У цьому контексті (насамперед із метою порівняння) додамо, що Закон Української РСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування» від 7 грудня 1990 р. визначив основні принципи місцевого самоврядування, серед яких ключовими є самостійність і незалежність рад народних депутатів, органів територіального громадського самоврядування, економічна й фінансова самостійність території, самофінансування та самозабезпечення, оптимальна децентралізація тощо (ст. 3). Що стосується згаданого принципу оптимальної децентралізації, то нині в процесі конституційної реформи він отримав розвиток у пропозиціях сучасних науковців Ю.Г. Барабаша, А.О Селівано- ва та Ю.С. Шемшученка. Вони пропонують закріпити такий принцип Європейської хартії місцевого самоврядування, як субсидіарність [15; 17; 18]. Саме цей принцип покладено в основу ст. 143 проекту Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)». Натомість за радянським законом розпорядження й управління комунальною власністю здійснювали відповідні ради народних депутатів та уповноважені ними інші органи місцевого самоврядування (ст. 7). На законодавчому рівні тоді закріплювалось, що місцеві ради народних депутатів у межах своєї компетенції самостійно розробляють, затверджують і виконують бюджети відповідних територій в інтересах населення (ст. 12).

У контексті сучасної децентралізації варто згадати Ф.І. Сербана, який обов'язковою умовою існування дієвого інституту самоврядування називає формування більшої частини доходів місцевих бюджетів за рахунок місцевих податків і зборів, які самостійно встановлюються органами самоврядування [19, с. 11]. На наше переконання, це стане реалізацією права адміністративно-територіальних утворень на економічну самостійність.

Як відомо, у попередньому законодавстві проголошувалось, що голова ради був водночас головою виконавчого комітету (ст. 42). Сьогодні є пропозиції щодо утворення виконавчих комітетів у складі районних та обласних рад, які є органами місцевого самоврядування, представляють і реалізують спільні інтереси територіальних громад району й області [20, с. 28].

Виконавчий комітет рад народних депутатів підпорядковувався та був підзвітним лише відповідній раді (ст. 51 Закону Української РСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування»), що скасовувало подвійну підпорядкованість виконавчих і розпорядчих органів місцевого самоврядування.

Висновки. У 1990-1991 рр. було прийнято низку нормативно-правових актів, які сприяли вдосконаленню системи державного управління й місцевого самоврядування України. Закони, що стосувалися становлення інституту Президента Української РСР, забезпечували повне відсторонення союзних органів влади й управління від керівництва республікою, передачу виконавчої влади Президентові Української РСР, а також регулювали його правовий статус.

Нормативні акти, які містили положення про систему державного управління, стали правовою базою для утворення самостійного органу виконавчої влади. Новоутворений орган - Кабінет Міністрів Української РСР - не мав тісного зв'язку з таким союзним центром радянського минулого, як Рада Міністрів Української РСР. Усі питання щодо центральних органів державного управління республіки відтепер повністю вирішувались на республіканському рівні без втручання союзних центральних органів державного управління.

Закон Української РСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування» на час свого прийняття був достатньо демократичним. Його прийняття можна вважати спробою трансформувати місцеві ради всіх рівнів в органи місцевого самоврядування, що суперечило самій побудові радянської держави, у якій ради всіх рівнів були підконтрольними центру. Сучасні конституційні зміни та децентралізація влади, спираючись на попередній досвід конституційного закріплення місцевого самоврядування, підвищують статус органів місцевого самоврядування.

Таким чином, законодавча база, розроблена для проведення реформування системи державного управління й місцевого самоврядування Української РСР 1990-1991 рр., була основою становлення органів державної влади незалежної України. Сьогодні під час проведення конституційної реформи необхідно осмислити та проаналізувати, що вдалося, а що ні й чому. Це насамперед дозволить врахувати недоліки та виправити їх, тобто набутий досвід стане в нагоді на сучасному етапі державного будівництва й законодавчої діяльності.

Список використаних джерел

1. Про вибори Президента Української РСР : Постанова Верховної Ради Української РСР від 21 червня 1991 р. № 1228-ХІІ // Відомості Верховної Ради УрСр - 1991. - № 31. - Ст. 402.

2. Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР : Закон Української РСР від 5 липня 1991 р. № 1293-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР - 1991. - № 33. - Ст. 445.

3. Про Президента Української РСР : Закон Української РСР від 5 липня 1991 р. № 1295- ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР - 1991. - № 33. - Ст. 446.

4. Про вибори Президента Української РСР : Закон Української РСР від 5 липня 1991 р. № 1297-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР - 1991. - № 33. - Ст. 448.

5. Про утворення Кабінету Міністрів Української РСР : Закон Української РСР від 18 квітня 1991 р. № 980-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 19. - Ст. 230.

6. Про внесення змін до пункту 4 статті 108 Конституції (Основного Закону) Української РСР : Закон Української РСР від 18 квітня 1991 р. № 983-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 19. - Ст. 233.

7. Про призначення Прем'єр-міністра Української РСР : Постанова Верховної Ради Української РСР від 18 квітня 1991 р. № 984-ХІІ // Відомості Верховної Ради УрСР. - 1991. - № 19. - Ст. 234.

8. Про структуру державного управління Української РСР : Постанова Верховної Ради Української РСР від 18 квітня 1991 р. № 981-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 19. - Ст. 231.

9. Про надання додаткових повноважень Голові Верховної Ради Української РСР у зв'язку із утворенням Кабінету Міністрів Української РСР : Постанова Верховної Ради Української РСР від 18 квітня 1991 р. № 982-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 19. - Ст. 232.

10. Про проект Закону Української РСР про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) Української РСР у зв'язку із удосконаленням системи державного управління : Постанова Верховної Ради Української РСР від 15 квітня 1991 р. № 938-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 19. - Ст. 237.

11. Про перелік міністерств та інші центральні органи державного управління Української РСР : Закон Української РСР від 13 травня 1991 р. № 1030б-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 26. - Ст. 290.

12. Про зміни і доповнення до Конституції (Основного Закону) Української РСР у зв'язку з вдосконаленням системи державного управління : Закон Української РСР від 21 травня 1991 р. № 1048-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 26. - Ст. 294.

13. Про освіту : Закон Української РСР від 23 травня 1991 р. № 1060-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 34. - Ст. 451.

14. Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування : Закон Української РСР від 7 грудня 1990 р. № 533-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 2. - Ст. 5.

15. Шемшученко Ю.С. Концептуальні проблеми регіональної політики і децентралізація влади в Україні в контексті євроінтеграційних процесів / Ю.С. Шемшученко // Віче. - 2015. - № 12. - С. 3-6.

16. Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади) : проект Закону України від 1 липня 2015 р. № 2217а [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pk/zweb2/webproc4_1?pf3511=55812.

17. Барабаш Ю.Г. Децентралізація влади - вимога часу і народу / Ю.Г. Барабаш, А.О. Селіванов // Голос України. - 2014. - № 134. - С. 4-5.

18. Баймуратов М.О. Децентралізація та компетенція місцевого самоврядування в Україні / М.О. Баймуратов // Віче. - 2015. - № 12. - С. 14-17.

19. Сербан Ф.І. Федералізація чи децентралізація. Виклики часу / Ф.І. Сербан // Юридична наука. - 2015. - № 1. - С. 7-14.

20. Шемшученко Ю.С. Конституція і виборчий процес в Україні / Ю.С. Шемшученко // Віче. - 2015. - № 16. - С. 26-29.