Після перегляду рішення судом касаційної інстанції гр. Б. звернулась до Верховного Суду України про перегляд рішення суду касаційної інстанції у зв'язку з винятковими обставинами. Після тривалого проміжку часу їй Верховним Судом України було відмовлено у допуску її скарги до даного провадження. Заявниця відповідно до ст. 35 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р. вважала перегляд справи у зв'язку з винятковими обставинами одним із національних засобів правового захисту, а ухвалу Верховного Суду України - остаточним, рішенням. Після отримання цієї ухвали вона у шестимісячний строк звернулась до Європейського Суду з прав людини. Але її заяву було визнано неприйнятною до провадження даного суду за умов, передбачених статтями 34, 35 Конвенції (тобто пропуску шестимісячного строку), оскільки Європейський Суд вирішив, що остаточним внутрішнім рішенням за змістом статті 35 параграфу 1 Конвенції є ухвала суду касаційної інстанції, а не ухвала Верховного Суду України про відмову у допуску до провадження у зв'язку з винятковими обставинами.

Але, на нашу думку, така відмова Європейського Суду не є законною, оскільки за законодавством України до національних засобів правового захисту ЦПК також віднесено провадження про перегляд рішень у зв'язку з винятковими та ново-виявленими обставинами. Законом України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України» від 21 червня 2001 р. №2540-Ш на зміну провадженню про перегляд у порядку судового нагляду рішень, ухвал і постанов суду, що набрали законної сили, було впроваджено перегляд судових рішень у зв'язку з винятковими та нововиявленими обставинами, який за ст. 3474 ЦПК 1963 р. здійснювався колегією суддів у складі суддів Верховного Суду України. За ч. 4 ст. 3476 ЦПК 1963 р. передбачено, що Верховний Суд України розглядав справи за винятковими обставинами у порядку касаційного провадження, тобто передбачалась повторна касація щодо рішень, які набрали законної сили. Водночас в п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК 2004 р. передбачено, що розгляд справ, які раніше розглядались у порядку повторної касації, з набранням чинності ЦПК розглядаються у зв'язку з винятковими обставинами. Частиною 1 ст. 357 ЦПК також передбачено, що розгляд справи у зв'язку з винятковими обставинами є різновидом касаційного провадження.

Сприймаючи Європейський Суд з прав людини як позитивне правове явище, останній при вирішенні питань щодо України повинен враховувати законодавство України про судоустрій та судочинство в Україні, оскільки такі суперечності із формальних ознак можуть істотно впливати на права громадян України щодо реалізації права на справедливе правосуддя. [11]

2. Право оскарження судових рішень у зв'язку з винятковими обставинами

Правом на оскарження судових рішень у зв'язку з винятковими обставинами згідно зі ст. 353 ЦПК наділені:

- сторони та інші особи, які беруть участь у справі;

- особи, які не брали участі у справі, коли суд вирішив питання про їх права і обов'язки. [2]

Щодо осіб, які не брали участі у справі, то вони можуть бути допущені судом до участі в ній за умови доведення суду обставин, що суд вирішив питання про їх права і обов'язки та поважності причин їх відсутності при розгляді справи. Наприклад, суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій відмовили у допуску такої особи до участі у справі як третьої особи з самостійними чи без самостійних вимог щодо предмета спору або ж особа дізналася про рішення суду після його перегляду касаційною інстанцією.

При цьому строк в один місяць з дня відкриття виняткових обставин, який встановлено у ст. 355 ЦПК, свідчить про те, що зі скаргою у зв'язку з винятковими обставинами може звернутися не тільки особа, в якої у новому рішенні неоднаково застосовується судом (судами) касаційної інстанції одне і те саме положення закону, а й та особа, рішення якої передувало останньому рішенню.

Скарга у зв'язку з винятковими обставинами подається безпосередньо до Верховного Суду України згідно з правилами подання касаційних скарг у касаційному провадженні (ч. 2 ст. 355 ЦПК, ч. 2 ст. 327 ЦПК). [9]

Форма і зміст скарги повинна відповідати не тільки вимогам статті 326 ЦПК, а й мати свої специфічні риси.

До скарги повинні бути додані копії судових рішень, які оскаржуються, а також має додаватися рішення чи ухвала суду касаційної інстанції, які свідчать про суперечність ухваленого проти прав особи рішення іншим подібним рішенням, які мають місце у діяльності суду касаційної інстанції. Коли ж підставою для оскарження рішення суду касаційної інстанції стало рішення Європейського Суду з прав людини, то має подаватися копія такого рішення. Ці докази розцінюються як необхідні для розгляду справи. У разі несплати суми судового збору чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи застосовуються правила, встановлені ст. 121 ЦПК, про що суддею-доповідачем протягом десяти днів з дня отримання скарги постановляється відповідна ухвала.

У скарзі слід довести, що суперечність рішень має не тільки формальний характер, а колізія негативно впливає на права та інтереси особи, яка оскаржує рішення. Відсутність посилань на змістовні розбіжності у діяльності суду касаційної інстанції при ухваленні рішень у подібних справах навіть при посиланні на його незаконність не можуть служити підставою для перегляду рішення суду касаційної інстанції.

За розгляд скарги особа сплачує судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, крім п. 2 ст. 354 ЦПК. Але, на нашу думку, особа має звільнятися від цих витрат й у випадку, передбаченому д. 1 ст. 354 ЦПК. Держава має брати на себе всю відповідальність за діяльність своїх органів, включаючи суди різних інстанцій, оскільки саме вони неоднаково застосовували положення закону. Тому в разі обґрунтованого звернення громадян зі скаргою у зв'язку з винятковими обставинами держава має нести всі витрати з розгляду скарги. Якщо ж особи звернулися з метою затягування виконання рішення суду, то за результатами розгляду скарги на них мають покладатися судові витрати. [5]

Наведені положення вважаються теоретичними, але сьогодні громадяни можуть просити суд про відстрочку сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи до ухвалення судового рішення у справі, оскільки такий розгляд зумовлений недоліками у діяльності судів та недоліками у законодавстві.

3. Допуск скарги до провадження у зв'язку з винятковими обставинами

На відміну від касаційного провадження питання щодо допуску скарги до провадження у зв'язку з винятковими обставинами і витребування справи вирішується колегією у складі семи суддів, хоча й без виклику осіб, які беруть участь у справі. У п'ятнадцятиденний строк вирішується питання не тільки про допуск скарги до провадження, а й питання про поновлення строку на оскарження у зв'язку з винятковими обставинами, коли такий строк був пропущений з поважних причин і особа, яка звернулася зі скаргою, доведе цю обставину. Наприклад, коли видача рішення касаційної інстанції ускладнена технічними причинами, то заінтересована особа має не просто очікувати його, а дбати про забезпечення доказів, що вона його не отримувала, зокрема, звертатися з письмовою заявою до суду. [6]

При вирішенні питання про допуск скарги до розгляду її у провадженні у зв'язку з винятковими обставинами слід виділити два варіанти:

1) коли рішення судів суперечать одне одному, то скарга особи може вважатися допущеною до провадження у зв'язку з винятковими обставинами, за умови, якщо хоча б три судді дійшли висновку про необхідність її допуску;

2) у разі ж ухвалення Європейським Судом з прав людини рішення про порушення судами України міжнародних зобов'язань, рішення і діяльність судів має переглядатися в обов'язковому порядку. Така позиція зумовлена тим, що рішення Європейського Суду є обов'язковими для суддів України, тобто є підставою для усунення помилок у діяльності судів України. У зв'язку з цим такі випадки не повинні супроводжуватися відмовою у допуску скарги до провадження Верховного Суду України.

Допуск скарги і витребування справи або відмова у цьому вирішується судом в ухвалі, яка оскарженню не підлягає. Ухвала про допуск скарги і витребування справи надсилається до відповідного суду, в архіві якого зберігається справа, а також копія ухвали надсилається разом з копією скарги особам, які беруть участь у справі, а у разі відмови у допуску - особі, яка подала скаргу. Пропоную надсилати таку ухвалу не тільки учасникам розгляду справи, а й тим особам, які брали участь у справі, на яку посилається скаржник, коли зазначає неоднакове застосування закону. Така позиція зумовлюється тим, що подальше рішення Верховного Суду України може вплинути на їх права та обов'язки і у зв'язку з цим вони мають бути наділені правом висловити свої доводи з приводу розгляду справи у зв'язку з винятковими обставинами.

До повноважень суду віднесено зупинення виконання рішень, скаргу на які було подано у зв'язку з винятковими обставинами, але за умови прийняття скарги до провадження суду. Вважаємо, що таке зупинення може мати місце тоді, коли заявник заявить про це клопотання. Крім того, заявник має відомості про те, у якому стані знаходиться виконавче провадження, тобто рішення виконане повністю або частково. Вирішення цих питань судом можуть оформлюватися в одній ухвалі. [13]

4. Порядок провадження у зв'язку з винятковими обставинами

Розгляд справи у зв'язку з винятковими обставинами є різновидом касаційного провадження. Тому воно і здійснюється за правилами, встановленими ЦПК для касаційного провадження, з урахуванням особливостей, визначених гл. 3 ЦПК.

Справа в порядку провадження у зв'язку з винятковими обставинами розглядається колегією суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України за наявності не менш як двох третин її чисельності.

У частині 1 ст. 357 ЦПК робиться посилання на процедуру розгляду справи касаційною інстанцією, але, фактично, тут слід виділяти декілька особливостей, притаманних провадженню у зв'язку з винятковими обставинами. Допуск скарги до провадження у зв'язку з винятковими обставинами також треба визнати як розгляд скарги, але дворівневий і попередній. Так, спочатку скаргу розглядає суддя-доповідач, потім - колегія у складі семи суддів.

Третій етап - це розгляд скарги колегією суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України за наявності не менш як двох третин її чисельності. Але такий розгляд чітко не сформульований у ст. 357 ЦПК, оскільки не встановлено умов його застосування.

Можливість же розгляду колегією суддів на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України за наявності не менш як двох третин чисельності кожної палати ставиться у залежність від виявлення неоднакового застосування судами касаційної інстанції одного і того самого положення закону. Однак не встановлено, ким було здійснено відповідне виявлення. [11]

Якщо після касаційного розгляду справи виявлено неоднакове застосування судами касаційної інстанції одного і того самого положення закону, то справа розглядається колегією суддів на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України за наявності не менш як двох третин чисельності кожної палати. Головує на спільному засіданні Голова Верховного Суду України або один з його заступників.

Розглядаючи справу в порядку провадження у зв'язку з винятковими обставинами, Верховний Суд України має право:

1) постановити ухвалу про відхилення скарги і залишення рішення, ухвали без змін;