/

/

Співрозмірність позитивних і негативних наслідків кримінально-правової заборони

Пащенко О.О.

У статті розглядаються негативні та позитивні наслідки встановлення (існування) кримінально-правової заборони, а також їхнє значення для вирішення наукової проблеми соціальної обумовленості кримінально-правових норм. Доводиться, що шкода від наявної заборони заподіюється не лише засудженому за відповідний злочин, а й іншим особам та суспільству в цілому. кримінальний заборона засуджений

Ключові слова: соціальна обумовленість, криміналізація, закон про кримінальну відповідальність, негативні та позитивні наслідки кримінально-правової заборони.

В статье рассматриваются негативные и позитивные последствия установления (существования) уголовноправового запрета и их значение для решения научной проблемы социальной обусловленности уголовно-правовых норм. Доказывается, что ущерб от предусмотренного запрета причиняется не только осужденному за соответствующее преступление, но и иным лицам, а также обществу в целом.

Ключевые слова: социальная обусловленность, криминализация, закон об уголовной ответственности, негативные и позитивные последствия уголовно-правового запрета.

The article deals with the negative and positive effects of the establishment (the existence of) criminal prohibitions and their significance for the solution of scientific problems of social conditioning of criminal law. It is proved, that the damage inflicted by the prohibition provided not only convicted of the offense, but also other persons, as well as society as a whole.

Key words: social conditioning, criminalization, law about criminal liability, positive and negative effects criminal-legal prohibitions.

Постановка проблеми. Думка про те, що кримінальна відповідальність у процесі своєї реалізації неминуче породжує деякі небажані соціальні наслідки, є достатньо тривіальною. Тому встановлення кримінальної караності діяння є допустимим тоді і лише тоді, коли є впевненість у тому, що позитивні соціальні результати застосування кримінального права істотно перевищать неминучі негативні наслідки криміналізації [1, с. 220]. Водночас далеко не всі науковці, що присвятили свої дослідження розглядуваній проблемі, розглядали її в аспекті встановлення соціальної обумовленості закону про кримінальну відповідальність.

Стан дослідження. На наш погляд, співрозмір- ність позитивних і негативних наслідків заборони є однією із обов'язкових обставин, яка повинна враховуватися при з'ясуванні соціальної обумовленості охоронних кримінально-правових норм [2, с. 212]. На необхідність її урахування вказували у своїх дослідженнях Н.О. Гуторова, М.Д. Дмитрук, Г.А. Зло- бін, О.М. Ігнатов, О.О. Кашкаров, С.Г Келіна,

І.О. Кочерова,С.М. Мохончук,О.Е.Радутний, М.В. Се- микін, П.Л. Фріс та інші криміналісти. Проте підходи до визначення змісту наведеної обставини у цих правників різняться. Тому метою статті є виокремлення кола негативних і позитивних наслідків кримінально-правової заборони та з'ясування їхнього значення для встановлення соціальної обумовленості кримінально-правових норм.

Виклад основного матеріалу. З нашої точки зору, питання щодо негативних наслідків кримінально-правової заборони варто вирішувати залежно від виду покарання, який закріплено у санкції аналізованої кримінально-правової норми, а значить, і може бути реально застосований до особи, яка вчинила діяння, нею передбачене. Це пов'язано із тим, що зазначені негативні наслідки проявляються передусім у тих обмеженнях прав і свобод, які становлять зміст покарання, що призначається за вчинення діяння, передбаченого у досліджуваній кримінально-правовій нормі.

Такі покарання, як штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, конфіскація майна передбачають позбавлення засудженого певних грошових сум, які він міг би з користю витратити на себе і членів своєї сім'ї (сплата за навчання, придбання книжок, розвиваючих ігор, продуктів харчування, екскурсій, путівок у санаторій, відпочинок на морі тощо). При цьому при призначенні штрафу або конфіскації майна особа позбавляється наявних у неї грошей (а при конфіскації - ще й іншого майна). Для виправних робіт і службових обмежень для військовослужбовцівхарактерним є утримання певної частки доходу засудженого (від 10 до 20 %), який йому нараховується, але не сплачується. Негативні ж наслідки позбавлення права обіймати певні посади або займатися пев- ною діяльністю, в цьому аспекті, полягають у тому, що особа не може отримувати дохід від зайняття відповідної посади або діяльності, якою вона займалася перед учиненням злочину. Тобто негативні наслідки матеріального характеру існують в цьому випадку у вигляді упущеної вигоди.

Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу не позбавлене напряму із втратою засудженим грошових сум, але теж тягне для нього наслідки матеріального характеру. Призначення цього виду покарання позбавляє права на отримання спеціальної пенсії, можливість призначення якої (в майбутньому) пов'язана з наявністю відповідного спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Зважаючи на те, що таке покарання призначається, як правило, разом із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, особа після його відбуття повинна починати своє кар'єрне зростання у відповідній сфері заново, практично з нуля (найнижчого звання, чину, рангу тощо).

Негативні наслідки такого покарання як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю полягають, крім вже відзначених, у тому, що засуджений не може реалізовувати себе у тій сфері суспільно-корисної діяльності, якою він займався. Крім того, варто зазначити, що вчинення злочину за посадою або у зв'язку із зайняттям пев- ною діяльністю, з нашої точки зору, не перекреслює тих позитивних для суспільства результатів, яких особа досягла у відповідній сфері. Уявимо, що через недбалість лікаря-хірурга під час операції загинув пацієнт (або була заподіяна шкода його здоров'ю), за що йому в якості додаткового покарання заборонили обіймати відповідні посади. Але до того той самий лікар успішно здійснив сто операцій, врятувавши при цьому не одне життя. Тому негативним наслідком встановлення заборони у цьому разі буде, зокрема, і те, що протягом часу відбуття покарання (основного і додаткового) особа не зможе проводити операції, рятуючи життя та здоров'я хворих, у чому, очевидно, суспільство зацікавлене. Тобто, крім негативних наслідків для засудженого у вигляді неотримання заробітної плати або іншого доходу через позбавлення відповідного права, неможливості кар'єрного зростання та отримання задоволення від зайняття обраним видом діяльності (самореалізації), шкоди від криміналізації зазнає і суспільство, не отримуючи від засудженого раніше наявної користі від його діяльності.

Громадські роботи. У цьому випадку негативні наслідки проявляються в тому, що засуджений позбавляється права вільно проводити свій не робочий час (його частину). Через відбуття названого виду покарання особа не може спілкуватися з друзями, родичами, займатися вихованням дітей, відвідувати кінотеатри, читати книги, дивитися науково-популярні програми по телебаченню, відвідувати спортивні секції, займатися громадською та іншою суспільно корисною діяльністю, розвиватися як людина й особистість.

Виправні роботи. Окрім зазначених вище негативних наслідків матеріального характеру, шкода для засудженого до цього виду покарання полягає у переживаннях, які він відчуває через необхідність піддаватися виховному впливу з боку трудового колективу, в якому він працює. Особа вимушена вислуховувати повчання, настанови, які стосуються лише її, а не усіх осіб, що займають такі самі посади на відповідному підприємстві, установі чи організації. Це призводить до зниження її самооцінки, появи відчуття, що він «гірший за інших». Негативними наслідками встановлення кримінально-правової заборони при передбаченні розглядуваного виду покарання є також обов'язок засудженого не звільнятися з роботи за власним бажанням та не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції. У цьому випадку обмежуються права на вільне обрання роду занять та місцезнаходження.

Службові обмеження для військовослужбовців окрім відзначених вище наслідків матеріального характеру (відрахування в доход держави суми від 10 до 20 % із суми грошового забезпечення) тягнуть для засудженого шкоду у вигляді неможливості підвищення його за посадою, у військовому званні, а також того, що строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання. Тобто крім матеріальних право- обмежень це покарання характеризується також обмеженнями щодо кар'єрного зростання засудженого, що звичайно не сприятиме натхненню при виконанні ним своїх службових обов'язків.

На відміну від радянських часів, за яких громадяни СРСР були зобов'язані працювати (ст. 60 Конституції (Основного Закону) СРСР 1977 р., ст. 58 Конституції (Основного Закону) УРСР 1978 р.), сучасне законодавство (ст. 43 Конституції України, ст. 2 Кодексу законів про працю України) проголошують право на працю, а не відповідний обов'язок. Тому, логічно припустити, якщо особа має інші (крім праці) джерела існування (матеріального забезпечення), то їй для підтримання власної життєдіяльності працювати не обов'язково. Джерелами доходу в такому випадку можуть бути гроші та інше майно отримані в спадок, виграні в лотерею, одержані в якості дивідендів, іншого доходу від корпоративних прав, здачі в оренду власного майна тощо. А от у випадку засудження до покарання у виді арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні, позбавлення волі на певний строк або довічного позбавлення волі - особа може бути залучена до праці незалежно від власного бажання. Тобто вона зобов'язана працювати, незважаючи на наявність у неї доходів у будь-якому розмірі. Тому негативним наслідком встановлення кримінально-правової заборони в розглядуваному випадку буде втрата засудженим права розпоряджатися своїм часом на власний розсуд, перетворення праці з права на обов'язок.