ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СУБ'ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ

1.1 Поняття суб'єкта господарювання, його ознаки, функції та класифікація

1.2 Організаційно-правові форми підприємств, їх характеристика

1.3 Законодавче регулювання діяльності суб'єктів господарювання державної власності

РОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО ТА ЙОГО РІЗНОВИДИ

2.1 Поняття державного підприємства

2.1.1 Загальна характеристика державного унітарного підприємства

2.1.2 Державне комерційне підприємство

2.1.3 Казенне підприємство

2.2 Комунальне унітарне підприємство

2.3 Державні об'єднання підприємств, особливості їх утворення та функціонування

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Процес поступового роздержавлення, розвиток приватного сектору і відокремлення комунальної власності призвів до співіснування в Україні суб'єктів господарювання трьох форм власності: державної, комунальної та приватної. Проте вид державного підприємства залишається не тільки традиційним для нашої економіки, як для такої, що свого часу засновувалась на суспільній власності на засоби виробництва, а і зберігає важливе значення.

Певні види діяльності і окремі об'єкти знаходяться поза сферою діяльності суб'єктів приватної та комунальної власності. Існує чималий перелік видів діяльності, право на заняття якими є державною монополією і які знаходяться під безпосереднім контролем органів державної влади. Такі державні підприємства працюють на потреби стратегічно важливих галузей економіки, обслуговують найважливіші комунікації, потреби зв'язку, військово-промислового комплексу із виробництвом відповідної продукції, морського флоту, авіації, космонавтики тощо.

Враховуючи викладене, можна передбачити, що цей вид підприємств ще довгий час буде залишатися важливою складовою господарського комплексу країни й виступатиме своєрідним гарантом стабільності у обмежених сферах діяльності. Цим пояснюється, зокрема, існування специфічних суб'єктів господарювання державної власності - державних підприємств із особливим правовим статусом, про що йдеться нижче.

Предметом дослідження курсової роботи є держава загалом, її економічний сектор, суб'єкти господарювання різних форм власності, зокрема державної, як один із численних важелів впливу на економіку країни.

Об'єктом дослідження є відносини в середині і зовні держави, пов'язані із утворенням, функціонуванням та ліквідацією державних підприємств як важливої складової економіки України в цілому, реалізацією загальнодержавних і регіональних (комунальних) потреб та інтересів.

Метою дослідження є розкриття особливостей різних видів та організаційно-правових форм суб'єктів господарювання державної власності, відзначення особливостей кожного типу державного підприємства, їх переваг і недоліків, та виявлення оптимальної для України форми державного підприємства на сьогоднішній день.

Завданнями дослідження є:

1) розкрити поняття "суб'єкт господарювання" у контексті складової частини державного сектору економіки;

2) дослідити організаційно-правові види підприємств різних форм власності;

3) розкрити особливості, виявити спільні та відмінні риси різних видів державних та комунальних підприємств;

4) дослідити державні об'єднання підприємств, особливості їх утворення та функціонування.

При написанні роботи було використано наступні джерела: Конституцію України, Господарський кодекс України та Цивільний кодекс України, законодавчі та нормативні акти, що регулюють створення, функціонування та ліквідацію суб'єктів господарювання різних форм власності, у тому числі державної, науково-практичний коментар Господарського кодексу України за редакцією Саніахметової Н.О., підручники з господарського права за редакцією Опришка В.Ф, Шульженка Ф.П, підручник автора Щербини В.С., навчальні посібники у запитаннях та відповідях Спілки юристів України та інші; статті в періодичних виданнях "Відомості Верховної Ради України", "Офіційний вісник України", "Економіка України" та статистичну інформацію зі Статистичного щорічника України.

Дана курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку літературних джерел та 4 додатків.

РОЗДІЛ 1. СУБ'ЄКТ ГОСПОДАРЮВАННЯ ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА ДЕРЖАВНОГО СЕРТОРУ ЕКОНОМІКИ

1.1 Поняття суб'єкта господарювання, його ознаки, функції та класифікація

Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є [1]:

- господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

- громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані як підприємці.

Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління тощо.

В українському законодавстві виділяють такі форми власності:

· приватна;

· державна корпоративна;

· державна;

· комунальна;

· комунальна корпоративна.

Державна власність - є основою економіки України. Навіть після проведення приватизації її питома вага є досить значною. До державної власності в Україні належать загальнодержавна, республіканська власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Суб'єктом права загальнодержавної власності є держава в особі Верховної Ради України, республіканської - Автономна Республіка Крим, а суб'єктами права комунальної власності - адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських рад (зазначимо, що відповідно до ст. 142 Конституції України суб'єктами права комунальної власності є територіальні громади сіл, селищ, міст).

Виходячи з різного ступеня усуспільнення державного майна, його значення для народу, держави, законодавство відносить до об'єктів права державної власності: землю; майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об'єкти; єдину енергетичну систему; системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне значення; кошти державного бюджету; національний банк та його установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.

У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Органи, які здійснюють управління майном, що є державною власністю, реалізують надані їм повноваження таким чином: приймають рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на державній власності; затверджують статути (положення) таких підприємств, контролюють їх дотримання та приймають рішення у зв'язку з порушенням статутів (положень); укладають і розривають контракти з керівниками підприємств, установ і організацій, заснованих на державній власності; контролюють ефективність використання і збереження закріпленого за підприємствами державного майна; дають згоду Фондові державного майна України на створення спільних підприємств будь-яких організаційно-правових форм, до статутного фонду яких передається майно, що є державною власністю; готують разом з відповідними місцевими радами висновки та пропозиції Кабінету Міністрів України щодо розмежування майна між державною, республіканською (Автономної Республіки Крим) і комунальною власністю; беруть участь у підготовці та укладенні міжнародних договорів України з питань державної власності.

Державну корпоративну та комунальну корпоративну власність визнають щодо майна суб'єктів, у статутному фонді яких частка державної чи комунальної власності перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує відповідним органам державного управління або місцевого самоврядування право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Суб'єктами ж права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством Господарським Кодексом.

Невід'ємним елементом ринкового господарювання, однією з найактивніших форм економічної діяльності є підприємництво, або особливий тип господарювання.

Підприємництво - ініціативна, новаторська діяльність господарюючого суб'єкта, спрямована на пошук і знаходження найбільш оптимальних економічних рішень з метою одержання максимальної вигоди. Підприємництво передбачає конкретну діяльність підприємця і часто ототожнюється з поняттям "власник" [4, c. 356].

Наукова економічна література розглядає підприємництво з різних сторін: як економічну категорію, як метод господарювання, як тип економічного мислення.

Як економічна категорія підприємництво виражає відносини між його суб'єктами з приводу виробництва, розподілу і привласнення благ та послуг.

Суть підприємництва як методу господарювання розкривають його основні функції: ресурсна, організаційна та творча.

Ресурсна функція підприємництва передбачає, що воно націлене на найбільш ефективне використання матеріальних, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управління і організації виробництва.

Організаційна функція зводиться до діяльності по організації виробництва, збуту, маркетингу, менеджменту і реклами. Творча функція полягає у сприянні генеруванню та реалізації нових ідей, здійсненню техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов'язані з господарським ризиком.

Для підприємництва як методу господарювання характерні такі основні ознаки: самостійність і незалежність господарюючих суб'єктів, господарський ризик; економічна відповідальність.

Підприємництво як особливий тип економічного мислення характеризується оригінальними поглядами і підходами до прийняття рішень, які реалізуються у практичній діяльності. Центральну роль тут відіграє особа підприємця. Підприємництво розглядається не як рід занять, а як особливість розуму і людської натури.

Таким чином, підприємець - суб'єкт, що поєднує у собі новаторські, комерційні та організаторські здібності для пошуку і розвитку нових видів, методів виробництва, нових благ та їхніх нових якостей, нових сфер застосування капіталу. А звідси і підприємництво - це тип господарської поведінки підприємців з організації, розробки, виробництва і реалізації благ з метою отримання прибутку і соціального ефекту.