Відповідно до п. 6 ст. 12 Закону їх вимоги, які виникли після порушення провадження у справі, задовольняються в процедурі розпорядження майном та санації боржника без будь-яких обмежень. Згідно з ч. 6 ст. 17 Закону керуючий санацією зобов'язаний розглядати вимоги кредиторів щодо зобов'язань боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном боржника та санації. Вчинення таких дій керуючим санацією прирівнюється до розгляду грошових вимог поточних кредиторів в порядку позовного провадження, отже керуючий санацією здійснює перевірку таких вимог та їх визнання. При цьому, дія мораторію не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів (абз. 6 та 24 ст.1 Закону), тому поточні вимоги кредиторів знаходяться у вільному правовому режимі та підлягають погашенню в процедурі банкрутства без будь-яких обмежень.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та за результатами розгляду виносить ухвалу, якою затверджує реєстр вимог кредиторів [4].

Отже, реєстр вимог кредиторів затверджується судовим рішенням в формі ухвали.

Чинне законодавство не наділяє господарський суд повноваженнями вносити зміни в раніше прийняте ним судове рішення, за винятком прийняття додаткового рішення відповідно до ст. 88 ГПК України [2].

Так внесення змін до ухвали суду, якою затверджений реєстр вимог кредиторів, може відбуватися виключно в порядку здійснення апеляційного чи касаційного оскарження ухвали або у разі перегляду її за нововиявленними обставинами відповідно до ст. ст. 112 -114 ГПК України.

Набуття особою прав кредитора, вимоги якого включені до реєстру вимог кредиторів, відповідно зміни кредитора його правонаступником не може слугувати підставою для внесення змін до затвердженого ухвалою суду реєстру вимог кредиторів [8].

Тобто, положення Закону виключають можливість автоматичного включення поточних вимог до реєстру кредиторів у процедурі розпорядження майном чи санації, їх вимоги можуть бути включені до реєстру вимог кредиторів лише на стадії ліквідаційної процедурі справи про банкрутство. Однак, при цьому вимоги та сплати кредиторам за поточними зобов'язаннями також повинні враховуватись у реєстрі вимог кредиторів

Слід зазначити, що у Законі не міститься ніяких обмежень щодо задоволення вимог кредиторів по поточних зобов'язаннях на стадії розпорядження та санації і в ньому немає вичерпного переліку вимог по зобов'язанням, які виникли після порушення справи про банкрутство. У зв'язку з чим до таких вимог можуть бути віднесені й будь-які інші зобов'язання боржника, що виникли у процедурі розпорядження та санації. Наприклад, вимоги щодо сплати векселя, виданого боржником після порушення справи про банкрутство.

Включення поточних вимог в реєстр кредиторів може відбуватися лише в процедурі ліквідації в порядку ст. 23 Закону.

Стосовно ліквідаційної процедури, то варто зазначити, що із детального аналізу норм ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з моменту публікації відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури поточні кредитори, вимоги яких виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані заявити їх ліквідатору та до господарського суду протягом строку ліквідаційної процедури. Розгляд таких вимог здійснюється за аналогією з порядком розгляду вимог конкурсних кредиторів, який передбачений ст. ст. 14, 15 Закону [9].

Виходячи з викладеного, з моменту відкриття ліквідаційної процедури, поточні кредитори зобов'язані заявити їх ліквідатору та до господарського суду протягом ліквідаційної процедури. Вимоги, щодо яких не заявлено заперечень та вимоги, визнані судом включаються до реєстру вимог кредиторів у четверту чергу, тобто, до моменту визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, вимоги поточних кредиторів погашаються в процедурах банкрутства без обмежень, можливість включення їх до реєстру вимог кредиторів банкрута у 4 чергу виникає, виходячи з вимог Закону [9].

Варто також зазначити, що включення поточних кредиторів в реєстр конкурсних кредиторів ущемляє права перших, оскільки на їхні вимоги буде розповсюджуватися мораторій, а погашення зобов'язань буде здійснюватися не в першу чергу, а в четверту.

Отже, виходячи із аналізу законодавчих норм та всього вищезазначеного, можна зробити висновки, що на даний момент існують певні складнощі та проблеми на практиці з приводу правильного розуміння та застосування розгляду та задоволення вимог поточних кредиторів. У зв'язку із цим на практиці доволі часто складається парадоксальна ситуація: з одного боку при подачі поточними кредиторами заяви до арбітражного керуючого та до господарського суду, який розглядає дану справу про банкрутство про розгляд їх вимог суддя, який розглядає справу про банкрутство, відмовляє у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження. З іншого боку у випадку подачі цими кредиторами позовної заяви до боржника до суду про розгляд їх вимог у позовному провадженні і поза процедурою банкрутства до публікації оголошення про порушення справи про банкрутство також існує небезпека, що суд зовсім може відмовити у задоволенні таких вимог, посилаючись на те, що боржник перебуває у процедурі банкрутства. При цьому суд згідно рекомендацій Вищого господарського суду після публікації оголошення про порушення справи про банкрутство повинен зупинити позовне провадження на підставі п. 1 статті 79 ГПК України та роз'яснити позивачу зміст частини 2 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». А це вже не що інше, як необхідність розгляду цих вимог знову ж таки в межах процедури банкрутства за аналогією із розглядом вимог поточних кредиторів.

Виникає питання яким же чином діяти поточним кредиторам, щоб можна було розраховувати на належний розгляд та задоволення їх вимог? Пропонуємо поточним кредиторам в такій невизначеній законодавчо спірній ситуації одночасно подавати позовну заяву до господарського суду про розгляд їх вимог до боржника у позовному провадженні поза процедурою банкрутства, а також в цей же час подавати заяву арбітражному керуючому чи ліквідатору, а також до господарського суду про розгляд їх вимог у межах справи про банкрутство. Вважаємо, що такі дії не суперечать чинному законодавству, але в той же час допоможуть захистити права та законні інтереси поточних кредиторів належним чином. При цьому на стадії розпорядження майна боржника чи санації вимоги поточних кредиторів повинні розглядатися та задовольнятися арбітражним керуючим чи господарським судом фактично без вступу до процедури банкрутства та включення їх до реєстру вимог кредиторів поряд із конкурсними кредиторами. А на стадії ліквідації боржника поточні кредитори повинні вступати до процедури банкрутства та вноситись господарським судом до реєстру вимог кредиторів.

Висновки

Таким чином на підставі всього вищевикладеного можна зробити висновки, що вимоги поточних кредиторів за загальним правилом повинні розглядатися та задовольнятися поза процедурою банкрутства. Однак, за наявності такої ситуації на практиці права та законні інтереси поточних кредиторів залишаються практично незахищеними. Судова практика свідчить про те, що суди, як правило відмовляють у задоволенні вимог поточних кредиторів до боржника банкрута, що заявляються поза межами процедури про банкрутство або ж взагалі безпідставно або ж мотивуючи це відсутністю коштів чи майна у такого боржника, у зв'язку із необхідністю задоволення інших вимог, зокрема вимог конкурсних кредиторів. Загалом чинне законодавство досить нечітко та непослідовно врегульовує процедуру розгляду вимог поточних кредиторів порівняно із процедурою розгляду вимог тих же конкурсних кредиторів. Тому, на нашу думку, воно потребує значних та невідкладних змін. Так, зокрема ст. 18 проекту Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 8531 від 18.05.2011 р. прямо передбачено, що вимоги поточних кредиторів у провадженні у справі про банкрутство розглядаються боржником разом із розпорядником майна, повністю або частково визнаються або відхиляються з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що протягом десяти днів від дати надходження вимоги вони письмово повідомляють заявників і господарський суд. У разі повного або часткового відхилення розпорядником вимог поточного кредитора така вимога у відхиленій частині може бути заявлена до господарського суду і підлягає розгляду судом у межах провадження у справі про банкрутство. Повне або часткове визнання вимоги поточного кредитора розпорядником майна або господарським судом є підставою для її включення до реєстру вимог кредиторів відповідно до черговості її задоволення згідно з цим Законом, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Погашені у повному обсязі або частково вимоги кредиторів (конкурсних та поточних) підлягають виключенню, а вимоги поточних кредиторів у провадженні у справі про банкрутство - включенню розпорядником майна (керуючим санацією, ліквідатором) до реєстру вимог кредиторів [5]. Вважаємо, що такі зміни є досить доцільними, відповідають вимогам сьогодення та забезпечать належне та чітке правове регулювання розгляду вимог поточних кредиторів саме в межах справи про банкрутство. А це забезпечить в свою чергу належний захист їх законних прав та інтересів та усуне численні суперечки та невизначеність у судовій практиці.

Список використаної літератури

1. Господарський кодекс України: за станом на 2 жовт. 2011 р. / Верховна Рада України. -- Офіц. вид. -- К.: Парлам. вид-во, 2011. -- 144 с. -- (Бібліотека офіційних видань).

2. Господарсько-процесуальний кодекс: за станом на 13 лист. 2011 р. / Верховна Рада України. -- Офіц. вид. -- К.: Парлам. вид-во, 2011. -- 56 с. -- (Бібліотека офіційних видань).

3. Цивільний Кодекс України: за станом на 16 жовт. 2011 р. / Верховна Рада України. -- Офіц. вид. -- К.: Парлам. вид-во, 2011. -- 356 с. -- (Бібліотека офіційних видань).

4. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» за станом на 16 жовт. 2011 р. / Верховна Рада України. -- Офіц. вид. -- К.: Парлам. вид-во, 2011. -- 356 с. -- (Бібліотека офіційних видань).

5. Проект Закону про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом № 8531 від 18.05.2011[Електронний ресурс] Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?pf3511=40430

6. Постанова Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua

7. Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004 N 04-5/1193 [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.arbitr.gov.ua/news/237/

8. Постанова Вищого господарського суду України від 14.05.2003 р., Справа N 1045-6/40 [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.arbitr.gov.ua

9. Постанова Вищого господарського суду України від 27.03.2007, Справа N 01/777 [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.arbitr.gov.ua

10. Бірюков О.М. Напрямки удосконалення законодавства про банкрутство України / Концепція розвитку законодавства України. Матеріали науково-практичної конференції. Київ, травень 1996 р.- К., 1996.- 260 с.

11. Вінник О.М. Інвестиційне право: навч. посіб. / О.М. Вінник. - К.: Атіка, 2000. - 264 с.