До суб'єктів, дії або бездіяльність яких може бути оскаржено до суду (суб'єкти оскарження), належать: органи державної виконавчої влади та їх службові особи; органи місцевого самоврядування та їх службові особи; керівники установ, організацій, підприємств і їх об'єднань незалежно від форм власності; керівні органи і керівники об'єднань громадян, а також службові особи, які виконують організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарські обов'язки або виконують такі обов'язки за спеціальними повноваженнями[13].

До рішень, дій або бездіяльності суб'єктів оскарження належать колегіальні і одноособові рішення, дії або бездіяльність, у зв'язку з якими громадянин вважає, що:

порушено або порушуються його права чи свободи;

створено або створюються перепони для реалізації ним своїх конституційних прав чи свобод або що вжиті заходи щодо реалізації його прав є недостатніми;

покладено на нього обов'язки, не передбачені законодавством або передбачені законодавством, але без врахування конкретних обставин, за яких ці обов'язки повинні покладатися, або що вони покладені не уповноваженими на це особою чи органом;

його притягнено до відповідальності, яку не передбачено законом, або до нього застосовано стягнення за відсутністю передбачених законом підстав, або неправомочною службовою особою чи органом.

Суб'єкти оскарження несуть відповідальність за невиконання лише тих обов'язків, які були на них покладено законодавчими або іншими нормативними актами.

Скаргу може бути подано безпосередньо до суду або до суду після оскарження до органу, службової особи вищого рівня по відношенню до того органу, службової особи, що постановили рішення чи здійснили дії або допустили бездіяльність.

Скарга подається за місцезнаходженням суб'єкта оскарження.

Подання скарги до суду зупиняє виконання оскарженого акта. Про подання скарги суд повідомляє державний орган, юридичну чи службову особу не пізніше наступного дня після її прийняття.

Скаргу може бути подано в суд:

у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли громадянин дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав чи свобод;

у місячний строк з дня одержання громадянином письмової відповіді про відмову у задоволенні скарги органом, службовою особою вищого рівня по відношенню до того органу, службової особи, що постановили рішення чи здійснили дії або допустили бездіяльність, або з дня закінчення місячного строку після подання скарги, якщо громадянином не було одержано на неї письмової відповіді.

Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом, якщо буде встановлено, що його пропущено з поважних причин.

Скарга розглядається у десятиденний строк у відкритому судовому засіданні з участю заявника (громадянина, який подав скаргу) і службової особи, представника державного органу чи юридичної особи, рішення, дії або бездіяльність яких оскаржують ся[14].

Якщо заявник або службова особа не можуть з'явитися до суду з поважних причин, справу може бути розглянуто з участю їх представників. Неявка в судове засідання з неповажних причин осіб, або їх представників не є перешкодою для розгляду скарги, проте суд може визнати їх явку обов'язковою.

У судовому засіданні можуть брати участь представники громадських організацій і трудових колективів.

Відмова представника громадської організації чи трудового колективу від скарги, поданої ними за проханням заявника, не є підставою для закриття провадження у справі, якщо заявник вимагає розгляду скарги по суті.

Якщо суд встановить, що особа, рішення чи дія якої оскаржуються, не працює на попередній посаді, він залучає до участі в справі службову особу, до компетенції якої входить вирішення питання про усунення порушення прав і свобод заявника.

Якщо при розгляді скарги буде встановлено, що державний орган чи юридична особа, рішення чи дії якого оскаржуються, припинив свою діяльність, суд залучає до участі у справі його правонаступника, а за його відсутності - орган, до компетенції якого входить вирішення питання про усунення порушення прав і свобод заявника.

Суд, встановивши при розгляді скарги наявність спору про право, який розглядається у порядку позовного провадження, залишає скаргу без розгляду і роз'яснює заявнику його право на пред'явлення позову на загальних підставах.

Висновки

Звернення громадян до органів державної влади та місцевого самоврядування, як одна з форм здійснення прямої демократії в Україні, мають конституційний статус. В Законі України „Про звернення громадян» визначені нормативно-правові засади щодо регулювання питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Питання захисту прав громадян у відносинах з органами державної влади набули особливої актуальності в зв'язку із втілюваною в життя українського суспільства переорієнтацією відносин в системі громадянин -- держава та її органи. Пріоритет загальнолюдських цінностей та інтересів особи перед інтересами держави та її органів наскрізь пронизує та змінює існуючу з радянських часів систему відносин, в якій держава стоїть над особою і громадянином в усіх випадках. Спрямування діяльності органів виконавчої влади на обслуговування та забезпечення законних інтересів, прав і свобод громадянина -- це основний напрям і мета адміністративної реформи. Це також є одним із способів реалізації норми ст. З Конституції України про відповідальність держави перед людиною за свою діяльність.

Проте декларування принципів і загальнолюдських цінностей та втілення їх в життя являють собою різні за складністю завдання. Саме тому становлення й розвиток інституту адміністративного оскарження поряд із створенням адміністративної юстиції є принциповою умовою успішної реалізації задекларованих принципів реформування. Адміністративно-правовий захист громадян у відносинах з державними органами повинен реалізовуватись на базі встановлених законом матеріальних норм та у відповідних процесуальних формах. Держава і існуюча правова система повинні бути гарантом забезпечення повноцінної реалізації прав, свобод і законних інтересів особи і громадянина в Україні.

Використана література

1.Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141.

2.Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України від 09.09.2005 - 2005 р., № 35, (№№ 35-36, 37), стор. 1358, стаття 446.

3.Про виконавче провадження. Закон України від 21 квітня 1999 р. // Голос України. - 1999. - 2 червня.

4.Про звернення громадян. Закон України від 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 47. - Ст. 256

5.Про організацію виконання Указу Президента України від 7 лютого 2008 року №109/2008 «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування».6.Грибок І.О. Поняття, структура та зміст інституту адміністративного оскарження // Бюлетень Міністерства юстиції України. - К., 2003. - № 9. - С. 53-61.

7.Грибок І.О. Принципи адміністративного провадження за скаргами фізичних та юридичних осіб // Часопис Київського Університету права. - К., 2003. - № 1. - С. 29-35.

8.Грибок І.О. Розвиток інституту адміністративного оскарження в умовах адміністративної реформи в Україні // Держава і право. - Вип. 16. - К., 2002. - С. 153-156.

9.Грибок І.О. Стан правового регулювання адміністративного оскарження, рішень, дій та бездіяльності органів виконавчої влади // Бюлетень Міністерства юстиції України. - К., 2005. - № 4. - С. 113-122.

10.Звернення громадян як засіб забезпечення законності в діяльності місцевих органів виконавчої влади: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / В.П. Тарануха; Держ. податк. адмін. України, Нац. акад. держ. податк. служби України. -- Ірпінь, 2003. -- 20 с.

11.Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами / За ред. В.М. Вакуленка, О.П. Товстенка. - К.: Юрінком, 1998. - 580 с.

12.Тарануха В.П. Запровадження адміністративної юстиції як важлива форма удосконалення механізму реалізації права на звернення громадян України // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - Хмельницький: ХІРУП. - 2002. - Спецвипуск № 1. - С.198-200.