Місцевий суд є основною ланкою в системі судів загальної юрисдикції. Це випливає насамперед з того, що суди саме цього рівня розглядають усі кримінальні, цивільні, господарські та адміністративні справи, за винятком тих, які віднесено законодавством до компетенції інших судів.

Засади організації та діяльності місцевих судів закріплено в Конституції та в Законі України «Про судоустрій і статус суддів».

За своїми повноваженнями місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності.

Суд цього рівня утворюють у районі, місті та районах міста. В назві місцевого суду використовують назву населеного пункту, в якому він знаходиться. [25]

Місцеві суди здійснюють правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства. Так, цивільне судочинство здійснюється шляхом розгляду справ по спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудових і житлових правовідносин, якщо хоча б однією із сторін у спорі є громадянин, а також справ окремого провадження.

Господарське судочинство здійснюється шляхом розгляду справ по спорах, що виникають у процесі господарської діяльності між юридичними особами або фізичними особами, які отримали статус суб'єктів підприємницької діяльності.

Адміністративне провадження здійснюється шляхом розгляду справ у сфері державного управління і місцевого самоврядування.

Місцеві суди розглядають практично всі кримінальні справи, крім справ про навмисні убивства, розкрадання в особливо великих розмірах, національної безпеки та деяких інших справ, віднесених законом до ведення вище стоячих судів.

Зокрема, місцеві загальні суди розглядають кримінальні та цивільні справи, а також справи про адміністративні правопорушення; місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності; місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами в сфері державного управління та місцевого самоврядування (справи адміністративної юрисдикції).

Порядок призначення (обрання) суддів до місцевого суду визначено Конституцією України (статті 126 і 128)[1] та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Судді місцевих судів обираються Верховною Радою України безстроково у порядку, встановленому законом. Судді місцевих судів, які вперше пройшли конкурсний відбір, призначаються Президентом України строком на п'ять років у порядку, встановленому законом.

Місцевий суд складається не менш як з трьох суддів. Із числа суддів місцевого суду Міністром юстиції України за поданням Ради суддів України затверджується голова суду та заступник голови суду строком на п'ять років, якщо інше не передбачено законом.

Кількість суддів у кожному місцевому суді визначається Президентом України на підставі подання Голови Верховного Суду України чи голови вищого спеціалізованого суду або Міністра юстиції України.

Голову місцевого суду та його заступника (Закону України "Про судоустрій і статус суддів") призначає на посаду строком на п'ять років із числа суддів і звільняє з посади Президент України за поданням Голови Верховного Суду України (а щодо спеціалізованих судів - голови відповідного вищого спеціалізованого суду) на підставі рекомендації Ради суддів України (щодо спеціалізованих судів - рекомендації відповідної ради суддів). [8,c.354]

2.2 Обласні та окружні суди

Обласний суд -- судовий орган, що є однією з ланок судової системи загальних судів. Судді обласного суду призначаються Президентом України за поданням Міністерства юстиції України, погодженим з Верховним Судом України. Обласний суд діє у складі голови, заступників голови і суддів.

До структури обласних судів входять президія суду, судова колегія в цивільних справах і судова колегія в кримінальних справах. Обласний суд у межах своїх повноважень розглядає справи як суд першої інстанції, у касаційному порядку, у порядку нагляду, і в зв'язку з нововиявленими обставинами. Здійснює нагляд за судовою діяльністю районних (міських), міжрайонних (окружних) судів, вивчає й узагальнює судову практику, здійснюють інші повноваження, надані їм законом. Розглядаючи кримінальні і цивільні справи, судові колегії мають керуватися чинним матеріальним і процесуальним законодавством України.

Президія Обласного суду розглядає справи в порядку судового нагляду і у зв'язку з нововиявленими обставинами. Вона крім судових функцій має також повноваження щодо організаційного забезпечення діяльності районних (міських) і міжрайонних (окружних) судів. Затверджує склад судових колегій Обласного суду, розглядає матеріали вивчення й узагальнення судової практики та аналізу судової статистики, заслуховує звіти голів судових колегій, розглядає питання роботи апарату суду, надає допомогу районним (міським), міжрайонним (окружним) судам щодо правильного застосування законодавства, здійснює інші повноваження, надані їй законодавством.

Засідання президії проводяться не менш як два рази на місяць. Вони правомочні за наявності більшості членів президії. Участь прокурора області в засіданні президії при розгляді судових справ обов'язкова.

Голова Обласного суду здійснює керівництво діяльністю суду. Крім того, він може головувати в судових засіданнях судових колегій, вносити протести на судові рішення районних (міських), міжрайонних (окружних) судів та касаційні ухвали судових колегій Обласного суду.

Повноваження Обласного суду мають також Верховний Суд Автономної Республіки Крим, Київський і Севастопольський міські суди.[18,c.131]

Окружні суди. Для забезпечення колегіального розгляду судових справ міськими судами, до яких обрано недостатню кількість суддів, утворюються окружні суди, до яких можуть входити декілька міських судів. Згідно з Конституцією України суди, у тому числі і окружні утворюються Президентом України.

Окружний суд розглядає справи у складі трьох суддів міських судів.

Окружні і прирівняні до нього суди є судами лише першої інстанції. Вони розглядають справи по суті з винесенням вироків, рішень, ухвал, постанов. Згідно зі ст. 31 Кримінального процесуального кодексу України кримінальні справи розглядаються в суді першої інстанції одноособово суддею, який діє від імені суду. Кримінальні справи щодо злочинів, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років, розглядаються в суді першої інстанції колегіально судом у складі трьох осіб, якщо підсудний заявив клопотання про такий розгляд.

Саме для забезпечення колегіальності розгляду таких справ були створені окружні суди.

Голова окружного суду призначається за спільним рішенням міністра юстиції та Голови Верховного Суду України з числа голів міських судів, що входять до складу окружного суду.

Голова окружного суду має такі повноваження:

- головує в судових засіданнях або призначає для цього одного з суддів районних (міських) судів, що входять до складу міжрайонного (окружного) суду;

- вирішує питання про відвід судді, який одноособово розглядає справу;

- утворює склад суду з числа суддів районних (міських) судів, що входять до складу міжрайонного (окружного) суду.

Розподіл обов'язків між суддями районного (міського) суду можливий за принципами:

- зональний або територіальний, коли суддя вирішує справи, що виникли на закріпленій за ним території району чи міста;

- предметний або функціональний, коли суддя спеціалізується лише на цивільних чи лише на кримінальних справах;

- предметно-зональний, коли суддя спеціалізується тільки на цивільних чи кримінальних справах у межах закріпленої за ним території;

- біжучий, коли справи розглядаються таким чином: кримінальні - по черзі, що доручені головою суду, а цивільні - суддею, який прийняв заяву під час прийому громадян.[11,c.20]

РОЗДІЛ ІІІ: Принципи єдності, ієрархічності та спеціалізації в побудові судової системи України

Принцип єдності судової системи проявляється у тому, що в Україні утворена цілісна система судів загальної юрисдикції, яка поєднує функціонування загальних і спеціалізованих судових гілок з існуванням єдиного найвищого судового органу. Таким органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Конституція України не розкриває змісту поняття «найвищий». Це зробив Закон України «Про судоустрій і статус суддів», визначивши компетенцію Верховного Суду України, який здійснює правосуддя, забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції. Він дає судам роз'яснення з питань застосування законодавства на підставі узагальнення судової практики та аналізу судової статистики; у разі необхідності визнає нечинним роз'яснення Пленуму вищого спеціалізованого суду.

Вказані ознаки єдності судової системи не вичерпують усього змісту принципу єдності. Він включає у себе і такі елементи як:

- єдині засади організації та діяльності судів;

- єдиний статус суддів;

- обов'язковість для всіх судів правил судочинства, визначених законом;

- обов'язковість виконання на території України судових рішень;

- єдиний порядок організаційного забезпечення діяльності судів;

- фінансування судів виключно з Державного бюджету України;

- вирішення питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.

У Конституції України стосовно судової системи поняття «єдність» ніде не застосовується, але зі змісту норм, що регламентують організацію судової влади, такий принцип, безумовно, випливає. Це дало підставу закріпити його назву й основні елементи в нормах Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

В основу побудови судової системи України покладені як принципи, що текстуально закріплені в Конституції, так і принципи, що випливають із її змісту. До таких належать принципи інстанційності, ступінчастості, ієрархічності, доступності. Вони притаманні більшості судових систем сучасних держав, оскільки є результатом їх історичного розвитку, які, незважаючи на природні відмінності, характеризуються і загальними рисами.

Принцип ступінчастості у побудові судової системи означає, що над кожним судом, який розглядає справу по суті, має бути наступний суд, який розглядає справу як суд другої інстанції, а над судом другої інстанції є суд, що здійснює повноваження суду третьої інстанції. Справа по щаблях судової системи має рухатися поступово і послідовно, не оминаючи чергового щаблю судової системи.

Оскільки носіями інстанційних повноважень є судові установи відповідного рівня, для визначення їх місця використовується поняття вищих та нижчих судів. Місцеві суди завжди є нижчими судами. Апеляційні суди є вищими стосовно місцевих та нижчими стосовно Верховного Суду України в підсистемі загальних судів або Вищого спеціалізованого, якщо це спеціалізований апеляційний суд. Вищі спеціалізовані суди є вищими стосовно спеціалізованих апеляційних судів і нижчими стосовно Верховного Суду України.[22,c.33]