Проблеми процесуального забезпечення розслідування шахрайства, вчиненого організованою злочинною групою у сфері житлового будівництва

Опанасенко Н.О., аспірант кафедри кримінально-правових дисциплін Харківський національний університет внутрішніх справ

У статті досліджено актуальні процесуальні проблеми розслідування шахрайства, вчиненого організованою злочинною групою у сфері житлового будівництва. Розглянуто окремі проблемні питання застосування чинного КПК України у слідчій практиці. Сформульовано пропозиції з удосконалення кримінального процесуального законодавства щодо розслідування названої категорії кримінальних справ.

Ключові слова: шахрайство, організована злочинна група, житлове будівництво, вилучення документів, процесуальні проблеми розслідування.

В статье исследованы актуальные процессуальные проблемы расследования мошенничества, совершенного организованной преступной группой в сфере жилищного строительства. Рассмотрены отдельные проблемные вопросы применения действующего УПК Украины в следственной практике. Сформулированы предложения по совершенствованию уголовного процессуального законодательства относительно расследования названной категории уголовных дел.

Ключевые слова: мошенничество, организованная преступная группа, жилищное строительство, изъятие документов, процессуальные проблемы расследования.

In the article the actual procedural problems of fraud, committed by an organized criminal group in the housing construction sphere. Considered some problematic issues of application of the current Code of Criminal Procedure in investigative practice. Formulated proposals to improve the criminal procedure legislation concerning the investigation named category of criminal cases.

Key words: fraud, organized criminal groups, housing construction, seizure of documents, procedural problem investigation.

Постановка проблеми. Аналіз практики розслідування шахрайства, вчиненого організованою злочинною групою у сфері житлового будівництва, свідчить про те, що під час досудового слідства слідчі стикаються з рядом проблем, що ускладнюють направлення таких справ до суду. Емпіричні дані, отримані в результаті опитування слідчих та оперативних працівників показали, що, серед інших проблем, у практичних працівників виникають труднощі, пов'язані з недосконалістю кримінального процесуального законодавства. Так, прогалини та не врегульовані норми чинного Кримінального Процесуального кодексу України (далі - КПК) ускладнюють процес доказування у справах цієї категорії злочинів та негативно впливають на ефективність їх розслідування в цілому. У таких умовах важливого значення набуває дослідження проблем процесуального забезпечення розслідування шахрайства, вчиненого організованою злочинною групою у сфері житлового будівництва та виокремлення шляхів їх подолання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню окремих проблемних питань удосконалення чинного кримінального процесуального законодавства приділили увагу такі видатні вчені, як: О.В. Авраменко, О.В. Александренко, Ю.П. Аленін, В.І. Бояров, О.А. Вакулик, А.Ф. Волобуєв, В.Г. Гончаренко, В.А. Журавель, В.С. Зеле-нецький, Н.С. Карпов, В.П. Корж, Т.В. Корче- ва, Л.М. Лобойко, О.Р. Михайленко, І.В. Сер- вецький, Р.Л. Степанюк, В.М. Стратонов, Л.Д. Удалова, В.А. Фастовець, В.М. Фігур- ський, М.Є. Шумило, О.О. Юхно, О.Г. Янов- ська та інші. Незважаючи на значний науковий інтерес вчених до зазначеної проблематики, залишаються недостатньо розробленими питання удосконалення процесуального забезпечення розслідування шахрайства у сфері житлового будівництва.

Метою цієї статті є дослідження процесуальних проблем розслідування шахрайства, вчиненого організованою злочинною групою у сфері житлового будівництва, та внесення пропозицій щодо їх вирішення.

Виклад основного матеріалу. Як слушно зазначає В.П. Корж, окремі положення КПК містять псевдонаукові дефініції та юридичні колізії, що призводить до грубих порушень законності під час досудового слідства та в суді, погіршення прав і свобод людини у кримінальному процесі. Автор відмічає, що підміна кримінально-правового терміну «злочин» і відповідного йому поняття, яке визначено у статті 11 КК України, на псевдонаукову новацію «кримінальне правопорушення, кримінальний проступок» суперечить положенням Конституції України, чинного кримінального законодавства, фундаментальним теоретичним положенням інших юридичних наук. Слідчі використовують у процесуальних документах термін «кримінальне правопорушення» і посилаються на норми КК України, незважаючи на те, що аналогія у сфері кримінального законодавства повністю не допустима [1, с. 63]. Погоджуємося з автором та вважаємо, що у кримінальному і кримінально-процесуальному законодавстві повинна бути використана єдина термінологія та вжитий термін «злочин».

Слід погодитися з думкою О.А. Вакулик, яка зазначає, що КПК України потребує перегляду положень, що стосуються початку досудового розслідування, а саме існує необхідність фіксації у процесуальній формі моменту, з якого починається досудове розслідування, шляхом винесення постанови про початок досудового розслідування. Автор наголошує, що відмова від стадії порушення кримінальної справи у вітчизняній правовій дійсності значно погіршує правовий захист особи, щодо якої проводиться розслідування, та позбавляє її можливості оскаржувати безпідставне відкриття проти неї кримінального переслідування [2, с. 32, 74]. На думку Т.В. Корчевої, особа, яка мала процесуальне право оскаржити постанову про початок досудового розслідування, була обізнана не лише про сам факт порушення кримінальної справи, а й про приводи та підстави її порушення. Відсутність у чинному КПК України норми про прийняття процесуального рішення - постанови про початок досудового розслідування - буде значно ускладнювати процес оскарження бездіяльності слідчого або прокурора [3, с. 114].

Заслуговує уваги думка І.В. Сервецького, який наголошує, що відсутність додаткового, резервного способу фіксації на папері чи інших матеріальних об'єктах дублікатів початку кримінального провадження зводить нанівець ефективність електронної системи фіксації інформації про злочини та ведення єдиного реєстру. Таким чином, норми Кримінального процесуального кодексу України при вирішенні зая в та повідомлень громадя н про злочини залежать від електронного реєстру, а у випадку його відсутності процесуальні дії неможливі та незаконні, а громадяни беззахисні. Отже, норми Кримінального процесуального кодексу, що встановлюють не процесуальні форми, є нікчемними [4, с. і33]. Вважаємо, що початок досудового розслідування повинен розпочинатися одночасно з винесення постанови про початок досудового розслідування та внесення відповідних відомостей про вчинений злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Ми поділяємо точку зору тих вчених, які вважають, що негативно позначилося на розслідуванні окремих видів злочинів скасування стадії дослідчої перевірки. Так, В. А. Фасто- вець відмічає, що процедура перевірки заяв або повідомлень про вчинений злочин, що була передбачена стаття 97 КПК України 1960 р., була своєрідним «фільтром», який дозволяв «відсіяти» заяви або повідомлення, подані з хуліганських або інших мотивів, особами з психічними хворобами, або заяви та повідомлення про події, що не були злочинами. Такий порядок розгляду заяв і повідомлень громадян про вчинені злочини дозволяв слідчим зосередити свої зусилля на тих зверненнях, які містили достатні дані про наявність ознак злочину [5, с. 50]. Аналогічну думку підтримує Ю.П. Аленін, який зазначає, що відмова від дослідчої перевірки заяв та повідомлень про вчинене кримінальне правопорушення призводить до того, що усе процесуальне навантаження щодо перевірки таких заяв і повідомлень автоматично покладається на слідчого, а не на відповідні підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність. Автор відмічає, що такий порядок є надто спрощеним і може призвести до зловживань як з боку органів досудового розслідування, так і осіб, які звертаються із заявами чи повідомленнями [6, с. 201-202].

Так, аналіз положень чинного КПК України свідчить про відсутність норми, яка передбачала би перевірку інформації про злочини. Водночас, як демонструють результати аналізу практики розслідування шахрайства, вчиненого організованою злочинною групою у сфері житлового будівництва, скасування стадії порушення кримінальної справи та інституту дослідчої перевірки призводить до того, що в одних випадках, реєструються заяви та повідомлення про діяння, що не містять ознак шахрайства, а є звичайними цивільно-правовими деліктами, в інших випадках, заяви та повідомлення про вчинений злочин взагалі не реєструються в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, що, в свою чергу, є прямим порушенням вимог статті 214 КПК України. Наприклад, згідно ухвали Слов'янського місь- крайонного суду Донецької області, К. звернулася до суду зі скаргою щодо невнесення відповідних відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, обґрунтувавши свої вимоги тим, що вона 10.06.2016 року звернулася до Слов'янського ВП ГУНП в Донецькій області з заявою про вчинення кримінального правопорушення за ознаками частини 4 статті 190 КК України. Однак слідчий С., отримавши відомості від заявника, впродовж 24 годин відповідні відомості по її заяві до ЄРДР не внесла. Так, К. згідно заяви зазначає, що кримінальне правопорушення полягало у факті вчинення Г. шахрайства у складі організованої злочинної групи з особами Т., Л., М. і В., а саме придбанні права на майно шляхом обману з виготовленням та використанням підроблених документів, що посвідчують право власності на незакінчений будівництвом житловий будинок № 52 готовністю 85% по вулиці Бульварній в м. Слов'янську Донецької області [7].

У зв'язку з цим, пропонуємо доповнити статтю 214 КПК України таким положенням: «У разі необхідності слідчий, прокурор в строк не більше десяти днів може провести перевірку заяви або повідомлення про злочин до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Заяви або повідомлення про злочин можуть бути перевірені шляхом відібрання пояснень від окремих громадян та посадових осіб, витребування документів або їх копій, проведення документальних перевірок або ревізій, отримання консультації від спеціалістів відповідної галузі, направлення запитів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, проведення огляду місця події, документів, предметів, письмового доручення оперативним підрозділам щодо проведення окремих оперативно-розшукових заходів».

Вважаємо, що під час дослідчої перевірки первинної інформації про шахрайство, вчинене організованою групою у сфері житлового будівництва, слідчий може встановити такі обставини: 1) чи мало місце діяння, що містить склад злочину, передбачений статтею 190 КК України (було вчинене шахрайство або порушення цивільно-правових зобов'язань); 2) ознаки скоєння шахрайства організованою злочинною групою; 3) відомості про осіб, які могли вчинити шахрайське діяння; 4) місце і час вчинення шахрайської акції.