Реферат

З предмету:

Правове регулювання банкрутства

На тему:

Проблеми розгляду вимог поточних кредиторів у справах про банкрутство

Київ 2012 р.

План

Вступ

1. Поняття та відмінності у правовому становищі конкурсних та поточних кредиторів у справі про банкрутство

2. Порядок та основні проблеми розгляду вимог поточних кредиторів до боржника у справі про банкрутство

3. Проблеми та особливості вступу поточних кредиторів у справу про банкрутство

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми дослідження зокрема полягає у тому, що інститут банкрутства є необхідним і дійовим інструментом ринкової економіки. Це власне механізм, за допомогою якого розв'язуються питання щодо неплатоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності. Водночас на сучасний період цей правовий інститут господарського права залишається все ще недостатньо дослідженим та розробленим з точки зору правового регулювання. Зокрема, на нашу думку, залишаються практично неврегульованими та малодослідженими такі питання, які пов'язані із процедурою розгляду та задоволення вимог до боржника у процедурі банкрутства, що заявляються поточними кредиторами.

Загальні проблеми правового регулювання банкрутства в Україні активно досліджували у своїх наукових працях Р.Г. Афанасьєв, О.М. Бірюков, В.В. Джунь, Б.М. Малига, Б.М. Поляков, В.В. Радзивілюк, О.О. Степанов, М.І. Тітов та ін. Переважна більшість сучасних наукових робіт фахівців та вчених зосереджена на дослідженні фундаментальних засад банкрутства. При цьому проблематика правового становища та порядку розгляду вимог поточних кредиторів залишається практично недослідженою.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон) з одного боку досить чітко регулює правове становище та порядок вступу у справу про банкрутство конкурсних кредиторів. Водночас, він чітко не врегульовує процедуру розгляду вимог поточних кредиторів, що викликає значні суперечності та питання на практиці. До таких питань зокрема відносяться: чи повинні вимоги поточних кредиторів розглядатися нарівні із конкурсними? Якщо ні, то в яку чергу повинні задовольнятись вимоги поточних кредиторів? Чи необхідно цим кредиторам вступати у процедуру банкрутства? Якщо так, то на якій стадії? Чи повинні їх вносити у реєстр вимог кредиторів та у якому порядку? Ці та ще досить багато інших питань викликають певні суперечності на практиці. За наявності такої ситуації права та законні інтереси поточних кредиторів залишаються практично незахищеними. Судова практика свідчить про те, що суди, як правило відмовляють у задоволенні вимог поточних кредиторів до боржника банкрута, що заявляються поза межами процедури про банкрутство або ж взагалі безпідставно або ж мотивуючи це відсутністю коштів чи майна у такого боржника, у зв'язку із необхідністю задоволення інших вимог, зокрема вимог конкурсних кредиторів. Яким же чином в таких випадках діяти поточним кредиторам, щоб належно захистити свої права? Саме тому пропонуємо розглянути та запропонувати вирішення деяких із цих питань у даній роботі.

1. Поняття та відмінності у правовому становищі конкурсних та поточних кредиторів у справі про банкрутство

У процедурі банкрутства, як правило, бере участь не один кредитор. У разі якщо до одного боржника мають грошові вимоги одночасно два або більше кредиторів, вони утворюють збори (комітет) кредиторів відповідно до вимог Закону. Закон розрізняє тільки два види кредиторів: конкурсні кредитори і поточні кредитори. Критерієм такого поділу виступає момент виникнення вимог до боржника. Конкурсними визнаються кредитори, що мають вимоги до боржника, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство і не забезпечені заставою, та кредитори, які отримали такі вимоги в порядку правонаступництва. Чинний Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі -- Закон) зобов'язує всіх конкурсних кредиторів подати заяви про грошові вимоги до боржника у тридцятиденний строк після публікації оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство в офіційному друкованому органі згідно з ухвалою господарського суду за підсумками підготовчого засідання [4]. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обгрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд. У разі визнання кредитора конкурсним він має право отримати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів, визнаних боржником та /або розпорядником майна. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, чи інших кредиторів розглядаються господарським судом до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Ухвала може бути оскаржена в установленому порядку. Вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Поточними іменуються кредитори за вимогами, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство. Тобто кредитори, вимоги яких виникли із зобов'язань уже під час здійснення процедури розпорядження майном або санації. Отже, поточними кредиторами слід вважати тих кредиторів, термін виконання вимог яких до боржника настав після порушення справи про банкрутство. Особливості правового становища поточних кредиторів також полягають у тому, що на задоволення їх вимог не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів. Стосовно ж особливостей пред'явлення, розгляду та задоволення вимог поточних кредиторів, а також основних проблем, що при цьому виникають, пропонуємо їх розглянути більш детальніше у наступних розділах нашої роботи.

правовий конкурсний поточний банкрутство

2. Порядок та основні проблеми розгляду вимог поточних кредиторів до боржника у справі про банкрутство

Перш за все слід зазначити, що за загальним правилом вважається, що поточні вимоги кредиторів не включаються до реєстру вимог кредиторів і повинні задовольнятися боржником в загальному порядку поза межами процедури банкрутства [9]. Тому, можна зробити висновок, що визначальну роль у процедурах відновлення платоспроможності чи ліквідації боржника відіграють конкурсні кредитори. Однак, за наявності такої ситуації права та законні інтереси поточних кредиторів залишаються практично незахищеними. Судова практика свідчить про те, що суди, як правило відмовляють у задоволенні вимог поточних кредиторів до боржника банкрута, що заявляються поза межами процедури про банкрутство або ж взагалі безпідставно або ж мотивуючи це відсутністю коштів чи майна у такого боржника, у зв'язку із необхідністю задоволення інших вимог, зокрема вимог конкурсних кредиторів. Яким же чином в таких випадках діяти поточним кредиторам, щоб належно захистити свої права? Спробуємо у цьому розібратись.

Так п. 8.6. Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 N 04-5/1193 зазначає, що суддя, який розглядає справу про банкрутство, відмовляє у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження. Така відмова не позбавляє кредитора права звернутися з позовною заявою до боржника у загальному порядку [7].

Згідно до п 8.13 Рекомендацій Закон і ГПК України не містять приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також на вирішення спору за цим позовом по суті. Верховний Суд України у своїй постанові від 18.03.2002 у справі N 01-10/16 зазначив, що порушення справи про банкрутство не віднесено статтею 62 ГПК України до підстав для відмови судом у прийнятті позовної заяви [6].

Тому можна зробити висновок, що суди мають у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство.

Водночас у вже наведених нами рекомендаціях Вищого господарського суду України зазначено також, що після публікації оголошення про порушення справи про банкрутство господарський суд на підставі п. 1 статті 79 ГПК України зупиняє позовне провадження та роз'яснює позивачу зміст частини 2 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зазначивши про це в ухвалі або протоколі судового засідання» [7].

Зауважимо, що у ч. 2 ст. 14 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» говориться, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає [4].

Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 статті 14 Закону.

Отже, можна зробити висновок, що суди мають у встановленому ГПК України порядку приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після ж такого опублікування вимоги поточних кредиторів повинні заявлятися та розглядатися вже в межах процедури банкрутства за аналогією із вимогами конкурсних кредиторів шляхом подання заяви арбітражному керуючому та до господарського суду, який розглядає справу про банкрутство даного боржника.

Крім того відповідно до п. 1 ст. 23 Закону, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури вимоги за зобов'язаннями боржника визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

3. Проблеми та особливості вступу поточних кредиторів у справу про банкрутство