Під час збору та обробки інформації необхідно враховувати, що достатньо часто у ЗМІ активно просувається дезінформація - публікація та популяризація спеціально розроблених зацікавленими особами неправдивих даних та документів під виглядом справжніх. Головна мета дезінформації - введення певних політичних сил, окремих політиків тощо в оману з приводу реального положення справ, спонукання їх до необдуманих або від початку невірних кроків (на основі неправдивої інформації).

Для виявлення дезінформації та джерел її походження необхідно:

- проводити регулярний моніторинг якомога більшої кількості джерел інформації, співставляючи при цьому отримані дані;

- розрізняти факти та думки;

- враховувати, чи здатний інформатор за своїм статусом мати доступ до оприлюднених фактів;

- враховувати суб'єктивні характеристики джерела;

- пам'ятати, що особливо легко сприймається та дезінформація, яку ви припускаєте або бажаєте почути.

- аналізувати ситуацію на предмет виявлення зацікавлених у поширенні дезінформації сторін.

Отримані з різних джерел інформації дані можуть стати корисними лише після того, як будуть піддані необхідному аналізу та максимально точному тлумаченню. Показово, що підґрунтя багатьох політичних невдач як правило полягає не в ігноруванні тієї чи іншої інформації, а в її помилковому аналізі.

Інформація, якою користується політичний аналітик під час своєї роботи повинна бути якісною. Якість інформації - це ступінь розвиненості характеристик інформації, що визначає її практичну придатність для дослідження. Якість інформації залежить від наступних характеристик:

- вірогідність;

- надійність;

- відносність;

- своєчасність;

- повнота;

- важливість.

Будь-яка інформація, отримана з зовнішніх джерел (по відношенню до аналітика) характеризується певним ступенем вірогідності, зокрема, що залежить від ступеня надійності джерела й того, звідки вона отримана. Рівень надійності інформаційного джерела прийнято поділяти на п'ять груп:

а) абсолютно надійний і компетентний;

б) звичайно надійний;

в) не надто надійний;

г) ненадійний;

д) невизначений.

Переробка інформації після попереднього збирання фактів та конкретної постановки проблеми передбачає:

- систематизацію фактів, які сортують по ступені їхні відношення до того або іншого питання;

- виявлення ключових моментів;

- побудова припущень, що пояснюють основні факти;

- одержання, при необхідності, додаткових даних;

- оформлення висновків і їхня перевірка на відповідність іншим фактам.

Орієнтовна функціональна структура інформаційно-аналітичної системи може включати: підсистему збору, попередньої обробки та зберігання інформації; підсистему аналізу інформації та прогнозування; підсистему формування інформаційно-аналітичних матеріалів; підсистему подання інформації (рис. 1).

Рис. 1. Функціональна структура інформаційно-аналітичної системи прийняття управлінських рішень

аналітичний інформація управлінський рішення

Запропонована інформаційно-аналітична система має спиратися на існуючу соціально-економічну інфраструктуру; враховувати масштабність і зміст розв'язуваних задач на відповідному рівні ієрархії управлінської системи. Враховуючи останнє, така система може доповнюватися іншими підсистемами, або навпаки, кількість підсистем може скорочуватися за рахунок поглинання функціоналу одних підсистем функціоналом інших.

У державно-інформаційному просторі виділяються такі джерела, що об'єктивно породжують управлінську інформацію:

- законодавчі й інші акти, що дають право державним органам і державним службовцям на прийняття певних управлінських рішень або здійснення управлінських дій (рішення та дії з виконання законів й інших нормативних актів);

- звернення громадян у державні органи щодо реалізації своїх законних інтересів і суб'єктивних прав (обслуговування і захист прав і свобод громадян);

- обов'язкові розпорядження, вказівки (директиви), передані по управлінській вертикалі від вищестоящих державних органів до нижчестоящих, які належить виконувати та які забезпечують цілісність системи державного управління;

- факти, відносини, що виявляються в процесах контролю (зворотний зв'язок), що відображають стан керованих об'єктів, а також рівень функціонування суб'єкта управління;

- кризові (екстремальні) й інші складні ситуації, що потребують оперативного й активного втручання державних органів і посадових осіб (управлінська інформація про стани суспільних процесів).

Існування кризових джерел визначає вироблення апріорно необхідних процедур (алгоритмів) управлінських дій. Незважаючи на унікальність кризових ситуацій, повинні бути продумані й відпрацьовані моделі швидкого реагування конкретних державних структур і посадових осіб [2, с. 53]. На основі конкретних, локальних класифікацій інформації в структурних підрозділах органів управління можливе її впорядкування на рівні всієї управлінської системи.

Є різні підходи: з точки зору диференціації офіційної та неофіційної управлінської інформації в структурах державного апарату; з позицій аналізу загальних і функціональних показників; на базі взаємодії підрозділу з іншими структурами органу управління й поза ним тощо. Важливим є питання про якісний зміст і кількісні потреби в інформації, що циркулює в органах державного управління. Ці аспекти мають найважливіше значення для підвищення ефективності інформаційного забезпечення державного управління.

Виокремлюють такі чинники ефективності державного управління: інформація повинна відповідати балансу цілей, що ставить управлінська структура, і засобам, якими вона має намір їх досягати. Її якісність і достатність дають змогу державній структурі мати перед собою дієвий план, визначати реальні й точні цілі управлінських впливів; наявність механізму взаємодії органу державного управління з постачальниками інформації на основі правових норм, раціональної організації інформаційних потоків, упорядкування процесів її збору і розповсюдження (необхідно передбачити відповідальність за вірогідність, повноту й оперативність інформації, а також її обсяг і конкретну тематику); здійснити систематизацію, обробку, акумулювання й експертизу інформації (ця робота може бути покладена на інформаційно-аналітичний відділ установи).

Інформаційно-аналітичні служби поряд з визначенням результативності інформації повинні прогнозувати її вплив на діяльність органу управління. До функцій таких служб належать: узагальнення інформації з конкретного питання, що надходить з різних джерел (відкритих і закритих); систематизація оцінок конкретної проблеми, надання споживачу можливих (у необхідних випадках - альтернативних) варіантів підходу до вирішення проблеми; формулювання висновків на основі аналізу, пропозицій про політичні й організаційні дії органу управління з розглянутого питання (наприклад вжиття конкретних заходів, або залишення проблеми поза увагою). Інформаційна служба повинна відслідковувати інформацію, що надходить до органу управління, і завчасно організовувати надходження відсутньої (фактографічної й оцінювальної), а також готувати скорочені документи, що включають опис сутності проблеми, підходи до її вирішення, оптимальний варіант вирішення, супроводжуваний прогнозом позитивних і негативних наслідків.

Висновки

Головна мета системи інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень полягає в тому, щоб на базі зібраних вихідних даних одержати вторинну, оброблену інформацію, що є основою для прийняття управлінських рішень.

Досягнення цієї мети передбачає вирішення низки таких часткових завдань, як збір первинної інформації, її класифікація і збереження, розподіл між структурними підрозділами органу управління і його працівниками, підготовка до опрацювання, власне опрацювання (перетворення), подання органу управління в опрацьованому вигляді, забезпечення прямих і зворотних зв'язків у її циркуляції тощо.

Головною умовою побудови ефективної системи державного управління, заснованого на розмаїтості форм власності, принципах громадянського суспільства, широкому розвитку механізмів самоуправління, повноті прав і свобод особи, головування закону й інших демократичних принципів і цінностей, повинно бути створення інтегрованої інформаційної системи державного управління.

Список використаних джерел

1. Введення в політичну аналітику Навч. посіб. / Кол. авт.; За заг. ред. В.А. Телешуна. - К.: Вид-во НАДУ, 2006. - 314 с.

2. Ворожбитова А.А. Теория текста. Антропоцентрическое направление. Учебное пособие. - М.: Высшая школа, 2006- 367 с.

3. Филипс Л., Йоргенсен М.В. Дискурс-анализ. Теория и метод. - Х.: -334с.

4. Рой О.М. Исследование социально-экономических и политических процессов: - СПб.: Питер 2004. 320 с.

5. Чудинов А. П. Политическая лингвистика, - М.: - 2006. - 225 с.

6. Телешун С.О. Баронін А.С. Політична аналітика, прогнозування та політичні консультації. - К., Вид. Паливода А.В., 2001. - С.112.

7. Державна політика: аналіз та механізм її впровадження в Україні: Навч. посіб. / Кол. авт.; За заг. ред. В.А. Ребкала, В.В. Тертички. - К.: Вид-во УАДУ, 2000. - 232 с.

8. Шарков Ф.И. Политический консалтинг (специализация курса "Консалтинг в связях с общественностью"): Учебное пособие. - 2-е изд. - М.: Издательско-торговая корпорація "Дашков и К", 2006. - 460 с.