рада національної безпеки і оборони України

ЗМІСТ

ВСТУП

РАДА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ ТА ЇЇ РОЛЬ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

1. Статус РНБО

2. ПОВНОВАЖЕННЯ РНБО

3. СКЛАД І СТРУКТУРА РАДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ

4. ПОРЯДОК ФУНКЦІОНУВАННЯ РАДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Як відомо, Конституція України уповноважує Главу держави забезпечувати державну незалежність і національну безпеку; бути Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначати на посади та звільняти з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснювати керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави (п. 1 ч. 1 ст. 106 Конституції); очолювати Раду національної безпеки та оборони України (п. 18 ч. 1 ст. 106 Конституції), яка координує і контролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони (ч. 2 ст. 107 Конституції); вносити до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймати рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України формувань (п. 19 ч. 1 ст. 106 Конституції); приймати відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України (п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції) [4] тощо. При цьому значну частину своїх безпекових і оборонних завдань, функцій і повноважень Президент України реалізує через діяльність Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО).

Після того, як Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 р. № 2222-IV був визнаний Рішенням Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 р. № 20-рп (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) неконституційним у зв'язку з порушенням конституційної процедури його розгляду та прийняття і втратив свою чинність [14], в Україні відбувся перехід до президентсько-парламентської форми державного правління. Зазначене дає можливість стверджувати не лише про посилення в 2010 р. повноважень Президента України, а й про зростання ролі РНБО в забезпеченні реалізації безпекових і оборонних функцій та повноважень глави держави. Це, у свою чергу, вимагає переосмислення теоретико-методологічних основ організації та діяльності РНБО й належного використання потенціалу цієї авторитетної інституції у вітчизняному державотворенні та правотворенні.

Як відомо, проблеми правового статусу Ради національної безпеки та оборони досліджували такі вітчизняні вчені-конституціоналісти, як В. О. Антонов, Ю. Г. Барабаш, Є. Я. Кравець, І. М. Петрів, О. В. Скрипнюк, З. Д. Чуйко, Ю. С. Шемшученко та ін. [3, 676-727; 6; 15; 2, 760-799; 1]. Відповідні дослідження проводилися і в інших галузях юридичної науки. Окремо слід відзначити, що нині в Україні існує самостійна наукова спеціальність «Національна безпека».

Заразом було б передчасним стверджувати про вичерпність результатів цих наукових досліджень для сучасної правотворчої і правозастосовної практики у сфері національної безпеки та оборони. Відповідна проблематика зберігає свою актуальність донині, а конституційно-правовий статус РНБО вимагає свого удосконалення на рівні і теоретико-методологічного, і законодавчого забезпечення.

РАДА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ ТА ЇЇ РОЛЬ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

1. СТАТУС РНБО

Згідно із ч. 1 та 2 ст. 107 Конституції України, РНБО є координаційним органом при Президентові України, на який Основним законом покладається координація та контроль діяльності органів виконавчої влади у сферах національної безпеки та оборони [4]. Тобто РНБО є допоміжним органом при Президентові України зі спеціальною компетенцією, діяльність якого дає можливість главі держави повно й ефективно забезпечувати правовий режим національної безпеки та оборони. Первинним елементом конституційно-правового статусу РНБО, на нашу думку, є встановлений Основним законом порядок формування її персонального складу, оскільки легітимність РНБО визначається саме легітимністю її формування. Відповідно до частини третьої статті 107 Конституції України, Головою РНБО за посадою є Президент України. Це є логічним з огляду на те, що саме глава держави конституційно визначений як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України, гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції Украї-ни, прав і свобод людини і громадянина (п. 17 ч. 1 ст. 107, ст. 102 Конституції). У разі дострокового припинення повноважень Президента України виконання обов'язків Голови РНБО на період до обрання і вступу на пост новообраного глави держави, згідно зі ст. 108-110 Основного закону [4], здійснює Прем'єр-міністр України.

Персональний склад РНБО формує Президент України. Окрім того, згідно зі ст. 107 Конституції України, до складу РНБО за посадою входять Прем'єр-міністр України, Міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України. У засіданнях РНБО також може брати участь Голова Верховної Ради України. Щоправда, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» містить положення про те, що «членами РНБО можуть бути керівники інших центральних органів виконавчої влади» [12]. Таке законодавче застереження, на наш погляд, суперечить Конституції України, ч. 4 ст. 107 якої визначає дискреційне право Президента України формувати персональний склад РНБО і не встановлює жодних обмежень щодо його реалізації главою держави.

2. ПОВНОВАЖЕННЯ РНБО

Важливою складовою частиною конституційно-правового статусу РНБО є її завдання, функції та компетенція. Так, реалізуючи покладені на неї Конституцією та законами України завдання у сфері забезпечення національної безпеки та оборони, РНБО здійснює функції, визначені в ст. 3 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України», а саме:

1) вносить пропозиції Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки та оборони;

2) координує та здійснює контроль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки та оборони в мирний час;

3) координує і здійснює контроль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки та оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану і при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України [12].

Таким чином, можна зробити висновок, що основними функціями РНБО є програмні, нормопроектні, організаційно-правові, координаційно-мобілізаційні, контрольні функції, а також функція стратегічного планування у сфері забезпечення національної безпеки та оборони України. Хоча, окрім названих основних функцій, РНБО здійснює й низку інших: науково-дослідних, інформаційно-аналітичних, кадрових, матеріально-технічного та фінансового забезпечення тощо.

Задля реалізації цих функцій РНБО наділена законодавчо визначеними повноваженнями, тобто системою прав і обов'язків, які визначають компетенцію РНБО щодо покладених на неї Конституцією та законами України завдань і функцій. Компетенція РНБО системно визначається в ст. 4 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» [12]. Наведемо основні види повноважень РНБО щодо виконання покладених на неї завдань і функцій. По-перше, РНБО наділена широкими програмними повноваженнями у сфері національної безпеки та оборони, а саме: щодо визначення стратегічних національних інтересів України, концептуальних підходів і напрямів забезпечення національної безпеки та оборони України в політичній, економічній, соціальній, воєнній, науково-технічній, екологічній, інформаційній, інших сферах.

РНБО має вагомі повноваження щодо нормопроектного забезпечення діяльності Президента України у сфері національної безпеки і оборони, а саме стосовно: розробки державних програм, доктрин, законів України, указів Президента України, директив Верховного головнокомандувача Збройних сил України, міжнародних договорів, інших нормативних актів та документів із питань національної безпеки і оборони; удосконалення проекту Закону України про Державний бюджет України по статтях, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки та оборони; ініціювання розроблення нормативних актів і документів із питань національної безпеки та оборони; підготовки питань оголошення стану війни, загальної або часткової мобілізації, введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях, оголошення в разі потреби окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації. Також слід зазначити, що фактично всі результати діяльності РНБО втілюються в її рішеннях, що також вимагає відповідної нормо-проектної діяльності, котра здійснюється Апаратом РНБО. РНБО має значні повноваження організаційно-правового (інституційного) змісту у сфері національної безпеки та оборони, зокрема, щодо удосконалення системи забезпечення національної безпеки та організації оборони, утворення, реорганізації та ліквідації органів виконавчої влади у цій сфері; здійснення заходів політичного, економічного, соціального, воєнного, науково-технічного, екологічного, інформаційного та іншого характеру відповідно до масштабу потенційних і реальних загроз національним інтересам України. Таким чином, можна стверджувати, що на сьогодні РНБО має всі підстави для того щоб стати одним із потужних центрів реалізації адміністративної реформи, запровадженої в дію Указом Президента України від 9 грудня 2010 р. № 1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» [9].

На РНБО покладаються повноваження щодо координації мобілізаційних робіт у сфері національної безпеки та оборони. Так, РНБО координує переведення центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також економіки країни на роботу в умовах воєнного чи надзвичайного стану; діяльність органів місцевого самоврядування в межах наданих повноважень під час уведення воєнного чи надзвичайного стану; діяльність органів виконавчої влади з попередження збройної агресії, організації захисту населення та забезпечення його життєдіяльності, охорони життя, здоров'я, конституційних прав, свобод і законних інтересів громадян, підтримання громадського порядку в умовах воєнного й надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.