Руссо - прихильника, одного із теоретиків природного права; 4) універсальний характер загальнолюдських цінностей не підтверджується політико-правовою реальністю (наприклад, як співвідносяться право на війну й права людини (?!), невизнання фундаментальних природних прав окремими досить цивілізованими народами и націями (наприклад, США - право на життя) і т.д. 5) ствердження позаісторичного характеру природних прав не підтверджується історією розвитку людства;

природна правова школа теорія

6) не зрозуміло як вирішити колізії, які виникають у контексті реалізації суб'єктами своїх природних прав. Чи не приведе конкуренція природних прав різних суб'єктів до "війни всіх проти всіх", про що говорив іще один теоретик природного права Т. Гоббс;

7) неясним є перелік природних прав, а також їхній конкретний зміст;

8) право, як юридичний інститут, підміняється поняттям "справедливість" й/або "мораль", етичним інститутом. При цьому очевидно, що уявлення про справедливе змінюється в історичній перспективі, отже, і уявлення про право повинні мінятися, але одна із базових тез природно-правової теорії - позаісторичність;

9) вся природно-правова концепція, у контексті юридичної практики, внутрішньосуперечлива. Причому ця суперечливість не діалектичного, а формально-логічного характеру;

10) протиставлення права й законодавства може (і веде) до правового нігілізму, до відмови слідувати юридичним нормам і т.д. [9; c.376-377].

Крім цих основних недоліків природно-правової школи права виділяють ще такі як те, що ця концепція є занадто руйнівною, в сучасний період вона взагалі виступає знаряддям ліберальної експансії; концепція природного права якщо її довести до кінця з точки зору формальної логіки взагалі стає абсурдною та інші недоліки.

Висновки Таким чином на підставі всього викладеного вище можна зробити висновки, що право розуміння є центральною категорією теорії держави і права. Основні теорії погляди, школи та концепції, що склалися протягом історичного розвитку людства, проте самостійно не в змозі пояснити всю складність такого суперечливого та багатоманітного явища як право. Однією із теорій, яка намагалась пояснити сутність права була і залишається природно-правова школа права. Її виникнення було обумовлено буржуазними революціями, що відбувались у Європейських країнах у ХVII-XVIII ст. Ця теорія увібрала у себе основні постулати цих революцій, такі як утвердження основоположних та невідчужуваних прав людини, обмеження свавільного втручання держави в особисте життя індивіда, право на особисту недоторканість, право приватної власності тощо. Незважаючи на свій величезний вплив, який ця школа справила на розвиток законодавства та людства в цілому, разом із тим вона має більше недоліків та переваг. Встановивши ідею, що право повинно бути справедливим дана теорія водночас не встановила критерію цієї справедливості, що для кожного індивіда може трактуватись по-своєму. Обмежуючи з одного боку свавілля держави, з іншого ця теорія не захищає від свавілля окремих осіб. Крім того ця теорія не вносить ясності у питання звідки ж насправді походять природні права, який їх вичерпний перелік та яким же чином вони повинні забезпечуватись та гарантуватись на практиці. Отже, можемо констатувати, що незважаючи на свою прогресивність теорія природного права водночас є дуже руйнівною. Саме тому вона повинна чимось обмежуватись. Такими обмеженнями повинні стати окремі положення позитивізму та нормативізму. Іншими словами положення та постулати цієї теорії на практиці повинні обмежуватись, закріплюватись та гарантуватись у позитивних законах. Список використаної літератури

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради. - 1996. - № 30. - ст.141.

2. Алексеев С.С. Философия права. - М., 1998. - С 25.

3. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред. ) та ін. - К.: "Укр. енцикл.", 2004. - Т.6: Т - Я. - 768 c.

4. Демиденко Г.Г. Історія вчень про право і державу: Підруч. для студ. юрид. вищих навч. закл. - Х.: Консум, 2004. - 431с.

5. Общая теория государства и права Академический курс В 3 т / Под ред. М Н Марченко Т 1 Теория государства, 2-е изд М., 2001

6. Історія політичних і правових вчень / Шульженко Ф.П., Андрусяк Т.Г. - К.: Юрінком Інтер. - 1999. - 304 с.

7. Орач Є.М. Історія політичних і правових вчень: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2005. - 560 с.

8. Марченко М.Н. Политические теории и политическая практика. - М., 1992.

9. Машков А. Проблеми теорії держави і права. Основи: курс лекцій. - К.: Четверта хвиля, 2008. - 464с.

10. Теорія держави і права: Навчальний посібник / За ред.В. В. Копєйчикова. - К., 1995.

11. Орленко, В.В. Історія вчень про державу та право: посіб. для підготов. до іспитів / В.В. Орленко. - 2-е вид. стереотип. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2008.

12. Мальцев Г.В. Понимание права: подходы и проблемы. - М.: Прометей, 1999.

13. Нерсесянц В.С. История политических и правовых учений: Учебник для вузов. - М, 1996.

14. Бачинин В.А., Чефранов В.А. История философии права: Курс лек-ций. - Харьков, 1998.

15. Забигайло В.К. Эволюция современного буржуазного государства и права. - К., 1991.