Особливості процедури застосування дисциплінарної відповідальності суддів як засобу забезпечення конституційного права на судовий захист

Ульяновська О.В., к. ю. н.,

докторант

Анотація

Стаття присвячена визначення специфічних рис процедури притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності як засобу забезпечення конституційного права на судовий захист.

Ключові слова: процедура, суддя, відповідальність, дисциплінарна відповідальність, судовий захист.

Аннотация

Статья посвящена определению специфических черт процедуры привлечения судей к дисциплинарной ответственности как средства обеспечения конституционного права на судебную защиту.

Ключевые слова: процедура, судья, ответственность, дисциплинарная ответственность, судебная защита.

Annotation

Ul'yanovska O.V. THE PECULIARITIES OF PROCEDURE OF THE JUDGES DISCIPLINARY RESPONSIBILITY AS A MEANS OF ENSURING THE CONSTITUTIONAL RIGHT TO JUDICIAL PROTECTION

The article is devoted to definition of specific features of procedure of bringing judges to disciplinary responsibility as a means of ensuring the constitutional right to judicial protection.

Key words: procedure, judge, liability, disciplinary liability, judicial protection.

Постановка проблеми. Огляд останніх досліджень і публікацій. Питання формування процедури притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності є одним із визначних з позиції забезпечення незалежності суддів, а отже і реалізації конституційного права на судовий захист. Тому не випадково вказана тематика була предметом активного обговорення в колах практичних працівників, а також активних наукових досліджень. Зокрема слід указати на дисертаційні дослідження, присвячені формуванню загальнотеоретичних засад дисциплінарної відповідальності суддів (Р.З. Голобутовський [1], А.В. Шевченко [2]). Слід вказати також на напрацювання таких дослідників, як А.Л. Борко, М.К. Закурін, П.В. Казакевич, Д.Ю. Шпенов тощо. 19 вересня 2016 р. у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ відбулась конференція «Відповідальність суддів у світлі нового законодавства України» [3]. Слід вказати також на проведення інших подібних конференцій, семінарів (міжнародний семінар «Вища рада юстиції України: результати, досвід, виклики та рішення для України» (8-9 жовтня 2015 р.); круглий стіл, проведений Асоціацією правників України спільно з Проектом Європейського Союзу «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні» за підтримки Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (28 квітня 2016 р.) [4; 5]), інших подібних заходів протягом 2014-2016 рр. Істотне значення щодо формування засад процедур застосування дисциплінарної відповідальності суддів мають також дослідження узагальнюючого характеру. Так, у 2013 р. Центром політико-правових реформ узагальнено результати громадського моніторингу щодо проблем дисциплінарної відповідальності суддів, відповідності національного законодавства у цій сфері міжнародним стандартам,за результатами якого підготовлене видання «Дисциплінарна відповідальність суддів в Україні: проблеми законодавства і практики» [6]. Однак, попри вказану увагу окремі концептуальні проблеми процедури притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності не дістали свого розв'язку. Так, наприклад, окремі заходи дисциплінарної відповідальності суддів, визначені у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. № 1402-УІІІ (далі Закон «Про судоустрій і статус суддів») [7], не повною мірою відповідають ознакам юридичної відповідальності, що виділяються в теорії права. Вирішення подібних та інших проблемних питань вимагає врахування специфіки процедури притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, що пов'язана з їх особливим правовим статусом.

Метою статті є визначення специфічних рис процедури притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності як засобу забезпечення конституційного права на судовий захист.

Основний матеріал. Дисциплінарна відповідальність реалізується виключно в передбаченому законом порядку, що отримав назву дисциплінарного провадження. В юридичній літературі таке провадження пов'язується з визначеним законом порядком розгляду звернення, в якому містяться відомості щодо допущеного суддею дисциплінарного правопорушення [8, с. 192]. Виділяються три стадії дисциплінарного провадження щодо судді: перевірка даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності; відкриття дисциплінарної справи; розгляд дисциплінарної справи й прийняття рішення за результатами розгляду [8, с. 193].

Значення швидкої, ефективної процедури застосування дисциплінарної відповідальності традиційно розглядається в науці як одна з основних гарантій незалежності судді, а отже забезпечення особі права на судовий захист. конституційний право судовий захист

В юридичній літературі усталеним є виділення наступних принципів адміністративного процесу: верховенство права, законність, гуманізм, рівноправність, об'єктивна (матеріальна) істина, публічність, стадійність, усність і безпосередність, швидкість і економічність, провадження процесу національної мовою [9, с. 47]. Попри особливий характер провадження щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, можливо казати про притаманність указаних принципів також цій процедурі.

Попри наведене вище значення існування належної процедури притягнення суддів до адміністративної відповідальності, слід констатувати недостатню увагу вчених протягом останніх років до проблем такої процедури. Зокрема увага дослідників зосереджена на окремих проблемних питаннях указаної процедури й не торкається формування її загальнотеоретичних засад. Особливої актуальності вказане завдання набуває у світлі реформування законодавства про судоустрій і, зокрема, зміни основних засад притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності на конституційному рівні, значні відмінності у правовому регулюванні дисциплінарної відповідальності суддів у Законі «Про судоустрій і статус суддів», а також врегулювання процедурних питань притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності в Законі «Про Вищу раду правосуддя». Слід вказати, що в наведених вище наукових публікаціях, конференціях, семінарах отримали висвітлення лише окремі питання притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності за оновленим законодавством у сфері судоустрою, а оновлені положення щодо дисциплінарної відповідальності суддів не отримали належної уваги.

Визначення основних теоретичних положень стосовно процедури дисциплінарної відповідальності суддів передбачає врахування юридичної природи правовідносин, що виникають у зв'язку зі здійсненням такої процедури, а також характеристику процесуальної форми відповідних процедур.

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють питання процедури притягнення суддів до юридичної відповідальності, є: Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР (далі Конституція України) [10], Закон «Про судоустрій і статус суддів» (визначаються такі ключові питання вказаної процедури, як: звернення зі скаргою, суб'єкт дисциплінарного провадження, оскарження рішення в дисциплінарній справі тощо). Ключове значення мають положення Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21.12.2016 р. № 1798-VI11 [11], в якому визначено: основні положення дисциплінарного провадження щодо судді по стадіях; положення щодо учасників дисциплінарного провадження, рішення в дисциплінарній справі. Слід зауважити, що рішенням Вищої Ради юстиції від 30.07.2015 р. № 355/0/15-15було затверджено регламент Вищої Ради юстиції, яким визначались основні процедурні питання її діяльності, у тому числі й як суб'єкта дисциплінарного провадження щодо суддів: проведення засідань, розгляду матеріалів, оформлення актів тощо [12]. На сьогодні ведеться робота щодо підготовки проекту відповідного регламенту стосовно Вищої ради правосуддя [13].

Слід вказати, що Вища рада правосуддя наділена повноваженнями щодо розгляду справ про дисциплінарні правопорушення (ст. 108 Закону «Про судоустрій і статус суддів»), а також стосовно розгляду скарг на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді (п. 3 ч. 1 ст. 131 Конституції України). Вища рада правосуддя також ухвалює рішення: стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності; про звільнення судді з посади; про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя (п.п. 2, 4, 6 ч. 1 ст. 131 Конституції України). Слід вказати про істотне розширення переліку дисциплінарних стягнень стосовно судді окрім догани за ст. 108 Закону «Про судоустрій і статус суддів» застосовується: попередження, сувора догана, подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя, подання про переведення судді до суду нижчого рівня, подання про звільнення судді з посади (ч. 1 ст. 109 Закону «Про судоустрій і статус суддів»). Отже, обрано напрям щодо диференціації дисциплінарної відповідальності судді, що відповідає чинним міжнародним стандартам у цій сфері. Крім того, слід вказати на диференціацію суб'єктів накладення дисциплінарних стягнень залежно від ступеня впливу їх на здійснення правосуддя. Так, рішення щодо звільнення судді з посади, тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя приймається саме Вищою радою правосуддя, у той час як рішення про застосування таких дисциплінарних стягнень, як попередження, догана, сувора догана застосовується Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя та може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя (ст.ст. 24, 50, 51 Закону «Про Вищу раду правосуддя»). Такий підхід законодавця обумовлений значенням відповідних дисциплінарних заходів щодо відправлення правосуддя, адже, у разі застосування звільнення судді з посади, тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя, такий суддя не може здійснювати правосуддя, на відміну від застосування інших дисциплінарних стягнень.

Дисциплінарне стягнення як вид юридичної відповідальності передбачає застосування відповідних обмежень щодо прав і свобод особи, причому відповідні негативні наслідки мають бути невід'ємним результатом застосування дисциплінарної відповідальності. У протилежному випадку втрачається каральна функція дисциплінарної відповідальності як виду юридичної відповідальності. У зв'язку із наведеним привертає до себе увагу визначення у ст. 109 Закону «Про судоустрій і статус суддів» видів дисциплінарних стягнень щодо судді, що реалізуються шляхом направлення відповідного подання про: тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя; переведення судді до суду нижчого рівня; звільнення судді з посади. Правова природа подання в широкому значенні визначається як: клопотання, звернення, пропозиція, вимога, реагування, інформування, попередження тощо. Вказується, що це є форма взаємовідносин між органами державної влади, їх посадовими, службовими особами [14, с. 658]. Отже, з наведеного випливає, що подання не обов'язково має носити характер владного припису, обов'язкового до виконання. З огляду на приписи ч.ч. 3, 6 ст. 56 Закону «Про Вищу раду правосуддя» випливає ймовірність ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення в разі не підтвердження існування обставин, що є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Таким чином, вказане подання не носить обов'язкового характеру. Із наведеного випливає висновок про відсутність настання для судді відповідних негативних юридичних наслідків у зв'язку із прийняттям Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя відповідного подання.