Відповідно до ст. 274 КПК негласне отримання зразків необхідних для порівняльного дослідження здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за клопотанням прокурора, або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, в порядку, передбаченому статтями 248-249 КПК.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 КПК слідчий суддя за участю особи, яка подала клопотання зобов'язаний розглянути клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії протягом шести годин з моменту його отримання.

Відповідно до ч. 3 цієї статті слідчий суддя постановляє ухвалу про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, якщо прокурор, слідчий доведе наявність достатніх підстав вважати, що:

1) вчинений тяжкий або особливо тяжкий злочин;

2) під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії можуть бути отримані докази, які самостійно або у сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з'ясування обставин злочину або встановлення осіб, які вчинили злочин.

Згідно зі ст. 40 КПК слідчий може сам або доручати оперативним підрозділам проводити негласні слідчі (розшукові) дії. Ст. 41 КПК повноваженнями здійснення негласних слідчих (розшукових) дій наділені співробітники оперативних підрозділів.

Таким чином, при призначенні експертизи слідчий як, сторона, яка звернулася за проведенням експертизи має право:

1) самостійно відбирати зразки для проведення експертизи;

2) отримувати такі зразки від сторони, за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею;

3) звертатися до слідчого судді, суду з клопотанням про відбирання біологічних зразків примусово;

4) звертатися до слідчого судді з клопотанням, попередньо погодженим з прокурором, про негласне отримання зразків необхідних для порівняльного дослідження, обґрунтовуючи таке своє рішення відповідно до ст. 248 КПК;

5) залучати для відбору зразків для проведення експертизи спеціаліста (спеціалістів).

5. Ознайомлення сторін із висновком експерта

Новий КПК України не містить норми, яка зобов'язує слідчого знайомити учасників процесу (сторони кримінального провадження) з висновком експерта.

Відповідно до ст. 101 КПК:

1) висновок передається експертом стороні, за клопотанням якої здійснювалася експертиза;

2) кожна із сторін кримінального провадження має право надати суду висновок експерта;

3) висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути мотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

На стадії досудового слідства при пред'явленні обвинувачення слідчий зобов'язаний роз'яснити обвинуваченому, що він під час провадження досудового слідства має право, серед іншого, заявляти клопотання про проведення експертизи. При призначенні і проведенні експертизи обвинувачений має право заявити відвід експертові, просити про призначення експерта з числа вказаних ним осіб, просити про постановку перед експертизою додаткових питань, давати пояснення експертові, пред'являти додаткові документи, ознайомлюватися з матеріалами експертизи і висновком експерта після закінчення експертизи, заявляти клопотання про призначення нової або додаткової експертизи [12].

Обвинуваченому за його клопотанням слідчий може дозволити бути присутнім при проведенні експертом окремих досліджень і давати пояснення. Слідчий повинен ознайомити обвинуваченого з постановою про призначення експертизи і роз'яснити йому його права, встановлені цією статтею, про що складається протокол. Матеріали експертизи пред'являються обвинуваченому. Про пред'явлення обвинуваченому матеріалів експертизи слідчий складає протокол, в якому зазначає пояснення, зауваження та заперечення обвинуваченого і його клопотання [13].

Висновок

В новому КПК України порівняно з попередніми усунуто багато спірних позицій, що стосуються питань призначення та проведення судової експертизи в досудовому й судовому провадженні щодо кримінальних правопорушень (кримінальних учинків і злочинів) та інших діянь, передбачених законодавством України про кримінальну відповідальність. О а Позитивно оцінюючи КПК України, що базується на сучасних принципах верховенства права, законності, рівності перед законом і судом, змагальності сторін тощо, слід зазначити, що аналіз недоліки, які треба усунути, аби новий кримінально-процесуальний закон правильно врегульовував усі аспекти судово-експертної діяльності. Хотілося б звернути увагу на положення КПК України щодо питань призначення та проведення судової експертизи, виходячи із основних принципів нового закону, у тому числі рівності сторін перед законом і судом та змагальності, яка передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим проектом КПК.

Стаття 69 «Експерт» потребує перероблення в аспекті внесення змін та доповнень. Передусім слід доповнити п. 1 ст. 69 такими словами: «Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, установленим законом України «Про судову експертизу», і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів». Уведення цієї норми є вкрай необхідним, оскільки узгоджується із нормами КПК України щодо прав експерта. Це також гарантує забезпечення норми ч. 1 ст. 69 КПК України щодо наявності в експерта спеціальних знань та кваліфікації з досліджуваних питань тощо. Крім того, у пп. 3) п. 2 серед прав експерта зафіксовано право бути присутнім під час учинення процесуальних дій, що стосуються предметів (курсив наш. - Авт.) і об'єктів дослідження. Тут допущено помилку: треба - предмета, оскільки йдеться про не про матеріальні предмети, а про предмет пізнання експерта, тобто ті фактичні дані та обставини справи, які він має встановити шляхом дослідження об'єктів судової експертизи.

Слід доповнити ст. 70 п. 2: «Експерт несе відповідальність за злісне ухилення від явки до суду чи органів досудового слідства або дізнання відповідно за частиною 2 статті 1853 чи статтею 1854 Кодексу України про адміністративні правопорушення [14].

Необхідно також доповнити § 3 гл. 4 «Докази і доказування» новою статтею «Показання експерта», оскільки саме в показаннях експерта щодо роз'яснення або доповнення його висновку можуть міститися досить важливі фактичні дані, що, наприклад, не відобразилися в заключній частині експертизи як висновки за результатами дослідження. Викласти цю статтю можна в такій редакції:

«1. Показання експерта отримуються під час його допиту особою, яка проводить досудове розслідування, і судом з метою надання роз'яснень чи доповнень з приводу проведеної ним експертизи, якщо це не потребує нових, додаткових чи повторних досліджень, або для роз'яснень причин повідомлення про неможливість її проведення.

2. Експерт зобов'язаний з'явитися за викликом особи, яка проводить досудове розслідування, і суду для допиту з метою давання показань.

3. Експерт не може давати показання з приводу експертизи, яка проводилася іншим експертом. Якщо експерт виконував експертизу в складі комісії експертів, то він має давати показання в межах результатів тих досліджень, які він безпосередньо проводив.

4. Не можуть бути доказами повідомлені експертом дані, установлення яких не потребує використання спеціальних знань у межах його компетенції.

5. Показання експерта фіксуються в протоколі допиту експерта або протоколі судового засідання. Якщо роз'яснення й доповнення неможливо отримати під час допиту, оскільки для цього необхідно провести відповідні дослідження, призначається нова, додаткова чи повторна експертиза».

Крім того, у зв'язку із пропонуванням включити до кола джерел доказів показання експерта необхідно внести відповідні зміни й до Кримінального кодексу України. Назву ст. 384 треба викласти в такій редакції: «Завідомо неправдиве показання свідка, потерпілого, експерта або завідомо неправдивий висновок експерта чи завідомо неправильний переклад». Диспозицію ч. 1 ст. 384 викласти 197 Загальні положення судової експертизи в такій редакції: «1. Завідомо неправдиве показання свідка, потерпілого, експерта або завідомо неправдивий висновок експерта під час досудового та судового провадження, здійснення виконавчого провадження або проведення розслідування тимчасовою слідчою чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках, - …».

Вважаю за доцільне доповнити ст. 100 проекту КПК «Поняття висновку експерта» окремими пунктами такого змісту:

«Експертиза проводиться в суді або під час досудового провадження.

У разі необхідності в справі може бути призначено первинну, додаткову, повторну експертизу, яка може бути одноосібною, комісійною або комплексною.

Первинною є експертиза, коли об'єкт досліджується вперше.

Додаткова експертиза призначається у випадках, коли для вирішення додаткових питань стосовно досліджуваного первинною експертизою об'єкта необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріали (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експерту під час проведення первинної експертизи. Додаткова експертиза доручається тому самому або іншому експерту.

Повторна експертиза призначається для дослідження тих самих об'єктів і вирішення тих самих питань, коли при проведенні попередньої експертизи судовий експерт не надав вичерпних відповідей на всі поставлені питання, не дослідив усі надані йому об'єкти, і усунути неясність та неповноту дослідження шляхом допиту (надання роз'яснень) неможливо.

Комісійна експертиза проводиться не менш, ніж двома експертами з одного напрямку знань. З урахуванням наведеного необхідно також доповнити ст. 122 КПК «Розподіл процесуальних витрат» пунктом такого змісту: «У разі ухвалення обвинувального вироку суд присуджує відшкодування обвинуваченим витрат на залучення експерта дер-жавної спеціалізованої установи до Державного бюджету України»; Виходячи з наведених пропозицій щодо функцій слідчого судді при проведенні експертизи на стадії досудового провадження, п. 1 ст. 239 («Підстави для проведення експертизи») треба доповнити правилом щодо можливості призначення експертизи слідчим суддею за клопотанням сторони захисту, а п. 2 цієї статті щодо обов'язкових випадків призначення експертизи такими підпунктами: «…6) для встановлення належності речовини до наркотичного засобу, психотропної речовини, їхнього аналогу, прекурсору, отруйної чи сильнодіючої речовини; або рослини, яка вирощується, до такої, що містить наркотичні засоби та психотропні речовини; 7) для встановлення належності предмета до холодної чи вогнепальної зброї». Пр пр На мою думку, ст. 240 («Порядок залучення експерта») потребує доповнення таким правилом: «У разі необхідності проведення експертизи за клопотанням сторони захисту слідчий суддя складає ухвалу, у якій вказує підстави для проведення експертизи, обставини справи, що мають значення для проведення експертизи, прізвище експерта або назву установи, експертам якої доручається провести експертизу, питання з яких експерт повинен дати висновок, об'єкти, котрі мають бути досліджені, перелічує інші матеріали, що пред'являються експерту для ознайомлення та попереджає експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст. 384 Кримінального кодексу України і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків за ст. 385 Кримінального кодексу України.