Чеська Республіка запровадила в своїй пенсійній системі третій рівень у 1994 році, зробивши це (разом з Угорщиною) першою у Центральній та Східній Європі. Однак, з політичних міркувань другий рівень на той час запроваджений не був, і невідомо про жодні плани щодо введення у дію такого рівня найближчим часом.

Добровільні пенсійні фонди вже мали відносно довгу історію, що призвело до консолідації ринку - кількість фондів скоротилась з 44 до 14 у 2001 р. та до 13 на кінець 2002 р. (і передбачається подальше зменшення їх кількості), тоді як сукупні активи пенсійних фондів збільшилися з CZK 1 млрд. у 1994 р. до CZK 69 млрд. у 2002 р. (CZK 54 млрд. у 2001 р.).

Чисельність учасників фондів третього рівня збільшилась до 2,5 млн. активних членів (окрім цього, є ще 1,5 млн. пасивних членів), загалом 3,4 млн. людей порівняно з 3,2 млн. у попередньому році. Цей процес консолідації є подібним до відповідного процесу в Угорщині, іншій країні з досить тривалою історією своєї нової пенсійної системи.

Найкращою характеристикою рівня концентрації в системі є той факт, що один найбільший фонд (Credit Suisse Life & Pensions) володіє 27% активів всіх 13 пенсійних фондів, а найбільші 5 фондів (Комеrcni banky, Ceske pojistovny, Ceske sporitelny і Ceskomoravsky разом з CSLP) загалом мають 73% всіх активів [14].

У 1998 році в Чехії була проведена пенсійна реформа, яка забезпечила певні зміни і здійсненні діяльності пенсійних фондів країни.

Змінився вік виходу на пенсію, який поступово підвищили до 62 років для чоловіків і до 57-61 років - для жінок. Достроковий вихід на пенсію можливий дл я тих осіб, які мають 25 років стажу, дозволяють виходити на пенсію на 3 роки раніше. Розмір пенсії зменшується на 1% за кожний квартал, що передує досягненню пенсійного віку.

Що до умов призначення пенсій за віком, то це - щонайменше 15 років стажу за досягнення 65-річного віку або 25 років стажу за досягнення пенсійного віку. Це право мають всі наймані працівники і самозайняті особи.

Нарахування пенсійних внесків здійснюється шляхом сплати Працівниками 6,5% від заробітку, а роботодавці мають відраховвати 19,5% від заробітної платні [2].

Порядок обчислення пенсій у солідарній системі буде здійснюватись таким чином: До пенсії фіксованого розміру за кожний страхових рік додають 1,5% скоригованого заробітку протягом останніх 14 років (кількість років для обчислення такого заробітку збільшуватиметься кожного року на одиницю до досягнення 30-річного страхового стажу).

Порядок індексацій пенсій у солідарній системі реалізуватимиться таким чином, якщо темпи інфляції перевищують 5% на рік, то розмір пенсії збільшують на 70% щодо темпів інфляції та на 30% щодо темпів зростання заробітної платні. Індексацію проводять наступного року після коригування пенсій відповідно до темпів інфляції. Пенсій, сплачуваних в обов'язковій накопичувальній системи, не індексують. Розмір пенсії залежить тільки від суми коштів, облікованих на індивідуальному рахунку застрахованої особи протягом трудової діяльності [13].

На відміну від більшості країн Східної Європи (для яких характерна трирівнева пенсійна система), в Чехії функціонують лише два рівні пенсійної системи. При цьому відсутній другий рівень - обов'язкова накопичувальна пенсійна система. У ході проведення пенсійної реформи була збережена обов'язкова державна солідарна пенсійна система (перший рівень) і одночасно розпочався розвиток добровільних приватних пенсійних програм (третій рівень).

У рамках третього рівня пенсійної системи Чехії, який функціонує вже п'ятнадцять років, діють добровільні недержавні пенсійні фонди. Чехія є єдиною європейською країною з досить високим рівнем охоплення населення добровільним пенсійним забезпеченням. У цій країні більше половини працюючих громадян уже стали учасниками пенсійних фондів.

Згідно з даними Асоціації пенсійних фондів Чеської Республіки, на початок 2009 р. у рамках третього рівня пенсійної системи функціонувало десять недержавних пенсійних фондів. Загальний обсяг активів чеських пенсійних фондів на звітну дату становив 162,1 млрд. крон, що на 14,8% більше за показник початку 2008 р., який дорівнював 186,1 млрд. крон (за офіційним курсом НБУ за станом на 1 січня 2009 р. 1 крона дорівнювала 0,41 грн.). Кількість учасників цих установ за минулий рік зросла на 8,6% - з 3,96 млн. 4,3 млн. осіб.

Структура активів добровільних недержавних пенсійних фондів Чехії на початок 2009 р. була такою: боргові зобо-в'язання - 78%; готівка та депозити в банках - 9,5%; казначейські зобов'язання - 3,4%; цінні папери ІСІ - 3,2%; акції - 3%; нерухомість - 0,8%; інші активи - 2,1%. При цьому протягом минулого року в структурі активів зазначених установ спостерігалося зростання частки боргових зобов'язань та зменшення частки акцій [12].

Багато Чеських громадяни ламають голову, яку систему нарахування пенсій вибрати: робити 100% пенсійних відрахувань до державного пенсійного фонду, або направляти частину обов'язкових пенсійних відрахувань у приватні пенсійні фонди. Пора задуматися і іноземцям, які постійно проживають в Чехії. Адже живуть вони тут за чеськими законами, а значить, теж повинні будуть зробити свій вибір [4].

Умови отримання пенсії мігрантами, які мають на території Чеської республіки ПМЖ, відрізняються в залежності від країни їх громадянства. Громадяни ЄС, наприклад, можуть отримувати пенсію і за місцем проживання в Чеській республіці, і в будь-якому іншому державі-члені Євросоюзу.

З деякими державами Чехія має договору про соціальну підтримку громадян, а саме, з США, Чорногорією, Боснією і Герцеговиною, Сербією, Ізраїлем, Японією, Канадою, Кореєю, Туреччиною, Україною. Тому громадяни цих держав мають більше прав на отримання чеської пенсії, ніж громадяни Росії, Білорусії, Казахстану, Молдавії, В'єтнаму, Монголії, Китаю та інших держав, з яких в Чеську республіку приїжджає величезна кількість мігрантів, але з якими подібних договорів Чехія не має [12].

Це не означає, що, наприклад, росіяни не можуть отримувати чеську пенсію. Можуть, але для цього вони повинні мати трудовий стаж на території Чехії мінімум 15 років. Та й пенсія їх буде крихітної - її буде вистачати лише на покриття основних витрат. Правда Вітчизну своїх підданих теж не забуває і надає можливість отримувати російську пенсію на території Чехії в консульських відділах за місцем проживання.

Що стосується українців, з якими договір про соціальну підтримку укладений, то тут вирішальною є дата, коли заявник отримав ПМЖ в Чеській республіці - до 1 квітня 2003 року або після. Якщо до зазначеного терміну, то людині зараховується весь його трудовий стаж, і термін його пенсійного страхування на території Чехії значення не має. У разі його недостатності, зараховується і термін пенсійного страхування заявника на Україні. Якщо заявник отримав ПМЖ в Чехії після 1 квітня 2003 року і термін його пенсійного страхування в ЧР не є достатнім для визнання права на отримання пенсії по старості, то обидві держави - ??Україна та Чехія - будуть виплачувати йому пропорційні частини пенсії. Але перед кожним, хто буде отримувати пенсію або її частину в Чехії, стоїть вибір - направляти всю пенсію в державні фонди або частина її - в недержавні [2].

Як би там не було, а зробити вибір на користь тієї або іншої системи нарахування пенсій необхідно. За коментарем «Празький Телеграф» звернувся до Жанни Мартиненко - обласний провідною російськомовного дивізіону компанії «OVB Allfinanz». «Іноземцям не можна покладатися на чеську державу. Невідомо, скільки ще раз поміняється чеське законодавство і в яку сторону. Тому я однозначно раджу іноземцям вибирати нову систему накопичення пенсій і направляти частину своїх обов'язкових пенсійних відрахувань у приватний пенсійний фонд на особистий рахунок. Необхідно вже зараз, а не після набрання чинності пенсійної реформи, вибрати пенсійний фонд і відкрити в ньому внесок, так як з плином часу умови, пропоновані фондами, стають гірше і гірше. У них просто немає необхідності боротися з конкурентами: все одно скоро громадськість кинеться до них, і вже на будь-яких умовах. Якщо дозволяє можливість, необхідно використовувати й інші фінансові продукти для накопичення собі на старість. Наприклад, додаткове пенсійне страхування. Знову ж таки, вибирати найбільш вигідні умови цих продуктів потрібно вже зараз», - сказала Жанна Мартиненко [5].

У Чехії збережено державну розподільчу систему з одночасним запровадженням додаткового приватного пенсійного страхування. За останні шість років кількість осіб, які звернулися до приватних пенсійних фондів, збільшилася в 13 разів і становить приблизно 40% від економічно активного населення країни. Це пов'язано не лише із політикою держави щодо зниження податкового тиску для стимулювання добровільного індивідуального пенсійного страхування, а й із запровадженням державних субсидій: держава переказує щомісячні суми на накопичувальні рахунки працівників у приватних пенсійних фондах. Цікавим є те, що 14 із 18 таких фондів належать фінансовим структурам чотирьох західних країн. Пенсійний вік у Чехії становить для чоловіків 62 роки, а для жінок - 57-61 рік [10].

Уряд Чехії заявив про плани створення спеціального резервного фонду, який би взяв на себе фінансові ризики перехідного періоду пенсійної реформи у країні та сприяв «м'якому» проведенню реформи.

Планується, що новий фонд буде фінансуватися за рахунок дивідендів великих компаній, у яких держава має свою частку. На сьогодні в Чехії таких компаній лише дві - енергетична корпорація CEZ та найбільший у країні телефонний оператор Cesky Telecom (із семи, акціями яких торгує Празька фондова біржа) [3].

Чехія вже обрала для себе шлях поліпшення роботи пенсійних фондів долучившись до запровадження багаторівневих пенсійних систем. А саме обравши третій рівень пенсійного забезпечення громадян.

У третьому рівні беруть участь особи, котрі бажають на пенсію достроково або після виходу на пенсію мати рівень пенсійного забезпечення вищий, ніж той, що можна отримати за рахунок обов'язкових страхових внесків на соціальне забезпечення. Другий рівень має неоднозначний характер. З точки зору методу фінансування пенсій другий рівень, як і третій, є нагромаджувальний. З точки зору виконуваних соціальних функцій він, як і перший, є обов'язковий і фінансується в рамках єдиної ставки страхових внесків на соціальне забезпечення. Хоча другий рівень має ознаки приватної власності, він є часткою загальної системи державного соціального забезпечення. Але як і в другому, так і в третьому рівні за державою залишається важлива функція контролю та нагляду за діяльністю у сфері пенсійного забезпечення [11].

Третій рівень є повністю приватним, добровільним та грунтується на приватних (недержавних) пенсійних фондах, з якими громадяни за власним бажанням укладають пенсійні контракти. Внески до таких пенсійних фондів можуть робитися як за рахунок працівників, так і за рахунок їхніх роботодавців, або й тих, й інших одночасно.

Вибір багаторівневої системи відповідає також економічним цілям. Створення обов'язкової системи, пенсійні кошти якої інвестуються у виробництво, потенційно прискорює економічний розвиток країни завдяки ефективнішому розподілу коштів і, що менш очевидно, зростання в країні заощаджень та інвестицій. Запровадження нагромаджувального рівня також створює можливості для міжнародної диверсифікації ризиків втрати накопичень. Враховуючи, що певну країну чи навіть регіон може уразити системна економічна криза, іноземні інвестиції можуть забезпечити такий самий або більший інвестиційний прибуток з меншим ризиком.