Таким чином, заявления клопотань є важливим засобом . захисту.Згідно зі ст. 129 КПК України слідчий, який одер-жав клопотання,зобов'язаний розглянути в строк не біль-ше трьох діб і задовольнити їх, якщо обставини, про вста-новлення яких заявлені клопотання, мають значення для справи; Про результати розгляду клопотання повідомля-єтеся особа; яка заявила клопотання. Про повну або част-кову відмову в клопотанні складається мотивована постанова.Звідси випливають і важливі для захисника висновки:

1)слідчий зобов'язаний задовольнити клопотання яке має значення для справи;

2)слідчий зобов'язаний мотивувати відмову в задово-ленні клопотання захисту;

3)захисник вправі заявити слідчому відвід, якщо тойпорушив вимоги ст. 129 КПК України;

4)захисник має право оскаржити відмову слідчого у задоволенні клопотання прокурору (статті 234, 235 КПК України); а відмову прокурора -- прокуророві вищого рівня(ст. 236 КПК України);

5)відмова слідчого у задоволенні клопотання не поз-бавляє захисника можливості заявити його повторно, якщо з”аявляться нові дані. :

Отже, коли саме заявляти клопотання -- на початку слідства або в кінці,-адвокат вирішує сам у кожному конкретному випадку. Кожне клопотання, -- це «лакмусо-вий папірець» на перевірку слідчого на об'єктивність. Треба мати на увазі, що після закінчення попереднього слідства слідчий обмежений у часі для вчинення додатко-вих слідчих дій, а тому «доцільно заявляти клопотання тоді, коли у слідства є достатній запас часу

Надання доказів Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незакон-ним шляхом, а також на припущен-нях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ці конституційні формули ще чекають свого ґрунтовного вивчення й упровадження в судову практи-ку. «Законодавче закріплення недопустимості доказів дає змогу не пустити в судовий процес чутки, здогадки, думки і документи, джерело яких невідоме; докази, одержані не-законним шляхом або особою, яка не має на це права.Всі подібні докази юридичне хибні і тому не можуть викори-стовуватись у процесі доказування». В Україні не діє принцип коли доказ, одержаний незаконним шляхом, тягне недійсність всіх інших пов'язаних з ним доказів, а отже, як наслідок і виправдувальний вирок. Норми Конституції дуже важко пробивають собі дорогу, бо їм протидіє колосальна інер-ція старої правосвідомості не тільки правоохоронних, а й судових органів. У КПК України немає конкретної статті, яка б розвива-ла конституційну норму щодо недопустимості доказів, а Пленум Верховного Суду України висловився з цього пи-тання тільки загальними фразами. На попередньому слідстві адвокат подає докази переваж-но шляхом заявления клопотань. Відповідно до ст. 48 КПК України та Закону України «Про адвокатуру» захисник має право подавати докази, а також збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази у справі зокрема одержувати документи або їх копії від підприємств,установ,організацій,об'єднань,опитувати громадян; озна- йомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях

з необхідними документами і матеріалами, отримувати: пись-мові висновки фахівців з питань, що потребують спеціаль-них знань. .

Звичайно, відповіді фахівців не можуть замінити вис-новків експертизи, проте вони можуть бути використані для оскаржування обвинувальної версії або обґрунтуван-ня клопотання захисника про призначення експертизи або спростування висновків проведеної експертизи.

Опитуючи громадян, їх потрібно поінформувати про мету опитування і про те, що їх можуть згодом допитати як свідків, роз'яснити про відповідальність свідка за даван-ня неправдивих показань, викласти пояснення свідка пись-мово та одержати його підпис, а якщо громадянин, якого опитують,не заперечує, то й записати його пояснення на диктофон. Результати опитування доцільно оформити за аналогією з протоколом допиту свідка. Звідси логічно випливає питання, що з ними робити, якщо опитувана осо-ба своїми поясненнями викриває підзахисного. Адже за-хисник зобов'язаний подавати в суд докази, які свідчать на користь підзахисного, спростовують підозру чи обви-нувачення, пом'якшують або виключають кримінальну відповідальність його клієнта.

Очевидно, що за таких обставин захисник не може заяв-ляти клопотання про допит такого свідка, щоб не перетво-ритися на представника обвинувачення. Результати тако-го опитування потрібно обговорити із підзахисним, щоб виробити відповідну позицію та з'ясувати ставлення клієн-та до такого потенційного свідка.

І ще одна проблема -- як бути, якщо опитувану особу вже допитував слідчий? Оскільки законом не передбачено обмежень для подібних випадків, таке опитування можли-ве. Однак при цьому слід бути особливо уважним; щоб не вчинити дій, які можна кваліфікувати як перешкоджання встановленню істини чи схиляння особи до відмови від показань, чи до давання свідомо неправдивих показань.

Коли подавати докази -- це питання тактики захисту. Про тактику і стратегію слідства написано чимало, але ж і адвокат повинен планувати тактику захисту, подаючи до-кази з урахуванням реальних обставин або навіть утри-муючись від їх подання. Багато залежить від того, на-скільки добросовісно й об'єктивно хоче розібратись у справі слідчий.

Проте адвокатська практика нерідко свідчить про упе-редженість слідчого, його тенденційність і обвинувальний ухил. І це викликано не особливостями особи слідчого, а тими об'єктивними умовами й обставинами, в яких:цей слідчий працює. Від нього вимагають результат. До того ж ці обставини й умови не зникають і не можуть зникнути навіть тоді, коли слідство веде прокурор. Це зрозуміло. Міняються ті, хто розслідує кримінальну справу, але не змінюються обставини справи та об'єктивні умови її руху.

Клопотання про приєднання додаткових матеріалів не може бути відхилено під приводом їх недостовірності, адже як докази у процесі доказування виступають «фактичні дані», достовірність яких перевіряється

В ході ознайомлення з матеріалами справи зіставляються й аналізуються докази, формуються окремі елементи правової позиції адвоката, намічаються питання, які необхідно з'ясува-ти у підзахисного і при провадженні слідчих і судових дій, з яких й необхідно заявити клопотання.

Дані попереднього слідства, які стали відомі адвокату з зв'язку з виконанням ним професійних обов'язків, можуть бути розголошені тільки з дозволу слідчого або прокурора (ч.2 ст. 9 Закону про адвокатуру). Адвокати, винні в розголошен- ні таких даних, несуть кримінальну відповідальність за ст. 181Кримінального кодексу.

Адвокат не вправі здійснювати слідчих і судових дій по збиранню і перевірці доказів, бо це за чинним законодавством є виключною компетенцією слідчих органів, прокурора, судді і суду. Але він має право збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в кримінальних та інших справах, зокрема: запитувати і одержувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян -- за їх згодою; ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними документами і мате-ріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється зако-ном; отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань (ст. 6 Закону про адвокатуру, ч.3 ст. 48 КПК).

Ці документи, а також предмети, що можуть мати значен-ня для справи як речові докази, адвокат вправі подати слідчим органам, прокурору, судді і суду (ч. 2 ст. 66 КПК), які, приєднавши до кримінальної справи, використовують їх як джерела доказів.

Ознайоилення з матеріалами справи.

Ознайоилення з матеріалами справи є важливим відповідальним моментом, який адвокати іноді недооцінюють.Окремі захисники вважають достатнім ознайомитись з обвинувальним висновком та перепровірити відповідність його тексту наявним у справі доказам, зробивши відповідні виписки пояснень свідків,висновків експертиз.У більшості європейських країн (наприклад, в Чехії, вСловаччині) слідчий на прохання адвоката надає копії

всіх документів справи (іноді за певну плату за ксероко-піювання). Українські захисники такої можливості, нажаль, поки що не мають.

1. Перед ознайомленням адвокат повинен вимагати:

а) щоб справа була пронумерована і прошита Нумера-ція має бути зроблена ручкою, а не олівцем;

б)щоб були пред'явлені для огляду речові докази,закри-ті пакети та додатки (наприклад, бухгалтерські документи);

в) щоб було надано достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи.

Це далеко Не повний перелік вимог,які повинен постави-ти перед слідством адвокат, ознайомлюючись зі справою.Принципи записів можуть бути різні. Водночас з ознайомленням проводиться серйозна аналітична робота,тому записи варто систематизувати за епізодами, особами або в іншому порядку. Це допоможе краще використати одержані дані.

3. Не слід поспішати із заявленням клопотань. У прото-колі про ознайомлення з матеріалами справи можна вка-зати, що клопотання буде подано пізніше.

Якщо ознайомлення зі справою триває протягом трива-лого часу, слідчим рекомендують складати графіки, вказуючи, коли і які саме матеріали будуть пред'явлені захисни-кові й обвинуваченому. Звичайно, графік -- це робочий, а

не процесуальний документ, тому закон Не зобов'язує за-хисника, його підписувати..

Про відмову у задоволенні клопотань, поданих за результатами ознайомлення зі справою, слідчий виносить мотивовану постанову, яка може бути оскаржена прокурору.

З дозволу слідчого захисник може бути присутній при проведенні слідчих дій які,здійснюються за клопо-таннями, поданими обвинуваченим або адвокатом. Після вчинення додаткових слідчих дій слідчий зобов'язаний ознайомити обвинуваченого і його захисника з матеріаламисправи.

Особливо уважно слід ознайомлюватись з тими показан-нями і доказами, які свідчать на користь обвинувачено-го.

Складаючи обвинувальній висновок, слідчий зазна-чає свідків, яких рекомендують викликати до суду. Тих свідків, які дають показання на користь обвинуваченого, до списку, як правило, не вносять. Тому ретельно випи-сані пояснення таких свідків дадуть можливість обґрун-тувати клопотання про їх виклик до суду