Певною мірою ці положення мають декларативний характер, але водночас вони закріплюють взаємовідносини держави та молодіжних і дитячих громадських організацій як рівноправних партнерів. Як слушно зауважує М.Ф. Головатий, відносини молоді з державою, зі всіма елементами її політичної системи, соціалізація молоді, її розвиток і самореалізація найперше відбуваються через молодіжний рух, молодіжні об'єднання та організації. Дотепер немає ні теоретично, ні юридично загальноприйнятої, усталеної трактовки понять молодіжний рух, молодіжні організації, об'єднання, однак молодіжний рух завжди був, є і розвивається він і нині [15].

Окремої уваги потребують професійно-орієн- товані громадські організації студентської молоді в межах вищого навчального закладу, що створюються з урахуванням обраного фаху й дають змогу логічно поєднувати навчальний процес, наукову роботу і виробничу практику, завдяки чому студенти набувають і закріплюють практичні навички майбутньої професії. Це можуть бути наукові лабораторії, конструкторські бюро, інформаційно-консультаційні, сервісні, видавничо-поліграфічні центри тощо [16, с. 44].

На нашу думку, серед них варто виділити юридичні клініки, які безпосередньо здійснюють функцію правового виховання. Відповідно до Наказу Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Типового положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України» від 03 серпня 2006 р. № 592 [17], юридичні клініки мають функціонувати в усіх навчальних закладах Ш-ГУ рівнів акредитації, що здійснюють підготовку фахівців за напрямом «Право», незалежно від форми власності й підпорядкування. Юридична клініка є структурним підрозділом вищого навчального закладу Ш-ГУ рівнів акредитації, що здійснює підготовку фахівців за напрямом «Право» і створюється як база для практичного навчання та проведення навчальної практики студентів старших курсів.

Типове положення чітко встановлює мету й завдання юридичних клінік. Метою юридичної клініки є підвищення рівня практичних знань, умінь і навичок студентів юридичних спеціальностей; забезпечення доступу представників соціально вразливих груп суспільства до правової допомоги; формування правової культури громадян; підготовка та навчання студентів у дусі дотримання й поваги до принципів верховенства права, справедливості й людської гідності; розширення співробітництва вищих навчальних закладів, що здійснюють підготовку фахівців- юристів, із судовими, правоохоронними органами, органами юстиції, державної влади та місцевого самоврядування, з іншими установами й організаціями; упровадження в навчальний процес елементів практичної підготовки студентів-правників у сфері юридичних послуг. Мета визначає основні завдання юридичної клініки, серед яких такі: надання студентам можливості набуття навичок практичної діяльності за фахом; створення місць для проходження студентами навчальної та виробничої практики; надання громадянам соціально вразливих верств населення безоплатних юридичних консультацій; проведення заходів щодо правової освіти населення; забезпечення можливості спілкування студентів під час навчального процесу з фахівцями-практиками судових і правоохоронних органів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування з питань їх діяльності; створення ефективного механізму обміну інформацією між населенням, засобами масової інформації та юридичною клінікою, що допоможе оперативно реагувати на практичні потреби громадян.

Основою діяльності юридичних клінік в Україні є принципи поваги до права, справедливості, людської гідності; спрямованості на захист прав і свобод людини; гуманізму; законності й верховенства права; об'єктивності; безоплатності надання правової допомоги; конфіденційності; компетентності та добросовісності.

Щоб повністю усвідомити роль юридичних клінік у правовому вихованні, варто згадати історію їх виникнення в Україні. Сама ідея програми «Юридичні клініки» й методи її реалізації була запозичена з американської та європейської навчально-практичних систем підготовки юристів у 1995-1996 рр. За дослідженням О.Л. Соколенко, уперше термін «юридична клініка» запропонував професор Фроммгольд, який у 1881 р. в статті “Juristische Kliniken”, надрукованій у німецькому журналі “Deutsche Juristen-Zeitung”, аргументував створення клініки при юридичних вищих навчальних закладах на зразок лікарської практики студентів у клініках, які існують при медичних факультетах. У 20-30-х рр. ХХ ст. клінічна освіта поширюється й у США. Джером Франк був одним із перших американців, які зацікавилися цим питанням. Він у 1933 р. написав статтю «Чому б не створити клініку для юристів?» (видання «Огляд правових питань», Університет Пенсільванії, США). Бурхливий поштовх розвитку в США клінічної юридичної освіти припадає на 60-ті рр. минулого століття, коли приватні фонди починають стимулювати розвиток клінік. Американська асоціація юристів (орган, відповідальний за здійснення нагляду за акредитацією юридичних навчальних закладів) пропонує американським школам права розглядати клінічну освіту в двох формах: Pro bono (латинське - за добро) - правова допомога надається конкретним живим клієнтам, Street Law - вуличне право. Програма Street

Law - це клініка з відсутністю живого клієнта, вона спрямована на навчання широких верств населення [18, с. 41].

В Україні ідею «клінічної освіти» сприйняли не відразу, перешкодою були недосконалість нормативно-правової бази, а також відсутність або недостатньо належне фінансування діяльності юридичних клінік. Однак ентузіазм прихильників ідеї та матеріальна підтримка міжнародних донорів стимулювали розвиток «клінічної освіти» в Україні. У 2003-2004 рр. було організовано Асоціацію юридичних клінік України - всеукраїнську громадську організацію, діяльність якої спрямована на підтримку юридичних клінік, а в 2006 р. - усунено прогалини у спеціальному нормативному регулюванні їх діяльності. М.Т. Лоджук наводить такі факти: станом на 2010 р. стаціонарно працювали й активно реалізовували свої функції та завдання 110 юридичних клінік у 27 регіонах України, основою функціонування яких є поєднання інтересів громадян, що потребують правової допомоги і які неспроможні оплатити послуги юриста, та студентів, зацікавлених в отриманні практичних знань, що сприяють у майбутньому їх працевлаштуванню і кар'єрі. За вказаний звітний період юридичні клініки надали безкоштовну правову допомогу більше ніж 50 тисячам громадян, значна частина з яких належить до найбільш незахищених верств населення [19, с. 123].

Роль юридичних клінік у правовому вихованні як самої молоді, так і суспільства загалом, на нашу думку, є значною. Навіть якщо основною метою їх діяльності є отримання практичних навичок студентами, проходження ними навчальної практики, не можна нівелювати інше, надзвичайно важливе завдання юридичних клінік - надання соціально незахище- ним групам населення безоплатних юридичних консультацій, тобто підвищення рівня правових знань громадян України шляхом роз'яснення чинного законодавства, складання правових документів тощо. При тому, що така безплатна юридична допомога надається студентами-консультантами, керівник і куратори юридичних клінік здатні забезпечити її належний рівень і якість, що формує в населення повагу до носіїв юридичної професії та, у кінцевому підсумку, повагу до самого права. Водночас здійснюється і правове самовиховання студентської молоді: поглиблюються знання права, формуються уміння й навички правового характеру.

Як видається, для підвищення ролі юридичних клінік як суб'єктів правового виховання необхідно, по-перше, ширше інформувати громадськість про їх діяльність, оскільки багато людей, зокрема молодих, не мають достатньо інформації про юридичні клініки; по-друге, більш ефективно використовувати пра- воосвітній потенціал юридичних клінік, наприклад, уключити до їх завдань організацію факультативних правових курсів для окремих категорій громадян: учнівської молоді, безробітної молоді, приватних підприємців та ін.

Висновки. Підсумовуючи викладене вище, можна констатувати, що перші кроки до підвищення ролі третього сектора у правовому вихованні молоді в Україні зроблено, водночас існує багато проблем. Українська нормативно-правова база передбачає можливість, але не визначає конкретних механізмів залучення третього сектора до формування й реалізації державної молодіжної політики. Правове поле не має цілісного характеру та не стимулює розвитку громадських інституцій, діяльність яких передовсім спрямована на реальну допомогу молодим людям. Якщо об'єднання і його члени турбуються про те, щоб їх справи й підготовка останніх давали змогу кожному розкрити свої здібності, виявити активність, то воно сприяє розвитку особистості молодої людини в широкому розумінні, зокрема розвитку її правової свідомості й формуванню правової культури.

правовий культура молодь політика

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Правовое воспитание молодежи / [Н.И. Козюбра, В.В. Оксамытный, П.М. Рабинович и др.] ; отв. ред. Н.И. Козюбра. - К.: Наукова думка, 1985. - 319 с.

2. Головченко В.В. Особливості формування правової культури молоді / В.В. Головченко // Право України. - 2004. - № 10. - С. 120-124.

3. Головченко В. Правові механізми формування правосвідомості студентів / В. Головченко, А. Потьомкін // Право України. - 2006. - № 4. - С. 100-103.

4. Орлова О.О. Правове виховання і роль міліції у його здійсненні на сучасному етапі розвитку суспільства (теоретичні та прикладні аспекти): автореф. дис.... канд. юрид. наук: спец.: 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правовихучень» / О.О. Орлова. - К., 2008. - 22 с.

5. Штангрет М.Й. Філософські проблеми правового виховання молоді (на прикладі закладів освіти МВС України): автореф. дис.... канд. юрид. наук: спец.: 12.00.12 «Філософія права» / М.Й. Штангрет. - Л., 2006. - 18 с.

6. Швачка В.Ю. Правова соціалізація особи в сучасних умовах: автореф. дис.... канд. юрид. наук: спец.: 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / В.Ю. Швачка. - К., 2008. - 20 с.

7. Богачов С.В. Теоретико-правові засади правової освіти в Україні: автореф. дис.... канд. юрид. наук: спец.: 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / С.В. Богачов. - К., 2010. - 21 с.

8. Правове виховання в сучасній Україні: [монографія] / [А.П. Гетьман, Л.М. Герасіна, О.Г Данильян та ін.] ; за ред. В.Я. Тація, А.П. Гетьмана, О.Г Данильяна. - Х.: Право, 2010. - 368 с.

9. Філософія правового виховання: [навчальний посібник] / [А.П. Гетьман, О.Г. Данильян, О.П. Дзьобань та ін.] ; за ред.

А.П. Гетьмана, О.Г. Данильяна. - Х.: Право, 2012. - 248 с.

10. Бень О.Т. Молодіжні громадські організації: концептуалізація поняття, функції, класифікація / О.Т. Бень // Вісник Львів. ун-ту. Серія «Соціологічна». - 2008. - Вип. 2. - С. 338-345.

11. Fisher J. Nongovernments: NGOs and the Political Development of the Third World / J. Fisher. - Connecticut: Kumarian Press, 1998. - 237 р.

12. Про громадські об'єднання: Закон України від 22.03.2012 р. № 4572-VI [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4572-17.

13. Кербаль М.О. Зарубіжний досвід формування нормативно-правової бази щодо молодіжної політики / М.О. Кербаль // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. - К. ; Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2008. - Вип. 13. - С. 124-129.

14. Про молодіжні та дитячі громадські організації: Закон України від 01.12.1998 р. № 281-XIV // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 1. - Ст. 2.

15. Головатий М.Ф. Державна молодіжна політика як феномен суспільного розвитку і нова парадигма державотворення у країнах перехідного стану / М.Ф. Головатий // Український центр політичного менеджменту [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=8&n=23&c=258.