Як свідчать результати опитування слідчих, однією з найбільш ефективних слідчих (розшукових) дій при розслідуванні зазначеної категорії злочинів є огляд документів. Проте, в положеннях чинного кримінального процесуального законодавства відсутні норми, які регламентували б виїмку документів. Так, чинний КПК України скасував таку слідчу дію, як виїмка, підстави та порядок проведення якої були передбачені КПК 1960 р. Відповідно до статті 178 КПК 1960 р. виїмка проводилася за вмотивованою постановою слідчого у випадках, коли були відомі точні дані, що предмети чи документи, які мають значення для справи, знаходяться в певної особи чи в певному місці [8, с. 430]. Вилучені об'єкти набували статусу речових доказів. Згідно положень чинного КПК України, порядок вилучення предметів та документів, передбачений главою 15 «Тимчасовий доступ до речей і документів». Зокрема, у статті 159 цього Кодексу зазначається, що тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді або суду та полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку) [9]. Згідно пункту 5 частини 2 статті 131 КПК, тимчасовий доступ до речей і документів відноситься до заходів забезпечення кримінального провадження, відповідно не є слідчою дією.

Результати аналізу кримінальних проваджень про шахрайство у сфері житлового будівництва, опитування практичних працівників дозволяють зробити висновок про те, що на практиці вилучення документів, що мають значення для конкретної кримінальної справи в рамках такої слідчої дії, як виїмка, є найбільш ефективним способом отримання доказової інформації, ніж в рамках процесуальної дії - «тимчасовий доступ до речей і документів». Так, під час досудового розслідування справ цієї категорії слідчими вилучається велика кількість документів, що містять ознаки матеріальної або інтелектуальної підробки. Такими документами є: державні акти на право власності та право постійного користування земельною ділянкою, ліцензії на право здійснення будівельної діяльності,дозволи на виконання будівельно-монтажних робіт, проектно-кошторисна документація на виконання робіт по будівництву житлового будинку, документи, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, договори інвестування будівництва житла, бухгалтерські документи тощо. Вилученню підлягають документи як у паперовому, так і в електронному варіанті.

Зазначимо, що ускладнена процедура вилучення вказаних документів та інших речових доказів, що полягає в необхідності отримання ухвали слідчого судді або суду, а в разі невиконання зацікавленими особами цієї ухвали, отримання іншої ухвали про дозвіл на проведення обшуку, призводить до затягування строків досудового слідства та втрати часу, протягом якого члени організованої групи, які вчиняють шахрайство у сфері житлового будівництва мають можливість знищити документацію фірми-забудовника та приховати інші сліди злочину. Крім того, у слідчій практиці досить часто зустрічаються випадки відмови слідчого судді в задоволенні клопотань про тимчасовий доступ до речей і документів у зв'язку з наявними недоліками в їх оформленні. Усунення таких процесуальних помилок потребує додаткового часу. При цьому, чинним КПК України не передбачений строк розгляду клопотань щодо тимчасового доступу до речей і документів.

Слід погодитися з думкою В.А. Журавля, який зазначає, що законодавцем передбачено складну процедуру набуття об'єктами, вилученими з місця огляду події, статусу речових доказів, що не сприяє оперативності проведення досудового розслідування та економії процесуальних засобів. Ці об'єкти спочатку визнаються як тимчасово вилучені (стаття 237 КПК), далі слідчий протягом 24 годин повинен звернутися з клопотанням до слідчого судді про накладання арешту на ці тимчасово вилучені об'єкти (стаття 167 КПК) і лише після прийняття відповідної ухвали слідчим суддею вони набувають статусу речових доказів (відповідно до положень КПК 1960 р. такого роду об'єкти набували статусу речових доказів відразу ж після їх належного оформлення в протоколі слідчого огляду й вилучення). Автор слушно вказує, що більш правильним було б здійснення оформлення речових доказів постановою слідчого, прокурора (стаття 110 КПК), що суттєво спростило б цю процедуру, звільнило б слідчого від витрачання зайвого часу і зосередило б його на безпосередньому збиранні доказів [10, с. 18-19].

Слушною є думка В.П. Корж, яка відмічає, що правові підстави, процесуальний порядок, наслідки огляду і виїмки різні. Чинним законодавством не визначений процесуальний порядок виїмки матеріальних носіїв, оригіналів первинних бухгалтерських та фінансово-господарських документів, комп'ютерної інформації, програм тощо. Це негативно впливає на слідчу практику, значно ускладнює виявлення і розслідування економічних та інших злочинів, призводить до формалізації слідчого огляду і не уможливлює вилучення оригіналів первинних бухгалтерських документів, або документів, що містять банківську таємницю [11, с. 238].

Таким чином, зважаючи на необхідність вилучення великої кількості документів при розслідуванні шахрайства у сфері житлового будівництва, а також враховуючи позитивний досвід проведення виїмки у слідчій практиці за часів дії КПК 1960 р., пропонуємо доповнити чинний КПК України статтею «Виїмка» та викласти її у наступній редакції: «З метою вилучення предметів чи документів, які мають значення для справи, якщо є точні дані, що вони знаходяться в певному місці та у певної особи, слідчий, прокурор проводять їх виїмку. Виїмка проводиться за вмотивованою постановою слідчого. Виїмка документів, що становлять державну або банківську таємницю, а також документів та предметів із житла чи іншого володіння особи, проводиться на підставі ухвали слідчого судді». Також, КПК необхідно доповнити відповідними положеннями: «Порядок проведення виїмки», «Протокол виїмки».

Відзначимо, що недоліком КПК є колізії між положеннями, які регулюють проведення огляду. Так, частина 3 статті 214 КПК України передбачає можливість проведення огляду місця події, проте у положеннях статті 237 КПК «Огляд» - термін «огляд місця події» не використовується. Вважаємо, що оскільки огляд місця події є самостійною слідчою дією, що передбачена чинним кримінальним процесуальним законодавством, а її тактика проведення регламентується криміналістичною наукою, необхідно внести зміни до частини 1 статті 237 КПК «Огляд» і викласти її у такій редакції: «З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення злочину, виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обстановки злочину слідчий, прокурор проводять огляд місця події, місцевості, приміщення, речей та документів».

кримінальний законодавство розслідування шахрайство

Висновки

Отже, скасування стадії порушення кримінальної справи, ускладнений порядок вилучення документів та речових доказів, інші процесуальні недоліки негативно позначилися на слідчій практиці розслідування шахрайства, вчиненого організованою злочинною групою у сфері житлового будівництва. Тому, з метою процесуального забезпечення розслідування злочинів цієї категорії законодавцю необхідно усунути наявні прогалини у вітчизняному законодавстві та врегулювати окремі кримінально-процесуальні норми шляхом внесення відповідних доповнень до чинного КПК України.

Література

1. Корж В.П. Проблеми усунення юридичних колізій в окремих положеннях Кримінального процесуального кодексу України / В.П. Корж // Вісник Академії адвокатури України. - 2014. - Т 11, № 1 (29). - С. 62-69.

2. Вакулик О.А. Початок досудового розслідування у кримінальному провадженні : [навч. посіб.] / О.А. Вакулік, Ю.І. Азаров. - К. : Центр учбової літератури, 2015. - 184 с.

3. Корчева Т.В. Проблемні питання оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування за Кримінальним процесуальним кодексом України / Т.В. Корчева // Науковий вісник Херсонського університету. Серія: Юридичні науки. - 2013. - Вип. 5, т. 2. - С. 112-115.

4. Сервецький І.В. Законодавче та нормативне регулювання початку досудового розслідування / І.В. Сервецький // Юридична наука. - 2014. - № 7. С. 126-135.

5. Фастовець В.А. Реєстрація заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення за новим Кримінальним процесуальним кодексом України / В.А. Фастовець // Вісник прокуратури. - 2013. - № 2. - С. 43-51.

6. Аленін Ю.П. Початок досудового розслідування за КПК України 2012 року / Ю.П. Аленін // Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. - 2013. - № 1. - С. 198-203.

7. Ухвала Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 21.06.2016 р. по справі № 243/4874/16-к.

8. Кримінально-процесуальний кодекс України: науково-практичний коментар / За загальною редакцією В.Т. Маляренка, Ю.П. Аленіна. - Х. : Одіссей, 2009. - 944 с.

9. Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13.04.2013 р. №4651-'УЇЇ // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2013. - № 9-10, № 11-12, № 13. - Ст. 88.

10. Журавель В.А. Проблеми організації досудового розслідування в контексті положень чинного Кримінального процесуального кодексу України В.А. Журавель // Теорія та практика судової експертизи і криміналістики. - 2014. - Вип. 14. - С. 16-25.

11. Корж В.П. Сучасні тенденції розвитку криміналістики в умовах реалізації кримінального процесуального законодавства / В.П. Корж // Вісник Академії адвокатури України. - 2015. - Т 12, № 2. - С. 235-241.