Інформація про можливу наявність у особи розладу психічної діяльності, що може бути підставою для визнання її неосудною, може бути отримана з різних джерел. Так, досить розповсюдженими є випадки отримання такої інформації від членів сім'ї та родичів такої особи. Проте,показання таких осіб необхідно ретельно перевіряти. Це пов'язано з тим, що родичі можуть свідомо подавати неправдиву інформацію про наявність у особи психічного розладу з метою відведення від неї підозри у вчиненні кримінального правопорушення, або ж, навпаки, приховувати інформацію про наявність у неї такої психічної хвороби. До того ж, не можна виключати і того випадку, що і у родичів такої особи можуть бути наявні певні психічні розлади. Інформацію про психічний стан особи можна отримати і з її власних показань. Проте, особа може навмисно говорити про наявність у неї психічного розладу з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене нею кримінальне правопорушення. Така інформація може бути отримана і з різних документів. Також, якщо є підстави вважати, що у підозрюваної особи є психічні вади, необхідно ставити запитання під час допиту свідкам про відомі їм особливості психічного стану такої особи, її поведінку.

Деякі науковці стверджують, що психіатрична експертиза може проводитись і до початку кримінального провадження. Проте, відповідна експертиза за своєю суттю є слідчою дією. До- судове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру до- судових розслідувань. Здійснення досудового розслідування до моменту внесення відомостей до вищезазначеного Реєстру або без такого внесення не допускається. Саме тому психіатрична експертиза може бути проведена лише після початку досудового розслідування.

На нашу думку, психіатрична експертиза може проводитись і до винесення постанови про зміну порядку досудового розслідування. Так, якщо за висновком психіатричної експертизи підтвердиться факт того, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або ж захворіла на психічну хворобу після вчинення кримінального правопорушення, прокурор (або слідчий) зобов'язаний винести постанову про зміну порядку досудового розслідування. У цьому випадку саме висновок експерта буде підставою для винесення відповідної постанови.

Висновок експерта при проведенні психіатричної експертизи є важливим джерелом доказів у кримінальному провадженні щодо застосування ПЗМХ. Проте, експерт, що дає висновок щодо психічного стану підозрюваного, не може у такому висновку однозначно встановлювати, що підозрюваний є неосудним, оскільки питання про неосудність однозначно має право вирішувати тільки суд. Такий висновок розкриває по суті клінічну і психіатричну оцінку психічного стану особи, щодо якої можуть бути застосовані судом примусові заходи медичного характеру [7, с. 44]. Предметом психіатричної експертизи є визначення психічного стану осіб, щодо яких вона призначена, у конкретні проміжки часу і відносно певних обставин, що мають юридичне значення і цікавлять слідство і суд [8, с. 102].

При проведенні оцінки висновку експерта прокурор зобов'язаний перевірити, чи має залучений експерт спеціальну кваліфікацію для проведення психологічної експертизи, додержання експертом під час проведення психіатричної експертизи вимог кримінального процесуального законодавства, повноту проведеного дослідження. При цьому висновок експерта повинен містити не лише вказівку на те, що підозрюваний має психічне захворювання (у випадку, якщо воно буде виявлено), а й дати детальну характеристику особливостей такого захворювання у підозрюваного, його стадію, тяжкість і т.д. Якщо висновок експерта буде неповним або неточним, прокурор повинен призначити повторну експертизу.

У разі виникнення необхідності тривалого спостереження та дослідження особи прокурор може подати клопотання слідчому судді для призначення проведення стаціонарної психіатричної експертизи. За ухвалою слідчого судді особа, щодо якої передбачається проведення такої експертизи, поміщується до відповідного медичного закладу на строк не більше двох місяців.

Цілком справедливою є думка про необхідність залучення психолога до проведення психіатричної експертизи. Психіатрична експертиза має за мету визначення осудності або неосудності особи, а в ході проведення психологічної експертизи встановлюються психологічні особливості особи. Це дає змогу глибше зрозуміти причини вчинення конкретного діяння особою, а також, в подальшому визначити найбільш ефективний захід медичного характеру до такої особи. Участь психолога дозволить більш кваліфіковано встановити особливості психічного стану особи. Крім того, при зовнішньому виявленні ознак осудності в більшості випадків приховуються такі психічні аномалії, які можливо встановити тільки шляхом проведення комплексної психолого-психіатрич- ної експертизи [8, с. 106]. До того ж, проведення такої комплексної експертизи дасть змогу підвищити ефективність та скоротити тривалість досудового розслідування. Отже, психіатричну експертизу необхідно реорганізувати в психоло- го-психіатричну. Саме тому ст. 509 КПК України необхідно викласти в новій редакції під назвою «Психолого-психіатрична експертиза».

Відповідно до чинного КПК України досудо- ве розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування ПЗМХ закінчується закриттям кримінального провадження або складанням клопотання про застосування ПЗМХ.

Оскільки досудове розслідування щодо осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення у стані обмеженої осудності, здійснюється за загальними правилами, встановленими КПК України, то досудове розслідування щодо них закінчується шляхом звернення прокурора до суду з обвинувальним актом. Обвинувальний акт складається слідчим і затверджується прокурором, а в окремих випадках прокурор має право самостійно складати такий обвинувальний акт. До обвинувального акту у даному випадку включаються відомості про вчинення кримінального правопорушення особою у стані обмеженої осудності та докази, які підтверджують це. При ухваленні вироку суд може врахувати цю обставину як підставу для застосування ПЗМХ.

Про закриття кримінального провадження щодо застосування ПЗМХ прокурор приймає постанову, яку надсилає до місцевих органів охорони здоров'я.

Клопотання про застосування ПЗМХ складається слідчим і потім затверджується прокуро-

ром. Якщо прокурор не погоджується із складеним слідчим клопотанням, він може скласти таке клопотання самостійно. Після цього прокурор направляє клопотання про застосування ПЗМХ до суду.

Вищезазначене клопотання складається відповідно до вимог, встановлених КПК України до обвинувального акту, проте у клопотанні обов'язково зазначається інформація про ПЗМХ, які пропонується застосувати до особи. Відповідно до чинного кримінального законодавства України можуть застосовуватись такі види ПЗМХ: надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом [9]. Вибір конкретного ПЗМХ прокурор повинен здійснювати з урахуванням їх особливостей, визначених у ст. 94 КК України. При цьому прокурор враховує загальні умови для обрання того чи іншого заходу, а саме: залежність від характеру та тяжкості захворювання; залежність від тяжкості вчиненого діяння; урахування ступеня небезпечності психічно хворого для себе; врахування ступеня небезпечності хворого для інших осіб [10, с. 115].

Також у клопотанні викладається позиція щодо можливості участі особи, щодо якої направляється клопотання про застосування ПЗМХ,у судовому провадженні за станом здоров'я. При цьому прокурор повинен враховувати, чи зможе така особа з'явитися до суду та бути присутньою на судовому засіданні за станом здоров'я, а також чи не буде її присутність у суді становити небезпеку для інших осіб.

Судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо застосування ПЗМХ здійснюється суддею одноособово в судовому засіданні за участю прокурора, законного представника, захисника. Прокурор після відкриття судового засідання оголошує клопотання про застосування ПЗМХ. Прокурор, як учасник судового розгляду, бере участь у ретельному дослідженні доказів у справі. Як зазначалося раніше, прокурор у кримінальному провадженні щодо застосування ПЗМХ публічного обвинувачення не підтримує, а лише висловлює власну думку щодо необхідності застосування до особи таких заходів. Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування ПЗМХ або відмови у їх застосуванні. Оскільки досудове розслідування кримінального правопорушення, вчиненого особою у стані обмеженої осудності, здійснюється у загальному порядку і закінчується складанням обвинувального акту, то і в судовому засідання прокурор буде підтримувати публічне обвинувачення.

Прокурор бере також участь у судовому розгляді справ про продовження, зміну і скасування ПЗМХ. Отже, у кримінальному провадженні щодо застосування ПЗМХ участь прокурора на усіх стадіях є обов'язковою.

Одним з важливих завдань прокурора у здійсненні кримінального судочинства, а у справах про застосування примусових заходів медичного характеру особливо, -- це забезпечення поста- новлення законних, обґрунтованих і вмотивованих судових рішень [11, с. 32]. У разі виявлення порушення норм матеріального або процесуального права прокурор повинен подати апеляційну або касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції (або апеляційної інстанції при касаційному оскарженні). Участь прокурора при перегляді судових рішень Верховним Судом та за новови- явленими обставинами також є обов'язковою.

Висновки і пропозиції

Отже, у кримінальному провадженні щодо застосування ПЗМХ прокурор має особливий правовий статус. Його участь є обов'язковою на всіх стадіях кримінального провадження. Особливої уваги заслуговує діяльність прокурора щодо призначення та проведення психіатричної експертизи. Проте, доцільно реорганізувати психіатричну експертизу у психолого- психіатричну. З цією метою ст. 509 КПК України необхідно викласти у новій редакції під назвою «Психолого-психіатрична експертиза». У кримінальному провадженні щодо застосування ПЗМХ до неосудних прокурор не підтримує публічного обвинувачення, тобто його діяльність не має обвинувальної спрямованості. Діяльність прокурора у такому кримінальному провадженні має право- захисний характер. При здійсненні кримінального провадженні щодо обмежено осудних осіб складається обвинувальний акт та прокурор підтримує публічне обвинувачення.

Загалом прокурор повинен перевіряти дотримання норм матеріального та процесуального права на всіх стадіях кримінального провадження щодо застосування ПЗМХ з метою встановлення істини у справі, забезпечення безпеки як самої неосудної або обмежено осудної особи, так і захисту суспільства в цілому від небезпеки, що може виходити від такої особи.

Список літератури

1. Лапкін А. В. Кримінальне переслідування - перспективна функція прокуратури України / А. В. Лапкін // Вісник Національної академії прокуратури України. - 2011. - № 1. - С. 52-57.

2. Сенченко Н. М. Реалізація основних принципів кримінального судочинства при розгляді і вирішенні справи судом про застосування примусових заходів медичного характеру / Н. М. Сенченко // Держава і право: Юридичні і політичні науки. - 2005. - Вип. 27. - С. 492-498.

3. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13. 04. 2012 // Офіційний вісник України. - 2012. - № 37. - С. 11. - Ст. 1370.

4. Сенченко Н. М. Підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру / Н. М. Сенченко // Право і суспільство. - 2015. - № 5-2. - Ч. 2. - С. 229-236.