Ситуаційний підхід у методиці розслідування злочинів у сфері службової діяльності

Пчеліна О.В., к. ю. н., доцент, доцент кафедри криміналістики та судової експертології

У статті розкрито зміст понять «ситуаційність розслідування» та «слідча (криміналістична) ситуація». Наведено класифікацію криміналістичних ситуацій. Виділено типові криміналістичні ситуації для кожного з етапів розслідування злочинів у сфері службової діяльності.

Ключові слова: ситуаційність розслідування, слідча ситуація, типові криміналістичні ситуації, злочини у сфері службової діяльності.

В статье раскрыто содержание понятий «ситуативность расследования» и «следственная (криминалистическая) ситуация». Приводится классификация криминалистических ситуаций. Выделяются типичные криминалистические ситуации для каждого из этапов расследования преступлений в сфере служебной деятельности.

Ключевые слова: ситуативность расследования, следственная ситуация, типичные криминалистические ситуации, преступления в сфере служебной деятельности.

The determinations of “situational conditionality of investigation” and “investigation (criminalistical) situation” are explained. The classification of criminalistical situations is formulated. Typical criminalistical situations for each of the stages of investigation of crimes in the field of service activity are allocated.

Key words: situational conditionality of investigation, investigation situation, typical criminalistical situations, crimes in the field of service activity.

Постановка проблеми. Ситуаційність розслідування - це залежність процесу розслідування від обсягу та змісту інформації про злочинну подію та злочинця, від поведінки учасників процесу й інших суб'єктивних і об'єктивних обставин [1, с. 3]. Розслідування злочинів - це складний процес, який потребує значних розумових, організаційних і матеріально-технічних затрат зі сторони особи, котра провадить досудове розслідування. Ось чому для забезпечення ефективності такого процесу слід уміти правильно розкладати акценти за будь-яких обставин. Відповідно, неможливо забезпечити ефективне розслідування злочинів у сфері службової діяльності без знання можливих слідчих ситуацій, які можуть скластися на кожному етапі їх розслідування, й алгоритмів їх вирішення.

Ступінь розробленості проблеми. Основні положення криміналістичного вчення про слідчу (криміналістичну) ситуацію досліджувалися у працях таких вітчизняних і зарубіжних вчених, як Р.С. Бєлкіна, А.Н. Васильєва, С.В. Веліканова, Т.С. Волчецкої,

І.Ф. Герасимова, Н.Л. Гранат, Л.Я. Драпкіна, І.О. Копилова, В.О. Образцова, О.Р. Ратинова, В.Ю. Шепітька, М.П. Яблокова тощо.

Проте чимало питань досі не знайшли свого вирішення. Зокрема, існує кілька підходів до формулювання поняття слідчої (криміналістичної) ситуації та її змісту, до класифікації ситуацій і визначення їх місця у структурі криміналістики. Відсутня спільна позиція із приводу термінології, яку доречніше використовувати для позначення слідчих ситуацій, не вироблені шляхи вирішення складних слідчих ситуацій. Також не сформульовані типові ситуації розслідування злочинів у сфері службової діяльності.

Метою статті є удосконалення наявних положень і формулювання пропозицій щодо вирішення спірних питань у частині визначення типових криміналістичних ситуацій розслідування злочинів у сфері службової діяльності. криміналістичний розслідування службовий

Виклад основного матеріалу. Основне завдання криміналістичної методики полягає у розробці корисних, дієвих і дійсно прикладних рекомендацій стосовно найбільш раціональних і оптимальних ліній поведінки особи, котра здійснює кримінальне провадження, з урахуванням усіх важливих факторів. Це завдання за аналогією притаманне й методиці розслідування злочинів у сфері службової діяльності. Адже врахування різних ситуацій під час розробки такої методики робить її значно конкретнішою. У результаті ми отримуємо ефективні рекомендації щодо особливостей розслідування злочинів у сфері службової діяльності, які надалі знайдуть своє практичне втілення.

Не можна не погодитися з тим, що у слідчій практиці відзначається повторюваність ситуацій. Це створює передумови для їх типізації. Стосовно типових ситуацій можна намітити певний спосіб дій слідчого у процесі одержання доказової інформації. Знання типових ситуацій дає змогу не тільки передбачити їх виникнення у відповідних умовах як закономірних, але й обирати відповідні засоби,прийоми і методи. Аналогічність, типовість слідчих ситуацій і, відповідно, шляхів, що ведуть до їх вирішення, дає змогу говорити про можливість програмування (алгоритмізації) дій слідчого.

Ситуаційність розслідування характеризується типовою зміною різних ситуацій, обумовлених багатьма факторами, і передусім характером самого злочину, його наслідками, наявністю доказів, обстановкою, у якій ведеться розслідування [2, с. 61]. Така обумовленість процесу розслідування й породжує необхідність його організації з погляду ситуаційного підходу. Адже розробка науко- во-обґрунтованих систем рекомендацій щодо найбільш доречного вирішення завдань, що постають перед розслідуванням [3, с. 49], без урахування типових ситуацій вбачається неможливою. Відповідно, розробка методики розслідування злочинів у сфері службової діяльності у відриві від ситуаційного підходу призведе до неповноти, скудності й неефективності сформульованих у ній рекомендацій, адже слідчі ситуації уможливлюють об'єктивне обґрунтування вибору варіантів методики розслідування, які передусім відповідали б обставинам і завданням розслідування на певному етапі [4, с. І12].

У зв'язку із зазначеним варто вказати, що побудова методики розслідування злочинів у сфері службової діяльності з урахуванням ситуаційного підходу дозволить оптимізувати процедуру провадження досудового розслідування. Разом із тим врахування та використання згаданого підходу дозволить адаптувати теоретичні положення криміналістичної методики до практичних потреб осіб, уповноважених здійснювати кримінальне провадження, під час розслідування вказаної категорії злочинів.

Як уже зазначалося, у криміналістичній науці відсутній єдиний підхід до визначення поняття слідчої ситуації. Зокрема, серед уче- них-криміналістів зустрічаються невдоволення терміном «слідча» ситуація, оскільки він допускає можливість двозначного тлумачення: ситуація, яка склалася у процесі слідства, та ситуація, у якій опиняється слідчий. Тому було б правильніше іменувати ситуацію криміналістичною [1, с. 3]. Раціональне зерно в такому твердженні є, адже термін «слідча» означає таку, яка характерна для слідства. Тому важко зрозуміти, чи ця ситуація характерна для процесу слідства чи для її учасника - слідчого. Окрім того, вважаємо недопустимим ситуації, у яких провадиться розслідування злочинів, зводити тільки до діяльності одного суб'єкта - слідчого. Адже під час розслідування оперативний апарат органу Національної поліції зобов'язаний забезпечувати своєчасність та якість оперативного супроводження. Це також дає можливість стверджувати, що конкретні ситуації окремого етапу розслідування злочину та процесу розслідування загалом безпосередньо впливають і на організацію своєї діяльності оперативними співробітниками органів Національної поліції під час проведення оперативно-розшукових заходів чи окремих слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) дій за до-

рученням слідчого. Тому підтримуємо позицію стосовно доцільності вживання терміну «криміналістична» ситуація. У зв'язку із цим, характеризуючи ситуації розслідування злочинів у сфері службової діяльності, будемо оперувати зазначеним терміном.

Розроблення методики розслідування злочинів у сфері службової діяльності неможливе без виділення типових криміналістичних ситуацій, за яких слідчому доведеться здійснювати розслідування вказаної категорії кримінальних правопорушень. Це пояснюється тим, що типова криміналістична ситуація характеризується комплексом істотних узагальнених ознак, які й вирізняють її серед інших. Інакше кажучи, типові криміналістичні ситуації прийнято виділяти за певними критеріями, адже типізація полягає у класифікації за типовими ознаками. Зокрема, серед найпоширеніших критеріїв такого поділу є етап діяльності з розслідування кримінального правопорушення, характер діяльності з вирішення окремих системних задач техніко-криміналістичного, тактико-криміналістичного та методико-кри- міналістичного плану, ступінь інформаційної визначеності тощо. Згадана систематизація криміналістичних ситуацій дозволяє оптимі- зувати процес розкриття, розслідування та попередження кримінальних правопорушень, а також судового розгляду кримінальних справ [5].

Як вірно із цього приводу зазначає В.В. Тіщенко, метою розроблення теоретичних положень методики повинна бути типізація слідчих ситуацій із досліджуваних категорій злочинів шляхом виділення характерних та істотних рис у їхній інформаційній структурі. Адже саме виділення типових ситуацій, науково-криміналістичний їх аналіз дозволяють формулювати адекватні тактичні завдання і рекомендувати відповідну програму діяльності з розслідування злочинів визначеної категорії [6, с. 964]. Тобто пропонується типові ситуації виділяти як необхідну передумову для програмування розслідування [7, с. 227].

У контексті вищенаведеного вважається вірною позиція І.М. Комарова із приводу того, що за своїм змістом типові криміналістичні ситуації виступають своєрідними теоретичними моделями, які дозволяють правильно орієнтуватися загалом у тій ситуації, що склалася, та вибирати найбільш характерні для конкретного випадку прийоми та способи розслідування, що забезпечують збирання відсутньої фактичної інформації у справі. У їх основу закладено такі основні показники, як наявність (відсутність) типової вихідної інформації, відомостей про фактичні й інші дані за досудовим провадженням. Тобто вчений вказує на необхідність розкривати зміст криміналістичних ситуацій через визначення їхньої інформаційної структури [8, с. 52].

Наприклад, злочинам у сфері службової діяльності притаманне використання наявних зв'язків серед високопосадовців, працівників правоохоронних і контролюючих органів як для їх підготовки та безпосереднього вчинення, так і для приховування. Відповідно, згадані корумповані зв'язки часто використовуються як спосіб протидії розслідуванню вказаноїкатегорії злочинів. У зв'язку із зазначеним у відповідних методиках розслідування виникає потреба у виділенні типових криміналістичних ситуацій залежно від цього компоненту, оскільки це дозволить зробити правильний вибір напрямку розслідування на кожному з етапів розслідування, а також забезпечить правильний вибір алгоритмів діяльності слідчого за наявності відомостей про певні форми протидії [9].