Одеський національний морський університет

СУБ'ЄКТИ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ІЗ ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ, ЗАПОДІЯНОЇ ПРИ НАДАННІ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ

Ольховик Л.А., к. ю. н.,

доцент кафедри цивільного та трудового права

Іванова О.М., старший викладач

кафедри цивільного та трудового права

У роботі розглянуто питання суб'єктів зобов'язань із відшкодування моральної шкоди, заподіяної при наданні медичних послуг в Україні. Розглянуто суб'єкти управомочені (пацієнти) та зобов'язані (медичний заклад). Звернули увагу на те, що медичний заклад також може претендувати на відшкодування моральної, немайнової шкоди. Запропоновано на законодавчому рівні закріпити обов'язкове страхування професійної відповідальності медичних працівників.

Ключові слова: медичний заклад, пацієнт, моральна шкода, страхування, професійна відповідальність медичних працівників, представництво без довіреності.

В работе рассмотрены вопросы субъектов обязательств по возмещению морального вреда, причиненного при оказании медицинских услуг в Украине. Рассмотрены субъекты управомоченные (пациенты) и обязанные (медицинское учреждение). Обратили внимание на то, что медицинское учреждение может претендовать на возмещение морального, неимущественного вреда. Предложено на законодательном уровне закрепить обязательное страхование профессиональной ответственности медицинских работников.

Ключевые слова: медицинское учреждение, пациент, моральный вред, страхование, профессиональная ответственность медицинских работников, представительство без доверенности.

In the paper, issues of issues of obligations from compensation for moral harm caused during the provision of medical services in Ukraine are considered. Considered subjects are empowered (patients) and obliged (medical institution). Have paid attention that the medical institution can apply for compensation of moral, non-property harm. It was proposed to fix mandatory insurance of medical workers at the legislative level.

Key words: medical facility, the patient, moral hazard, insurance, professional responsibility of medical workers, representation without power of attorney.

Постановка проблеми. Останнім часом все частіше піднімається питання, щодо відшкодування моральної шкоди заподіяної при наданні медичних послуг в Україні. На жаль у наших медичних закладах все ще існує план, щодо виконання того чи іншого виду операцій. Оперують, хоча можна обійтися і без операції, оперують з ціллю наживи здорову людину.

Часто в засоби масової інформації поступають відомості щодо каліцтва та смерті пацієнтів різного віку у результаті службового недбальства та халатності лікарів. Гостро стоїть питання безкарності винних лікарів.

Метою даної роботи є з'ясування кола суб'єктів із відшкодування моральної шкоди при наданні медичних послуг в Україні.

Стан опрацювання. Окремі аспекти цієї проблеми досліджували такі науковці: Р.О. Стефанчук - класифікацію суб'єктів зобов'язань із відшкодування моральної шкоди, Р. Майданик - договір про надання медичних послуг, Г.Я. Оверко - відшкодування моральної шкоди, заподіяної при наданні медичних послуг в Україні, Карамишев Д. В. - запровадження в Україні страхування професійної відповідальності медичних і фармацевтичник працівників, О.О. Прасов - здійснення права на медичну допомогу.

Виклад основного матеріалу. Якщо порушене особисте немайнове право фізичної особи при отриманні нею медичних послуг, то у процесі реалізації права на відшкодування моральної шкоди виникають зобов'язання між нею і суб'єктом надання цих послуг. Особливістю суб'єктного складу досліджуваних відносин є те, що однією зі сторін завжди є заклад охорони здоров'я або особа, яка займається приватною медичною діяльністю, а іншою споживач цих медичних послуг.

Споживачами медичних послуг - пацієнтами можуть бути особи без громадянства, громадяни України та іноземні громадянами. А постраждалою стороною, котра зазнала моральної шкоди через неналежне надання медичних послуг може бути як пацієнт, так і ті, хто безпосередньо не отримували медичні послуги, проте є опікунами, піклувальниками, спадкоємцями пацієнтів.

Існують різні класифікації суб'єктів правовідносин із надання медичних послуг. Р.О. Стефанчук з позиції відшкодування моральної шкоди виділяє суб'єктів, що мають право вимагати відшкодування моральної шкоди - правомочних суб'єктів і суб'єктів, що зобов'язані відшкодувати завдану моральну шкоду - зобов'язаних суб'єктів [1, с. 96]. Отже, управомочена сторона пацієнт, а зобов'язана медичний заклад чи лікар.

Суб'єкти зобов'язань із відшкодування моральної шкоди, заподіяної при наданні медичних послуг в Україні, можна розділити на дві групи: суб'єкти, що надають медичні послуги, та суб'єкти, що отримують медичну послугу (пацієнти). Пацієнтом - може вважатися особа за умови, що вона: виявила бажання або дала згоду на надання їй медичних послуг лікувальною установою, що здійснює необхідні медичні послуги; за медичними показаннями потребує отримання медичної допомоги.

Найчастіше сторонами договору про надання медичних послуг є медичний заклад і пацієнт. Отримувачем послуги за цим договором є пацієнт, тобто людина, яка звернулася до медичного працівника чи закладу охорони здоров'я за медичною послугою та якій надається медична послуга. У цьому разі послугодавцем буде медичний заклад. Медичний працівник буде діяти як представник медичного закладу. Тобто, медичний працівник перебуває у трудових відносинах із закладом, що провадить господарську діяльність з медичної практики відповідно до нормативно встановлених кваліфікаційних вимог. У разі залучення для консультацій чи окремих медичних дій спеціалістів з інших закладів лікарі, інші медичні працівники діють також згідноз укладеними між закладами цивільно-правовими договорами.

У науковій літературі медичним працівником визнається фізична особа (громадянин України або іноземний громадянин), яка здобула вищу, середню медичну або фармацевтичну освіту та пройшла подальшу спеціальну підготовку або перепідготовку, відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, що підтверджується чинними документами (сертифікатом спеціаліста), прийняла на себе етичні зобов'язання знати і виконувати вимоги медичної деонтології та уклала трудовий договір з ліцензованою медичною установою на провадження медичної діяльності [2, с. 63]. Проте, вона може і не укладати трудовий договір, а діяти у власних інтересах, якщо це не суперечить чинному законодавству. Адже за Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» медичне обслуговування можуть здійснювати фізичні особи-підприємці, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров'я [3, ст. 6]. суб'єкт охорона здоров'я відшкодування

Суб'єктний склад закладів охорони здоров'я можна згідно чинного законодавства розділити на дві групи: на меті яких є отримання прибутку (комерційні заклади і неко- мерційні заклади), та які належать до неприбуткових підприємств, що функціонують через діяльність медичних працівників і, як правило, перебувають на державному утриманні.

Відповідно виникають відмінності з позиції відшкодування моральної шкоди. Між такими закладами є певні відмінності, а саме: комерційні - несуть відповідальність за неякісне обслуговування усім майном підприємства, що є на їхньому балансі; державні - відшкодовують шкоду, заподіяну неналежним наданням медичних послуг своїми працівниками за рахунок державного бюджету.

Фізичні особи - підприємці є окремим суб'єктом правовідносин із надання медичних послуг (стоматологія, народна та нетрадиційна медицини), які можуть займатися приватною медичною практикою теж на підставі ліцензії. Якщо практикуючий лікар - приватний підприємець, - то він несе відповідальність усім своїм особистим майном, що належить йому на праві приватної власності - повна відповідальність. Правове становище цих суб'єктів регулюється Цивільним, Господарським кодексами України та іншими нормативно-правовими актами.

Якщо особа, яка надає медичні послуги, не зареєстрована як суб'єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа - підприємець), то вона не може бути суб'єктом відповідальності у суді. Проте, факт відсутності ліцензії чи акредитації медичного закладу не звільняє його від відповідальності. У такому випадку відповідальність нестиме лікар, який безпосередньо надавав послуги.

Згідно з частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їх працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків [4]. Отже, суб'єктами відшкодування моральної шкоди при наданні медичних послуг є роботодавці медичних працівників. Проте, вважаємо доречним доповнити цю частину статті таким змістом: «... та фізичні особи-підприємці-лі- карі, що займаються медичною практикою, якщо їх діяльність не суперечить чинному законодавству».

Згідно статті 52 Закону України «Основи законодавства України» надання медичної допомоги у критичному для життя пацієнта стані є професійним обов'язком лікаря, він може бути носієм певних обов'язків, невиконання або неналежне виконання яких може призвести до персональної відповідальності щодо відшкодування моральної шкоди [3]. Наприклад, коли лікар надав неякісні медичні послуги поза робочим місцем у неробочий час: у випадку пожеж, аварій, катастроф, стихійних лих; близьким чи стороннім людям, які звернулися за допомогою до медичних працівників у будь-яку пору доби, у неробочі або святкові дні. У таких випадках медичний працівник вважається самостійним суб'єктом правовідносин. Це також залежить від різних причин неналежного надання послуг медичного характеру на робочому місті, до яких можна віднести: рівень професіоналізму, стан алкогольного сп'яніння або дія наркотичних, психотропних речовин, умисне заподіяння шкоди пацієнту, заподіяння шкоди внаслідок використання несправного обладнання, що було відомо працівникові заздалегідь та він не повідомив про це роботодавця; через провину медичних працівників у результаті неякісно зроблених аналізів, що призвело до неефективного лікування тощо.

Проте на практиці частіше роботодавець несе відповідальність незалежно від того у робочий, чи не робочий час тим чи іншим медичним працівником було скоєно правопорушення на території закладу, де він працював. В цьому є сенс оскільки,, стягнути великі суми відшкодувань з фізичної особи дуже складно, а іноді навіть неможливо, а передусім, мають бути захищені права постраждалої особи.

Стаття 1191 ЦК України передбачає, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом [4]. Отже, за обставин, коли суд встановить підстави відповідальності юридичної особи-роботодавця за дії своїх працівників, заклад охорони здоров'я може заявити нові позовні вимоги до конкретно-встановлених винних осіб у порядку регресу.

Право звернутися за відшкодуванням моральної шкоди має фізична особа з повною правосуб'єктністю: правоздатністю, дієздатністю, яка залежить від віку, фізичного стану особи, а також інших особистих якостей людини, що з'являються у неї в період її розвитку; деліктоздатністю - здатністю особи нести юридичну відповідальність за шкоду, заподіяну її протиправними діями.