Реформування проходження державної служби в органах внутрішніх справ України: тенденції й основні аспекти

Х.З. Босак, М.О. Живко, В.М. Мельникович

Докорінні зміни в соціально-економічному середовищі функціонування органів внутрішніх справ України (далі ОВС України), складні й неоднозначні процеси, що відбуваються в сучасному суспільстві, потребують прийняття адекватних заходів щодо вдосконалення організації управління органами внутрішніх справ України. Головними тенденціями цієї діяльності можна вважати реалізацію комплексного, системного підходу до управління, підвищення професіоналізму на всіх його рівнях та в усіх компонентах. Теоретична та практична робота в цьому напрямі вже почалася, проте існує ще багато невирішених питань. Серед них широке коло проблем, пов'язаних із різними аспектами проходження державної служби працівниками органів внутрішніх справ України, що й зумовлює актуальність обраної тематики.

Складність криміногенної ситуації в Україні, тенденції її подальшого розвитку, наявність певних явищ і детермінант, які зумовлюють ці тенденції, вимагають відповідної стратегії боротьби зі злочинністю, значних капіталовкладень, висококласних кадрів, передового технічного оснащення. Підкреслюючи значення всіх вищеназваних факторів, їх взаємозумовленість, відзначимо, що вирішальним із-поміж них є, безумовно, людський фактор здатність працівників органів внутрішніх справ України ефективно та якісно виконувати свої функціональні обов'язки, їх розуміння й готовність реалізовувати місію ОВС України в суспільстві.

У зв'язку із цим погоджуємося з висловлюванням відомого у світі управління фахівця А. Моріта щодо значення персоналу для організації: «Жодна теорія, програма або урядова політика не можуть зробити підприємство успішним; це можуть зробити тільки люди» [1]. Створення унікального професійного ядра кадрового потенціалу організації розглядається за сучасних умов як основна конкурентна перевага будь-якої організації, яка намагається зміцнити свої позиції, досягти високих результатів і визнання діяльності. У XXI ст. це положення, за оцінкою аналітиків, набуває сили непорушного закону, оскільки пристосуватися до змін, що відбуваються в зовнішньому середовищі, може тільки високомобільний, орієнтований на постійний розвиток персонал [2].

Повною мірою ці висновки стосуються органів і підрозділів внутрішніх справ України, які для досягнення успіху у своїй діяльності повинні мати стабільний, ефективно діючий персонал. Реалії сьогодення постійно підвищують вимоги до персоналу органів внутрішніх справ України. Ці вимоги особливо зросли на сучасному етапі розвитку суспільства, коли завдання органів внутрішніх справ України стають усе більш складними, багатогранними й відповідальними. У зв'язку із цим особливого значення набуває розробка цілісної концепції проходження державної служби персоналом органів внутрішніх справ України, пошук і запровадження нових підходів до цієї діяльності, вивчення тих надбань, що вже накопичені сучасною теорією та практикою управління.

В основу процесу реформування правоохоронних органів України має бути покладений структурний функціонально-галузевий принцип, який полягає в проведенні їх функціонального обстеження, визначенні за його результатами й розмежуванні основних функцій, завдань і цілей діяльності цих органів, створенні відповідних нормативно-правових передумов для вдосконалення їх організаційної й функціональної структур, а також у прийнятті Концепції реформування правоохоронних органів України (далі Концепція).

В Україні існує потреба в перегляді, оновленні та систематизації чинних і прийнятті нових нормативно-правових актів щодо статусу й організації діяльності правоохоронних органів, а також у необхідності їх громадського обговорення, що є гарантією зміцнення конституційних засад державного й суспільного життя. Безперечно, розвиток законотворчого процесу й оптимізація законодавства в Україні має здійснюватися з урахуванням позитивного вітчизняного досвіду та рекомендацій провідних міжнародних організацій Ради Європи, Європейського Союзу (далі ЄС), Генеральної угоди з тарифів і торгівлі / Світової організації торгівлі.

У 2010 р. експерти Ради Європи здійснили аналіз стану функціонування ОВС України, за результатами чого підготували відповідний звіт, у якому наголошується на необхідності чіткого визначення повноважень суб'єктів та об'єктів реформи, механізму координації їх дій, розробки комплексного процесу реформування, координації реформування Міністерства внутрішніх справ України (далі МВС України) і системи правосуддя та пенітенціарної системи для забезпечення ефективності боротьби зі злочинністю. Слушними також є рекомендації щодо: 1) структури (підсилення правових підрозділів, розподіл завдань і повноважень між органами центрального й регіонального рівня, а також вдосконалення обміну інформацією); 2) кадрової політики (розроблення заходів із поліпшення матеріального й соціального забезпечення працівників, нової системи оцінки персоналу для сприяння добору кадрів, підвищенню по службі, професійному навчанню); 3) професійної підготовки (перегляд навчальних програм із метою вдосконалення їх спрямування на потреби поліції, доповнення програм з урахуванням потреб, викликаних проведенням реформ, приділення особливої уваги підготовці вищих керівних кадрів у сфері управління процесами реформування).

Варто погодитися з думкою експертів стосовно того, що реформуванню має підлягати не лише система органів МВС України, а й інші правоохоронні органи. У процесі такого реформування треба визначити загальну політику в охоронній сфері, підзвітність ОВС і контроль над ними з боку різних гілок державної влади та громадян [3].

Враховуючи те, що Україна, зробивши європейський вибір, взяла на себе зобов'язання змінити роль і функції правоохоронних органів, які повинні відповідати принципам Ради Європи, перед МВС України постає завдання розробити Концепцію проходження державної служби в органах внутрішніх справ України, стратегічною метою якої має стати формування високопрофесійного, стабільного, оптимально збалансованого кадрового корпусу, який відповідатиме сучасним і прогнозованим соціально-політичним, економічним, криміногенним та іншим умовам, здатного ефективно вирішувати завдання, поставлені суспільством і державою перед МВС України.

В основу сучасної моделі проходження державної служби працівниками органів внутрішніх справ України, її організаційних і правових засад мають бути покладені принципи, які вже фактично перевірені світовим досвідом і набули наукового визнання: принципи дієздатності й ефективності персоналу, його професіоналізму й компетентності, відданості справі й високої моральності, відповідальності й дисциплінованості, стимулювання праці, її прозорості та підзвітності, змагальності й конкурентності, пріоритету особистих заслуг, досягнення високого рівня корпоративної єдності та злагоди. Це у свою чергу передбачає розроблення професійної стратегії у сфері роботи з персоналом, її відповідного організаційного, правового, управлінського й ресурсного супроводу із застосуванням інструментів інституціональної розбудови Twinning, TAIEX і SIGMA. Нині Twinning є одним із ключових інструментів інституціональної розбудови, який використовується Європейською Комісією для надання допомоги країнам-кандидатам для вступу до ЄС, спрямованої на побудову в країнах-бенефіціарах сучасного й ефективного державного управління в різних секторах.

Сьогодні в державі актуальним стосовно МВС України є завдання з розробки проекту відповідної концепції їх реформування. Важливим елементом процесу запровадження сучасної моделі проходження державної служби в органах внутрішніх справ України є розробка документів із викладенням необхідних параметрів і вимог до процесів, а також способів їх виконання й розмежування відповідальності за їх реалізацію. Концепція проходження державної служби в органах внутрішніх справ України, на нашу думку, повинна містити такі розділи: 1) Постановка проблеми з розробки Концепції реформування проходження державної служби в органах внутрішніх справ України; 2) Мета та завдання Концепції; 3) Основні терміни та визначення, що використовуються; 4) Стратегія розвитку інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ України; 5) Нормативно-правові механізми реформування проходження державної служби в органах внутрішніх справ України; 6) Порівняльний аналіз можливих варіантів реформування проходження державної служби в органах внутрішніх справ України; 7) Принципи реформування й діяльності органів внутрішніх справ України; 8) Основні напрями реформування та структура МВС України; 9) Етапність реформування; 10) Створення позитивного іміджу органів внутрішніх справ України; 11) Кадрове забезпечення системи Міністерства внутрішніх справ України; 12) Фінансово-матеріальне забезпечення особового складу та соціальний захист; 13) Міжнародне співробітництво в ході реформування органів внутрішніх справ України; 14) Механізм виконання Концепції реформування проходження державної служби в органах внутрішніх справ України; 15) Очікувані результати реформування системи Міністерства внутрішніх справ України; 16) Заключні положення.

Процес реформування ОВС України є складовою процесу вдосконалення діяльності правоохоронної системи в цілому, невід'ємною частиною демократизації суспільного життя та побудови правової держави й має передбачати поетапне перетворення її в цивільне відомство європейського типу шляхом розроблення відповідних законодавчих та інших нормативно-правових актів, що становитимуть правову основу діяльності системи. Треба відмітити, що процес реформування проходить у час зміни політичних традицій та економічних відносин в Україні. Поряд із внутрішніми перетвореннями на ситуацію в країні істотно впливають процеси загальносвітового характеру, зокрема глобалізація, урбанізація, міграція значних мас населення, прояви міжнародного тероризму та транснаціональної злочинності тощо. За цих умов діяльність української міліції також має зазнати змін, щоб адекватно реагувати на нові умови розвитку суспільства.

Метою оновлення законодавчого регулювання діяльності органів внутрішніх справ України, має бути забезпечення реалізації державної політики у сфері попередження й нейтралізації внутрішніх загроз національній безпеці; ефективна протидія злочинності; зміцнення законності та правопорядку; запобігання виникненню надзвичайних ситуацій і вчасна їх ліквідація тощо.

Оновлена нормативно-правова база, що регулюватиме діяльність органів внутрішніх справ України, має забезпечити функціонування потужного державного механізму щодо захисту внутрішньої безпеки в державі, зосередити та розвинути апробовані часом і практикою найбільш важливі положення чинного Закону України «Про міліцію».

Разом із тим варто зауважити, що механізм реформування проходження державної служби в органах внутрішніх справ це складний процес зі своїми нормативно-правовими закономірностями, послідовними етапами й відповідним алгоритмом. Специфічна сфера діяльності цих органів (міліції), яка пов'язана з повсякденним несенням служби, постійною бойовою готовністю в мирний час прийти на допомогу громадянам, захистити суспільство від кримінального безчинства, вимагає обережного ставлення до регулювання правового поля її діяльності. Будь-яка поспішність у цьому процесі або його ігнорування, будь-які екстрені й «революційні» зміни можуть призвести до виникнення ризику неконтрольованості оперативної обстановки в державі, зниження ефективності протидії злочинності, втрати кваліфікованих кадрів тощо.