Та з появою нового Закону розуміння спеціалізації змінилося, так як в статті 18 врегульовано норми, за якими суди судової системи України спеціалізуються на розгляді кримінальних, господарських, цивільних, адміністративних справ і справ про адміністративні правопорушення. Отже, з цього можна зробити висновок, що законодавче визначення кримінальної і цивільної процедур вирішення справ зараз здійснюється на одному рівні з господарськими і адміністративними справами. А також дозволяється спеціалізація судів із розгляду конкретних категорій справ. Це поширюється на всі суди загальної юрисдикції. Отже, надання можливості створення судових органів, до компетенції яких входить вирішення окремих видів правових спорів за правилами відповідних судових процедур - це і є сутність принципу спеціалізації. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що спеціалізація судів має такі прояви, як утворення окремих судів у складі загальної юрисдикції, утворення відносно автономних підсистем судових органів, утворення тільки спеціалізованих судових органів адміністративної юстиції, утворення недержавних органів для вирішення певних категорій спорів.

Існують різні позиції і думки щодо необхідності утворення спеціалізованих судів у справах неповнолітніх, юрисдикція яких повинна визначатися окремими суб'єктами, процедура розгляду таких справ має мати спрощення і спеціалізацію. Вчений М.М. Гернет казав, що процедура спрощення судового процесу у цьому випадку потрібна для того, щоб обмежити негативний вплив на дітей під час судового процесу [8, с. 29]. Втілення цього він бачив у заміні судового процесу на бесіду судді із неповнолітнім підсудним за участю піклувальника і проведенням закритих судових засідань. Разом із цим, він відмічав наявність у судді професійної підготовки у сферах дитячої і підліткової психології, а також обмеження гласності судового процесу. Для правосуддя у цьому випадку грають важливу роль Мінімальні стандартні правила ООН щодо відправлення правосуддя стосовно неповнолітніх, Керівні принципи запобігання злочинності серед неповнолітніх Організації Об'єднаних націй, Принципи ООН тощо.

У більшості країн судовий захист підлітків здійснюється спеціалізованими судами у справах неповнолітніх. Прикладами таких країн можуть слугувати Німеччина, Франція, Австрія, Японія. В Україні поки що триває наукова дискусія з цього питання, основним призначенням якого є забезпечення максимального захисту неповнолітніх від посягань на їхні права, а також підвищення ефективності засобів боротьби з підлітковою злочинністю. Але варто зазначити, що у судах України уже практикується спеціалізація судів з розгляду справ про злочини неповнолітніх, що у подальшому може стати фундаментом для побудови спеціалізованих судів за суб'єктивним критерієм.

Отже, принцип спеціалізації у системі судів загальної юрисдикції може реалізовуватися за її видами з утворенням спеціалізованих судів, за суб'єктною ознакою, за внутрішньою спеціалізацією суддів у межах одного суду.

Отже, Конституція України (стаття 125) закріплює не тільки галузевий спосіб використання спеціалізації судових органів і має своє продовження у побудові спеціалізованих судів за суб'єктним критерієм, та активно використовується серед суддів кожного суду з метою якісного і фахового вирішення тих чи інших правових спорів.

Українська держава забезпечує право на оскарження рішення суду в апеляційному і касаційному порядках, про це свідчить пункт 8 частина 3 статті 129 Конституції. Отже, діють судові ланки і судові інстанції у системі судів загальної юрисдикції. Вони вирішують спір по суті та забезпечують реалізацію права особи на оскарження судового рішення в апеляційному, касаційному порядку. Взагалі судова інстанція - це поняття, за допомогою якого визначається порядок вирішення правових спорів або перегляду судових рішень, і воно ґрунтується на нормах судового процесу. Тому зміст цього принципу є досить важливим для дослідження співвідношення принципів побудови судової системи судів загальної юрисдикції. Професор І.Є. Марочкін так пояснював поняття інстанційності: «Інстанційність - це організація судів відповідно до необхідності забезпечити право на перегляд судового рішення судом вищого рівня» [9]. Інстанційність також є гарантією високої якості судочинства і забезпечення правосуддя. З вищевикладеного можна зробити висновок, що конституційно і законодавчо визначеними принципами побудови системи судів загальної юрисдикції, вихідними положеннями, які визначають побудову судових органів і націлені на виконання завдань, пов'язаних зі здійсненням правосуддя, є територіальність, спеціалізація та інстанційність. Вони діють у межах єдиної цілісної системи. Тому, звертаючи увагу на їх співвідношення, треба звернути увагу на такі моменти: принцип територіальності характеризує побудову системи судів загальної юрисдикції в поширенні судової юрисдикції на всю територію держави та розрізнення територіальної юрисдикції однорідних судів; принцип спеціалізації вказує на можливість побудови системи судів різних видів (галузевого, суб'єктного і внутрішньої спеціалізації суддів у межах одного суду); принцип інстанційності дає змогу організувати судові інстанції, кожна з яких має відповідний обсяг процесуальних повноважень щодо вирішення спору по суті та перевірки судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Доходячи висновків слід зазначити, що принцип спеціалізації був втілений у систему судів України з метою забезпечення компетентної допомоги особам, які звертаються до суду, якісного і неупередженого судочинства, полегшення праці суддів, які здійснюють правосуддя.

Принцип спеціалізації доцільно розглядати як вимогу про розподіл судової юрисдикції між різними судами за єдиним критерієм, який поєднує галузь правовідносин і вид судочинства. Таке розуміння дає можливість виділити наявність щонайменше конституційної, кримінальної, цивільної та адміністративної юрисдикцій. Принцип спеціалізації є організаційним і діє у межах єдиної цілісної взаємопов'язаної та взаємозалежної системи разом із принципом територіальності і інстанційності.

Є деякі аспекти, які зараз ще знаходяться в розробці і розглядаються у наукових дискусіях (утворення спеціалізованих судів у справах неповнолітніх), але в цілому в Україні принцип спеціалізації достатньо розвинений і діє у кожному суді незалежно від його виду і компетенції.

Література

судовий влада злочинність

1.Сибільова Н.В. Порядок організації та діяльність судової влади / Н.В. Сибільова [Електронний ресурс].

2.ТТТштгкщ В.І. Судові системи країн світу : [навч. посіб.] : у 3 кн. / В.І. Шишкін. - К. : Юрінком Інтер, 2001. - Кн. 2. - С. 6.

3.Стефанюк В.С. Судова система України та судова реформа / В.С. Стефанюк. - К. : Юрінком Інтер, 2001. - С. 26.

4.Організація судової влади в Україні: перший аналіз нормах змісту Закону України «Про судоустрій України» / за наук. ред. А.О. Селіванова. - К. : Юрінком Інтер, 2002. - С. 10.

5.Сирый Н. Такая судебная система нам не нужна / Н. Сирый // Юридическая практика. - 2007. - 3 березня. - № 11. - С. 5.

6.Про судоустрій Україні : Закон України від 07.02.2002 р. [Електронний ресурс].

7.Про судоустрій і статус суддів : Закон України. - К. : Алерта, 2016. - С. 8. - Ст. 18.

8.Герцензон А.А. Михаил Николаевич Гернет, его жизнь, общественная и научная деятельность (1874-1953) / А.А. Герцензон // Гернет М.Н. История царской тюрьмы. - М., 1960. - Т 1. - С. 29.

Співвідношення принципу спеціалізації із принципами територіальності і інстанційності у побудові системи судів загальної юрисдикції. [Електронний ресурс].