За допомогою пенсійних правовідносин індивідуалізується - конкретизується майнова частка пенсіонера в загальному Пенсійному фонді. Цю частку повинен видати (виплатити) пенсіонеру орган пенсійного забезпечення за рахунок коштів, визначених на ці цілі з Пенсійного фонду. До виникнення пенсійних правовідносин пенсія ще не виділена із загальної суми коштів цього фонду, вона не індивідуалізована і не конкретизована щодо майбутніх суб'єктів пенсійних правовідносин. Тому в літературі з пенсійного права правильно зазначається, що з виникненням пенсійних правовідносин ще не з'являється реальний об'єкт, оскільки грошові суми, на них претендує пенсіонер, не виділені із загальної маси фонду як пенсії. Тільки в результаті дій іншого суб'єкта певна сума грошей - пенсія передається пенсіонеру як об'єкт правовідносин. У пенсійних правовідносинах об'єкт має самостійне значення; він збігається з діями суб'єктів пенсійних правовідносин та існує для того, щоби сторони пенсійних правовідносин могли реалізувати свої суб'єктивні права та юридичні обов'язки; на нього спрямовано їхній вплив [20].

До загального складу пенсійних правовідносин, поряд з іншими зазначеними елементами, входить матеріальне утримання (поведінка суб'єктів) і юридичний зміст (суб'єктивні права та обов'язки), тобто зміст правовідносин становлять права і обов'язки їх суб'єктів. Суб'єктивне право характеризується трьома основними ознаками:

· видом можливої поведінки правомочного суб'єкта;

· можливість вимагати відповідної поведінки зобов'язаного суб'єкта;

· можливість вдатися у необхідних випадках до сприяння органів влади.

Суб'єктивне право на пенсію - це міра можливої (дозволеної) поведінки, забезпечена державою. Ця можливість, яка складає зміст суб'єктивного права на пенсію, виражається;

а) можливості визначеної поведінки самого суб'єкта права на пенсію правомочного; вимагати визначеної поведінки;

б) можливості суб'єкта права на пенсію як правомочного вимагати визначеної поведінки зобов'язаних осіб органів, які здійснюють пенсійне забезпечення;

в) у можливості суб'єкта права на пенсію звернутися до державних органів (виконавчої влади або суду) за допомогою та захистом свого порушеного права.

Із загальної характеристики пенсійних правовідносин видно, що їх руху сприяють юридичні факти. Це не тільки відмінна ознака, а й основна функція в суспільних відносинах. Юридичні факти чинять активний специфічний вплив на виникнення, зміни та припинення правовідносин. Однак у різних пенсійних правовідносинах їх склад неоднаковий, і роль окремих юридичних фактів у пенсійному забезпеченні також різна.

Дня повноти характеристики їх функцій у пенсійному забезпеченні доцільно, на наш погляд, розглянути їх стосовно до окремих видів пенсійних правовідносин. Одним з таких видів пенсійних правовідносин є пенсійні правовідносини у площині забезпечення пенсії за віком. Вони виникають при наявності юридичних фактів, сукупність яких є фактичною підставою для виникнення даного виду пенсійних правовідносин:

· досягнення пенсійного віку в поєднанні з трудовим стажем зазначеної тривалості;

· волевиявлення громадянина;

· рішення компетентного органу про призначення пенсії.

Досягнення пенсійного віку є таким фактом, з яким законодавець перш пов'язує цей вид пенсійних правовідносин. Він дає і найменування цього виду пенсійного забезпечення (пенсія за віком). Зміст юридичного факту (віку) представляє подія, що виражається в досягненні громадянином пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 - для жінок у пенсійному забезпеченні за віком на загальних підставах). Досягнення встановленого в законі віку - істотна ознака поняття "пенсія за віком".

Установка законодавцем трудового стажу як юридичного факту в пенсійному забезпеченні спрямоване на те, щоб працездатна людина своєю працею протягом певного часу створювала громадський національний продукт. Значення трудового стажу як юридичного факту в пенсійному забезпеченні багатогранне: він (разом з іншими певними юридичними фактами) породжує виникнення низки пенсійних правовідносин, впливає в ряді випадків на основний розмір об'єкта цих правовідносин (по інвалідності, старості, на випадок втрати годувальника), від нього залежить загальний розмір пенсії за віком (більш загально встановленого стажу пенсія збільшується на 1% заробітку за кожний повний рік роботи). Трудовий стаж відносять до таких юридичних фактів, які вимагають спеціального оформлення, тобто наявність трудового стажу породжує певні юридичні наслідки, якщо цей стаж певним чином встановлено. Установка стажу - особлива процедура, що складається з нарахування стажу за певними, передбаченими в законодавстві правилами.

Підставою для виникнення пенсійних правовідносин у зв'язку із забезпеченням інвалідності є юридичний склад, що містить такі елементи:

· наявність однієї з трьох груп інвалідності у поєднанні з її причиною (трудове каліцтво, професійне захворювання і т.д.);

· наявність трудового стажу певної тривалості (щодо пенсійного забезпечення по інвалідності від загального захворювання);

· волевиявлення інваліда та акт відповідного компетентного органу про призначення пенсії по інвалідності.

Пенсійні правовідносини з урахуванням забезпечення на випадок втрати годувальника також виникають на підставі юридичного складу, до якого входять такі юридичні факти: