1-45/2010: Рішення від 30.09.2010 v020p710-10. [Електронний ресурс]

10. Колпаков В.К. Адміністративне право України: [підручник] / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 544 с.

11. Конституційне право зарубіжних країн: [навчальний посібник] / [В.О. Ріяка (керівник авторського колективу), В.С. Семенов, М.В. Цвік та ін.]; За загальною редакцією О. Ріяки. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 512 с.

12. Кравчук М.В. Теорія держави і права (опорні конспекти): [навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів] / М.В. Кравчук. - Видання 3-тє, перероблене й доповнене. - Тернопіль: тернограф, 2013. - 608 с.

13. Макарчук В.С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн: [навчальний посібник] / В.С. Макарчук. - Видання 4-те, доповнене.- К.: Атіка, 2004. - 616 с.

14. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: [підручник]: пер. з рос. / О.Ф. Скакун - Харків: Консум, 2001. - 656 с.

15. Хома Н.М. Історія держави і права зарубіжних країн: [навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти] / Н.М. Хома. - К.: Каравела; Львів: Новий Світ - 2000, Магнолія плюс, 2003. - 480 с.

16. Юридична енциклопедія в 6 т. / Редколегія:

Ю.С. Шемчушенко (голова редколегії) та інші. - Том 1: А - Г. - К.: Українська енциклопедія, 1998. - 672 с.: іл.

17. Юридична енциклопедія:в6т./Редколегія:

Ю.С. Шемчушенко (голова редколегії) та інші. - Том 4: Н - П. - К.: Українська енциклопедія, 2002.- 720 с.: іл.

18. Юридична енциклопедія: в 6 т. / Редколегія:

19. Ю.С. Шемчушенко (голова редколегії) та інші. - Том 5: П - С.

20. Українська енциклопедія, 2003. - 736 с.: іл.