За загальним правилом, встановленим ч. 2 ст. 70 КК України, остаточне покарання визначається в межах, встановлених нормою Особливої частини КК, яка передбачає більш суворе покарання. Виняток з цього правила становить ситуація, коли хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким. У такому випадку суд може призначити остаточне покарання за сукупністю в межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині КК України. Йдеться про позбавлення волі на певний строк, максимум якого визначений у ст. 63 КК України , - п'ятнадцять років. Тому, якщо, наприклад, особа засуджена судом за хуліганство за ч. 4 ст. 296 КК України до семи років позбавлення волі і за крадіжку, вчинену групою осіб (ч. 2 ст. 185 ККУ., - до п'яти років позбавлення волі, суд може остаточне покарання визначити шляхом повного складання і призначити винному дванадцять років позбавлення волі. Тут суд виходить за межі максимуму санкцій, встановлених у зазначених статтях закону за хуліганство і крадіжку, оскільки хуліганство в цьому випадку є умисним тяжким злочином, але загальна сума покарань не перевищує п'ятнадцяти років - максимуму даного виду покарання. Тому слід розрізняти максимум санкції конкретної статті КК і максимум даного виду покарання. У наведеному прикладі:

· максимум санкції за хуліганство - сім років,

· максимум санкції за крадіжку - п'ять років,

· максимум позбавлення волі як виду покарання - п'ятнадцять років.

Необхідно мати на увазі, що санкція особливо тяжких злочинів за своїм максимумом (п'ятнадцять років. часто збігається з максимумом, встановленим для даного виду покарання в Загальній частині. У цьому разі покарання в п'ятнадцять років поглинає інші покарання, призначені за окремі злочини. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / П.Л. Фріс. - К.: Кондор.- 2004р. - С.349-352.

Частина 4 ст. 70 КК України поширює принципи призначення покарання за сукупністю злочинів на випадок, коли після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винний ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, у цьому разі зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком суду за правилами, визначеними в ст. 72 КК України.

Ця норма має велике значення, оскільки нерідко злочини, що складають сукупність, можуть бути розкриті в різний час, і засудження винного за ці окремі злочини, відповідно, відбувається не за одним, а за двома або більше вироками, які постановляються також у різний час. Так, якщо особа, яка вчинила, наприклад, два злочини, була засуджена лише за один з них, а вирок за інший злочин вже постановили після вироку у першій справі. Наприклад, особа була притягнута до відповідальності і засуджена за ч. 2 ст. 296 КК України за хуліганство, вчинене нею у грудні 2003 р. Після постановлення вироку у цій справі з'ясувалось, що засуджений ще в жовтні 2004 р. вчинив крадіжку, передбачену ч. 1 ст. 185 КК України. І так:

· особа вчинила два злочини;

· кожний з них передбачений самостійною статтею КК України;

· обидва вони вчинені до засудження хоча б за один з них.

Тому до таких випадків і застосовуються ті ж правила призначення покарання, що визначені законом для сукупності злочинів.

Призначення покарання в порядку ч. 4 ст. 70 КК України проходить три етапи:

1. суд виносить вирок за другий злочин, тобто призначає покарання за злочин, розкритий останнім;

2. з урахуванням раніше постановленого вироку суд призначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання покарань, призначених за обома вироками, причому це складання відбувається лише в межах, встановлених у ч. 2 ст. 70 КК України;

3. в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, фактично відбуте за попереднім вироком. Мірошніченко Є.О. Призначення покарання в порядку, передбаченому ч.4 ст.70 Кримінального кодексу України : окремі аспекти / Є.О. Мірошніченко // Вісник Верховного Суду України. - 2010р. - № 9. - С. 39-43.

2.3 Призначення за сукупністю злочинів додаткових покарань у кримінальному праві України