Вважається, що найкраще співпраця між державними службовцями та інститутами громадянського суспільства повинна відбуватись на засадах конструктивності і функціональності. Проте, сьогодні українські реалії доводять, що з часів здобуття Україною незалежності діалог між державними органами влади і громадянами були абовідсутні, або досить слабко розвинені, що неодноразово ставало причиною невдоволення населенням щодо прийняття та втілення управлінських рішень. Для уникнення подальших кризових станів варто будувати ефективні партнерські відносини з громадянським суспільством та всіляко сприяти його розвитку.

Розгляд питання взаємодії державних службовців з інститутами громадянського суспільства в Україні передбачає також перегляд напрацьованих в нашій державі нормативно-правових актів, котрі регулюють взаємодії органів виконавчої влади з громадськістю та визначити недоліки і шляхи вдосконалення механізмів взаємодії.

Основні положення щодо функціонування громадянського суспільства, взаємодію його з державою, участь в управлінні державними справами витікають з Конституції України, а саме:

— відповідно до ст. 3, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави;

— стаття 35 проголошує гарантії держави на право кожного на свободу світогляду і віросповідання;

— в статті 36 Конституції держава закріплює право за громадянами України на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації;

— статтею 38 проголошується гарантування державою право громадян на участь в управлінні державними справами;

— статтею 40 Конституції України держава створює належні умови, що забезпечують право усіх направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування [3].

Серед основних документів прийнятих або таких, що приймались в Україні та забезпечували участь громадськості в державних справах, їх право на активну участь у взаємодії з державними службовцями: Закон України «Про звернення громадян», Закон України «Про громадські об'єднання», Закон України про «Про доступ до публічної інформації», Указ Президента України «Про сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні» та затверджена Національна стратегія сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016 -- 2020 роки, Постанова КМУ «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики», Постанова КМУ «Про затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади», Концепція сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства, що схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України (втратив чинність) та низка інших нормативних документів.

Серед нормативних актів варто виділити один, метою якого є сприяння розвитку громадського суспільства, його інститутів в Україні -- Національна стратегія сприяння розвитку громадян-

ського суспільства в Україні на 2016-2020 роки затверджена Указом Президента України «Про Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні».

Прийнята Стратегія визнає, що Україна на шляху до розвитку демократичних цінностей, перегляду нових викликів, що з'явилися у взаємовідносинах між державою та суспільством і активне, впливове і розвинене громадянське суспільство є важливим елементом будь-якої демократичної держави та відіграє одну з ключових ролей у впровадженні нагальних суспільних змін і належного врядування, в управлінні державними справами і вирішенні питань місцевого значення, розробці і реалізації ефективної державної політики у різних сферах, утвердженні відповідальної перед людиною правової держави, розв'язанні політичних, соціально-економічних та гуманітарних проблем [7].

Стратегією запропоновано напрямки її реалізації. Серед основних напрямків визначають сприяння створенню належних умов для формування і розвитку інститутів громадянського суспільства, стимуляція активності організацій громадян в участі щодо управління в соціальному та економічному розвитку України, а також надання реальних можливостей, процедур для участі громад щодо реалізації державної політики в різних сферах суспільства, участі в місцевих справах.

Мета прийнятої Стратегії, окрім забезпеченості участі в управлінні державними справами полягає у створенні сприятливих умов для розвитку громадянського суспільства, налагодження ефективної взаємодії громадськості з органами державної влади, органами місцевого самоврядування на засадах партнерства, забезпечення додаткових можливостей для реалізації та захисту прав і свобод людини і громадянина, партнерських процедур демократичного урядування, задоволення суспільних інтересів з використанням різноманітних форм демократії участі, громадської ініціативи та самоорганізації [7].

Розвиток громадянського суспільства в багатьох країнах світу підтримується на державному рівні та підкріплюється нормативними документами, концепціями розвитку. Український напрям реалізації Стратегії, що затверджена Президентом України, є досить важливим кроком до зростання ролі громадськості в державних справах та в перспективі може стати відправним пунктом у побудові нових механізмів взаємодії органів влади та громадянського суспільства. Даний документ також важливий і тому, що Україна, по суті, взяла на себе вагому частку відповідальності за розбудову громадянського суспільства і відповідно побудови нових партнерських взаємозв'язків. Роль прийнятої стратегії щодо розвитку громадянського суспільства покликана збільшити роль громадян у співпраці з органами влади, соціально- політичному розвитку держави, тим більше, що нинішня соціально-економічна ситуація в Україні та політичні зміни потребують побудови нових ефективних взаємовідносин.

Сприяння розвитку громадянського суспільства, залучення громадськості до вирішення найбільш значимих напрямків політики, державного управління важливо реалізовувати на практиці та враховувати при прийнятті інших нормативно- правових актів. В Україні метою залучення громадян для формування засад державної політики діє документ -- Постанова КМУ «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики». Документ приймався метою впровадження в управлінські процеси демократичних стандартів, створення ефективних механізмів щодо реалізації конституційних прав громадян України в політико-управлінській діяльності держави. Постанова дозволила започаткувати проведення органами виконавчої влади консультативних нарад з громадянами, а також сприяла утворенню при виконавчих органах громадських рад, тобто запроваджувався порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики.

Порядком визначається що, консультації з громадськістю проводяться з метою залучення громадян до участі в управлінні державними справами, надання можливості для їх вільного доступу до інформації про діяльність органів виконавчої влади, а також забезпечення гласності, відкритості та прозорості діяльності зазначених органів, а також проведення таких консультацій з громадськістю повинно сприяти налагодженню системного діалогу органів виконавчої влади з громадськістю, підвищенню якості підготовки рішень з важливих питань державного і суспільного життя з урахуванням громадської думки, створенню умов для участі громадян у розробленні проектів таких рішень [5].

Висновки. Отже, взаємодія громадянського суспільства з державними службовцями в сучасних умовах України потребує створення умов за яких підвищувалась активізація громадськості, що дозволить ширше залучати групи суспільства до прийняття тих чи інших нормативних актів, здійснення ефективного державного управління. Це дає змогу краще виявляти недоліки, що можуть бути допущенні при розробці та прийнятті управлінських рішень та залитись поза увагою державних службовців.

Список літератури

1. Бойчук М. А. Влада і громадянське суспільство: механізми взаємодії: Монографія. - К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2007. - 2І1 с.

2. Демократия / Под ред. С. В. Сироткина. - М.: Звенья, 2000. - 126 с. , с. 5.

3. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // ВВР України. - № 30. - 1996.

4. Тацій В., Грошевий Ю. Проблеми імплементації норм міжнародного права в національні процесуальні процедури (до 50-річчя Конвенції про захист прав людини і основних свобод) І І Вісник Академії правових наук України. - 1999. - № 2 4. - С. 5.

5. Чумаков Д. Д. Проблема розвитку громадянського суспільства в Україні в контексті його взаємодії з інститутом держави / Д. Д. Чумаков // Грані. - 2014. - № 6. - С. 131-135.

6. Яковюк В. І. Автореф. дис. .. канд. юрид. наук: 12.00.01 / Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. - Х., 2000. - 19 с.

Анотація

В статті розглядаються проблеми взаємодії державних службовців та інститутів громадянського суспільства. Дані проблеми зумовлюються рядом факторів серед яких політичний, економічний, культурний та ін. Для забезпечення ефективної взаємодії державних службовців та громадянського суспільства в Україні необхідно також вдосконалювати нормативну базу, яка забезпечує участь останніх в державному управлінні. Ключові слова: держава, суспільство, державне управління, інститути громадянського суспільства, державний службовець.