Важко сказати, яких форм набуде "зелений терор”, які методи візьме на озброєння, але прихід його в нашу дійсність цілком імовірний. Якщо ядерні злочинці лише мріють про бомбу і загрожують уявною зброєю, а "зелений терор" існує лише в прогнозах експертів, то повітряні терористи давно перейшли до діла. Їхні методи з кожним роком стають усе більш досконалими, добре продуманими, відпрацьованими. В сучасній історії найгучнішими актами терору є вбивство Джона Кеннеді, Джавахарлала Неру, Індіри та Раджива Ганді, замах на Шарля де Голля. Ціла низка вбивств відбулася у сучасній України (Георгій Гонгадзе, Вадим Гетьман, Володимир Щербань). Отже, можна зробити висновок, що тероризм - це передовсім метод ціледосягнення, принциповою основою якого є застосування або погроза застосування насильства. Слід окремо розрізняти міжнародний та державний (зовнішній і внутрішній) тероризм. МІЖНАРОДНИЙ ТЕРОРИЗМ. Міжнародним кримінальним злочином терористичний акт кваліфікується у таких випадках: терористичний акт, спрямований проти осіб, які користуються міжнародним захистом; підготовка до злочину здійснюється в одній країні, а скоюється в іншій; терористи, скоївши терористичний акт в одній країні, переховуються в іншій, і постає питання про їх видачу. ДЕРЖАВНИЙ ТЕРОРИЗМ. Внутрішній державний терор визначає жорстке ставлення державної влади всередині самої країни у ставленні до політичних противників, до опозиції всередині країни і за її межами (встановлення у 60-х роках фашистської диктатури чорних полковників у Греції, террор військової хунти Піночета у Чілі тощо). Зовнішній державний терор передбачає агресивну колоніальну політику, загарбання чужих територій (монголо-татарське ярмо на Русі, поневолення Індії Великобританією, загарбання територій в Азії, Африці, Латинській Америці). Реальну загрозу міжнародній стабільності та безпеці становить сьогодні проблема незаконної торгівлі усіма видами озброєнь та військової техніки, боєприпасами, вибуховими речовинами, технологіями оборонного та подвійного застосування, окремими видами сировини, матеріалами, що використовуються при розробці або виробництві озброєння, військової та спеціальної техніки, експорт та імпорт яких підлягає контролю згідно з міжнародними угодами. Міжнародний досвід свідчить, що зниження активності терористичної діяльності можливе лише за умови протидії з боку держави скоординованими зусиллями спеціально сформованих сил. Міжнародне співробітництво у боротьбі з міжнародним тероризмом виникло в 30-х роках нинішнього століття. 1934 р. - Мадридська конференція з уніфікації кримінального законодавства, 1937 р. - підписання конвенції "Про попередження і покарання тероризму”; конвенція "Про створення міжнародного кримінального суду”, Додатковий протокол 1977 р. до Женевських конвенцій про захист жертв війни. [2] Зауважимо, що чинне законодавство в Україні не відповідає сьогоднішнім реаліям боротьби з тероризмом. Зокрема, відсутня фіксація деяких проявів тероризму. Наприклад, загроза застосування насильства, в тому числі заподіяння тяжких тілесних ушкоджень стороннім особам. Існує невідповідність санкцій деяких норм Кримінального кодексу, якими встановлена відповідальність за конкретні злочинні діяння, пов'язані з тероризмом, ступеневі їх суспільної небезпеки. Необхідність доповнень до чинного законодавства зумовлена вступом України до Ради Європи і приєднання до низки міжнародних конвенцій з питань боротьби зі злочинністю, в тому числі з тероризмом [6; 9]. На жаль, у нашому суспільстві відбуваються такі негативні явища та процеси, які створюють реальну загрозу вибуху тероризму в нашій державі: глибока соціально-економічна криза, протистояння політичних сил, наростання проявів сепаратизму, зубожіння та люмпенізація значної частини населення при дуже невеликому прошарку "середнього класу”, зрощення кримінальних, бізнесових і державних структур, корумпованість державного апарату, організована злочинність, незаконний обіг зброї, девальвація моральних та духовних цінностей. На думку багатьох вчених, сьогодні є нагальна потреба створення і прийняття міжнародним співтовариством Єдиної конвенції з питань боротьби з тероризмом, в якій, з урахуванням міжнародного досвіду захисту прав людини, було б визначено поняття тероризму та терористичного акту, передбачено чіткий порядок взаємодії держав та умови обов'язкової видачі терористів зацікавленій країні, правовий статус держав, які здійснюють терористичну політику. 2.3 Міжнародна проблематика авіації на території України У нашій країні розвитку тероризму сприяють глибока соціально-економічна криза, протистояння політичних сил, наростання проявів сепаратизму, зубожіння та люмпенізація значної частини населення, процеси соціального розшарування, розвиток кримінальних підприємницьких та державних структур, корумпованість державного апарату, розвиток потужного нелегального ринку зброї, девальвація моральних та духовних цінностей [5, с.89]. Аналіз матеріалів спеціалізованих урядових установ свідчить про те, що найбільш поширеною в Україні мотивацією скоєння терактів виступає: а) кримінальна діяльність, особливо її транснаціональні форми; б) намагання перешкодити громадській, політичній або економічній діяльності; в) створення ускладнень або напруження у міждержавних відносинах. Таким чином, за даними СБУ 1996-1997 роки в Україні скоєно понад 560 злочинів терористичного характеру, внаслідок чого 90 осіб (з них 15 представників владних структур) загинуло. Оперативна обстановка характеризується зростанням активності міжнародних терористичних організацій, насамперед з країн Близького Сходу ("Хезболах”, "Абу Ніджаль”, "Хамас”, "Брати-мусульмани”), які прагнуть використовувати територію України для транзиту своїх бойовиків до країн Західної Європи, а також для підготовки акцій проти послів та представників іноземних держав в Україні, насамперед з США та Ізраїлю. Висновки На території України проблема тероризму не є першочерговою. Зараз цивільна авіація України потерпає від більш страшної проблеми-це байдужість представників влади до національних скарбів цивільної авіації [2; 9]. Літаки, які не проходили повне технічне обслуговування з 1989 р. піддають небезпеці не тільки суб'єктів авіації, але й авторитету країни перед ІКАО [2; 89]. Міжнародним лідером по боротьбі з тероризмом є спецпідрозділ "МОССАД" ("Уряд розвідки та спеціальних задач"). політична розвідка Ізраїлю, за своїм призначенням та функціями є аналогом американського Центрального Розвідувального Управління. Вважається однією з найбільш ефективних і професійних спецслужб у світі. На емблемі організації зображена менора, один з елементів гербу Держави Ізраїль; девізом організації є одна з притч Соломона: "При недостатній кількості доглядачів падає народ, а при багатьох - процвітає". Однак, донедавна девізом був інший вірш з тієї ж біблійної книги: "Тому з обдуманістю веди війну свою". Головний офіс організації знаходиться у Тель-Авіві на бульварі царя Шауля. Основні оперативні підрозділи з 1989 року знаходяться у передмістях Тель-Авіва. Кількість працівників орієнтовно становить 1200 чоловік. Станом на 2009 рік, керівником організації є Меір Даган. "Моссад" збирає та аналізує розвідувальну інформацію, а також проводить таємні спеціальні операції за межами країни. Основними напрямками діяльності організації "Моссад" є: Таємний збір інформації за межами Ізраїлю Запобігання терористичній діяльності проти ізраїльських та єврейських об'єктів за кордоном Розвиток і підтримка особливих таємних зв'язків за кордоном Попередження розробок і купівлі запасів не конвенційної зброї ворожими державами Здійснення репатріації євреїв з країн, офіційний виїзд до Ізраїлю з яких є неможливим Отримання стратегічної, політичної та оперативної розвідувальної інформації Виконання особливих операцій за межами Ізраїлю Таким чином, можна зробити висновок, що загальна характеристика міжнародного права та цивільної авіації, її транспортні правовідносини, та роль міжнародних організацій в регулюванні діяльності міжнародної цивільної авіації регулюються окремими положеннями де окремо розглядається проблематика діяльності цивільної авіації у міжнародному просторі та правові проблеми щодо виконання міжнародних польотів в Україні. Список використаних джерел 1. Конституція України. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України від 28 червня 1996 року. - 2012-С.52 2. Віденська конвенція про право міжнародних договорів ООН: Конвенція, Міжнародний документ/Заява від 23.05.1969. - Документ 995_118, чинний, поточна редакція - Приєднання від 14.04.1986, підстава 2077-11 3. Повітряний кодекс України // ВВР. - 2010. - № 25. - Ст.274. 4. Комментарий к Кодексу торгового мореплавания (Под ред. Г.Г. Иванова) - М.: Спарк, 2010 г. 5. Положення про використання повітряного простору України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 р. №01 // Офіційний вісник України. - 2002. - №14. - Ст.727. 6. Про транспорт: Закон України // ВВР України. - 2008. - №51. - Ст.446. 7. Конвенція про транскордонний вплив промислових аварій від 17 березня 1992 року, м. Гельсинки // Европейская экономическая комиссия. Конвенция о трансграничном воздействии промышленных аварий. ООН. - Нью-Йорк и Женева, 1994. - с.47-77 8. Магро Д.Б., Виноградов С.В. Международное право окружающей среды // Вне конфронтации. Международное право в период после холодной войны: Сб. статей/Отв. ред.Г.М. Даниленко.М., 2006-С.221-224 9. Малинин С.А. "Концепция всеобъемлющей системы международной безопасности и международное право" // Правоведение, 2007, №4 - с. 19-22 10. Нестеренко Е.А. "Принципы международного права окружающей среды" // Международное право / Под ред. Ю.М. Колосова, В.И. Кузнецова М., 2008. - С.620 11. Шишко А.А. Взаимосвязь международного права и внутреннего права в области охраны окружающей среды // Реализация международно-правовых норм во внутреннем праве. Киев, 2006. - С.116-162 12. Антонович М. Міжнародне публічне право: Навч. посібник для студ. вузів/ Мирослава Антонович,. - К.: КМ Академія: Алерта, 2003. - 307 с. 13. Міжнародне право: Навч. посібник / За ред. М.В. Буроменського - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 643с. 14. Черкес М. Міжнародне право: Підручник/ Марк Черкес,. - 4-е вид., випр. і доп. - К.: Знання, 2009. - 292 с. 15. Лукашук И., Міжнародне право. Підручник, Особлива частина. - Москва, видавництво БЕК, 2009. - 390 с. 16. Лукашук І.І. "Міжнародне право. Загальна частина", 3-е изд., перероб. і доп. - М.: 2005. - 432 с. 17. Буткевич В. Міжнародне право: Основи теорії: Підручник для студентів вищих навчальних закладів/ Володимир Буткевич, Всеволод Мицик, Олександр Задорожній,; Ред.В.Г. Буткевич. - К.: Либідь, 2006. - 605с. 18. Мацко А. Міжнародне право: Навчальний посібник/ Анатолій Мацко,; МАУП. - К.: МАУП, 2009. - 210 с. 19. Тускоз Ж. Міжнародне право: Підручник/ Жан Тускоз,; Пер. з фр.Л. Бадешко. - К.: "АртЕк", 2008. - 401 с.