ПРОФЕСІЙНІ ТАЄМНИЦІ: ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ ТА ПРАВОВА ОСНОВА

Бельо Л.Ю., старший викладач кафедри цивільного і трудового права Національний університет «Одеська морська академія»

Анотація

У статті досліджується зміст поняття «професійна таємниця» на основі аналізу норм чинного законодавства, розглядаються особливості деяких різновидів професійної таємниці, а також проаналізовано стан законодавчого регулювання окремих різновидів таємниць.

Ключові слова: професійна таємниця, інформаційні відносини, лікарська таємниця, адвокатська таємниця, нотаріальна таємниця, журналістська таємниця, таємниця усиновлення.

в статье исследуется содержание понятия «профессиональная тайна» на основе анализа норм действующего законодательства, рассматриваются особенности некоторых разновидностей профессиональной тайны, а также проанализировано состояние законодательного регулирования отдельных разновидностей тайн.

Ключевые слова: профессиональная тайна, информационные отношения, лечебная тайна, адвокатская тайна, нотариальная тайна, журналистская тайна, тайна усыновления.

The article explores the content of the concept of “professional secrets” on the basis of the analysis of the norms of the current legislation, examines the features of some varieties of professional secrecy, and also analyzes the state of legislative regulation of certain varieties of secrets.

Key words: professional secrecy, informational dealings, medical secrecy, advocate (lawyer) secrecy, notary secrecy, journalist secrecy, affiliation secrecy.

Сьогодні життя кожної людини неможливо уявити без звернення за допомогою до кваліфікованих працівників у галузі права, різних сферах економіки, фінансів, медицини. Цивілізовані способи ведення бізнесу, забезпечення безпеки, якісний рівень життя, охорона здоров'я, реалізація й захист прав, свобод та інтересів громадян передбачають необхідність професійної допомоги та безпосередньої участі фахівців для супроводу кожного етапу господарської й іншої діяльності.

Отримуючи юридичні чи інші послуги на професійній основі, юридичні особи та фізичні особи формують інформаційні відносини. Для підвищення рівня захисту прав людини та зміцнення контакту між особою (клієнтом) і суб'єктом збереження інформації дедалі частіше застосовується поняття таємниці, яка може розглядатись із різних аспектів. Це матеріали, документи, інші відомості, якими користується особа в процесі та у зв'язку з виконанням своїх професійних обов'язків, які забороняється розголошувати в будь-якій формі [1]; охоронювана законом інформація, яка була довірена або стала відома особі (утримувачу) виключно у зв'язку з виконанням своїх професійних обов'язків, не пов'язаних із державною й муніципальною службою, розголошення якої може спричинити збитки правам і законним інтересам іншої особи (довірителя), яка довірила ці відомості, що не є державною чи комерційною таємницею. Такевужче значення таємниці надають І.Л. Бачило, Б.А. Кормич [2, с. 177], В.М. Лопатін [3, с. 538], А.А. Рожнов [4, с. 14], І.В. Смолькова [5, с. 23].

Тому визначення особливостей, які виокремлюють певні види таємниць, є актуальним для кращого розуміння самого поняття професійної таємниці.

Професійна таємниця визначається як узагальнена назва відомостей, якими володіє особа у зв'язку з виконанням нею професійної діяльності та розголошення яких заборонене. В Україні такими є відомості, що становлять адвокатську, банківську, лікарську, комерційну, нотаріальну, службову таємницю, таємницю листування, телефонних розмов, поштових відправлень, інших повідомлень, таємницю сповіді, таємницю усиновлення тощо.

Для окремих категорій громадян законодавством встановлений обов'язок зберігати в таємниці певні відомості про осіб, які їм стали відомі у зв'язку з виконанням професійних чи службових обов'язків.

На думку М.В. Рудика, професійна таємниця являє собою окремий блок інформаційних відносин, захист від несанкціонованого розповсюдження яких є прямим обов'язком суб'єкта у зв'язку з виконанням професійних функцій. Таким чином, в основі професійної таємниці лежить професійна діяльність особи. Тобто відомості, які становлять предмет професійної таємниці, отримуються особою саме внаслідок здійснення професійної діяльності.

Обов'язок збереження медичної інформації про стан здоров'я пацієнта, медичну допомогу, наявність захворювання, діагноз, способи діагностики, лікування й профілактики, ризики, пов'язані з медичним втручанням, інші дані медичного характеру про пацієнта покладений на сучасних лікарів та інших медичних працівників. Лікарська таємниця - це конфіденційна інформація про звернення громадянина за медичною допомогою, відомості, отримані у зв'язку з лікуванням, тощо. Вона забезпечується морально-правовими гарантіями. Суб'єктами відповідальності за умисне або з необережності розголошення лікарської таємниці є особи, яким така інформація відома у зв'язку з виконанням професійних обов'язків. Інформація втрачає статус лікарської таємниці, якщо на це є згода пацієнта.

Згідно із чинним в Україні законодавством керівники установ охорони здоров'я можуть порушити лікарську таємницю, коли цього потребують інтереси здоров'я населення, тобто в разі крайньої необхідності. Допустиме розголошення лікарської таємниці може поставати також з об'єктивного характеру деяких форм надання медичної допомоги, коли втрачається конфіденційність стосунків пацієнта та медичної установи.

Закон України «Про психіатричну допомогу» передбачає можливість застосування за рішенням суду примусових заходів медичного характеру. Відомості, що становлять лікарську таємницю, можуть надаватись і без згоди пацієнта у зв'язку із запитом органів дізнання й слідства, прокурора та суду в інтересах розслідування або судового розгляду справи [6, с. 4]. Медичний працівник зобов'язаний давати показання стосовно стану пацієнта, якщо це стосується розслідування злочину, як свідок. За протиправне розголошення лікарської таємниці законодавством передбачена дисциплінарна, адміністративна або кримінальна відповідальність. Лікарська таємниця забезпечена як морально-етичними, так і державними гарантіями, проте існує багато випадків викриття лікарської таємниці без дозволу пацієнта. Така особливість лікарської таємниці, що вирізняє її серед інших професійних таємниць, зумовлена важливістю цієї інформації для благополуччя та здоров'я інших осіб.

Професійна юридична таємниця (адвокатська та нотаріальна) є фундаментальною традицією у світовій юридичній практиці. Там, де панує право, завіса конфіденційності не може бути піднята, навіть якщо приховані відомості мають суттєве значення для справи.

Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» збереження адвокатської таємниці є професійним обов'язком адвоката [7].

Для збереження адвокатської таємниці не обов'язково закріплювати відносини між адвокатом і клієнтом у договорі про надання правової допомоги. Збереження адвокатської таємниці є обов'язком будь-якого адвоката в його професійній діяльності та всіх осіб, які в ході своєї професійної діяльності отримують відомості, що охороняються адвокатською таємницею.

Одним із різновидів професійних таємниць є таємниця нотаріуса. Як і адвокатська таємниця, вона регламентована нормативно-правовими актами та заснована на етико-моральних засадах професії нотаріуса.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов'язаний зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій. Обов'язок додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій поширюється також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків.

Коло обставин, які входять до предмета професійної таємниці, законом не визначається. Тобто особа, яка звертається до нотаріуса, може відчувати себе повністю захищеною на законодавчому рівні. Нотаріус може не давати жодних свідчень стосовно інформації, яку він отримав під час здійснення своїх професійних обов'язків [8, с. 10].

Нотаріальна таємниця є всеохоплюючою, як і адвокатська таємниця. Перелік відомостей, що охороняються нотаріальною таємницею, не є вичерпним. Особами, які зберігають нотаріальну таємницю, є нотаріус, особа, уповноважена виконувати нотаріальні дії, помічник нотаріуса, особи, які перебувають у трудових відносинах із нотаріусом.

Варто враховувати, що така позиція можлива лише тоді, коли нотаріус не звільнений від обов'язку зберігати професійну таємницю особою, яка довірила йому ці відомості. Додержання таємниці встановлене в інтересах конкретних осіб, щодо яких вчиняли нотаріальну дію. Однак у їхніх же інтересах ця інформація може бути розголошена (наприклад, коли вона виправдовує таку особу).

Неоднозначним є порядок реалізації цієї норми та процесуальне оформлення дозволу на розголошення таємниці. Дозвіл мав би оформлюватись окремим процесуальним документом, підписаним особою, в інтересах якої встановлено таємницю. Однак можливе включення до протоколу допиту підозрюваного (обвинуваченого), свідка або потерпілого окремого питання про те, чи дозволяє він нотаріусу дати свідчення про обставини вчинення певної нотаріальної дії. Якщо на це питання одержано позитивну відповідь, можна вважати, що дозвіл отримано.

Факт порушення нотаріальної таємниці зазвичай не є підставою недійсності правочину, проте в комплексі з іншими порушеннями свідчить про наявні відхилення від установлених законом процедур вчинення нотаріальних дій. Неправильним і несправедливим є те, що законодавцем на сьогодні належним чином не оцінена важливість дотримання нотаріальної таємниці та не встановлена відповідальності за її порушення. Через це на практиці існує чимало випадків, коли, незважаючи на те, що факт порушення встановлюється в судовому засіданні та вважається доведеним, притягнення нотаріуса чи іншої винної особи до відповідальності не відбувається через відсутність необхідної для цього правової норми.

Тобто захист нотаріальної таємниці не відбувається на належному рівні в Україні.

Слідча таємниця є подібною за своїм характером до адвокатської та нотаріальної таємниць, оскільки зумовлена характером певної професійної діяльності. Однак, на відміну від інших таємниць, вона є найбільш номінальною, оскільки не гарантується професійними морально-етичними засадами чи покаранням за її розголошення, що передбачено на законодавчому рівні. Широке коло суб'єктів, які зберігають таку таємницю, та відкритість судових засідань роблять збереження цієї таємниці неможливим у більшості випадків. Слідчу таємницю становить інформація, яка стала відома оперативним працівникам, слідчим, посадовим особам, службовому персоналу та обслуговуючому персоналу органів прокуратури, Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України під час здійснення ними своїх професійних обов'язків та розголошення якої може завдати шкоди оперативним заходам, розслідуванню, дізнанню або створити загрозу життю людини.