Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені у ст. 1231 ЦК України [13].

По справі Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області суд задовольнив позов щодо відумерлого майна з таких підстав. В описовій частині суд встановив наявність довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно та договору купівлі-продажу від 26 лютого 2008 року. Так, у справі за іпотечним договором , укладеним з ВАТ «Державний ощадний банк України» від 26 лютого 2008 року, підтверджується, що квартира перебуває в іпотеці ВАТ «Державний ощадний банк України» для забезпечення виконання зобов'язання за договором про іпотечний кредит від 26 лютого 2008 року № 192/408. За рішенням по справі суд визнав спадщину відумерлою та передав її у власність територіальної громади, проте судовим рішенням не було встановлено наявність прострочки чи пені за іпотечним договором, а також не були встановлені вимоги кредитора [14].

Вивчення судової практики дозволяє зробити висновок, що кредитор спадкодавця також має право звернутися до суду із вимогами про зобов'язання територіальної громади подати заяву про визнання спадщини відумерлою. Ця вимога позивача - кредитної установи була вмотивована, тим, що між кредитною установою та спадкодавцем є кредитний договір на придбання автомобілю. Це рішення було необхідне кредитній установі для задоволення вимог за кредитним договором [15].

Заява про визнання спадщини розглядається судом в порядку окремого провадження, проте, якщо має місце питання про задоволення вимог кредиторів спадкодавця, то можна говорити про спір про право, тому такі вимоги мають розглядати у позовному провадженні. Вимога про задоволення вимог кредитора до територіальної громади може бути пред'явлена після встановлення за територіальною громадою права на відумерле майно. Відсутність реєстрації на таке майно не є підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Згідно з роз'ясненнями п. 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5 при вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати це. Відповідно до положень ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

За змістом ст. 1218 ЦК України та ч. 3 ст. 1231 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена спадкодавцю за його життя.

Згідно зі ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Статтею 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно зі ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є неру-

хоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У правозастосовній практиці існує неоднакове вирішення судами справ, які пов'язані із задоволенням вимог кредитора спадкодавця після визнання спадщини відумерлою. Так, наприклад, згідно з рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 2014 року позивачу (кредитору) було відмовлено у задоволенні вимог про стягнення боргу спадкодавця після визнання спадщини відумерлою. Проте апеляційним судом Дніпропетровської області це рішення було скасоване та ухвалене рішення, яким вимоги кредитора були задоволені. Борг кредитор пред'явив за життя спадкодавця, проте на стадії виконавчого провадження по справі було виявлено смерть спадкодавця, у зв'язку чого примусове стягнення було припинено. Територіальна громада отримала рішення про визнання спадщини відумерлою та до неї перейшло майно (частина статутного фонду у капіталі юридичної особи), тобто право власності на відумерлу спадщину складається з усіх прав та обов'язків, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини. За рішенням апеляційного суду борг, який був нарахований спадкодавцеві при житті, був покладений на територіальну громаду, проте в межах реальної вартості майна [16].

Для реалізації своїх законних прав кредитори звертаються до суду із вимогами про зобов'язання територіальної громади в особі її органів звернутися із заявою про визнання спадщини відумерлою. Ця вимога прямо не закріплена в чинному законодавстві, проте є дуже логічною та правомірною, адже через відсутність механізму виявлення відумерлої спадщини, механізму дій та порядку звернення з такими заявами територіальних громад, а також чітких строків бездіяльність територіальної громади в цьому питанні може призвести до порушення прав кредиторів, затягування процесу відшкодування шкоди та задоволення таких вимог взагалі. Про такі дії свідчить рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 липня 2014 року, яке було скасоване та винесено нове рішення апеляційним судом м. Києва, яким зобов'язано Київську міську раду вирішити питання про звернення до суду із заявою про визнання відумерлою спадщини, що залишилася після смерті спадкодавця, а саме земельної ділянки. У позові позивач просив зобов'язати територіальну громаді звернутися із заявою до суду у місячний строк. Ця вимога не була аргументована позивачем, тому не була задоволена [17].

З проведеного вище аналізу можна зробити висновок, що перехід відумерлої спадщини можна віднести до правонаступництва. Обов'язок щодо задоволення вимог кредиторів переходить до територіальної громади, як до правонаступника. Територіальна громада може самостійно здійснити право на правонаступництва, або вона зобов'язується це зробити за рішенням суду. Рішення суду має відображати вимоги кредиторів, якщо такі мають місце, на майно, яке визнається судом відумерлим. Кредитори спадкодавця мають право звертатися до суду із вимогами про зобов'язання територіальної громади подати заяву про визнання спадщини відумерлою для реалізації своїх прав та для задоволення їх законних вимог, які були нараховані за життя спадкодавця.

Перспективними у подальшому є наукові дослідження питань, пов'язаних із порядком, межами та підставами задоволення вимог кредиторівпри визнанні спадщини відумерлою, а саме з порядком звернення з такими вимогами, зі стадією, на якій з ними можна звертатися, з межами, які існують, з об'ємом задоволення таких вимог та з суб'єктом, до якого вони мають бути представлені. А також необхідним є вдосконалення законодавчої бази, а саме прийняття нового законодавчого акту, який би регулював порядок оцінки, звіту та реалізації майна, яке визнається відумерлим.

відумерлий спадщина кредитор громада

ЛІТЕРАТУРА:

1. Попова Л.И. Универсальное правопреемство при наследовании / Л.И. Попова // Наследственное право. - 2012. - № 4. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : Мір://%'%г«г. center-bereg.ru/b2574.html.

2. Орлова Н.В. Правовая природа выморочного имущества / Н.В. Орлова // Вопросы советского гражданского права. - 1955. - № 6. - С. 107-135.

3. Инструкция Министерства Финансов СССР «О порядке учета и использования конфискованного, бесхозяйного и выморочного имущества» от 30 января 1956 года № 35 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://base.consultant.ru/ cons/cgi/onHne.cgi?req=doc;base=ESU;n=15764.

4. Инструкция Министерства Финансов СССР «О порядке учета, оценки и реализации конфискованного, бесхозяйного имущества, имущества, перешедшего по праву наследования к государству, и кладов» от 19 декабря 1984 года № 185 (в редакции от 13 августа 1991 года) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon.kuban.ru/private/i185.htm.

5. Інструкція, затверджена в дію відповідно до наказу Міністерства Фінансів України Головною державною податковою інспекцією України від 8 червня 1993 року №20 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/z0080-93.

6. Рязановский В.А. Выморочное право / В.А. Рязановский. - Нижний Новгород : Типо-Литография «Нижегородское Печатное Дело», 1914. - 51 с.

7. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним» від 25 серпня 1998 року № 1340 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1340-98-п.

8. Клименко О.М. Спадкування державою / О.М. Клименко // Юриспруденція: теорія і практика. - 2006. - № 4 (18). - С. 20-31.

9. Рябоконь Є.О. Перехід виморочного майна до держави як випадок універсального правонаступництва / Є.О. Рябоконь // Науковий Випуск Чернівецького Університету : збірник наукових праць. - № 105. - Чернівці : Рута, 2001. - С. 41-44.

10. Фурса С.Я. Спадкове право (Нотаріат. Адвокатура. Суд) : [наук.-практ. посібник] / С.Я. Фурса. - К., 2008. - 496 с.

11. Дзера О.В. Цивільне право. Особлива частина : [підручник] / О.В. Дзера. - К. : Юрінком Інтер, 2004. - 1176 с.

12. Барщевский М.Ю. Наследственное право : [учебное пособие] / М.Ю. Барщевский - М. : Белые альвы, 1996. - 192 с.

13. Рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 3 травня 2012 року № 2о/0546/43/12 р [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.reyestГ. court.gov.ua/Review/23831392.

14. Рішення Калінінського районного суду м. Гор- лівки Донецької області від 8 липня 2014 року Справа № 2-0/ 251/47/14 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39664514.

15. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 25 вересня 2013 року Справа № 712/527/13-ц [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/ Review/33708035.

16. Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2015 року Справа № 200/14818/13-ц [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov. ua/Review/42636741.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року № 22-ц/796/11311/2014 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/ Review/41669280.