Особливості притягнення до кримінальної відповідальності народних депутатів України

Кицан Ю.І., к.ю.н.,

старший оперуповноважений

Управління захисту економіки в Хмельницькій області

Департаменту захисту економіки Національної поліції України

Анотація

Статтю присвячено дослідженню положень національного та зарубіжного законодавства щодо обсягу імунітету народних депутатів від кримінальної відповідальності.

Ключові слова: імунітет, народний депутат, недоторканність, особливий порядок кримінального провадження, кримінальна відповідальність.

Статья посвящена исследованию положений национального и зарубежного законодательства, касающихся объема иммунитета народных депутатов от уголовной ответственности.

Ключевые слова: иммунитет, народный депутат, неприкосновенность, особый порядок уголовного производства, уголовная ответственность.

Kitsan Y.I. THE FEATURES OF ATTRACTION TO CRIMINAL RESPONSIBILITY OF DEPUTIES

The article deals with provisions of national and foreign legislation, concerning the scope of deputies' immunity from criminal responsibility.

Key words: immunity, deputy, inviolability, special criminal procedure, criminal responsibility.

Постановка проблеми

Відповідно до ст. 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Народні депутати є категорією осіб, щодо якої положеннями КПК України передбачено здійснення особливого порядку кримінального провадження. Метою створення депутатського імунітету є перешкоджання можливості здійснення необґрун тованих переслідувань народних депутатів, надаючи їм можливість безперешкодно виконувати покладені на них функції.

Водночас абсолютна депутатська недоторканість, що передбачає досить тривалу і складну процедуру зняття депутатського імунітету, надає можливість деяким із народних депутатів ухилитися від кримінальної відповідальності. Сьогодні у суспільстві вкотре виникла дискусія щодо доцільності існування депутатської недоторканності.

Метою статті є дослідження положень національного та зарубіжного законодавства, що регламентують процедуру притягнення до кримінальної відповідальності народних депутатів.

Ступінь розробленості проблеми

Депутатська недоторканність була предметом наукових досліджень як вітчизняних, так і зарубіжних учених, зокрема А.Ю. Винокурова, Б.В. Дерев'янка, В.О. Задорожнього, О.Л. Ко- пиленка, О.М. Литвинова, Н.В. Павловської, В.Ф. Погорілка, О.О. Реєнта, О.В. Роговен- ко, В.Я. Тація, О.В. Чепуса, В.М. Шаповала, О.Н. Ярмиш та ін.

Виклад основного матеріалу

Відповідно до положень ст. 80 Конституції України народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність. Без згоди Верховної Ради України народні депутати не можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані [1]. Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про статус народного депутата України» депутатська недоторканність гарантується народному депутату на весь строк здійснення депутатських повноважень [2]. Отже, з аналізу положень вказаних вище нормативно-правових актів стає зрозумілим, що без відповідного дозволу Верховної Ради України правоохоронні органи не уповноважені затримувати народного депутата або проводити за його участю будь-які слідчі (розшукові) дії навіть безпосередньо під час вчинення ним кримінального правопорушення. А тому можна зробити висновок про те, що недоторканність народних депутатів Верховної Ради України є абсолютною.

Натомість у зарубіжному законодавстві, зокрема й у країнах - членах ЄС, депутати користуються частковим імунітетом від кримінальної відповідальності. Наприклад, відповідно до ст. 46 Основного Закону ФРН депутат може бути притягнутий до відповідальності або заарештований за кримінально каране діяння лише за згодою бундестагу. Однак така згода не потрібна у разі затримання депутата на місці злочину або протягом дня, наступного за його вчиненням [3]. Статтею 26 Конституції Французької Республіки проголошено, що член парламенту може бути підданий арешту або іншому заходу, що пов'язаний із позбавленням чи обмеженням волі, тільки з дозволу бюро палати, в якій він перебуває. Такий дозвіл не потрібен у разі затримання на місці вчинення кримінального правопорушення або у разі винесення кінцевого вироку [4]. Цікавим є положення, відповідно до якого взяття під варту, заходи, пов'язані з позбавленням або обмеженням волі, або переслідування члена парламенту зупиняються на строк сесії, якщо палата, в якій він перебуває, того вимагатиме.

За Конституцією США сенатори і представники користуються імунітетом від арешту тільки на час їх перебування на сесії, а також під час прямування на сесію та повернення.

Винятками є вчинення зазначеними особами державної зради, тяжкого злочину, а також порушень громадського порядку.

Таким чином, в усіх зазначених країнах імунітет від кримінального переслідування депутатів є обмеженим і не застосовується у разі вчинення ними певної категорії кримінальних правопорушень.

Що стосується національного законодавства, то 16 січня 2015 р. Президентом України було внесено проект Закону про внесення змін до Конституції України (щодо недоторканності народних депутатів України та суддів) за № 1776. Відповідно до положень зазначеного законопроекту було запропоновано виключити ч. 2 ст. 80 Конституції України щодо притягнення до кримінальної відповідальності народних депутатів після отримання відповідної згоди Верховної Ради України, а також^внести зміни до ст. 126 Конституції України. Йшлося про можливість застосування щодо судді запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за згодою Вищої ради правосуддя. Винятками є затримання судді під час вчинення або безпосередньо після вчинення ним тяжкого або особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи. Конституційний Суд України у висновку № 1-в/2015 від 1б червня 2015 р. визнав положення зазначеного законопроекту такими, що відповідають вимогам ст.ст. 157 та 158 Основного Закону України. Проте відповідно до висновку Венеціанської комісії від 19 червня 2015 р. поточний стан верховенства права в Україні ще не дозволяє повністю скасувати депутатську недоторканність. Комісією було рекомендовано запровадити інші механізми, що можуть запобігти втручанню у діяльність парламенту і водночас сприяти боротьбі з корупцією [5]. На нашу думку, зазначене зауваження є цілком виправданим, адже відсутність абсолютної недоторканності ще не означає відсутність будь-якої недоторканності взагалі. Йдеться про необхідність створення депутатського імунітету, що буде мати певні межі. Слід відзначити, що зміни щодо обмеження суддівської недоторканності були схвалені Венеціанською комісією із вказівкою на те, що у тут ідеться про обмеження, а про не повну ліквідацію недоторканності суддів.

Сьогодні проект закону залишається не прийнятим. Основною причиною відкладення розгляду зазначених змін до ст. 80 Конституції України є прийняття Верховною Радою України змін до ст. 126 Конституції України щодо застосування до судді затримання, арешту та тримання під вартою. Зазначені зміни було прийнято в рамках проекту закону № 3524 від 25 листопада 2015 р., який було підписано Президентом України 24 червня 2016 р. У своєму висновку Комітет Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя зазначив, що вказаний проект закону прийнято в рамках реформування системи правосуддя, він отримав високу оцінку Європейської комісії за демократію через право. Відповідно до ч. 2 ст. 158 Конституції України протягом своїх повноважень Верховна Рада України не може двічі змінювати одні і ті самі положення Конституції України. Зважаючи на це, подальша робота над законопроектом про внесення змін до Конституції України щодо недоторканності народних депутатів України та суддів (реєстр. № 1776) унеможливить комплексне реформування системи правосуддя у рамках роботи над підготовленим Конституційною комісією законопроектом [6].

5 грудня 2015 р. групою народних депутатів до Верховної Ради України було надано законопроект про внесення змін до деяких законів України (щодо недоторканності народних депутатів України) за № 5487. Відповідно до положень зазначеного проекту пропонується внести зміни до ч. 3 ст. 482 КПК України та ч. 2 ст. 27 Закону України «Про статус народного депутата України». Зокрема, йдеться про здійснення обшуку народного депутата чи огляд його особистих речей і багажу, транспорту, житлового чи службового приміщення, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, в тому числі негласних слідчих дій, на загальних підставах у порядку, встановленому законом [7]. Крім цього, проектом передбачено внесення змін до Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та Регламенту Верховної Ради України. Проте у проекті немає жодної згадки про внесення змін до ст. 80 Конституції України щодо недоторканності народних депутатів. Відповідно до ст. 8 Основного Закону Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Отже, положення вказаного законопроекту визнано Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України.

Питання скасування або обмеження депутатського імунітету сьогодні залишається вельми актуальним. Варто погодитись із В.В. Колюхом, який вказує на те, що у середовищі народних обранців поширюється психологія вседозволеності, безкарності, неповаги до закону, а тому скасування депутатського імунітету є цілком виправданим кроком [8, с. 56]. Слід зазначити, що всі подання Генеральної прокуратури України про зняття депутатської недоторканності, що надходили до Верховної Ради України, були задоволені. Отже, нині йдеться не про неможливість отримання згоди Верховної Ради України на притягнення одного з її обранців до кримінальної відповідальності, а про час, що витрачається на отримання такої згоди. Процедура зняття депутатської недоторканності є однаковою незалежно від виду злочину, що вчинив народний депутат. Таким чином, навіть після вчинення особою, яка має імунітет, тяжкого або особливо тяжкого злочину та виявлення її безпосередньо на місці події правоохоронці не мають права затримати особу без відповідного дозволу Верховної Ради України. Час, що знадобиться для оформлення відповідної згоди, може бути використаний підозрюваним для того, аби уникнути кримінальної відповідальності, наприклад, шляхом утечі за кордон.