Принцип спеціалізації в побудові судової системи України

Стаття присвячена урозумінню поняття принципу спеціалізації в побудові судової системи України. Даються визначення різновидів спеціалізації в судовій системі за поглядами різних науковців. Виділені різні підходи до розуміння цього принципу. Розкрите співвідношення принципу спеціалізації із принципами територіальності та інстанційності у побудові системи судів загальної юрисдикції.

Ключові слова: спеціалізація судів, принципи побудови судової системи, правосуддя, законодавство.

Статья раскрывает понятие принципа специализации в построении судебной системы Украины. Даются определения разновидностей специализации в судебной системе по взглядам разных ученых. Выделены различные подходы к пониманию этого принципа. Раскрыто соотношение принципа специализации с принципами территориальности и инстанционности в построении системы судов общей юрисдикции.

Ключевые слова: специализация судов, принципы построения судебной системы, правосудие, законодательство.

Nesterchuk L.P. THE PRINCIPLE OF SPECIALIZATION IN BUILDING A JUDICIAL SYSTEM OF UKRAINE

The article deals with the concept of the principle of specialization in building the judicial system of Ukraine. Varieties are defined specialization in the judiciary in the views of different scholars. Dedicated different approaches to the understanding of this principle. Cutting ratio principle with the principles of specialization territoriality and instantiation in building a system of courts of general jurisdiction.

Key words: specialization of courts, principles of the judicial system, justice legislation.

Невід'ємною умовою побудови в Україні демократичної правової держави є становлення сильної і незалежної судової влади. Дієвість цієї влади передбачає гарантування незалежності здійснення правосуддя та дотримання визначених на конституційному рівні принципів побудови судової системи України.

За Конституцією України (стаття 125) та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (стаття 17) основними принципами побудови судової системи України є принципи територіальності, інстанційності та спеціалізації. У цій статті буде розкрито саме принцип спеціалізації.

Актуальність. Від правильно організованої системи судів залежить гарантія справедливого і ефективного правосуддя. Так як одним із принципів побудови судової системи України є спеціалізація, то вона заслуговує на увагу.

Об'єкт. Характеристика принципу спеціалізації в побудові судової системи України.

Мета. Розкриття сутності принципу спеціалізації, виділення його основних ознак.

Основна частина. Звертаючись до вивчення принципу спеціалізації судів, хотілося би відмітити підстави виділення і існування цього принципу в побудові судової системи України. А причиною є те, що з плином часу, з розвитком суспільних відносин, сильного розширення законодавчої бази, що регулює ці відносини, настав момент, коли один суддя не може бути компетентним у абсолютно всіх справах, які винесені до юрисдикції суду, тому що це просто неможливо. Дійсно, суддям важко фізично розглянути ту кількість справ, що до них надходить, - штати судів досить обмежені, а фінансування вкрай недостатнє. Судова статистика свідчить, що з часом суд все більше стає арбітром у розгляді спорів, і, безумовно, будь-яке звернення до суду за захистом порушеного права чи відстоювання інтересу повинно отримати належну юридичну кваліфікацію й оцінку професійними суддями неупереджено, саме від якісного та кваліфікованого вирішення конкретної справи суддею залежить ставлення до судової влади в державі взагалі. Виходячи з цього, виникла необхідність у розділенні судів, створенні різних інстанцій, до компетенції яких входять окремі вид спорів, з'являється таке поняття, як внутрішня спеціалізація судів.

Існують різні погляди щодо змісту, значення і реалізації принципу спеціалізації не тільки серед науковців, вчених, працівників у юридичній галузі, а і у законодавстві. Це пояснюється тим, що зміст принципу спеціалізації і межі його реалізації розуміються по-різному. Якщо її розглядати як принцип побудови судової системи, то вона означає, що конкретний суд як елемент цієї системи наділений повноваженнями розглядати і вирішувати судові справи, що випливають з певного виду правовідносин. Якщо ж розглядати спеціалізацію як принцип організації роботи певної судової установи, то це означає, вказує Н.В. Сибільова, що в ній визначаються конкретні судді, які спеціалізуються на розгляді судових справ, що також випливають з певного виду правовідносин (так звана внутрішня спеціалізація) [1].

Вивченню принципу спеціалізації, його ознак і особливостей присвятили свої праці вчені: В.І. Шишкін, Д.П. Фіолевський, В.С. Сте- фанюк, В.С. Форицький, Р.О. Куйбіда.

За думкою В.І. Шишкіна (український політик, суддя, кандидат юридичних наук, доцент), можна виділити два види спеціалізації судів: суб'єктну та галузеву. Галузева спеціалізація відбувається за галуззю права або інститутом. Така спеціалізація як правило реалізується через утворення окремих судових установ. Прикладами країн з таким видом спеціалізації можуть слугувати Німеччина, Франція, Іспанія. Суб'єктна ж спеціалізація відбувається за суб'єктами суспільних відносин та реалізується через створення всередині судових органів окремих підрозділів, в яких розглядаються справи з участю спеціального суб'єкта: неповнолітніх, орендарів, військовослужбовців, подружжя та інших. Цей принцип побудови судової системи діє у Франції, Італії, Канаді, Англії [2, с. 6].

За думкою В.С. Стефанюка, спеціалізовані суди утворюються залежно від суспільних потреб і можливості державного фінансування розвитку і побудови судової системи [3, с. 26].

На думку А.О. Селіванова, спеціалізація судів сприяє поглибленню їх знань з окремих галузей законодавства та практики його застосування, підвищенню професіоналізму суддів, і, як результат, більш надійному захисту прав і свобод людини і громадянина [4, с. 10].

М. Сірий зазначає, що класичним як для країн континентальної, так і англосаксонської правової сім'ї вважається розрізнене розуміння спеціалізації суддів і спеціалізації судів. Як спеціалізацію суддів розуміють спеціалізацію суддів окремого суду на розгляді визначених категорій справ. Як спеціалізацію судів - наявність у судовій системі поряд ізсудами загальної юрисдикції також спеціалізованих судів (тобто таких, що мають істотні особливості, і цим відрізняються від загальних) [5, с. 5].

Дійсно, спеціалізація може бути різною: на рівні судді, складів, колегій, судів і навіть судових систем. На початковому етапі формування побудови системи судів України принцип спеціалізації пояснювався по-різному. Якщо зібрати декілька думок щодо цього, то можна виділити два основні підходи трактовки спеціалізації судів.

У першому підході розглядалась зовнішня спеціалізація, яка означала, що у системі судів, поряд із судами загальної юрисдикції утворювалися спеціалізовані. Це, наприклад, господарські, цивільні, адміністративні, військові суди, суди у справах неповнолітніх тощо. За таким принципом вершину спеціалізованих судів повинні були складати вищі спеціалізовані суди, а вищою інстанцією повинен був бути Верховний суд України [6].

Але якщо брати таке розмежування судів, як загальні і спеціальні, чи можна казати, наприклад, що адміністративна юрисдикція адміністративних судів є спеціальною стосовно цивільної чи кримінальної юрисдикції загальних судів? Ні. Адже і правила судочинства, і предмет юрисдикції у загальних судах не можна назвати загальними, а у адміністративних - спеціальними. Всі ці види юрисдикції є рівнозначними і самостійними. Виділити загальне і спеціальне можна хіба що тоді, коли спеціалізовані суди виділяються за суб'єктною ознакою. Наприклад, військові суди діють за тотожними правилами судочинства і мають такий самий предмет юрисдикції, як і загальні суди, а відрізняється лише тим, що мають спеціального суб'єкта - військовослужбовця. Таке ж відношення простежується між судами загальної юрисдикції та судами у справах неповнолітніх.

У другому підході система судів загальної юрисдикції повинна складатися з чітких спеціалізованих вертикалей - судів кримінальної, цивільної та адміністративної юрисдикції. Така ідея поділу судів є більш доречною до Конституції України, тому що вона передбачає спеціалізацію як принцип побудови усієї системи судів загальної юрисдикції, а не окремої її частини. За таким поділом система судів загальної юрисдикції буде більш зрозумілою і процесуально збалансованою. Усі суди мають поділятися за таким принципом: місцеві суди, апеляційні суди, вищі суди та Верховний суд.

На сьогоднішній день в Україні діє внутрішня спеціалізація судів. При внутрішній спеціалізації судові органи розглядають справи з усіх галузей права, це означає, що всередині кожного суду формуються спеціальні органи або одноособові судді, які спеціалізуються на розгляді певних справ: цивільних, адміністративних, господарських, справ про адміністративні порушення тощо.

У випадках, які передбачає закон, а також рішенням зборів суддів відповідного суду може запроваджуватися спеціалізація судів з розгляду конкретних категорій справ. У місцевих загальних судах та апеляційних судах діє спеціалізація суддів із здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх.

Принцип спеціалізації залишається важливою темою для наукової дискусії, стаття 125 Конституції України вказала на загальні начала побудови судової системи, що призвело до створення у системі судів спеціалізованих територіально розгалужених судових ланок.

Отже, для розуміння принципу спеціалізації, треба його співвіднести з принципами територіальності і інстанційності, які зазначені у статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Принцип спеціалізації за своєю організаційною ознакою передбачає створення судових ланок, які ієрархічно впорядковані, з різною компетенцією, завданням яких є вирішення правових спорів в окремих галузях матеріального права (кримінального, адміністративного, цивільного, господарського).

Принцип спеціалізації і його реалізація свідчать про те, що законодавець намагається якнайточніше врахувати предметні особливості справ при здійсненні судочинства. Саме через це вказаний принцип повинен охоплювати всі види судів: і загальні, і спеціалізовані. Стаття 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає спеціалізацію судів загальної юрисдикції. Але не можна не звернути увагу на те, що вищі спеціалізовані суди являють собою вищі судові органи спеціалізованих, а не загальних судів. Разом із цим, уся спеціалізація проводиться повною мірою лише у судах вищого рівня, а стосовно місцевих загальних судів цей принцип розкривається не в повному обсязі згідно з конституційними положеннями.

Існує маловивчена думка про те, що спеціалізація не повинна мати суцільного характеру. Це обґрунтовується тим, що спеціалізація, яка вже утвердилася і панує у світі повною мірою відображає діяльність людини у різних сферах, правильно сприймає породжені цією діяльністю особливості правового регулювання. А судова спеціалізація забезпечує додаткові гарантії справедливості правосуддя.

Вважається, що така різність думок щодо принципу спеціалізації пов'язана з перевагою підходу, згідно з яким організація судів сприймалася як система судів загальної юрисдикції, до складу яких включалися спеціалізовані суди.