Розмежування функцій Верховної Ради України у науці конституційного права здійснюється за наступними критеріями: за об'єктами (сферами) діяльності; за суб'єктами; за способами (формами) діяльності; за засобами діяльності; за терміном реалізації функцій; за механізмом реалізації функцій Приходько Х.В. Функції Верховної Ради України: критерії класифікації та види // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2003. - № 11. - С. 6..

За об'єктами (сферами) внутрішньої діяльності Верховної Ради України можна розрізняти політичну, економічну, соціальну, культурну функції, в зовнішній сфері - зовнішньополітичну, зовнішньоекономічну та ін. За суб'єктами Верховної Ради України - загальнопарламентські, функції народних депутатів, функції комітетів, функції тимчасових спеціальних та слідчих комісій, функції фракцій, функції парламентської більшості, функції опозиції. За способами (формами) діяльності Верховної Ради України - законодавчу, представницьку, державотворчу, організаційну, контрольну функції. За засобами діяльності Верховної Ради України - конституційну, бюджетно-фінансову, інформаційну, територіальну, програмну та інші функції. За терміном діяльності Верховної Ради України - постійні та тимчасові функції. За механізмом реалізації функцій Верховної Ради України - складні (комплексні) та прості функції.

Отже, діяльність Верховної Ради України має плюралістичну природу; у зв'язку з цим, функції парламенту України є єдиними і взаємозалежними, такими, що мають інтеграційні зв'язки, які забезпечують функціонування Верховної Ради України. Представницька функція є відносно самостійною складовою системи функцій Верховної Ради України.

2. Представницька функція в системі функцій парламенту Представницька функція Верховної Ради України покликана виражати волю народу -- основу державної влади. Вона реалізується шляхом проведення періодичних вільних виборів, які спрямовані на виявлення інтересів різних соціальних груп. Мирний перехід державної влади від одних представників суспільства до інших відбувається на основі вільного волевиявлення виборців. Це означає, що серед усіх державних інститутів парламент виступає як орган загальнонародного представництва.

Х.В. Приходько наводить наступні аргументи про наявність представницької функції та виділити ознаки, які характеризують Верховну Раду України як єдиний орган народного представництва. Такими аргументами є такі:

тільки Верховна Рада України має право виступати від імені народу України. Цей факт обумовлює її первинне соціальне призначення - представництво інтересів народу, виявлення його суверенної волі шляхом прийняття законів та інших актів;

про представницьку природу Верховної Ради України свідчать такі її ознаки: виборність; періодичність формування; колегіальність (кількісний та якісний склад); вільний мандат депутатів. Зазначається, що якісний склад Верховної Ради України опосередковується через сукупність складових, таких як: соціальний, партійний, професійний, статевий, віковий тощо;

згідно з цими ознаками Верховна Рада України є єдиним органом державної влади, що представляє Український народ - громадян всіх національностей, що проживають на території України та за її межами;

представництво народу України - прерогатива Верховної Ради України Приходьмо Г.В. Генезис представницької функції парламенту // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. - 2003. - № 1 (10). - С. 287..

Представницький характер Верховної Ради України свідчить про здійснення останньою представницької функції.

Представництво як спосіб діяльності парламенту України виражається насамперед в обов'язку народних депутатів підтримувати тісні зв'язки з виборцями. Представницька функція Верховної Ради проявляється і в тому, що в законах, які приймаються, знаходить вираження суспільний інтерес. У роботі парламенту відображаються найбільш актуальні питання життєдіяльності держави, суспільства, людини. У цьому аспекті представницька роль парламенту має важливе значення для становлення громадянського суспільства, втілення принципів демократії та правової держави, вирішувати будь-які питання державного життя, крім тих, що вирішуються виключно всеукраїнським референдумом або віднесені, відповідно до Конституції України, до компетенції органів виконавчої чи судової влади. До представницьких повноважень можна віднести такі повноваження парламенту України: внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбаченому розділом ХIII Конституції; призначення та сприяння в організації всеукраїнського референдуму з питань, визначених статтею 73 Конституції, виборів та інших форм безпосередньої демократії; прийняття законів, інших актів Верховної Ради України та внесення до них змін; визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики та їх обговорення і нерідко вирішення в парламенті; затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля; заслуховування щорічних і позачергових послань Президента України до народу про внутрішнє і зовнішнє становище України; повноваження у сфері державотворення; повноваження у сфері здійснення контролю Верховною Радою України.

Представницькі повноваження відображають зміст представницької діяльності, тобто конкретні напрями роботи в здійсненні представницької функції Верховної Ради України.

Можна виділити ряд ознак, що характеризують представницьку функцію Верховної Ради України. Зокрема, вони полягають у такому:

3. сутність представницької діяльності Верховної Ради України випливає із природи самого представництва - відносин, в яких один суб'єкт діє від імені та в інтересах іншого суб'єкту. Тобто, Верховна Рада України діє від імені Українського народу, здійснює функції народу;

4. представницька функція Верховної Ради України - це процедура, змістом якої є виявлення, узагальнення, узгодження, формування, реалізація і захист інтересів громадян України;

5. діяльність Верховної Ради України в інтересах народу обумовлює її соціальне призначення в суспільстві та державі;

6. через формування та функціонування Верховної Ради України громадяни України реалізують своє суверенне право на здійснення законодавчої влади;

7. представляти народ України - виключне право Верховної Ради України. Верховна Рада України є єдиним органом загальнонародного представництва в Україні;

8. при делегуванні народом України повноважень Верховній Раді України здійснювати владу від його імені, представницька діяльність отримує свою універсальність (мають представництво універсальні інтереси; парламент діє від імені народу у всіх сферах функціонування суспільства та держави);

9. Верховна Рада України, при здійсненні представницької діяльності, стає інтеграційним центром щодо виявлення, узгодження та відображення інтересів народу України Приходько Х.В. Представницька функція Верховної Ради України: поняття та ознаки // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. - 2003. - № 3 (12). - С. 75. .

Враховуючи вищевикладене, представницьку функцію Верховної Ради України можна визначити як напрям та вид діяльності парламенту України, що полягає в представництві Українського народу - громадян України всіх національностей у здійсненні законодавчої влади шляхом виявлення, узагальнення, узгодження, формування, реалізації та захисту його інтересів. Сутність представницької функції полягає в тому, що Верховна Рада України здійснює функції народу України від його імені, реалізує народовладдя. Змістом представницької функції Верховної Ради України є виявлення, узагальнення, узгодження, формування, реалізація і захист інтересів Українського народу.

До представницьких повноважень можна віднести такі повноваження парламенту України:

внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбаченому розділом ХIII Конституції;

призначення та сприяння в організації всеукраїнського референдуму з питань, визначених статтею 73 Конституції, виборів та інших форм безпосередньої демократії;

прийняття законів, інших актів Верховної Ради України та внесення до них змін;

визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики та їх обговорення і нерідко вирішення в парламенті;

затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України до народу про внутрішнє і зовнішнє становище України;

повноваження у сфері державотворення;

повноваження у сфері здійснення контролю Верховною Радою України Приходько Х.В. Роль фракцій у реалізації представницької функції Верховної Ради України в контексті конституційної реформи // Влада. Людина. Закон. - 2003. - № 10. - С. 100..

Представницькі повноваження відображають зміст представницької функції, тобто конкретні напрями діяльності в здійсненні представницької функції Верховної Ради України.

Характерними ознаками форм здійснення представницької функції Верховної Ради України є такі: взаємообумовленість форм здійснення представницької функції її змістом; взаємозв'язок форм здійснення представницької функції з призначенням Верховної Ради України; представницька функція здійснюється в організаційних та правотворчих (нормативних та ненормативних) формах; представницька функція здійснюється суб'єктами механізму реалізації даної функції у формі їх конкретної діяльності (конкретних дій); форми представницької функції обумовлені компетенцією та місцем суб'єктів у механізмі реалізації цієї функції. Автор пропонує визначити форми реалізації представницької функції Верховної Ради України як сукупність правових способів та організаційних заходів, завдяки яким Верховна Рада України здійснює представницьку функцію.

Треба визначити дві основні форми реалізації представницької функції парламенту України: організаційні та правотворчі. До організаційних форм здійснення представницької функції належать сесії, пленарні засідання, парламентські дебати; парламентські слухання; проведення Днів Уряду України у Верховній Раді України, заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України до народу про внутрішнє і зовнішнє становище України.

Правотворчими формами є прийняття законів, постанов, декларацій, заяв та звернень. Вони поділяються на нормативні та ненормативні