Необхідно також погодитися з тими вченими, які зазначають, що підставою кримінально- процесуальної відповідальності є винне протиправне діяння суб'єкта кримінального провадження, яке полягає у порушенні процесуальних обов'язків та завдає шкоди правозастосовному процесу і є забороненим кримінально-процесуальними санкціями, тобто санкціями саме цієї галузі права [10, с. 76].

Проблеми, пов'язані з правопорушенням як загальноправовою категорією, займають одне з центральних місць у правовій науці. На жаль, у радянський час питання, пов'язані з теорією правопорушень, були заідеологізовані; більшість статистичних даних, а також багато аналітичних матеріалів щодо рівня і якісного стану злочинності зазнавали цензури і не публікувалася у відкритій пресі. Розглянемо, особливості правопорушення і відмінність правомірної поведінки та неправомірної. Чому людина стає правопорушником? У чому причини правопорушень, від чого залежить ріст злочинності і чи можна її перемогти? Ці та інші подібні питання вивчали кращі науковці протягом тисячоліть. Питання щодо неправомірної поведінки вивчали давньогрецькі філософи Сократ, Платон і Аристотель, генії середньовіччя Ш. Л. Монтескье, Г Гегель, І. Кант, правознавці і філософи Ч. Беккаріа, Ч. Ломброзо, Вольтер і Ж. Ж. Руссо, а також багато сучасних науковців. правопорушення кримінальний відповідальність юридичний

Тривалий час поняття «правопорушення» розглядалося лише як юридичний факт. Наукове поняття юридичного факту було вироблене теорією права в процесі досліджень динаміки правовідносин. Основа цих досліджень була закладена ще в працях римських юристів. У дореволюційній Росії поняття юридичного факту одним із перших визначив відомий теоретик права Ф. В. Тарановський [4, с. 62-64].

Водночас необхідно розрізняти правопорушення та неправомірну поведінку. За загальним правилом, саме наявність санкцій за неправомірне діяння дозволяє відмежувати правопорушення від неправомірної поведінки. Так, на думку радянського вченого В. Ісакова, об'єктивно-протиправне діяння, як і правопорушення, належить до категорії неправомірних або юридичних фактів. Однак, на відміну від правопорушення, об'єктивно-протиправне діяння не характеризується такими ознаками, як винність і караність [6, с. 64].

Розглядаючи порушення норм кримінального процесуального закону стосовно характерної для них шкідливості (суспільної небезпечності) для суспільних відносин, можемо констатувати, що окремі з них становлять таку небезпечність (шкідливість). Зокрема, згідно зі ст. 13 КПК, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку лише за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Порушення зазначеного положення кримінального процесуального закону становить значну суспільну небезпеку, оскільки завдає шкоди суспільним відносинам у сфері забезпечення конституційних гарантій недоторканності житла чи іншого володіння, а також приватного життя особи. Тому в КК передбачено кримінальну відповідальність за вчинення таких дій (ст. 162). Однак за ці самі діяння у КПК відповідальності не передбачено - тобто відсутня у кримінальному процесуальному законі санкція за вчинення таких дій.

І навпаки дії учасників кримінального процесу можуть завдавати шкоди кримінально- процесуальним відносинам (наприклад, робити неможливим розгляд кримінального провадження у розумні строки), якщо підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий, цивільний відповідач, який був у встановленому КПК порядку викликаний, не з'явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття (ст. 139 КПК). Проте відповідальність за такі діяння передбачено безпосередньо у кримінальному процесуальному законодавстві. На підставі зазначеної статті на порушника накладається грошове стягнення у розмірі: від 0,25 до 0,5 розміру мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого, прокурора; від 0,5 до 2 розмірів мінімальної заробітної плати - у випадку неприбуття на виклик слідчого судді, суду. Проте така шкода не становить суспільної небезпеки, оскільки вона не є значною, тому й не тягне за собою кримінальної чи адміністративної відповідальності.

Зазначене надає можливість зробити ще один важливий висновок. Оскільки шкідливість певного порушення норм кримінального процесуального права необхідно визнати таке порушення деліктом (кримінально-процесуальним правопорушенням), це надає підстави розмежовувати поняття «кримінально-процесуальне порушення» (тобто будь-яке порушення нормкримінального процесуального права) і «кримінально-процесуальне правопорушення», які співвідносяться між собою як загальне і окреме відповідно. Прикладом кримінально- процесуального порушення, яким не завдається шкода кримінально-процесуальним відносинам може слугувати, зокрема, невиконання присяжним обов'язків, передбачених частиною другою статті 386 КПК, згідно з якою він був усунутий від подальшої участі в судовому розгляді кримінального провадження (ст. 390 КПК). Унаслідок невиконання присяжним відповідних обов'язків іншим учасникам кримінального провадження шкода не завдається. Отже, такі дії присяжного є кримінально-процесуальним порушенням, але їх не можна визнавати кримінально-процесуальним правопорушенням.

Список використаних джерел

1. Адміністративне право України / за ред. Ю. П. Битяка. - Х. : Право, 2000. - 520 с.

2. Баранов В. М. Поощрительные нормы советского социалистического права / Баранов В. М. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1978. - 145 с.

3. Бережнов А. Г. Права личности и некоторые вопросы теории. - М. : Изд-во МГУ, 1991. - 142 с.

4. Гончарук С. Т Адміністративне право України : навч. посібник / Гончарук С. Т - К., 2000. - 239 с.

5. Дрейслер И. С. Классификация правонарушений по советскому социалистическому праву / И. С. Дрейслер // Науч. конф. по работам, выполненным в 1964 г. : тез. докл. - Х., 1965. - С. 62-64.

6. Иоффе О. С. Вина и ответственность по советскому праву / О. С. Иоффе // Советское государство и право. - 1972. - N° 9. - С. 33-39

7. Исаков В. Б. Фактический состав в механизме правового регулирования / Исаков В. Б. - Саратов : Изд-во Саратов. гос. ун-та, 1980. - 248 с.

8. Коврига З. Ф. Уголовно-процессуальная ответственность / Коврига З. Ф. - Воронеж : Изд-во Воронеж. ун-та, 1984. - 191 с.

9. Назаров А. Д. Влияние следственных ошибок на ошибки суда / Назаров А.Д. - СПб. : Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003. - 323с.

10. Петрухин И. Л. Уголовно-процессуальная ответственность / И. Л. Петрухин // Правоведение. - 1984. - № 6. - С. 61-67

11. Столмаков А. И. Понятие правонарушения по советскому уголовно-процессуальному праву / А. И. Столмаков // Изв. вузов. Правоведение. - 1980. - № 1. - С.71-76.

12. Теория государства и права : курс лекций / под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. - М. : Юрист, 1997. - 672 с.

Анотація

Розкрито особливості ознак правопорушення та кримінально-процесуального порушення. Проаналізовано чинне законодавство з цього питання, визначено його проблеми та запропоновано шляхи їх вирішення.

Ключові слова: кримінальне провадження, правопорушення, кримінально- процесуального порушення, кримінальний процес.

Раскрыто особенности признаков правонарушения и уголовно-процессуального нарушения. Проанализировано действующее законодательство по данному вопросу, определены его проблемы и предложены пути их решения.

Ключевые слова: уголовное производство, правонарушение, уголовно-процессуального нарушения, уголовный процесс.

Revealed the features of the signs of the offense and the criminal procedural violation. Analyzed the existing legislation on the subject, defined its problems and proposed solutions.

Keywords: criminal proceedings, the offense of criminal procedure violations, criminal process.