Система обмеженого складання з'явилася з метою пом'якшити жорстокість системи абсолютного складання. Відповідно до неї сума покарань обмежується певною межею.

Щоб усунути суворість систем складання, з'явилася система їх поглинення, за якою більш суворе покарання, призначене за один із злочинів, що входять у сукупність, поглинає менш суворе. У ряді законодавств ця система застосовується при призначенні покарання в разі ідеальної сукупності злочинів.

Прагнучи якось усунути хиби системи поглинення, коли особа по суті відповідає лише за той злочин, за який призначено більш суворе покарання, в багатьох країнах почали вводити систему обов'язкового або факультативного підвищення покарання, призначеного за сукупністю. Суд, призначивши покарання за сукупністю шляхом поглинення, зобов'язаний, зважаючи на закон або на власний розсуд, підвищити це покарання до певної межі.

Найбільш поширеними в законодавствах є змішані системи, які більшою мірою забезпечують індивідуалізацію покарання. В них застосовуються одночасно система обмеженого складання і система поглинення або сполучення цих систем із системою обов'язкового або факультативного підвищення покарання. Кримінальне право України : навч. посібник для вузів : рекомендовано МОН України / С.Г. Волкотруб, О.М. Омельчук, В.М. Ярін та ін. ; за ред. О.М. Омельчука . - К. : Наук. думка ; К. : Прецедент. - 2004р . - С156-158

Змішана система призначення покарання за сукупністю злочинів встановлена у ст. 70 КК України.

Кваліфікація злочинів за сукупністю вимагає дотримання таких умов:

1. Заподіяні злочини повинні бути передбаченими різними нормами (частинами статті. КК України.

2. Якщо жоден із злочинів не є необхідною ознакою іншого злочину з тих, що вчинені цією особою, наприклад, ст. 263 КК України є необхідною ознакою ст. 257 КК України, а злочини, передбачені статтями 121, 122 КК України є необхідною ознакою злочинів, що передбачені ст. 115 КК України.

3. Не буде сукупності і в тих випадках, коли вчинені злочини співвідносяться як загальний та спеціальні склади злочинів, наприклад, ст. 364 КК - зловживання владою і ст. 368 КК України - одержання хабара, бо хабар дається посадовій особі лише за зловживання нею її владою.

4. Не утворюється сукупності злочинів і в тих випадках, коли особа вчинила два або більше злочинів, але по одному з них спливли строки давності, або він підпадає під дію акта про амністію. Шапченко С.Д. Окремі питання призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків // Судова апеляція.- 2006р. - № 1. - С.45-52

Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові №7 від 24.10.2003 р. “Про практику призначення судами кримінального покарання” звертає увагу судів на те, що передбачені законом правила призначення покарання за сукупністю злочинів застосовуються у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні санкції. За цими ж правилами призначається покарання і в разі вчинення особою діянь, частина яких кваліфікується як закінчений злочин, а решта - як готування до злочину чи замах на нього. За окремими епізодами злочинної діяльності КК, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається. Про практику призначення судами кримінального покарання: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р.// Відомості Верховної Ради. - 2003р.- №7 - [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua

У ч. 1 ст. 70 КК України сказано: “При сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове. за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань”. Тобто, призначення покарання за сукупністю злочинів проходить в два етапи:

· призначення покарання за кожен із злочинів, що входять у сукупність;

· визначення остаточного покарання за сукупністю цих злочинів. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / Ю.Ф. Іванов. - К.: Кондор.- 2005р. - С. 435-436.

Призначення покарання окремо за кожен із злочинів, що утворюють сукупність, - це важлива вимога ст. 70 КК України , відступ від якої є неприпустимим.

Причому, як зазначається в Постанові Пленуму Верховного Суду № 7 від 24.10.2003 р., встановлений ст. 70 КК України порядок, згідно з яким суд зобов'язаний призначити покарання окремо за кожний злочин, а потім остаточно визначити покарання за сукупністю злочинів, стосується як основних, так і додаткових покарань. Визнавши підсудного винним у вчиненні кількох злочинів, відповідальність за які передбачена статтями КК України, суд повинен призначити додаткове покарання окремо за кожний злочин, а потім остаточно визначити його за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України Про практику призначення судами кримінального покарання: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. - 2003р.- №7 - [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.

Суд, призначаючи покарання за кожний із злочинів, керується загальними засадами призначення покарання (ст. 65 ККУ., а також враховує обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, зазначені в ст. ст. 66, 67КК України. Такий підхід до призначення покарання дає можливість індивідуалізувати його щодо кожного злочину з одночасним урахуванням того, що особою вчинено не один, а два чи більше злочинів.

Призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів відбувається на підставі принципів поглинення або складання. Це значить, що суд призначає остаточне покарання шляхом:

· поглинення менш суворого покарання більш суворим;

· повного або часткового складання призначених покарань у межах, зазначених у законі. Євдокімова О.В. Загальні засади і спеціальні правила призначення покарання / О.В. Євдокімова // Проблеми законності : Акад. зб. наук. праць .- 2006р. - Вип. 78. - С. 169-172.

В п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 р. вказується, що “…при вирішенні питання про те, який із передбачених ст. 70 КК принципів необхідно застосувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини., суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна. тощо. Суд вправі визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим при призначенні за окремі злочини, що входять у сукупність, покарання як одного виду, так і різних. Однакові за видом і розміром покарання поглиненню не підлягають, крім випадку, коли вони призначені у максимальних межах санкцій статей КК. Застосовуючи принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, суд повинен зазначити у вироку, про яке саме покарання йдеться - основне чи додаткове.” Про практику призначення судами кримінального покарання: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. - 2003р.- №7 - [Електронний ресурс]- Режим доступу: http:// http://zakon4.rada.gov.ua

Застосовуючи принцип поглинення, суд бере до уваги не санкції статей КК, за якими кваліфіковані злочини, а конкретні покарання, призначені в межах цих санкцій за кожен з вчинених злочинів. Причому менш суворе покарання поглинається більш суворим. Так, якщо суд призначив особі:

· за ч. 1 ст. 185 КК України (крадіжка. покарання у вигляді позбавлення волі на строк два роки;

· за ч. 3 ст. 296 КК України (хуліганство. - на строк чотири роки.

То більш суворе - чотири роки - поглинає менш суворе - два роки позбавлення волі. За сукупністю і визначається остаточне покарання - чотири роки позбавлення волі. Бідюкова М.С. Неодноразове скоєння злочинів однією особою // Матеріали VII звітної науково-практичної конференції науково-педагогічних працівників, курсантів і студентів Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ : У 2 ч. 2005. - 19 травня 2005 р.: Ч. 1- 2005р . - С.160-164

Така ж ситуація може виникнути і при призначенні покарання за злочини, що входять до сукупності, різних видів покарань. Так, якщо за один із злочинів суд призначив виправні роботи на строк шість місяців, а за іншими - два роки позбавлення волі, то, застосовуючи принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, суд за сукупністю призначає покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. При порівнянні в цих випадках суворості покарань суд керується тією послідовністю, в якій види покарань перелічені в ст. 51 КК України.

Якщо хоча б за один із злочинів призначене покарання у вигляді довічного позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів призначається шляхом поглинення будь-якого менш суворого покарання довічним позбавленням волі. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / Ю.В. Александров, В.А. Клименко. - К.: МАУП - 2004р.- С. 213-216.

Принцип складання покарань згідно зі ст. 70 КК України наочно викреслює покарання винного за кожен з вчинених ним злочинів. Складання покарань, призначених за окремі злочини, може бути повним або частковим, але в будь-якому разі остаточне покарання повинно бути більш суворим, ніж будь-яке з призначених окремо. При повному складанні остаточне покарання за сукупністю дорівнює сумі покарань, що складаються. При частковому - до більш суворого покарання, призначеного за один зі злочинів, приєднується частина покарання, призначеного за інший злочин. Як йдеться в п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 р., принцип повного або часткового складання покарань може застосовуватись у випадках призначення за окремі злочини, що входять до сукупності, як однакових, так і різних за видом покарань. При частковому складанні розмір остаточного покарання в усякому разі має бути більшим за розмір кожного з покарань, призначених за окремі злочини. Про практику призначення судами кримінального покарання: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. - 2003р.- №7 - [Електронний ресурс]- Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua

Складання покарань обмежене в ч. 2 ст. 70 КК України певними межами. Остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання, тобто воно не може перевищувати вищої межі більш суворої санкції. Так, якщо суд призначив за ч. 1 ст. 185 КК України покарання у виді одного року позбавлення волі, а за ч. 3 ст. 296 КК України - у виді трьох років позбавлення волі, то відповідно до принципу повного складання він має право призначити остаточне покарання за сукупністю - чотири роки позбавлення волі, оскільки максимум санкції ч. 3 ст. 296 КК України - п'ять років. Якщо ж суд призначив за ч. 1 ст. 185 КК україни два роки позбавлення волі, а за ч. 2 ст. 296 КК України - чотири роки, то можливе лише часткове складання, а саме: до чотирьох років позбавлення волі суд може приєднати лише один рік позбавлення волі з покарання, призначеного за ч. 1 ст. 185 КК, і визначити покарання - п'ять років позбавлення волі, тобто в межах максимуму санкції ч. 3 ст. 296 КК України.