З началом ступінчастості щільно пов'язане начало ієрархічності. Судова ієрархічність полягає у праві вищого суду переглядати рішення, постановлені нижчим судом. З принципу ієрархічності випливають декілька важливих правил:

-- вищий суд наділений правом оцінювати законність і обґрунтованість рішення нижчого суду;

-- нижчий суд зобов'язаний виконувати рішення вищого суду;

-- юрисдикція вищого суду має переваги перед юрисдикцією нижчого суду в усіх сумнівах щодо застосування закону.

Однак ці правила, що випливають з принципу ієрархічності, діють в системі функціонування судової влади, де кожен суддя є її носієм і має рівний статус з усіма суддями, а тому й реалізація цих правил має судову специфіку.

Так, при скасуванні або зміні рішення нижчого суду вищий суд має вказати, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість рішення. Повертаючи справу у нижчий суд для нового розгляду, вищий суд повинен зазначити в ухвалі обставини, які належить з'ясувати. Але, скасовуючи рішення, вищий суд не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обставин, про достовірність або недостовірність доказів, переваги одного доказу над іншим.[23,c.320]

Висновки і мотиви вищого суду, з яких скасовані рішення нижчого суду, є обов'язковими для останнього при повторному розгляді справи.

Рішення вищих судів при перегляді судових справ є основою формування єдності судової практики: на відміну від нижчого суду, що розглядав справу і рішення якого набуває чинності не відразу, рішення вищого суду, постановлені в апеляційному порядку, набувають чинності відразу після їх оголошення. Рішення касаційного суду не підлягають оскарженню в загальному порядку. Вони можуть бути переглянуті лише за винятковими чи за нововиявленими обставинами.[19,c.67]

Принцип спеціалізації є одним з факторів забезпечення розгляду справи компетентним судом, який уповноважений здійснювати правосуддя.

Цей принцип у побудові судової системи є також одним з факторів забезпечення права на правосуддя, оскільки ця вимога пов'язана з необхідністю розгляду справи компетентним судом. Компетентний суд -- це не лише суд, уповноважений здійснити правосуддя у повному обсязі з винесенням рішення за суттю, а й суд, у фаховості якого впевнена особа, яка до нього звертається.

Необхідність спеціалізації викликана ускладненням та урізноманітненням суспільних відносин, а отже, і їхнього правового регулювання. Не тільки судді, а й інші правники не можуть бути компетентними в усіх сферах правовідносин, вони неспроможні охопити весь нормативний масив, який застосовується в Україні. Поділ загальної юрисдикції на окремі види спеціалізованих юрисдикцій, виходячи з особливостей предмету судових спорів та обумовленого цими особливостями виду судочинства, має на меті покращити якість і оперативність вирішення судових справ.[16,c.137]

Конституція України стосовно спеціалізації визначилася лише принципово. Він закріпив таку побудову судової системи, де мають місце елементи і «зовнішньої», і «внутрішньої» спеціалізації. Критерієм спеціалізації є предмет спірних правовідносин і властива йому відповідна процесуальна процедура. Але не тільки. У побудові судової системи України було враховано й попередній десятирічний досвід існування відокремленої гілки арбітражних (нині господарських) судів, хоча між природою матеріально-правових відносин і притаманною їй процесуальною процедурою, характерними для цивільного судочинства, значно більше спільного з матеріально-правовими відносинами і процесуальною процедурою господарського судочинства, ніж кримінального. Між тим тільки господарські, а також адміністративні суди, що лише утворюються, побудовані за ознакою «зовнішньої» спеціалізації, тобто утворюють окрему гілку в системі судів загальної юрисдикції.[20,c.99]

Для загальних судів діє «внутрішня» спеціалізація в межах однієї судової установи, яка реалізується або розподілом між суддями місцевого суду обов'язків по розгляду цивільних чи кримінальних справ, де це можливо завдяки кількісному складу суддів, або створенням судових палат в апеляційних судах. Окрім того, у судах різних судових юрисдикцій (у т. ч. спеціалізованих) може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ даної юрисдикції.[10,c.156]

ВИСНОВОК

Метою курсової роботи було розкриття сутності принципів побудови судової системи України , їх розмежування та виділення основних ознак. А також дізнатись чи відповідає побудова судової системи України міжнародним стандартам.

В ході проведених досліджень при написанні курсової роботи можна зробити такі висновки:

- Побудова судової системи України в цілому відповідає міжнародним стандартам щодо обов'язку держави забезпечити кожному право на розгляд його справи судом і перегляд за його скаргою вищим судом. Але все ж потребує вдосконалення на рівні офіційного тлумачення закріплених в конституції принципів;

- Конституція України закріплює деякі поняття щодо принципів побудови судової системи України;

- Закон України «Про судоустрій і статус суддів» роз'яснює деякі поняття, але не дає конкретики щодо їх застосування.

Щодо розкриття сутності принципів побудови судової системи України , їх розмежування та виділення основних ознак можна сказати що вони є взаємопов'язаними між собою.

Принципи інстанційності, територіальності, єдності, ієрархічності та спеціалізації є вимогами, які повинні бути втілені у системі судів України, насамперед у системі судів загальної юрисдикції, з метою найкращого забезпечення якісного і неупередженого судочинства.

Коротка характеристика принципів побудови судової системи України:

Принцип інстанційності вимагає забезпечення розумних можливостей щодо оскарження і перегляду судових рішень у суді вищого рівня. При цьому суд однієї ланки не повинен виконувати функції більш як однієї інстанції.

Судом першої інстанції є суд, який уповноважений первісно розглянути і вирішити у межах своєї предметної юрисдикції відповідну справу.

Судом апеляційної інстанції є суд, який розглядає апеляції на рішення судів першої інстанції, що не набрали законної сили, тобто повторно розглядає справу в цілому або в частині з прийняттям нового рішення, скасовуючи тим самим рішення суду нижчої інстанції. Апеляційні суди діють у багатьох країнах насамперед у країнах з англосаксонської моделлю судових систем.

Судом касаційної інстанції є суд, який здійснює перевірку законності та обґрунтованості рішення судів нижчої інстанції, що набрали законної сили. Тобто, касаційний суд справу не розглядає, а оцінює постановлене судове рішення.

Принцип територіальності слід інтерпретувати як вимогу, спрямовану на забезпечення географічної наближеності судів до людей. Необхідність посилення гарантій незалежності суддів обумовлює недоцільність ототожнення цього принципу із адміністративно-територіальним устроєм країни.

Місцевий суд є основною ланкою в системі судів загальної юрисдикції. Це випливає насамперед з того, що суди саме цього рівня розглядають більше 90% справ.

Обласний суд у межах своїх повноважень розглядає справи як суд першої інстанції, у касаційному порядку, у порядку нагляду, і в зв'язку з нововиявленими обставинами.

Окружні і прирівняні до нього суди є судами лише першої інстанції. Вони розглядають справи по суті з винесенням вироків, рішень, ухвал, постанов.

Принцип єдності проявляється у тому, що в Україні утворена цілісна система судів загальної юрисдикції, яка поєднує функціонування загальних і спеціалізованих судових гілок з існуванням єдиного найвищого судового органу

Принцип ступінчастості у побудові судової системи означає, що над кожним судом, який розглядає справу по суті, має бути наступний суд, який розглядає справу як суд другої інстанції, а над судом другої інстанції є суд, що здійснює повноваження суду третьої інстанції. Справа по щаблях судової системи має рухатися поступово і послідовно, не оминаючи чергового щаблю судової системи.

Принцип спеціалізації доцільно розглядати як вимогу про розподіл судової юрисдикції між різними судами за єдиним критерієм, який поєднує галузь правовідносин і вид судочинства. Таке розуміння дає можливість виділити наявність щонайменше конституційної, кримінальної, цивільної та адміністративної юрисдикцій.

Цей принцип у побудові судової системи є також одним з факторів забезпечення права на правосуддя, оскільки ця вимога пов'язана з необхідністю розгляду справи компетентним судом. Компетентний суд -- це не лише суд, уповноважений здійснити правосуддя у повному обсязі з винесенням рішення за суттю, а й суд, у фаховості якого впевнена особа, яка до нього звертається.

Всі ці принципи мають на меті надання доступу до правосуддя.

На забезпечення доступу до правосуддя найбільший вплив здійснюють такі фактори:

- устрій судової системи;

- розподіл повноважень між судами цієї системи (визначення їх компетенції);

- процедури розгляду справ в судах;

- процедури оскарження судових рішень;

- виконання судових рішень.

Отже, наскільки оптимально відповідно до завдань правосуддя побудована судова система і визначена компетенція судів у цій системі, настільки і забезпечена реальна, а не декларативна доступність правосуддя у його судоустрійному аспекті.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Нормативно-правові акти:

1. Конституція України: прийнята 28.06.1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. -№30. - Ст. 126,128.

2. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 07.07.2010 року// Відомості Верховної Ради. - 2010. - N 41-42, N 43, N 44-45. - Ст. 22.

3. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13.04.2012 // Відомості Верховної Ради України. - 2013. - № 9-10, № 11-12, № 13. - Cт. 393,395,425.

4. Цивільний процесуальний кодекс України: Закон України від 18.03.2004// Відомості Верховної Ради України. - 2004. - N 40-41,

42. - Cт. 291,294,323,361.

5. Господарсько-процесуальний кодекс України: Закон України від 06.11.1991// Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 6. - Ст. 91,93,108,ч.2 Ст.111.

6. Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України від 06.07.2005// Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 35-36, № 37. - Ст. 176,186,210.

Спеціальна література:

7. Стефанюк В. С. Судова система України та судова реформа / В. С. Стефанюк. -- К. : Юрінком Інтер, 2001. -- 332с.

8. Організація судової влади в Україні: Перший аналіз нормат. змісту Закону України «Про судоустрій України» / А. О. Селіванов (кер. авт. кол.), Є. В. Фесенко, Н. С. -- 432с.

9. Куйбіда Р. О. Організація і розвиток сучасної судової системи України Р.О.Куйбіда // Питання удосконалення судової системи України : матер. наук.-практ. конф. / ред. кол. : Ю. В. Баулін (гол. ред.) [та ін.]. -- X. : Кроссроуд, 2007. - 642с.

10. Куйбіда Р. О. Спеціалізація, територіальність та інстанційність в організації системи судів України /Р. О. Куйбіда // Бюл. Мін. юстиції України. - 2005. -№ 9. - 283с.