ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОДІЇ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ

Папуша В.С.

Постановка проблеми. Взаємовідносини державних службовців з інститутами громадянського суспільства в Україні в процесі здійснення державного управління не мають значного практичного напрацювання як мають зарубіжні країни, які впродовж багатьох сотень років створювали та вдосконалювали інститут державної служби відповідного до сучасних тенденцій та напрацьовували механізми взаємодії останніх з громадськістю. Однак, Україна, від часів здобуття нею незалежності, має багато розроблених нормативно-правових актів метою яких є сприяння взаємодії державних органів влади з інститутами суспільства, проводились ряд нарад з даного питання, обговорювались та складались плани заходів.

З часів здобуття Україною незалежності, в країні так і не визріла культура співробітництва громадськості з державними органами влади, відстутні справді впливові механізми, які б забезпечували реальну включеність громадян до державних справ, врахування інтересів окремих груп суспільства.

Проблеми взаємодії громадян з органами державної влади не є чимось новим для сучасних реалій України і залежить не лише від сприяння зі сторони держави, а й від активності громад бути в курсі державних справ.

Аналіз останніх досліджень. Питаннями взаємодії інститутів громадянського суспільства з державою, органами влади зокрема і з державними службовцями розглядали Бойчук М. А., Півторак О. В., Тацій В., Грошевий Ю., Чумаков Д. Д., Яковюк В. І. та ряд інших авторів.

Мета. Метою статті є аналіз проблем взаємодії громадськості та державних службовців в Україні в процесі здійснення державного управління.

Виклад основного матеріалу. Сьогодні, досить важливим є відхід від розуміння громадянина як певного пасивного продукту громадянського суспільства. Наразі,громадянина слід розглядати як активного актора творення, легітимації та трансформації не тільки громадських, а також суспільно-політичних структур. Активний громадянин має свою позицію в суспільстві і завдяки цьому спрощує громадсько-політичні процеси організації суспільства, позбавляючи його ризиків та відкриває шляхи здатні сформувати нові стереотипи з приводу можливостей відстоювати індивідуальні інтереси.

Здобуття незалежності Україною дало всі можливості втілювати ідеї та теорії вже на практичному рівні. Перша стаття Конституції України проголошує: «Україна є суверенна і незалежна демократична, соціальна, правова держава» [2, с. 5]. Тобто, Україна зі здобуттям незалежнос-

ті поставила за мету «демонтаж» старої політичної системи, котра базувалася на тоталітарному управлінні. Побудова дієвої і прозорої правової та політичної структури суверенної держави була життєво необхідною для нової України для чіткого позначення її розриву з усе ще недавнім тоталітарним правлінням Комуністичної партії, однак це вимагало значної професійної і філософської підготовки, так само як і сприятливої внутрішньої та зовнішньої обстановки. Ставши незалежною державою, Україна отримала у міжнародного співтовариства певні невід'ємні права. Але, тоді молода держава не здійснювала ефективне управління, оскільки не мала для цього професійні знання і належний досвід, потрібні для того, щоб ухвалювати необхідні закони і здійснювати свою монополію на застосування сили, у разі потреби, для їх виконання. Розвиток громадянського суспільства та правової держави пов'язаний саме з новими економічними та політичними перетворення в країні. Це питання і до нині залишається одним з найактуальніших.

В Україні становлення громадянського суспільства завжди відбувалось в особливих умовах. По- перше, його розвиток припадає на етап, коли по суті проблема побудови громадянського суспільства вже не є такою гострою для розвинутих країн світу. По друге, становлення громадянського суспільства в Україні тісно пов'язано з політичною та соціальною модернізацією країни, перетворенням економічних відносин та формуванням національної свідомості українського народу [8, с. 132].

Всі учасники суспільства -- громадяни, об'єднання та представники державних органів влади повинні чітко усвідомлювати, що нинішні умови повинні стати рушієм до розвитку нових тенеднцій змін суспільсва і держави загалом і наслідком цього є визначення основних напрямків реалізації функцій держави, які б сприяли самоорганізації в Україні, а держава функціонувала як об'єднуюча сила суспільства, розбудовувала його як громадянське.

В процесі розбудови суверенної, незалежної, демократичної, правової, соціальної держави Україна зростає цінність створення належних механізмів захисту прав і законних інтересів людини і громадянина. Зрозуміло, перехід до громадянського суспільства породжує низку труднощів і в цьому розумінні один із аспектів гуманістичної складової полягає в тому, щоб проаналізувати суперечності, що виникають, та знайти способи їх розв'язання [6, с. 5].

Управлінські процеси в державі багато в чому пов'язані не лише з адміністративними, структурними перетвореннями в державному управлінні, визначенні пріоритетних напрямків розбудов держави, її функцій. Визначення основних функцій держави та їх ефективна реалізація сприяє вдосконаленню функціонування органів виконавчої влади, взаємодії держави і суспільства і визначення правової регламентації. Реалізація цих завдань, потребує дотримання верховенства права, усвідомлення спільної відповідальності як громадян, так і держави та включені в них групи, об'єднання, підприємства, установи, а представники органів державної влади.

Поганий стан речей обумовлюється не тільки маленькою часткою офіційного бюджету України, але й неефективним використанням наявних ресурсів, несправедливим спрямуванням допомоги учасникам соціальних програм. Соціальний розподіл є важливою умовою розвитку громадянського суспільства, створення «середнього класу», який є основою ефективного функціонування громадянського суспільства.

Великий вплив зі сторони державних органів влади здійснюється шляхом сприяння формуванню середнього класу, котре виступає основою функціонування громадянського суспільства. Сучасні держави повинні здійснювати заходи для створення і підтримки середнього класу. В Україні виокремити значну групу, яка б відповідала європейським стандартам середнього класу досить важку, у зв'язку з великим розшаруванням населення та нерівномірним розподілом благ. В цьому випадку, важливо на законодавчому рівні закріпити заходи, які б сприяли створенню умов для розвитку середнього класу, ефективного його функціонування. Створення законодавчої бази є важливим елементом впливу на формування громадянського суспільства.

Сучасні наукові розвідки довели, що саме середній клас виконує функцію атрактора у само- розгортанні соціального організму будь-якої країни завдяки тому, що він, з одного боку, є носієм специфічних стереотипів, знань, цінностей, норм та зразків поведінки, а з другого -- промислові підприємства, що він постійно створює у великій кількості і забезпечує їх стале функціонування та подальший розвиток, утворюють організаційні центри, навколо яких концентрується життєдіяльність населення країни [1, с. 149].

Варто відзначити, що проголошення України демократичною, правовою, соціальною державою створило лише правові передумови для становлення її на цих принципах і подальшого розвитку. Наступним кроком в цьому напрямку має стати формування соціального права, в якому демократична, соціальна держава отримає розгорнуту правову конкретизацію, і відповідного йому законодавства.

Політико-правовою основою відмежування і незалежності громадянського суспільства від держави є конституційне закріплення і реальне забезпечення прав і свобод особи, що можливо лише у правовій державі, з якою громадянське суспільство перебуває в органічній єдності. Правова держава є правовою формою організації і діяльності публічно-політичної влади та її взаємовідносин з індивідами як суб'єктами права і характеризується трьома найважливішими ознаками: верховенство правового закону, реальність прав і свобод індивідів, організація і функціонування суверенної державної влади на основі принципу поділу влади. Головною ланкою взаємообумовленості громадянського суспільства і правової держави є права і свободи особи. У правовій державі за особою як членом громадянського суспільства визнаються невід'ємні та недоторканні з чийого б то не було боку, у тому числі з боку держави, права і свободи. При цьому, що особливо важливо, визнається, що права і свободи індивідів є надбанням громадянського суспільства, а не даруються державою [4].

Для України важливою є актуалізація демократичного історичного та культурного досвіду,на основі імплементацій якого і може відбутися в подальшому забезпечення цивілізованих громадянських прав і свобод людини та інтеріоризація моделі соціокультурного визнання владою різних суспільних груп, попри різні традиції та стереотипи, що історично укорінені в тому чи іншому регіоні.

Соціальна спрямованість держави є важливою умовою розвитку громадянського суспільства. Для розвитку соціально спрямованої держави в Україні, яка б дозволила побудувати сильне громадянське суспільство слід визначити такі пріоритети: створення: гарантії щодо конституційних прав та свобод громадян; розвиток сильного громадянського суспільства, його інститутів; сприяння зміцненню політичної та соціальної стабільності суспільства; підтримка створення конкурентної, соціально спрямованої ринкової економіки та розвиток програм щодо зростання добробуту населення; зміцненя духовноного, морального та інтелектуального розвитку народу України, утворення умов для його відтворення.

»Важливою гарантією функціонування демократичної, соціальної держави є непорушність демократичного, соціального правового статусу України як фундаментальну конституційну засаду її державного ладу» [9, с. 58]. державний службовець конституційний громадськість

Реформи, що проводяться в країні, зачіпають практично всі сфери життєдіяльності суспільства. Значна частина обов'язків в процесі реформування лягає на державних службовців, котрі виконують особливе завдання -- реалізації реформ. Тому ефективність втілення державних програм потребує якісної організації інституту державної служби.

Для вироблення ефективних механізмів взаємодії державних службовців з громадськістю, залучення останніх до вироблення та прийняття рішень, окрім теоретичних напрацювань, потребуються певні правила, створені механізми, котрі б містилися в нормативних актах. Звичайно в Україні існує ряд програм, приписів, котрі діють окремо або в частинах інших нормативно-правових актів і покликані закріпити принципи взаємодії державних службовців з інститутами громадянського суспільства. Однак, для цього потрібне не просто залучення громадян органами влади, а й активна позиція самих громадян, котрі б через взаємодію стояли на захисті своїх законних прав та інтересів, а також здійснювали контроль над управлінськими процесами держави.

Українське суспільство в своїй буденності найчастіше зустрічається та взаємодіє з державою через державних службовців, адже саме останні, покликанні надавати сервісні послуги від імені держави. Основні положення про народ України визначаються в Конституції, котра визнає народ носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні, що надає можливість суспільним інститутам чи окремих громадянам бути невід'ємною частиною у формуванні політики держави.